Контрольная работа по философии

 

 

 

13. Соціальні функції науки.

Наука виконує в суспільстві ряд функцій. Соціальні функції науки не є щось раз і назавжди задане. Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, як і сама наука;

1 Пізнавальна  і світоглядна функції науки.

Пізнавальна функція задана самою суттю науки, головне призначення якої - саме пізнання природи, суспільства і людини, раціонально-теоретичне осягнення світу, відкриття його законів і закономірностей, пояснення самих різних явищ і процесів, здійснення прогностичної діяльності, тобто виробництво нового наукового знання;

Світоглядна функція, безумовно, тісно пов'язана з пізнавальною функцією, головна мета її - розробка наукового світогляду і наукової картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів відношення людини до світу, обгрунтування наукового світорозуміння

2 Функція  науки як безпосередньої продуктивної  сили.  
Відповідаючи на економічні потреби суспільства, наука реалізує себе в функції безпосередньої продуктивної сили, виступаючи якнайважливішого фактора господарсько-культурного розвитку людей.

3 Функція  науки як соціальної сили 

безпосередньо втручається у процеси соціальний розвитку. (розробки масштабних планів і програм соціального та економічного розвитку)

4 Культурна  функція науки.  
Культурна, освітня функція полягає головним чином у тому,що наука є феноменом культури, помітним фактором культурногорозвитку людей і освіти.

 

9. Знання та інформація: визначте спільне та відмінне

Інформація це готове знання втілене в думках розумною сутності.

інформація — це сукупність даних, що вже інтерпретовані, яким вдалося додати певний зміст, А знання — продукт використання інформації.Знання — результат пізнавальної діяльності людини, об'єктивізований знаковими засобами мови. Знання мають інформаційну природу та характеризуються ознаками продуктивності, структурованості та латентності. Перетворення інформації на знання є результатом інтелектуальної діяльності людини.

Між ними є спільне й особливе. До того ж одне без іншого, а саме інформації без знання, не може бути в принципі, у той час як знання без інформації цілком може існувати. На наш погляд, інформація є певна форма буття знання, а знання у свою чергу є ніщо інше, як зміст інформації. Водночас якщо знання є єдиним змістом інформації, то інформація не є єдиною формою буття знання (індивідуальна свідомість людини, наприклад, є ніщо інше, як інша форма буття знання, наприклад, у вигляді думок).

По-перше, якщо врахувати, що знання – це певний ряд суджень, який дає певне уявлення про певний феномен об'єктивного або суб'єктивного світу. У судженні й формулюється зміст знання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12.Охарактеризуйте основні моделі історичного розвитку.

Лінійна модель історії. лінійний розвиток суспільства може відбуватися в двох напрямках-прогресивному і регресивному. Можна зазначити, що вона має істотний недолік: у рамках цього підходу суспільно-історичні закономірності мислилися як необхідна, що повторюється зв'язок між явищами, що задає єдиний шлях, за яким з тими чи іншими відхиленнями слідують всі соціальні системи.

У циклічної моделі суспільного розвитку періоди поступального розвитку не заперечуються, а розглядаються в більш широкому контексті - як фази циклу, в якому на зміну прогресивному періоду приходять фази застою та занепаду. Весь же шлях розвитку суспільства являє собою сукупність різних за величиною замкнутих циклів, які складають один гігантський часовий цикл. Образ часу тут вже не стріла, а коло.Сучасні вчені виділяють кілька типів циклічних змін - системно-функціональний, історичний, історичний кругообіг, хвильовий розвиток.Ідея циклічності виражається не тільки мовою філософських теорій, але й мовою цифр.

Спіралеподібна модель історії. Обмеженість, притаманну лінійним і циклічним типами соціального розвитку, долає спіралеподібна модель. Про те, що суспільство розвивається саме таким чином, писав Дж. Віко. На його думку, всі народи проходять три стадії розвитку: століття Богів (дитинство), вік Героїв (юність), вік Людей. Вони складають цикл розвитку, по завершенні якого суспільство проходить ті ж стадії і в тій же послідовності, але на більш високому рівні розвитку. Таким чином, суспільство розвивається по спіралі.

У науковій літературі цей тип розвитку іноді представляють як єдиний, але насправді це тільки один з видів розвитку. Він поєднує перші два і заснований на запереченні й повторенні пройдених етапів, однак повторення відбувається на більш високому рівні розвитку. Спіраль включає в себе як етапи і прогрес, і регрес.

 

14. Прокоментуйте думку, в якій цивілізація мислиться як "кризовий стан культури".

 

XX століття тема кризового стану культури стала одною з центральних в сучасній філософії. Класична культура, яка містила в собі ідеали істини, добра і краси, виявила свою неспроможність і безсилля перед катастрофічними подіями XX століття - світовими війнами, екологічною кризою, відчуженням людини в суспільстві Розчарування в культурі, заснованій на вірі в торжество розуму і науки, призвело до руйнації самої культури.

Виникла масова культура - царство культурної індустрії. Кризовий стан культури знайшов своє відображення в проблемі, співвідношення культури і цивілізації. Цивілізація -багатозначний термін, в даному випадку під цивілізацією розуміють образ життя, матеріальне оточення людини, речове втілення продуктів творчої діяльності, в якому робота духу вже згасла, замінилася рутинним відтворенням застиглих форм діяльності. Цивілізація як матеріально-технічна сфера людського буття є виродженням культури, втратою останньої своєї душі, свого духовного змісту.

Живий зв'язок з природою втрачений, тепер людина живе в технос-фері, є придатком її технологій. Соціальні зв'язки значною мірою опосередковані засобами масової комунікації та інформації. В машинній, комп'ютерно-інформаційній картині світу вже немає місця для людини-творця, а є лише попит на виконавця-функціонера, що вміє здобувати і комбінувати інформацію. Інформація - мертве знання, яке втратило будь-який зв'язок з мудрістю, з людським сенсом знання. Цивілізація означає також перетворення вищих цінностей людського буття на товар, утвердження влади ринку над культурними і морально-духовними сферами життя.

Культура відриває людину від природи Культура як особлива реальність, вторинне, штучне середовище і формує людину, і разом з тим віддаляє її від природи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11.Якою є природа суспільних зв‘язків між людьми? Яке тлумачення цієї проблеми пропонується в натуралістичному, ідеалістичному та матеріалістичному підходах?

Суспільні відносини— стійкі зв'язки між людьми та групами людей, які мають істотне значення для існування і функціонування певної, досить

великої сукупності людей; Вид співіснування людей, що відображає становище соціальних суб'єктів у суспві, їхню роль у громад, житті. До В. с. належать правові, екон., політ., духовні, профес. та ін. різновиди сусп. відносин.

Натуралістичний підхід зводиться до твердження, що людське суспільство розглядається як продовження закономірностей природи, світу тварин і Космосу в цілому. Згідно з цим підходом суспільство постає як своєрідний феномен природи, її вище, але далеко не найбільш "вдале" і стійке утворення. Внаслідок недосконалої природи людини може відбутися самогубство людства. Цей напрямок допускає, що суспільство може змінити форму свого буття, "податися" в Космос і там почати новий виток своєї еволюції (К. Ціолковський та інші "космісти").

Так званий ідеалістичний підхід сутність зв'язків, що об'єднують людей в єдине ціле, вбачає в комплексі тих чи інших ідей, вірувань, міфів. Багато тоталітарних режимів базувалося на єдиній державній ідеології, яка була основою суспільного устрою. Рупором цих ідей виступав, як правило, релігійний лідер або "вождь" нації і народу, а різні історичні події (війни, реформи тощо) залежали від волі цієї людини, яка спиралася на певну ідеологічну чи релігійну доктрину.Поки "жива" ідея в серцях мільйонів людей, такі суспільства розвиваються і процвітають. Коли ж ідея "псується" (розколи, єресі тощо), із системи випадає несучий стрижень, і вона починає деградувати.

Третій підхід пояснення суспільного устрою пов'язаний з філософським аналізом міжлюдських зв'язків і відносин, що виникають у відповідних природних умовах і мають визначальний характер.