Філософія туризму та його структура

Знайомство з іншою  культурою, ціннісними парадигмами  інших суспільств обов'язково приводить  до порівняння того що є, і того, що спостерігається.

Так, туризм дає можливість поєднати відпочинок з пізнанням  побуту, історії, культури, традицій, звичаїв  свого та іншого народів. Знайомство з країнами та народами під час  історичних, культурно-освітніх, наукових, архітектурних, етнографічних та інших  подорожей та екскурсій розширює світогляд людини, розвиває його інтелект, допомагає краще осмислити соціальні  та політичні реалії, а це значною  мірою сприяє розвиткові мирних, дружніх  відносин між народами. У свою чергу, дружні відносини між державами  є найважливішою передумовою  для подібного туристського обміну. Тому невипадково туризм називають "послом миру" [13]. 

У науковій літературі міжнародні взаємозв'язки та взаємозалежності розглядають  з двох сторін: по-перше, як об'єктивно  обумовлені, що породжуються рівнем розвитку національних виробничих сил, характером виробничих відносин та пов'язані тим  або іншим типом міжнародного розподілу праці, і, по-друге, як встановлені  людьми, старанно налагоджені відносини  між країнами, які реалізують об'єктивні  потреби країн відповідно до пануючих у них суспільних відносин.

З урахуванням даного наукового  положення правомірні вимоги нового підходу до системи міжнародних  зв'язків і народної дипломатії, які сьогодні повинні представляти собою не просто суму декларацій і  закликів, а філософію дії, філософію  життя, яка продовжує розвиватися  разом з ходом об'єктивних процесів у світі. Саме філософія дії закономірно потребує дедалі більшого впливу економічних та наукових досліджень на всесвітній розподіл праці та ресурсів. Науковий, технічний та виробничий потенціал об'єктивно необхідний як значна частина світогосподарських зв'язків, що вирішальним чином розширює та закріплює матеріальну базу всеохоплюючої системи миру та міжнародної безпеки [14]. Такий висновок обґрунтовує матеріальний шлях і цілі різноманітних сфер народної дипломатії.

Туризм у своїй дипломатичній  іпостасі виконує в сучасному  світі інтегративну функцію. Він  є фактором, що сприяє подоланню  ксенофобії, непорозуміння, недовіри, ворожнечі. Знайомство з іншими культурами, різними "життєвими світами" розширює рамки культурної, моральної, навіть політичної самоідентифікації людини, сприяє розумінню єдності плюрального людського буття, формує ставлення до "іншого" як водночас включеного до розряду "ми"(Р.Рорті).

Це підтверджується, наприклад, і високим рівнем показників в  сфері міжнародного спілкування  народів із колишніх соціалістичних країн, що реалізовувався ними переважно  в рамках співробітництва громадських  організацій. Так, у середині 80-х  років між ними було зареєстровано  майже 95 млн відвідувань. На їхню частку припадало 30% світового туристського обміну і понад 40% загальних об'ємів іноземного туризму в Європі. Основна частка відвідувань (85%) припадала на країни соціалістичного співтовариства. Виїзд із соціалістичних країн в середині 80-х років становив майже 43 млн чол. Достатньо зазначити, що наприкінці 90-х років, тобто через 10 років, названі вище обсяги знизилися в десятки разів.

Наведені приклади є актуальними  і для країн Співдружності  Незалежних Держав. В основі народної дипломатії - зміцнення економічних  зв'язків між союзними країнами, перехід до всезагальної інтенсифікації виробництва, подолання тенденції  до зниження динамізму економічного розвитку країн-членів СНД, реформа  управління зовнішньоекономічними  зв'язками в рамках Співдружності.

Нині зміст народної дипломатії залишається, як і у 60-80 роки, двоєдиним: це і світорозуміння, і принцип  дії. Інакше кажучи, принципи суспільного  розвитку, національної солідарності і взаємної соціальної підтримки, поваги до незалежності та рівності, невтручання  у внутрішні справи. 

Так, наприкінці 70-х років  обсяги масових форм спілкування  та контактів усередині країн  Співдружності становили понад 70 млн чоловік, або 30,4% загального об'єму світового туризму і 49% - туризму в Європі. Частка молоді в молодіжних обмінах становила 89 млн туристів, що на 16,7% більше порівняно з 1983 роком; в абсолютних цифрах ріст становив 12,8 млн чоловік. У східноєвропейських країнах у 1984 році побувало загалом 76,2 млн чоловік. Таким чином, тільки за один рік (1984 р.) в обмінах і контактах брало участь понад 114,8 млн чоловік. Число учасників туризму та поїздок могло б бути більшим, якби не економічні та адміністративно-візові перешкоди з боку Європейського економічного співтовариства, США, Канади, Японії та інших країн - туристських центрів, які звужували можливості в'їзду громадян соціалістичних держав до країн "західної цивілізації". Реалізація цієї світоглядно-культорологічної місії туризму забезпечується масштабністю і величезними матеріально-соціальними потенціями туризму. 

Не випадково туризм був  визнаний "феноменом XX сторіччя". І це доводять такі дані: 

• за оцінками Всесвітньої туристської організації (ВТО), наприкінці 2000 року туризм вийшов на перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів та послуг. У сфері міжнародного туристського обміну щорічно обертається понад 2,2 трлн доларів [15]; 
• виробляючи 11% глобального (загальносвітового) національного продукту, залучаючи 7% світових інвестицій, туризм сьогодні є найпотужнішою сферою світової економіки. Ще 1996 року туризм випередив за валютними надходженнями, що зростають на 9% щорічно, експорт нафтопродуктів, автомобілебудування, телекомунікаційного обладнання, всі інші види послуг [15].

Сфера гостинності туристських  комплексів - найпотужніша у світі. В ній зайнято понад 260 млн чоловік (або 8% існуючих робочих місць), половина з яких працює у готельному господарстві. У жодній індустрії немає такої кількості працюючих, які вступають у контакт з споживачами її продукції. На частку туризму припадає 11% споживацьких витрат, 5% податкових надходжень. 2002 року кількість світових туристських прибуттів, іншими словами туристів, становила 715 млн чоловік, що означає зростання порівняно з 2001 роком на 3,1%. 

Можна зі всією відповідальністю стверджувати, що туризм і подорожі увійшли до першочергових потреб людини. Частка витрат населення натуризм у Великій Британії становить 19% сімейного бюджету,уФРН -16%, уЯпонії- 14%, Франції і США-12%. Середня американська родина витрачає на туризм 3900 доларів щороку. 

Розвиток туризму в  Україні також набуває особливого значення. Вже зараз галузь виробляє 8% валового внутрішнього продукту та 20% зовнішньоторговельного обороту України. Сьогодні кожен турист, який відвідує Україну, залишає тут майже 500 доларів. З урахуванням суміжних галузей  туризм надає роботу приблизно 1,8 млн громадян. 

2002 року Україну відвідало  6,3 млн іноземних туристів, а якщо розглянути динаміку останніх років, коли було запроваджено методику статистичної звітності за рекомендаціями ВТО, то вона виглядає таким чином: 1994 рік-3,6млн іноземних туристів, 1995-3,7,1996 -3,9,1997-7,3,1998-6,2,1999-4,2,2000-4,4,2001 -5,8 [16,195]. 

Для України, яка будує  соціально зорієнтоване ринкове  господарство, необхідно розв'язати  цілий ряд проблем. Багато з них  пов'язано з визначенням економічного стану та перспектив розвитку готельного господарства, а також сфери туризму в цілому, адже туристською діяльністю в Україні займається майже 5200 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності. 

Окрім важливого економічного та соціального важеля суспільно-економічного розвитку, туризм виконує важливі  гуманітарні функції.

Значення туризму, як фактора "народної дипломатії" особливо має  зростати на фоні трагічних подій  в США, які свідчать про глобалізацію загрози міжнародного тероризму. 

Проте слід усвідомити, що на сьогодні міжнародний туризм є певною мірою асиметричним: головний потік  туристів спрямований із багатих  західних країн до східних чи південних, які у своїй більшості значно бідніші. Для того, щоб туризм зміг стати носієм дипломатичної місії  народів, необхідна цілеспрямована підтримка з боку міжнародних, і  не тільки власне туристських організацій, виїзного туризму з країн, що розвиваються. Якщо цьому процесу допоможуть розвинуті  західні країни, вони тим самим  формуватимуть сприятливе для себе середовище на геополітичному просторі. 

Зростаюче значення туризму  як фактора "народної дипломатії" може забезпечуватись і розширенням "асортименту" туристських подорожей, позиціюванням турпродукту у нових сегментах міжнародного туристського ринку, орієнтацією на нові цільові аудиторії споживачів. З цього погляду найбільш гуманістичну інтенцію мають такі різновиди туризму, як культурно-історичний, освітянський, релігійний, "ностальгічний", "зелений". 

Залучення до туристської  активності різних прошарків населення  планети значно збільшить кількість  каналів кроскультурної комунікації, що, безперечно, сприятиме взаєморозумінню народів, перетворенню ще "закритих" суспільств на більш відкриті, на такі, що поступово і добровільно залучатимуться до світового товариства, сприяючи тим самим інтеграції людства на засадах толерантності та гуманізму.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Отже, туристська індустрія  виступає важливим чинником та впливовим  засобом економічного, соціального  розвитку країни, сприяє духовному  розвитку людини, розумінню інших  культур та народів. Філософія туризму  теоретично вмотивовує соціальні, моральні прагнення туризму, стверджує його гуманістичну місію.

Таким чином, навіть побіжний погляд на феномен туризму дає  підстави вважати, що його філософське  осмислення - філософія туризму-передбачає з'ясування його гносеологічних, соціальних, аксеологічних, духовно-культурних функцій, а також виявлення праксеологічних можливостей. Філософсько-світоглядний підхід до туризму переконує, що цей вид суспільної, групової та індивідуальної діяльності істотно сприяє справі об'єднання людей, комунікації та соціалізації особистостей на основі їх ознайомлення з цінностями вітчизняної та світової культури, опанування і поширення загальнолюдських етичних цінностей у дусі їх розуміння і поваги. В цьому сенсі будь-який (крім сурогатного) туризм є "культурним". Не можна вважати, що культурно-моральною орієнтацією не позначається, скажімо, діловий, бізнесовий або лікувально-оздоровчий туризм. Тому коректною підставою диференціації видів туризму має бути не критерій культури - який відокремлює "культурний туризм" від інших його різновидів як "некультурних", а його змістовно-функціональна мета. "Краса врятує світ" - стверджували мудреці. Ідеалізм цього вірування не раз спростовувався вульгарною прагмою життєвих вчинків, гірким перебігом драматичних історичних подій. Найяскравішим доказом крихкості, взаємопов'язаності сучасного світу, трагічної "влади" в ньому злочинних "випадковостей" і "раптовостей", здатних внести радикальні переміни у світоглядну свідомість, є американська трагедія 11 вересня 2001 року, або російські трагедії 2004 року, які насправді виявилася викликом з боку світового тероризму усьому цивілізованому світові. Звичайно, подібні злочинні акції здатні істотно вплинути на глобальні туристські тенденції. Але будемо сподіватися, що людство здатне приборкати і таку сучасну форму існування соціального зла, як тероризм. Можливо, світ людей стане цивілізованішим саме завдяки туризмові? Люди, що мандрують, не воюють, не вбивають собі подібних, не розбивають наметових містечок протесту. Вони хочуть іншого - відпочити, оздоровитися, пізнати нове і цікаве, духовно розвинутися і вдосконалитися, потоваришувати з іншими людьми. В цьому - життєва філософська істина туризму. Сприяти здійсненню цих бажань, реалізувати можливість безпосередньо і особисто відкривати для себе визначні місця України, Європи, нашої планети взагалі найважливіше завдання відповідального, стійкого, усталеного і загальнодоступного туризму в межах реалізації прав, які належать всім людям.

Зазначені суперечності, негативні  тенденції, наявні і приховані (латентні) загрози, притаманні туризмові, а наведений  перелік їх можна значно продовжити, також є об'єктом саме філософської уваги. Ось чому планування і впровадження широкомасштабних туристських заходів  та й повсякденна туристська практика має здійснюватися не лише фахівцями  та експертами галузі, які зосереджують головну увагу на грошових, матеріальних, статистичних аспектах туризму. "Навпаки, в туризмі мають поєднуватися риси мистецтва, філософії, етики і  естетики, які об'єднані у загальну концепцію". "Філософія туризму-говорив  у своєму виступі на "круглому столі", присвяченому цій темі, професор М.В. Попович, - повинна бути такою  ж цікавою і змістовною, як і  філософія книги" - це коли думка  вільна, людина має можливість фантазувати, мріяти, описувати свої роздуми і  висловлювати їх у книгах, наукових розробках" . Розвиток туризму не самоціль, а важливий елемент загальної  стратегії соціально-економічного і духовного поступу країни, стратегії, яка покликана забезпечити сталий розвиток суспільства. "Концепція  сталого розвитку стосується не лише економічного зростання, соціального  прогресу та охорони навколишнього  середовища. Вона має також етичний  та культурний виміри". У цьому  зв'язку особливої уваги потребують духовні, гуманістичні цінності туризму. Філософія туризму теоретично "санкціонує" соціальні, моральні інтенції туризму, стверджуючи тим самим його благородну гуманістичну місію сприяти духовному вдосконаленню суспільства, бути впливовим чинником розвитку особистості.[1.2.3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Зязюн І.А. Філософія  туризмології. - Туризм на порозі XXI століття: освіта, культура, екологія. - К, 1999..

2. Попович М. В. Туризм  як феномен культури. Всеукраїнський  круглий стіл "Філософія туризму". К., 2002.

3. Глобальный этический кодекс туризма. ВТО. - 1999.

4. Горак Г. І. Екзистенціальність людського буття у природних вимірах та природно-рекреаційні можливості туризму. Всеукраїнський круглий стіл "Філософія туризму" - К, 2002.

5. Горський В. С. Подорож  як феномен культури. Всеукраїнський  круглий стіл "Філософія туризму". - К., 2002.

6. Малахов В. А. "Моральний  та екзистенційний вимір туризму. Всеукраїнський круглий стіл "Філософія туризму". - К., 2002.

7.  Кисельов М. М.  Туризм і природознавство - філософсько-світоглядний  аспект. Всеукраїнський круглий  стіл "Філософія туризму". - К., 2002