Організація ділових контактів із іспанським партнерами

Іспанські бізнесмени йдуть  на контакт досить вільно, вони винятково  ввічливі і привітні, але якщо вас  запрошують зостатися на сніданок –  не погоджуйтеся відразу – це може бути просто формальністю. Вважається, що прийняти таке запрошення можна  тільки після третього його повторення.

Публічно та в офіційних  ситуаціях керівники дотримуються ділового стилю, в якому жарти  відсутні. В інших випадках вони веселі, дотепні, вміють бути хорошими компаньйонами в офісі та поза ним. Гумор найчастіше виявляється  в добродушних жартах, а сарказм  виключається повністю. Сатира виглядає недоречною на фоні сильно розвинутого  почуття особистої гідності, тому в діловому світі Іспанії вона є рідкістю.

Нічого незвичного немає  в тому, що колеги обідають разом, однак  ранги при цьому не змішують. Але  в будь-якому випадку з іноземцями обідатимуть особи, які займають більш високі посади. Соціальне життя  поза роботою включає спілкування  з людьми того ж рівня, що й вони.

Обіди і вечері є невід’ємною  частиною ділового життя Іспанії. Їх завдання – встановити особисті взаємовідносини, зрозуміти ступінь довіри один до одного. Це досягається за допомогою  дискусії, яка торкається всіх тем, крім бізнесу. Налагодження ділових  взаємовідносин більше залежить від  спільності почуттів, ніж від спільності інтересів.

Іспанці дуже рідко запрошують ділових партнерів додому. Але  якщо така пропозиція була, принесіть квіти і вино.

У неофіційній бесіді з  іспанцем варто уникати розмов про  особисте життя, іспанську громадянську війну і правління Франко.

Занадто дорогий подарунок  може бути розцінений як хабар і  зіпсувати стосунки з іспанськими  партнерами. Діловим жінкам, які  бажають справити враження на іспанців, в одязі рекомендується поєднувати чорне з білим або чорне з червоним, обшите золотом. Інтерес викликає також чорне плаття з чорним піджаком і золотою шалею.

Під час бесіди іспанці  віддають перевагу близькій відстані.

Особливості ведення  бізнесу в Іспанії

 Іспанський національний  характер. Країна предків — так  нерідко називають Іспанію. Становлення  іспанців як нації сягає ХУ  ст., періоду об'єднання феодальних  держав, розташованих на Піренейському півострові. За своїм характером іспанці — серйозні, відкриті, галантні, людяні, мають велике почуття гумору, чудово працюють. У своїй поведінці в суспільстві та в особистому житті іспанці проявляють певну урочистість. Навіть селянин проникнутий свідомістю власного достоїнства щодо керівництва, якому він по закону повинен підкорятись. Іспанський підкреслений аристократизм і красномовність навіть у звичайній розмові свідчать про благородну національну гордість. Тому, наприклад, французька фамільярність для іспанця просто нестерпна. Для звернення до близьких друзів, родичів і дітей в іспанській мові використовують особистий займенник tu (ти). Звичайна форма ввічливого звернення Vuestra mersed (Ваша милість), що скорочується в усній формі до Vsted (множина — Vstedes). Формами ввічливого звернення до сторонніх є Don (на письмі — Dn, D), Senior (Sr) i Exselenzia (Exca) — стосовно чоловіків i Dona (Dn, Da), Seniora (на письмі — Sra) — стосовно жінки. До молодої дівчини звертаються, вживаючи слово Seniorita (на письмі — Srita, Sta), а до молодого хлопця — Seniorito. Кожне з цих слів має відповідне значення "пані" або "пан". Найдавніше з усіх наведених слів — Don. Спочатку воно вживалось у значенні королевського титулу, а пізніше стало вказувати на аристократичне походження. У наш час таке звернення використовується для виразу поваги, причому тільки з особистим іменем, а не з прізвищем (Дон Педро). Слово сеньйор походить від латинського "стара людина". Звернення "сеньйор, сеньйора" можуть вживатись із повним іменем (ім' я, прізвище) і тільки з прізвищем, але ніколи не вживаються лише з особистим ім'ям.

Ділові контакти. При встановленні ділових контактів з іспанськими  бізнесменами необхідно брати до уваги деякі особливості цієї країни та її людей. Так, не прийнято призначати зустріч під час сієсти (денного  відпочинку). Потрібно мати на увазі, що в Іспанії пізно їдять: снідають о 14 годині, обідають — о 22-й. За столом не прийнято обговорювати такі теми, як особисте життя, корида, політика. Про  своє прибуття до країни потрібно обов'язково повідомити заздалегідь. Схильність іспанців спізнюватись на зустріч є предметом  чисельних жартів. Церемонія знайомства не відрізняється від традиційної  — рукостискання, обмін візитними  картками. Як правило, переговори проходять  за участі кількох партнерів і  починаються з розмов про погоду, спорт, культурні пам'ятки тощо. Стиль  ведення переговорів з іспанськими  бізнесменами менш динамічний, ніж, наприклад, американцями або італійцями. Іспанці  велику увагу приділяють тому, щоб  переговори велись з рівними за статусом особами. Оскільки іспанці полюбляють багато говорити, тому майже не дотримуються регламенту зустрічі. Для ділових  зустрічей вдягається класичний  костюм, біла сорочка та начищене до блиску взуття. У цій країні не прийнято запрошувати ділових партнерів  додому. Якщо вас запросили залишитися на сніданок — не приймайте цього  запрошення, бо це проста формальність. Якщо його повторять — знову відмовтесь. Тільки після третього разу можна  прийняти запрошення, оскільки на цей  раз воно буде щирим, а не просто жестом ввічливості. Йдучи в гості, візьміть із собою квіти та вино. Не потрібно дарувати надто дорогі подарунки, оскільки вони можуть бути сприйняті як хабар і образити партнера. Приходити в точно назначений час, як і у Франції, не прийнято —  обов'язково потрібно запізнитися на 15-20 хвилин.

ЛІТЕРАТУРА

1. Буряк А. В., Петунина Е. А. Практикум по “Этике деловых отношений”: Уч.-метод. пособие. – Харьков: НТУ “ХПИ”, 2002..
2. Галушко В. П. Діловий протокол та ведення переговорів. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002.
3. Гах Й.М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Герет Томас М., Клоноскі Річард Дж. Етика бізнесу: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999.
5. Фишер Р., Эртель Д. Подготовка к переговорам: Пер. с англ. – М.: Информационно-издательский дом “Филинь”, 1996.