Змішана економіка: принципи функціонування

Якщо не брати до уваги  окремі неістотні розбіжності в  тлумаченні суті змішаної економіки  різними авторами, то можна сказати, що змішана економіка це така, яка  поєднує в собі відносини власності  та елементи господарських механізмів різних економічних систем.

Як свідчить практика, співвідношення між формами власності  та елементами господарського механізму  капіталізму й соціалізму в різних країнах різне. З огляду на сказане, розрізняють консервативну, ліберальну і соціал-реформістську моделі змішаної економіки.

Консервативну модель змішаної економіки  відстоюють американські економісти Л. Мізес, Ф. Хаєк, М. Фрідмен та деякі  інші. Вони вважають, що втручання держави  в економіку повинне обмежуватися лише створенням сприятливих умов для розвитку приватного сектора і активізації ринкових важелів, тобто забезпеченням правил гри на ринку і проведенням відповідної бюджетної та податкової політики. Цим вимогам в якійсь мірі відповідає економічна система США.

Ліберальну модель змішаної економіки розробляють знову ж таки американські економісти Дж. Гелбрейт, Д. Белл, А. Тофлер, та інші. На їх думку, в сучасному суспільстві забезпечується раціональна взаємодія державного і приватного секторів економіки, впроваджуються системи макроекономічного планування, програмування і прогнозування, відбувається переорієнтація приватного сектора економіки на вирішення соціальних проблем. Згідно з цими ознаками до ліберальної або змішаної економіки можна віднести економічну систему, що має це сьогодні в Японії, Німеччині та інших країнах.

2.1 Відносини власності  і державне регулювання в системі  змішаної економіки.

Важливою об'єктивною основою виникнення теорії змішаної економіки стали зміни у відносинах власності розвинутих капіталістичних  країн. На відміну від капіталізму вільного підприємництва, в умовах сучасного капіталізму відносини власності зазнали деякої соціалізації. В країнах змішаної економіки поряд з приватним підприємництвом широкого розвитку набули корпоративна (акціонерна), кооперативна і державна форма власності.

Корпоративна власність  за своїм характером є колективно-приватною. А тому й вона, з одного боку, зберігає підприємницький інтерес, а з другого - акумулює капітальні ресурси і кошти фізичних і юридичних осіб будь-якої належності і використовує їх з метою збагачення акціонерів.

Кооперативна власність  в умовах змішаної економіки є  більш ефективною, соціалізованою, ніж корпоративна. Вона виникає на основі добровільного усуспільнення членами кооперативу усіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків (паїв). Виникнення кооперативної власності розпочиналось із створення найбільш простих форм кооперативів. І лише з часом виникли виробничі кооперативні підприємств; нинішніх умовах в більшості країн виробничі кооперативи існують промислові, сільськогосподарські, житлові, кредитні, споживчі та інші. Причому їх кількість і питома вага у народному господарстві кожної країни постійно зростає. Скажімо, в країнах кооперативи реалізують на внутрішніх і зовнішніх ринках до 80%, а в Японії - понад 90% товарної продукції аграрного сектора економіки.

Державна власність  в умовах змішаної економіки становить собою власність держави на засоби виробництва. Як відзначалося в попередніх темах, вона виникає шляхом створення підприємств за рахунок державного бюджету, шляхом націоналізації та одержавлення окремих підприємств. Державна власність в умовах змішаної економіки включає в себе не тільки виробничі підприємства та підприємства інфраструктури, а й рухоме і нерухоме майно, необхідне для функціонування апарату державного управління, армії та правоохоронних органів, засоби державної кредитної системи, фонди соціальної інфраструктури - освіти, охорони здоров'я соціального забезпечення тощо.

Зміни у відносинах власності  у системі змішаної економіки  свідчать про наявність тенденції  до зростання рівня усуспільнення  об'єктів власності. Причому воно має місце на рівні окремого підприємства (корпорації), на рівні державні на міжнаціональномурівні. Якщо цей процес розглядати з точки зору розвитку суспільно-економічних формацій, то є всі підстави твердити, що еволюція власності з боку об'єктів та суб'єктів привласнення здійснюється у напрямі її соціалізації. Інакше кажучи, сьогодні на домінуючу роль серед об'єктів власності висуваються ті, які повинні належати або окремим трудовим колективам, або державі.

Важливою рисою відносин власності у розвинутих країнах  Заходу є зростання рівня двох протилежних процесів: деперсоніфікації та персоніфікації власності. Деперсоніфікація власності проявляється у переході власності капіталістів до юридичних осіб - банків, компаній та інших фінансових інститутів в результаті утвердження акціонерних товариств. Скажімо, в Японії в 90-х роках частка юридичних осіб у акціонерному капіталі сягала 80%.

Процес персоніфікації власності також відбувається завдяки  механізму придбання акцій а  також через пенсійні та страхові фонди. У США, наприклад, кількість пайовиків пенсійних фондів в середині 90-х років становила майже 70 мільйонів чоловік. Щоправда, управління цими фондами здійснює вузьке коло осіб у кілька сот чоловік. Що свідчить про високу концентрацію влади, тобто права приймати рішення про інвестиції.

Як зазначалося, однією з характерних рис змішаної економіки, на думку багатьох вчених, є використання двох механізмів макроекономічного  регулювання: ринкового і планового. Система змішаної економіки прагне зберегти переваги ринкової економіки, водночас усунувши її недоліки. Справа в тому, що модель ринку зразка економіки вільної конкуренції відійшла в минуле. Внутрішня діалектика ринкового господарства за століття свого розвитку призвела до такого збільшення його суперечностей, що стало неможливим існування економічної системи, яка застосовує одні лише ринкові відносини. В механізмі цієї системи відсутні захист конкуренції як однієї з и основ, можливість відтворення та прискорення науково-технічного прогресу, умови для підвищення соціальної ефективності виробництва і задоволення потреб усіх верств населення.

Раніше зазначалось, що з точки зору ринкового господарства найкращим механізмом формування попиту і пропозиції, цін і справедливого  розподілу прибутків між усіма  суб'єктами господарювання є механізм вільної конкуренції. Проте на межі XIX-XX століть сама ринкова система почала руйнувати вільну конкуренцію, започаткувавши тим самим процеси самогальмування. Це сталось в результаті того, що вільна конкуренція неминуче призводить до високої концентрації та централізації виробництва і капіталу, а ці останні ведуть до виникнення монополій, які придушують вільну конкуренцію. Тому в умовах змішаної економіки держава, щоб не допустити повного знищення вільної конкуренції, здійснює заходи по збереженню конкурентного середовища.

Головними об'єктами державного регулювання є промисловий цикл, структура суспільного виробництва, зайнятість, грошовий обіг, ціни, соціальні  відносини, платіжний баланс тощо. При  здійсненні регулювання застосовується система як адміністративних, так і економічних засобів. Причому слід мати на увазі, що ця система засобів у значній мірі залежить від конкретної ситуації в суспільстві та цілей, які передбачає реалізувати державне регулювання.

Скажімо, заходи державного регулювання, обґрунтовані Дж. Кейнсом і застосовані президентом США Ф. Рузвельтом в 30-х роках, носили обмежений характер, оскільки були спрямовані головним чином на подолання затяжної економічної кризи. На відміну від Дж. Кейнса його послідовники 50-х- 60-х років (А. Хансен, Ст. Чейз, П. Самуельсон та інші) пропонували заходи, спрямовані на вирішення таких довгострокових цілей, як: прискорення НТП і структурної перебудови суспільного господарства, підвищення темпів економічного зростання, створення сприятливих умов для конкуренції, завоювання нових позиції1 на світових ринках, диференціація доходів, підтримання соціального миру в суспільстві і ін.

Проте, як буде показано нижче, взаємодія державного регулювання  та ринкових механізмів ще не є достатньо  ефективною.

Прихильники змішаної економіки вважають, що державне регулювання суттєво активізується у XXI столітті і воно буде більш ефективним щодо вирішення економічних та соціальних проблем суспільства.

2.2 Проблеми  соціальної орієнтації змішаної  економіки.

Як зазначають автори і прихильники системи змішаної економіки, державне регулювання в соціально-економічній сфері покликане захистити населення від бідності, підвищити його добробут і компенсувати витрати, на які багато людей ідуть в інтересах суспільства (витрати на виховання дітей, отримання освіти, догляд за престарілими тощо). З цією метою держава розробляє систему заходів, які передбачають: захист рівня життя шляхом застосування різних форм компенсації від зростання цін та проведення індексації основних доходів; надання допомоги найбіднішим сім'ям; надання допомоги у разі безробіття; здійснення політики соціального страхування; встановлення мінімальної заробітної плати; розвиток освіти і охорони здоров'я; захист навколишнього середовища; підготовка і перепідготовка кадрів.

Найважливішим елементом  у системі соціального захисту  населення в умовах змішаної економіки  є соціальне страхування, до складу якого входять пенсійне та медичне  страхування і страхування від  нещасних випадків та від безробіття. Пенсійне і медичне страхування здійснюється, як правило, шляхом відрахувань від заробітної плати й прибутків в однакових пропорціях. У Швеціі соціальні фонди формуються повністю за рахунок держави.

В країнах змішаної економіки  важливими складовими політики зайнятості виступає виплата допомоги по безробіттю, система професійної перекваліфікації та працевлаштування, створення додаткових робочих місць, регулювання зайнятості осіб, які не можуть на рівних конкурувати на ринку праці. Допомога по безробіттю надасться зі спеціальних страхових фондів у розмірі 50-75% середнього заробітку за останній час протягом певного періоду. По закінченню цього строку в багатьох країнах надається державна допомога в меншому розмірі і, як правило, на основі індивідуального визначення потреб. Одержання допомоги по безробіттю здійснюється за певних умов: сплати внесків до страхового фонду, трудового статусу, періоду чекання, фізичної придатності до праці, реєстрації на біржі праці і ін. При відсутності встановлених умов допомога не виплачується, а отже безробітні залишаються без засобів до існування.

Інакше кажучи, наявна система страхування від безробіття не усуває ні самого безробіття, ні соціальних проблем, які спіткають безробітних. Справа в тому, що в умовах змішаної економіки, так само, як і при капіталізмі вільної конкуренції, діє капіталістичний закон народонаселення, суть якого, як відомо, полягає в тому, що робітниче населення, створюючи нагромадження капіталу, тим самим \ зростаючих розмірах само виробляє засоби, які роблять його відносно надлишковим населенням. В системі змішаної економіки, як і в будь-якому капіталістичному суспільстві, існують три форми безробіття: плинне, яке характеризується періодичною зайнятістю, що набуває поширення в періоди спаду виробництва; приховане (аграрне), яке виникає в результаті розорення дрібних фермерів і неможливості усіх їх знайти роботу; застійне, яке характеризується тривалою відсутністю роботи.

В сучасних умовах в країнах  змішаної економіки серед безробітних  є чимало інженерно-технічних працівників, службовців, кваліфікованих робітників Досить високий процент безробітних серед жінок та молоді.

Зрозуміло, що відсутність  роботи і допомоги по безробіттю породжують проблему бідності. Бідність вимірюється  за допомогою прожиткового мінімуму, який існує у вигляді життєвого (фізіологічного) мінімуму та соціального мінімуму. Перший відображає задоволення лише головних фізіологічних потреб та основних послуг. Другий включає задоволення не тільки фізіологічних потреб, а й духовних і соціальних запитів.

Серед проблем соціального захисту населення країн змішаної економіки досить рельєфно проступають проблеми освіти та охорони здоров'я. Справа в тому, що в більшості цих країн переважає платна освіта і медична допомога. Причому плата є настільки високою, що навіть не кожний працюючий може дозволити собі навчання своїх дітей у престижному навчальному закладі чи належне лікування у разі хвороби. Але не всі працюють і не всі одержують допомогу по безробіттю. Тому й не кожен може навчатися і лікуватися.

Важливою проблемою, з  якою стикаються суспільства змішаної економіки, є проблема якості навколишнього середовища та якості товарів народного споживання. В гонитві за високими прибутками виробники досить часто порушують екологічне законодавство, забруднюючи навколишнє середовище. Як визнають самі західні вчені, підприємства готові оплачувати негативні наслідки свого господарювання, замість того, щоб оплачувати заходи по і недопущенню.

Це саме стосується і  товарів народного споживання. Досить часто вони виявляються не тільки низької якості, а й шкідливим небезпечними для здоров'я людей.

Раніше зазначалося, що однією із цілей державного регулювання, в умовах змішаної економіки є  скорочення розриву в доходах  членів суспільства. В Японії, наприклад, розрив між доходами найбагатших  і найбідніших є найменшим. Проте в багатьох країнах, незважаючи на певні заходи щодо соціального захисту найбідніших верств населення, зберігається істотний розрив між доходами багатих і бідних.

Отже, систему змішаної економіки слід розглядати не як еклектичне поєднання капіталістичних і соціалістичних форм, а як об'єктивно зумовлений та історично закономірний етап еволюції ринкових відносин в напрямі соціалізації.

3.Національні моделі  економічних системи та адміністративної- командної економіки.

В кожній системі існують свої національні моделі організації господарства, так як країни відрізняються історією, рівнем економічного розвитку, соціальними та національними умовами.

Американська, або ліберальна, модель ринку у своєму класичному вигляді існувала з початку XX ст. аж до кінця 20-х років (економічної кризи 1929—1933 рр.). Ця модель була модифікована в ході реалізації "нового курсу" Ф. Д. Рузвельта та широкого використання кейнсіанських методів регулювання після другої світової війни. Риси ліберальної моделі ринку збереглися й досі, що пов'язано з наявністю величезного внутрішнього ринку, провідних позицій американських монополій на світовому ринку, слабкістю профспілкового руху соціально-демократичного напряму і рядом інших факторів.

Американська  система.

Характерними рисами американської моделі ринку можна назвати такі: