Змішана економіка: принципи функціонування

·індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;

·постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій  праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво  розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.

В сучасних курсах по економічній  теорії економічні системи поділяють  на:

·система вільного або  чистого ринку

·адміністративно-командна система

·традиційна система

·змішана система

Система вільного, або  чистого ринку - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних  процесів, а вільна конкуренція та ринкове соморегулювання досягають  найбільшого розповсюдження.

Така економічна система існувала в розвинених країнах світу приблизно з другої половини 18 ст. до кінця 19 – початку 20 ст.

Основні характеристики системи вільного ринку:

·Приватна власність. Здійснюється право недержавної, приватної власності  на економічні ресурси – капітал, землю, природні ресурси. Причому значна частина материальних ресурсів знаходиться у приватній власності.

·Вільне підприємництво. Окремі групм людей за своєю ініціативою  виступають в якості вільних підприємців, які беруть на себе функцію організації  економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують виробництво та реалізацію вироблених товарів. Вони повністю приймають на себе господарський ризик, який є неминучим, так як ніхто заздалегидь не може знати, чи буде проданий товар, яка буде ціна його реалізації. Вільне підприємництво становиться масовим явищем, воно забезпечує більшу частину вироблення національного продукта.

·Особистий інтерес. Економічні суб’єкти діють згідно зі своїми особистими інтересами. Прагнення найкращим  чином реалізувати особистий інтерес є основним мотивом економічних вчинків. Кожний прагне максимізувати свій доход: підприємець – прибуток, найманий робітник – заробітну плату, землевласник – орендну плату та ін.

·“Невидима рука”. За А. Смітом існує “невидима світу  рука”, яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси до суспільних цілей, до задоволення потреб інших економічних суб’єктів. “Невидима рука” - це ринок, як координаційний механізм, зі своїми елементами: попитом, пропозицією, ціною. В попиті проявляються наміри споживачів, в пропозиції – можливості та бажання виробників, ціна – інструмент погодження їх рішень та дій. За допомогою взаємодії цих елементів передаються та узгоджуються рішення виробників та споживачів. Це саморегульована система, яка не потребує ніякого втручання.

·Вільна конкуренція. Вона припускає наявність багатьох незалежних як продавців, так і покупців кожного  ресурсу та кінцевого товару або  послуги. Кожний з цих економічних  суб’єктів сам по собі не взмозі вплинути на ціну, за якою реалізується той чи інший товар.

·Мінімальне державне втручання. Державне втручання в економіку  в основному обмежується захистом приватної власності та формуванням  правового середовища діяльності економічних  суб’єктів через закони, укази, постанови.

Централізовано – планова економіка - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою, що бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.

Основні риси централізовано – планової економіки:

·Жорстка централізація  в розподілі ресурсів та результатів діяльності. Якщо в умовах ринку ресурси між різними сферами діяльності розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємозв’язків виробників та споживачів, який утворюють попит, пропозиція, ціна, то в командній системі цю роль на себе бере держава. Також відбувається і з кінцевими товарами.

·Державна власність. Т.я. держава є власником більшої  частини суспільного багатства, вона має можливість реально розпоряджатися їм згідно зі своїми цілями. Державна власність  вважалася загальнонародною, що призводило до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою з боку держави. Це зумовлювало розмежування інтересів у суспільстві, підрив матеріальної заінтересованості, утворення адекватного апарату управління, його всевладдя і згортання демократії.

·Недопущення приватного підприємництва. Ініціативу в організації  економічного життя бере на себе держава. Виступаючи монопольним організатором  економічних сил, держава намагається  максимально залучити у виробництво  всі наявні ресурси, в тому числі трудові, не зупиняясь також перед використанням заходів примушення.

Традиційна система  існує в слаборозвинених країнах. Цей тип економічної системи  базується на відсталих технологіях, широкому розповсюдженні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність економіки  означає існування при даній  економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються у ряді країн натурально-общинні форми, що засновані на общиному колективному веденні господарства та натуральних  формах розподілу виробленого продукту. Велике значення має дрібнотоварне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси та особистій праці їх власника. В країнах з традиційною системою дрібне товарне виробництво представлене багаточисленними селянськими та ремесничими господарствами, які домінують в економіці.

 

1.4Досучасні економічні системи:

Економічна система  первісної общини базувалась на спільній власності. Засоби праці були спільною власністю, а вироблений продукт  розподілявся в інтересах всієї общини в цілому. Найбільшу долю отримували вожді, мисливці, воїни. Між всіма іншими членами общини продукт розподілявся порівну.

Рабство означало перехід  до приватної власності в її абсолютній формі. Власністю рабовласника є  не тільки земля, засоби виробництва, але і сама людина, яка на нього працює. Раб не має сім'ї, будинку, господарства.

Феодалізм.

Феодалізм розвинув приватну власність в абсолютній формі  і в той же час послабив її абсолютний характер. Кріпак виступає і як суб'єкт, і як об'єкт власності. Як суб'єкт власності він має землю, сільськогосподарський реманент, худобу тощо. За звичаєвим правом в його рішення в межах його власності та сім'ї поміщик не втручався. Зокрема, Т.Шевченко став в Енгельгарта козачком тому, що дід поділив свій наділ між іншими онуками, а цього залишив безземельним. Як об'єкт власності кріпак був змушений до відробіткового оброку (панщини), натурального (продукти виробництва) та (або) грошового оброку.

Капіталізм.

При капіталістичному господарюванні, щоб організувати виробництво матеріальних благ, власник засобів виробництва повинен купити робочу силу, а не людину. Без цього немає виробництва. Отже, здійснюється купівля-продаж робочої сили (наймання на роботу) і починається капіталістичне виробництво. При цьому стрімко розвиваються ринкові відносини.

Розрізняють "чистий" капіталізм, командну економіку, традиційну економіку і змішані системи.

Чистий  капіталізм

Характерними рисами та особливостями "чистого" капіталізму  епохи вільної конкуренції є:

1. Приватна власність  на фактори виробництва.

2. Ринкова система  координації і управління господарської  діяльності людей.

3. Свобода підприємництва  і вибору діяльності.

4. Мета господарюючих  суб'єктів - отримання максимального  прибутку і діючи на свій  страх і ризик.

5. Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає.

6. Діє чиста або  досконала конкуренція і отримується  максимум прибутку при мінімумі  витрат.

7. Забезпечується панування  споживачів над виробниками, тобто  виробляється тільки те, що купується.

Командна  економіка

Командна економіка, або  адміністративно-господарська система  має такі характерні риси:

1. Суспільна власність  на фактори виробництва. 

2. Панування централізованого  планування і розподілу економічних  ресурсів.

3. Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.

4. Відсутність будь-якої  конкуренції і монополізм виробників.

5. Відсутність ринкової  системи стимулювання і мотивації  виробників.

6. Панування виробника  над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Традиційна  економіка

Вона існує близько  в 100 країнах. Основними специфічними рисами традиційної системи є:

1. Панування приватної власності.

2. Низький рівень економічного і соціального розвитку.

3. Багатоукладність економіки.

4. Залежний характер соціально-економічного  розвитку.

5. Виробництво, розподіл і обмін  базуються на звичаях, традиціях,  культових обрядах.

6. Технічний прогрес різко обмежений.

7. Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці.

8. Темпи росту населення перевищують  темпи росту промислового виробництва.

9. Велика зовнішня фінансова  заборгованість.

10. Виключно висока роль держави  і силових структур в економіці і політиці.

Країни традиційної системи  є постачальниками сировини і  матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової  продукції.

 

Змішані системи

Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші. Характерними рисами змішаних систем є:

1. Приватна власність у її  різноманітних формах.

2. Переплітання, взаємопроникнення  і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств,  а також взаємний перехід одного  типу господарства в інший.

3. Соціальна орієнтація економіки,  підвищення на її основі життєвого  рівня людей. Людина стає головною  цінністю в такій системі. Досягти  цього можна лише на основі  зростання регулюючої ролі держави,  а з іншого боку, повинні проявлятись  умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.

4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

Необхідно підкреслити те, що жодна  з названих вище основних економічних  систем не існує нині в чистому  вигляді. Отже, Україна мусить скористатися кращими світовими надбаннями господарювання і, враховуючи власні особливості, побудувати економічну систему, засновану на різноманітності форм власності і видах господарювання.

 

 

2.Теорія та моделі  змішаної економіки:

Теорія змішаної економіки  зародилась в кінці XIX століття в умовах переростання капіталізму вільного підприємництва у монополістичний капіталізм та зростання економічної ролі держави. Саме тоді німецькі економісти Альберт Шеффлє та Адольф Вагнер в ряді економічних праць виступили з обгрунтуванням ідеї змішаної економіки. Будь-яке втручання держави в економічне життя А. Шеффлє називав "соціалізмом", а А. Вагнер - "державним соціалізмом".

Оскільки в умовах переходу до монополістичного капіталізму  економічна роль держави зростала, то, на їх думку, економічна система капіталізму трансформувалася в нову систему, де є елементи і капіталізму і соціалізму. Проте цілісну теорію змішаної економіки вони не створили і не могли створити, оскільки на той час недостатньо проявилися ті явища і процеси, які послужили об'єктивною основою виникнення даної теорії

Цілісну теорію змішаної економіки розробив німецький економіст  Вернер Зомбарт у 20-х роках XX століття. В працях "Соціалізм і соціальний рух", "Сучасний капіталізм" та деяких інших він ототожнював  соціалізм з будь-якими формами державних підприємств. Оскільки в цей період відбулося переростання монополістичного капіталізму у державно-монополістичний, що характеризувалось значним зростанням державного сектору в капіталістичній економіці та посиленням втручання буржуазної держави в господарське життя, остільки це дало підстави говорити про формування системи змішаної економіки.

Після другої світової війни  активними прихильниками теорії змішаної економіки виступали буржуазні  економісти С. Чейз, А. Хансен, Дж. Кларк, П. Самуельсон, Дж. Гелбрейт та деякі інші. На їх думку утвердження змішаної економіки відбувається в результаті того, що, по-перше, в розвинутих капіталістичних країнах держава і приватні інститути підпорядковують свою діяльність підвищенню добробуту народу, по-друге, що економічна та соціальна діяльність держави поступово усуває суперечності капіталізму, забезпечує безкризовий розвиток економіки та високі темпи її зростання.

Розвиваючи подібні  ідеї американський економіст Дж. Гелбрейт навіть назвав "новим соціалізмом" ту частину економіки, яка зазнає впливу з боку держави.

Свій варіант теорії змішаної економіки розробили після  другої світової війни лейбористські  ідеологи Е. Кросленд і Дж. Стрейчі. Вони вважали, що після другої світової війни розпочалася трансформація капіталізму у зовсім іншу економічну систему, характерними рисами якої в галузі економіки є: перехід керівної ролі від власників капіталізму до менеджерів (революція управляючих), посилення економічної ролі держави, забезпечення повної зайнятості, постійне зростання виробництва.