Зайнятість та соціальний захист населення

Чому виникла така ситуація? Чи зумовлено це лише тяжкою економічною кризою, яку переживає  Україна, помилками в економічній  політиці, чи позначаються також причини, пов‘язані з невирішеністю питань трансформації соціального захисту.

Більше ніж сорокарічний період холодної війни створив багато штучних білих плям у взаємопізнанні розвитку народів Заходу та Сходу. Так, для жителів США, ряду країн Європи до цього часу є маловідомими події Великої Вітчизняної Війни, вклад народів СРСР у перемогу над фашизмом. В свою чергу для народів колишнього СРСР майже незнайомими були події, що пов‘язані із формуванням в країнах Західної Європи соціально орієнтованої ринкової економіки. Це була не лише глибока зміна інститутів та системи мотивації в ринковій економіці, що потягнула зміни в податковій, торгівельній, фінансовій політиці, але й певна зміна в механізмі суспільних відносин, великий злам в психології правлячих класів. Для зашкарублої догматичної пропаганди говорити це було не вигідно і вона або замовчувала ці зміни, або висвітлювала їх однобічно.

У ході формування соціально  орієнтованої ринкової економіки передусім  був закріплений підхід, який виник  у міжвоєнний період, що держава не може усуватися від вирішення питань соціальної політики. Але якщо для Ф.Рузвельта, Джона Кейса це були лише питання зайнятості, то Л.Ерхард - батьконімецького “економічного дива” і водночас один із творців та основний організатор соціально орієнтованої економіки використав майже всю палітру соціальної політики - допомоги, пенсії, субсидії, дотації тощо. Був серйозно підірваний традиційний стереотип, що держава в ринковій економіці не бере участі у вирішенні питань соціального захисту.

Формування соціально  орієнтованої ринкової економіки відбулося  успішно лише завдяки підтримці  держави, яка створила механізми  конструктивної взаємодії різних соціальних груп, що займали прямо протилежні позиції. В переважній більшості  країн Європи соціально орієнтована держава перестала усуватися від вирішення соціальних питань, а брала активну участь у їх розв‘язанні. Було б помилкою сказати, що це відбулося добровільно. Це проходило під тиском робітничого, профспілкового руху, і особливо під впливом політичних змін у Східній Європі, формування принципово нових систем соціального забезпечення в цих країнах. Перехоплюючи ініціативу у лівих сил, у країнах ринкової економіки держава почала брати на себе вирішення багатьох питань соціального захисту, створення відповідної законодавчої бази. Практика 60-7-х років в західній Європі характеризувалася зростанням ролі держави у формуванні соціальної політики та практичній організації соціального захисту. Зрештою, цей курс знайшов вираз у прийнятті Європейської соціальної хартії.

Економічною основою  соціально орієнтованої держави  є багатоукладність форм власності. Їх взаємодія та конкуренція забезпечують гнучкість економіки, пристосування  виробництва до потреб споживання, що досягається відповідністю процесів усуспільнення ефективному поєднанню різних рівнів господарського маневру - народногосподарського, міжгалузевого, галузевого, внутрішньогалузевого, з господарським маневром на рівні малих підприємств тощо. Організація соціального життя ґрунтується на взаємодії держави, працедавців та профспілок. Держава має міцну податкову систему, активно впливає на інвестиційну та торгівельну діяльність, організує розгалужену й водночас диференційовану та адресну систему соціальних виплат, беручи у ній участь.

Як поставилися до таких змін працедавці? Чи не мали вони від цього суцільних збитків? Зростання прибутковості промислових, торгівельних, банківських установ у відповідний період переконливо свідчить, що ні. Але спочатку, дійсно, працедавцями ця система була зустрінута без ентузіазму. Багато з них заперечували проти неї. Тому державі, спираючись на допомогу інших соціальних сил та тієї частини працедавців, котрі розуміли вимоги часу, доводилося докласти значних зусиль до впровадження нової системи соціальної взаємодії.

Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності, прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюдження в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням соціальних проблем.

Відіграючи активну  роль у проведенні соціальної політики, держава у ринковій економіці  не перетворюється у відділ соціального забезпечення. Організація системи соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника, загальними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання  про захист, страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава  не гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема вирішується між працівником та працедавцем, або відповідно між їх представниками - об’єднаннями профспілок та об’єднаннями працедавців.

ВИСНОВОК

 

Зайнятість є категорією ринкової економіки, адже в попередніх формаціях де абсолютно переважало сільське господарство не було розмежування громадян на тих хто працює  і на тих хто не працює. Лише із встановленням великого товарного виробництва і концентрацією населення у містах, розвиток людської цивілізації виникла потреба визначити чисельність населення які мають роботу і доходи або не зайняті трудовою діяльністю і вимагають фінансової допомоги.

 Рівень зайнятості  населення для кожної країни  має велике значення.  Саме  в процесі трудової діяльності  члени суспільства створюють  блага для власної життєдіяльності.  Чим більше людей зайняті продуктивною працею тим більші створюються матеріальні блага, тим вищий добробут населення країни.

 Зайнятими вважаються  громадяни, які забезпечені робочими  місцями і отримують дохід,  або виконують інші обов’язки  з чинним законодавством. Основним видом зайнятості є зайнятість працівників у сфері  економічної діяльності, де створюються матеріальні блага. За Законом України про зайнятість населення, до зайнятих належать особи, які працюють у державному або в приватному секторі економіки, самостійно організовують бізнес, працюють на оплачуваних посадах, в органах державної влади, управління і в громадських об'єднаннях ( партії ), проходять службу в армії, навчаються з відривом від виробництва, виховують дітей і доглядають за хворими.

    Державна політика зайнятості полягає в тому, щоб якнайбільше залучити громадян до продуктивної праці. Вона є головною умовою соціального захисту населення. Разом  з тим, як показала світова практика і досвід Радянського Союзу повна зайнятість  не є свідченням ефективності використання людського капіталу. Тому ринкова економічна система передбачає зайнятість населення до того рівня, доки досягається найефективніше використання працездатного населення, до рівня раціональної зайнятості.

Раціональна зайнятість  передбачає такий рівень зайнятості працездатного населення за якого досягається найбільший корисний ефект, найвища працездатність праці. За таких умов деяка частина трудового потенціалу залишається незайнятою, вона утримується за рахунок суспільства, за рахунок того продукту, який створюють зайняті працівники.    

Безробіття є сучасною проблемою суспільства, не від'ємним  атрибутом ринкової економіки. Вона характеризується  незадоволеним  попитом на робочі місця і є  важливим елементом конкуренції  у сфері трудових відносин. Для суспільства небезпечним є не наявність безробіття, а відсутність механізму його регулювання  та надійного захисту суспільства. Світова практика показує, що найвищий рівень безробіття спостерігається у країнах з низьким соціальним розвитком.

 В Україні сьогодні працюють 21 млн. чол. З метою регулювання оптимальної зайнятості українська влада має сприяти розвитку підприємництва, індивідуальної трудової діяльності, залучати іноземні інвестиції, вдосконалювати ринок праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.     Радіонова І. О. Соціально-економічні проблеми безробіття / І. О. Радіонова // Економіст. – 2009. №1. с. 49 – 51

2.     Сунцова О. О. Фінанси та економічне зростання: теоретичні аспекти / О. О. Сунцова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №6. – с. 4-7 

3.     www.ukrstat.gov.ua.

4. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка –Центр, 2000. – С.445-473.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-К.: Вища школа, 1995.

6. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1994, Гл.1.

7. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1997.

8. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних підприємств// Економіка України.-1998.- №4.

9. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1998.

10. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. – К.: Либідь, 1998.

11. "Основи економічної теорії", с/а Міщенко В.С., К., 1994

12. "Экономика и рынок труда", М., 1994

13. "Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання", Петрова І.Л., К., Таксон, 1997.

14. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Прес, 2002. - 214с.

15. Спікер П. Соціальна політика : теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2000.-400с.

16. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с.

17. Іванова О.Л. Соціальна політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 107с.

18. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії. Закон України від 5.10.2000 р , № 2017 – ІІІ // www.rada.org.ua

19. Мельник А.Ф. державне регулювання економіки. – К.: Знання, 1994.-358с.

20. Стратегія заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 2.03.2002 р. № 253 // www.rada.org.ua

21. Соціальний захист населення в Україні // www.ukrreferat.com.ua

22. Державне регулювання соціальних процесів // www.bagatoreferativ.com.ua

23. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – К.: Ніка

–Центр, 2000. –  С.445-473.

24. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної

теорії.-К.: Вища школа, 2000.

25. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 2002,

Гл.1.

26. Дорпбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. — К.: Основи, 1996. — Розд. 14

27. Клімко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. – К.: Вища

школа, 1997.

28. Лишиленко В. Проблеми відтворення трудових ресурсів аграрних

підприємств// Економіка  України.-1998.- №4.

29. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. – К.: Видавничий центр

“Академія”, 2003.

30. Маккоппелл Кэмпбелл Р., Брю Стэпли Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика.