ВВП, як показник ефективності економіки

До «сірого» ринку належать відносини, котрі існують на селі, отже реально існують і не відносяться  до «чорного» ринку.

Оскільки обсяг виробленої продукції в цих секторах не можливо  визначати, відповідно і включити їх до обрахунків ВВП за даним методом  є  нереально. На даний момент близько 40% ВВП України створюється «в тіні».

 

Розподільчий (за доходами) метод розрахунку ВВП полягає в тому, що вже створений ВВП розподіляється між суб’єктами економіки. Цей метод визначає суспільний продукт, як такий, який включає в себе наступні компоненти: заробітна плата найманих працівників, рента, процент, прибуток та амортизація

Заробітна плата найманих працівників є найбільшою категорією доходу. Вона містить, головним чином, платню, яку фірми і уряд виплачують тим, хто пропонує працю. Вона також  містить низку доповнень до заробітної плати, зокрема, внески підприємців  на соціальне страхування і в  різноманітні приватні фонди пенсійного забезпечення, медичного обслуговування і допомоги на випадок безробіття для найманих працівників. Ці додатки  до заробітної плати є частиною витрат підприємця, пов’язаних з наймом робочої  сили, і розглядається як компонент  загальних витрат компанії на заробітну  плату.

Рента містить доходи, які  отримують домогосподарства та фірми, що забезпечують економіку ресурсами  власності. Прикладами ренти є щомісячні  платежі орендарів землевласникам і щорічні орендні платежі  фірм-наймачів за користування офісними площами. Чиста рента – валовий  рентний дохід мінус амортизація  позиченої власності. Саме рентний  дохід (чиста рента) залишається  після того, як з валового рентного доходу вирахувано амортизацію (зношення власності).

Процент стосується виплат грошового доходу, які здійснює приватний  бізнес постачальникам грошового капіталу. Він містить такі статті: виплата  процентів домогосподарствам на заощаджувальні депозити, на сертифікати  депозитів та на облігації корпорацій. Процентні виплати, що здійснює держава  вираховуються із процентного доходу.

Прибуток розпадається на два основні види рахунків: доход  на власність, або доход некорпоративного сектору, і прибутки корпорацій.

Дохід некорпоративного сектора  стосується чистого доходу підприємств, що перебувають в одноосібній  власності, а також власності  партнерств.

Прибутки корпорацій здебільшого  використовуються у трьох напрямах:

1. Податки на прибуток  корпорацій. На певну частину  прибутку претендує уряд, який  отримує її у вигляді податків  на прибутки корпорацій.

2. Дивіденди. Частина прибутку  корпорацій виплачується акціонерам  у вигляді дивідендів. Ці платежі  надходять до домогосподарств,  які, зрештою, є власниками  усіх корпорацій.

3. Нерозподілений прибуток  корпорацій. Та частина прибутку, що залишається після сплати  податків на прибутки та дивідендів, називається нерозподіленим прибутком  корпорацій. Цей нерозподілений  заробіток корпорацій разом із  нарахуваннями на відновлення  спожитого капіталу інвестується  одразу або в майбутньому на  створення нових заводів чи  купівлю устаткування, збільшуючи  реальні активи фірм-інвесторів.

Щоб перейти від національного  доходу до ВВП, потрібно розглянути два  види виплат, не пов’язаних з доходом, що входять у вартість загального обсягу продукції.

Перший вид витрат, не пов’язаних з виплатою доходу, виникає  через те, що уряд накладає певні  податки, які називаються непрямими  податками на бізнес. Ділові підприємства розглядають їх як витрати виробництва  і, отже, додають до цін на продукти. Такі податки містять загальний  податок з продажу, акцизи, податки  з майна підприємств, ліцензійні платежі та митні збори.

Другим видом витрат, не пов’язаних з виплатою доходу, що входять  у вартість загального обсягу продукції, є амортизація. Корисний період використання капітального устаткування набагато більший  року. Фактичні видатки на купівлю  капітальних благ та їх продуктивний строк служби не потрапляють в  один і той же період обліку. Щоб  не допустити заниження прибутку, отже, і всього доходу в період купівлі  та завищення прибутку, а також  загального доходу в наступні роки, окремі підприємства обчислюють корисний строк служби устаткування і розподіляють сумарну вартість цього устаткування на увесь строк його служби. Щорічні  відрахування, які показують обсяг  капіталу, спожитого у ході виробництва  в окремі роки, називають амортизацією.

ВВП = A + W + (R + I + D),

де A – амортизація

    W – дохід від  використання найманої праці

    R – рента

    І – дохід  на капітал-власність

    D – підприємницький  дохід.

 

Метод кінцевого використання (за витратами) полягає в обчисленні ВВП, як суму усіх спожитих товарів усіма суб’єктами економіки  за рік. Для визначення ВВП за видатками потрібно підсумувати усі види видатків на готові або кінцеві товари і послуги: особисті споживчі видатки (С), валові внутрішні інвестиції (Ig), державні закупівлі товарів та послуг (G) і чистий експорт (Xn). З їх допомогою вимірюється ринкова вартість річного виробництва, тобто ВВП:

ВВП = C + Ig + G + Xn

 Особисті споживчі  витрати (С) включають видатки  домогосподарств на товари тривалого  користування (автомобілі, холодильники, телевізори тощо), на предмети  поточного споживання (хліб, молоко, сорочки, шкарпетки, зубна паста  тощо) і видатки споживачів на  послуги (юристів, лікарів, механіків,  перукарів тощо).

Валові приватні внутрішні  інвестиції (Ig) містять:

• усі кінцеві закупівлі машин, устаткування і верстатів, що здійснюють ділові підприємств;
• усе будівництво;
• змiни у запасах.

Інвестиційні видатки  – це видатки на купівлю верстатів, машин та устаткування. Тому природно, що усі кінцеві закупівлі машин, устаткування і верстатів є частиною валових внутрішніх інвестицій.

До інвестицій не належить перехід з рук в руки цінних паперів або перепродаж уже наявних  активів. Інвестиціями є створення  нових капітальних активів. Створення  таких активів індукує робочі місця і дохід, в той час  як обмін вимогами на наявні капітальні блага не створює ні доходу, ані  робочих місць.

Валові приватні внутрішні  інвестиції включають виробництво  усіх інвестиційних товарів, призначених  для заміщення машин, устаткування, споруд, що спожиті в процесі виробництва  в цьому році, плюс будь-які чисті  додавання  до обсягу капіталу в  економіці. Валові інвестиції включають  як заміщувальні і інвестиції, так  і приросткові інвестиції. Чисті  приватні внутрішні інвестиції характеризують тільки додаткові інвестиції, тобто  їх приріст понад зношення капіталу в цьому році.

Державні закупівлі товарів  і послуг (G) включають усі державні видатки – як уряду країни, так  і місцевих органів влади, – на кінцеві продукти підприємств та на всі прямі закупівлі ресурсів, зокрема праці. Однак вони не враховують усі державні трансферні платежі, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є  простою передачею державних  доходів певним родинам або індивідам.

Чистий експорт (Xn). У ВВП  враховуються всі видатки на внутрішніх ринках країни, пов’язані з виробництвом товарів і послуг в економіці  цієї країни. Видатки іноземців на вітчизняні товари пов’язані із вітчизняним  виробництвом так само, як і видатки  резидентів. Отже, при визначенні ВВП  за видатковим методом додається  і сума, яку іноземці витрачають на вітчизняні товари та послуги, тобто  сума експорту країни. З іншого боку, треба визнати, що частина споживчих, інвестиційних та державних видатків іде на товари, що імпортуються, тобто  вироблені за кордоном. Такі видатки  не відображають виробничої діяльності країни. Тому, щоб уникнути завищення  загального обсягу продукції країни, треба вирахувати вартість імпорту.

Чистий експорт – це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують  вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги.

 

Оскільки ВВП є показником, котрий змінюється з часом розглядати його лише як статичний показник є  неправильно. Тому для порівняння ВВП  в динаміці використовують якісні показники.

На обсяг виробництва  впливають зміни як обсягу виробництва, так і ціни. Тому розрізняють номінальний  та реальний ВВП, при цьому використовують два види цін: поточні й постійні.

Номінальний ВВП (ВВПн) –  це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних цінах, тобто у фактичних цінах даного року:

ВВПн = Sp1q1,

 

де  p1 – ціни товару в поточному періоді

q1 – обсяг виробництва  в поточному році.

Реальний ВВП (ВВПр) –  це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається  як базовий (базові ціни):

ВВПр = Sp0q1,

де p0 – ціни товару в базовому періоді

q1 – обсяг виробництва  в поточному році.

Загальновизнано, що коли що коли щорічний приріст реального  ВВП складає понад 4%, то стан країни можна вважати позитивним.

Індекс Пааше, розрахований для товарів і послуг, що входять  до ВВП країни, називають дефлятором ВВП.

Індекс Пааше – показник рівня цін, де змінними вагами є обсяг  і структура виробництва розрахункового року:

Іп = Sp1q1 / Sp0q1,

де р1, р0 – ціни відповідно в поточному й базовому періодах

q1 – обсяг виробництва  в розрахунковому році.

Дефлятор ВВП – ціновий  індекс, який показує цінові зміни  одного року щодо іншого, і таким  чином допомагає порівнювати  реальний і номінальний ВВП.

Дефлятор також використовують для визначення рівня інфляції:

(ВВПн / ВВПр) * 100%.

За допомогою дефлятора  можна визначити реальну динаміку ВВП. ВВП може інфлювати або дефлювати. Інфлювання та дефлювання це коригування (зміна) реальної величини створеного за певний час ВВП.

Інфлювання – це збільшення показників ВВП з урахуванням  динаміки цін.

Дефлювання – це зменшення  показників ВВП з урахуванням  динаміки цін.

 

Дефлятор ВВП дещо недооцінює зростання загального рівня цін, бо на цей індекс впливають структурні зрушення, які нейтралізують підвищення цін на окремі товари й послуги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Динаміка ВВП  України, та її відображення на активності економіки країни

Для аналізу динаміки показника  ВВП використаємо дані надані Державною службою статистики України і подані в табл. 1.

Таблиця 1

Роки	У фактичних цінах	Індекси фізичного обсягу		Індекси-дефлятори
	валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт	валовий внутрішній продукт
	млрд. крб.	відсотків до попереднього року	відсотків до 1990 р.	відсотків до попереднього року
1990	167
1991	299	91,3	91,3	196,2
1992	5033	90,1	82,3	1866
1993	148273	85,8	70,6	3435,4
1994	1203769	77,1	54,4	1053,5
1995	5451642	87,8	47,8	515,5
	млн. грн.	відсотків до попереднього року	відсотків до 1990 р.	відсотків до попереднього року
1996	81519	90	43	166,2
1997	93365	97	41,7	118,1
1998	102593	98,1	40,9	112,1
1999	130442	99,8	40,8	127,3
2000	170070	105,9	43,2	123,1
2001	204190	109,2	47,2	109,9
2002	225810	105,2	49,7	105,1
2003	267344	109,6	54,4	108
2004	345113	112,1	61	115,1
2005	441452	102,7	62,7	124,5
2006	544153	107,3	67,3	114,8
2007	720731	107,9	72,6	122,7
2008	948056	102,3	74,2	128,6
2009	913345	85,2	63,3	113
2010	1082569	104,1	65,8	113,8