Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

 Ціну продукту він розглядав як найважливіший елемент ринкової економіки, а ринок — як високоорганізовану інституцію, де взаємодіють попит і пропозиція і встановлюються ціни. Маршалл уважав, що його теорія ціни спрямована на пошук усіх факторів, що визначають ціну. Його теорія синтезує й досліджує дві групи факторів, що впливають на ринкові ціни. Оскільки ринкові ціни складаються під впливом попиту та пропозиції, то їх дослідження потребує виділення суми факторів, від яких залежать їхні зміни та взаємозв'язок на ринку. З одного боку, є ціна попиту. Вона формується під впливом попиту на товар, який визначається корисністю продукту. Це група факторів ринкового походження. З другого — існує ціна пропозиції, яка залежить від витрат виробництва, тобто має виробниче походження і визначається факторами виробництва: землею, працею, капіталом і організаторськими здібностями підприємця. У визначенні ціни Маршалл виділяв її залежність від граничних витрат з боку пропозиції і від граничної корисності з боку попиту. Витрати на виробництво граничної одиниці товару і виручка від його продажу будуть однакові. Середня або рівноважна ціна товару тлумачилася ним як результат ціноутворення, коли на ринку перетинаються ціни попиту і пропозиції. Маршалл одним з перших економістів пов'язав із ціною товару еластичність попиту на нього.

 У теоретичній системі  Маршалла важливе місце поряд  з теорією ціни належить теорії  розподілу. Згідно з цією теорією  кожний із факторів виробництва  (земля, праця, капітал, підприємницька  діяльність) також підлягають дії попиту і пропозиції. Виходячи з цього, кожен з цих факторів, як щойно було сказано, має ціну попиту, яка визначається його граничною продуктивністю, і ціну пропозиції, яка визначається його граничними витратами. Величина зарплати, процента, ренти є рівноважною ціною цих факторів (праці, капіталу, землі). Прибуток, на відміну від цих доходів, не є гарантованим доходом підприємця, а змінюється зі зміною цін, і його розмір визначається багатьма причинами, серед яких не останнє місце належить «природним якостям» бізнесмена. Загальний національний дохід є результатом дії всіх факторів і зростає зі збільшенням пропозиції факторів.

 З часом саме життя  все більше підштовхувало економічну  думку до розроблення теорій, які могли б дати реалістичніше  уявлення про те, як насправді функціонує ринкова система, у чому її переваги, а де вона дає збої, що потребують коригування з боку держави. Економічна думка першої чверті XX ст. стала приділяти все більше уваги проблемі економічного циклу, але будучи зв'язаною провідною ідеєю неокласичної школи про автоматичне встановлення економічної рівноваги, вона прагнула дати пояснення економічного циклу на підставі зовнішніх щодо економічної системи явищ. Тому неокласики починають спеціально досліджувати роль грошової системи та її вплив на параметри розвитку економіки, можливості використання грошово-кредитної політики як інструмента антицикліч-ного регулювання. Унаслідок цього виникають нові грошові теорії.

 У 20-х pp. з'являється  кембриджський варіант кількісної  теорії грошей або теорія «касових залишків». її авторами були А. Маршалл, А. Пігу та Дж. Робертсон. Основна ідея кількісної теорії грошей — безпосередній вплив змін грошової маси на рівень цін. Новим у кембриджському варіанті є те, що центром аналізу стають мотиви, котрі визначають накопичення готівки в касах фірм і в окремих осіб. Прагнення суспільства зберігати певну частину своїх доходів у грошовій формі розглядається прихильниками кембриджського варіанта, як найважливіша умова автоматичного встановлення рівноваги в економічній системі за наявності гнучкої системи цін. Зростання або зниження цін, на думку авторів, спричиняє зміну реальної цінності суми грошей у вигляді готівки. Щоб зберегти її незмінною, коли ціни зростатимуть, економічні суб'єкти прагнутимуть збільшити грошову частину свого доходу і скоротити частину доходу, яка споживається; коли ж ціни знижуватимуться, то їх дії будуть протилежними. Саме це прагнення до збереження реальної цінності грошової частини доходу прихильники кембриджського варіанта розглядають як автоматичний регулятор рівноваги на ринку: підвищення цін спричиняє зменшення споживання і внаслідок цього скорочення попиту та нове зниження цін. Падіння цін навпаки — стимулює зростання попиту і наступне зростання цін. Такі процеси заведено називати «ефектом Пігу» або «ефектом реальних касових залишків».

 Основною працею А.  Пігу (1877—1959) є «Економічна теорія  добробуту» (1920), де викладено його  концепцію добробуту. Основна  увага приділяється проблемі  оптимізації соціального добробуту,  що його А. Пігу розглядає як суму добробуту окремих індивідів. Основою соціального добробуту є економічний добробут. На думку Пігу, економічний добробут — це задоволення, яке можна оцінити в грошовому еквіваленті. Економічні причини впливають на економічний добробут будь-якої країни не безпосередньо, а через створення і використання об'єктивного додаткового економічного добробуту, тобто національного доходу (національний дохід є тією частиною об'єктивного доходу, яка також вимірюється грошима). Пігу вважав головним показником національного добробуту «національний дивіденд». Добробут визначається рівнем і темпами зростання національного дивіденду та рівномірним його розподілом. Виходячи з цього Пігу визнає перерозподіл національного доходу однією з найважливіших функцій держави.

 Важливо звернути увагу  на те, що А. Пігу був одним  із перших неокласиків, котрий  піддав сумніву досконалість  ринкового механізму та вільної  конкуренції. Він показав, що  існують вагомі та стійкі причини,  які порушують дію ринкового  механізму і зумовлюють необхідність державного втручання. Основними з них є, по-перше, неминучість виникнення монополій. Монополії й монополістична конкуренція зумовлюють зростання цін та зниження рівня інвестицій. У результаті відбувається спад можливого рівня національного дивіденду. Отже, необхідне обмеження монополістичних тенденцій державою. По-друге, так звані зовнішні ефекти, тобто позитивні або негативні (що буває частіше) ефекти діяльності приватних осіб та фірм, які не знаходять вартісної оцінки на ринках, але від яких виграють або програють інші економічні суб'єкти. Зовнішні ефекти є відображенням суперечності між інтересами виробництва та потребами суспільства.

 Пігу розглядав  дві форми державного втручання  в економіку: пряму й непряму.  Непрямі заходи (податки, субсидії) необхідно застосовувати для  усунення економічних наслідків  «зовнішніх ефектів», що виникають  за умов вільної конкуренції.  Пряме втручання необхідне за посилення позицій монополій в економічному житті. Однак, на думку Пігу, антимонопольне законодавство є хоч і корисним, але малоефективним. Він висловлює ідею прямого втручання держави в галузі із найбільшою загрозою виникнення монополії. Втручання держави має здійснюватися у формі безпосереднього контролювання цін, тарифів та обсягів випуску продукції. Крім того, Пігу не виключає можливості прямих державних капіталовкладень у певні сфери економіки, а також прямого державного управління. Таким чином, у концепції Пігу було сформульовано важливі аспекти участі держави в економічній діяльності, однак в цілому ця концепція залишилася в межах неокласичної традиції.

 Монетарну  теорію економічного циклу розробив  у цей час інший гіредставник  кембриджської школи Р. Хоутрі (1879— 1975). Йому належить пріоритет створення теорії, яка пов'язує споживчі доходи й витрати з економічним циклом. Кредитна система є важливою складовою його моделі, тому що саме приплив грошей з банків для задоволення потреб підприємців веде до підвищення доходів. На його думку, економічний цикл — це суто грошове явище, обумовлене коливаннями грошового попиту й відповідними змінами в наданні кредитів. За економічного піднесення, на думку Хоутрі, попит на гроші зростає, банки збільшують кредит і полегшують умови його надання, зменшують ставку процента. Такі дії банків є результатом зростання рівня цін, ділової активності і збільшення швидкості обігу грошей. Але з розвитком цього процесу банки стають обережнішими і, побоюючись розвитку інфляції, підвищують ставку процента, обмежують і навіть скорочують кредитування. В результаті відбувається спад економічної активності.

 На основі  своєї теорії Хоутрі дійшов  висновку, що циклічні коливання  ділової активності можна пом'якшити  через розумну грошово-кредитну політику. Саме ідеєю грошово-кредитної політики пройнято всю його теоретичну систему. На це слід звернути увагу, вивчаючи інші теоретичні розроблення Хоутрі, коло яких досить широке і охоплює проблеми трудових відносин та заробітної плати, оподаткування, економічної діяльності та влади, міжнародної торгівлі тощо. Найвідоміші його праці — це «Добра й погана торгівля» (1913), «Капітал і зайнятість» (1937).

Визначальне місце  у теоретичній спадщині А. Маршалла займають теорія ціноутворення та принцип рівноваги, які є основою подальшого розвитку теорій попиту та пропозиції, ринкової рівноваги. Розпочинаючи дослідження, А. Маршалл запропонував власну класифікацію благ: матеріальні, якими людина володіє на правах приватної власності, та нематеріальні, які охоплюють ділові та професійні зв'язки, організацію підприємства. Стверджував, що багатство створюється не лише у сфері виробництва, але й у сфері послуг.

Теорія ціни. А. Маршалл відмовився від тези австрійської школи про визначальну роль суб'єктивних оцінок граничної корисності в аналізі ціни, створив синтетичну теорію вартості, поєднавши теорії граничної корисності та витрат виробництва, заявив про однакову значущість складових ціни (корисності та витрат) і відсутність пріоритету щодо визначення ціни. Вільне ціноутворення А. Маршалл вважає найважливішою складовою єдиної системи рівноважної економіки, що складається із мобільних та інформованих один про одного суб'єктів господарювання. Ринкова ціна розглядалася як результат узгодженості ціни попиту, що визначається граничною корисністю, та ціни пропозиції, що визначається граничними витратами.

На основі дослідження  взаємодії ціни, попиту та пропозиції А. Маршалл розробив теорію ринкової рівноваги. Це такий стан економіки, коли є відповідність між попитом і пропозицією, між ресурсами і потребами. Для аналізу цінового механізму рівноваги вчений увів в економічну науку категорію рівноважної ціни - ціни, яка врівноважує попит і пропозицію на ринку конкурентного товару, де встановлюється рівновага. Графічно рівноважна ціна визначається точкою (Е) перетину кривої попиту (D) та кривої пропозиції (S), які формуються за законами попиту та пропозиції. Графік, на якому перетинаються криві попиту і пропозиції, прийнято називати хрестом Маршалла (рис. 1.).

Рис. 1. Хрест  Маршалла

Хрест Маршалла свідчить про те, що: 1) тільки при  ціні Р_Е бажання одних і готовність інших збігаються в кількості (Q_Е) крива D виражає закон спадної граничної корисності певного товару для споживачів; 3) крива S так само виражає закон зростання граничних витрат для виробників; 4) ринкова цінність товару визначається рівновагою граничної корисності і граничних витрат. Обидві величини взаємно регулюють одна одну.

Досліджуючи взаємозалежність ціни, попиту і пропозиції, А. Маршалл показав, що за умов вільної конкуренції, якщо ринкова ціна починає перевищувати ціну рівноваги, то пропозиція буде переважати над попитом і ціна почне знижуватися. Якщо ринкова ціна стає нижчою за ціну рівноваги, то попит починає перевищувати пропозицію і ціна зростатиме. У теорії попиту А. Маршалл:

• відокремив індивідуальний попит окремого споживача від сумарного (сукупного), тобто ринкового попиту;
• сформулював закон попиту на основі двох підходів: зростання ціни та насичення споживчого попиту. Згідно з першим підходом, кількість товару, на який є попит, збільшується при зниженні ціни і зменшується при підвищенні ціни. Якщо ціна знижується - попит зростає, якщо ціна підвищується - попит спадає. Згідно з другим - кожен наступний акт купівлі одного й того самого товару приносить споживачеві порівняно меншу корисність (задоволення) і вигоду. Використання двох підходів до визначення закону попиту дозволило за суб'єктивною поведінкою покупців побачити об'єктивну економічну логіку. А. Маршалл графічно відобразив дію закону попиту у вигляді спадної кривої;
• розробив концепцію цінової еластичності попиту. Під ціновою еластичністю попиту розумів функціональну залежність зміни обсягу попиту від зміни ціни. Стверджував, що "ступінь еластичності (або швидкість реакції) попиту на ринку залежить від того, в якій мірі його обсяг зростає за певного зниження ціни або скорочується за певного підвищення ціни";
• розрізняв еластичний і нееластичний попит. Попит є еластичним, якщо він змінюється більшою мірою, ніж ціна, яка викликала зміну попиту, і нееластичним, якщо він змінюється меншою мірою, ніж ціна;
• дав математичне обґрунтування поділу попиту на еластичний і нееластичний. А. Маршалл показав, що за умов нееластичного попиту прибуток може збільшитися за рахунок зростання ціни, а за умов еластичного попиту - за рахунок зменшення ціни;
• виявив різний ступінь еластичності попиту товарів залежно від структури споживання, рівня доходів та інших факторів. А. Маршалл показав, що найменша еластичність попиту притаманна товарам першої необхідності. Вчений також зазначав, що потреби багатьох людей є нееластичними (попит на них не реагує на зміни цін), середнього класу - еластичні (попит реагує на зміни цін товарів, які зараховують до предметів розкоші);
• увів поняття "споживчий надлишок", яке пізніше отримало розвиток в економічній теорії добробуту. За А. Маршаллом, споживчий надлишок - це різниця між ціною, яку покупець готовий був сплатити лише за те, щоб не обійтись без певної речі, і тією ціною, яку він фактично за неї сплачує.

У теорії пропозиції А. Маршалл:

• відрізняв грошові витрати виробництва від фактичних. Грошові витрати - це платежі за ресурси, які підприємство (фірма) купує на відповідних ринках. Фактичні - це витрати на усі ресурси, що використовуються у виробництві, незалежно від того, придбані вони за гроші на стороні чи є власністю підприємства;
• звернув увагу на проблему зростання і зменшення віддачі від виробництва за умов розширення його масштабів. А. Маршалл зазначав, що, як правило, великий масштаб виробництва в конкурентній економіці забезпечує фірмі зниження ціни на товари і, відповідно, переваги перед конкурентами (завдяки постійному зростанню економії від підвищення кваліфікації робітників і застосування спеціалізованих машин, обладнання). Загалом вигоду від такої економії отримує все суспільство;
• проаналізував особливості функціонування "представницької (репрезентативної) фірми", тобто фірми із середніми галузевими показниками (нормальної ефективності). Розмір такої фірми, на думку
• А. Маршалла, збільшується із зростанням сукупного обсягу виробництва товару, який вона виробляє. Це призводить до отримання нею і внутрішньої, і зовнішньої вигоди, зумовленої меншими, ніж раніше, витратами праці та зниженням інших витрат у проце<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439