Внесок А. Маршалла у світову економічну науку

Курно, відповідно до стандартної математичної практики, поміщав ціну як незалежну змінну на осі абсцис, а кількість купленого товару — як залежну змінну на осі ординат. Маршалл запровадив звичне тепер розміщення ціни на осі у, а кількості — на осі х. Причина порушення загальноприйнятого математичного правила, мабуть, полягала в тому, щоб подати графічне виведення ринкових кривих попиту як суми індивідуальних кривих попиту; з використанням такої системи координат можна було помістити криві попиту разом з кривими пропозиції на одному малюнку, причому тепер кількість ставала незалежною змінною, а ціна — залежною, яку треба визначити. М. Блауг був першим економістом, який вивів криву попиту із функції корисності, переклавши закон спадної граничної корисності "на мову цін". Водночас крива попиту, за А.Маршаллом, відображала лише ефект заміщення, оскільки вчений виходив із припущення про фіксовану граничну корисність грошей для покупців; дослідив та впровадив у науковий вжиток поняття "цінової еластичності попиту", визначивши останню як алгебраїчно, так і геометрично. Стверджуючи, що "ступінь еластичності (або швидкість реакції) попиту на ринку залежить від того, якою мірою його обсяг зростає при певному зниженні ціни або скорочується при певному підвищенні ціни"1, А. Маршалл запропонував математичний інструментарій для виміру еластичності та сформулював найважливіші закономірності, яким підпорядковується еластичність попиту. На думку вченого, еластичність попиту дорівнює одиниці, коли зниження ціни на 1 % збільшує продаж на 1 %; за умов коли зниження ціни на 1 % викличе збільшення попиту більше, ніж на 1 %, попит є еластичним; зниження попиту менш ніж на 1 % у відповідь на 1 % зростання ціни засвідчує, що попит на певний товар є нееластичним. Вчений розрізняв еластичність попиту на товари першої необхідності й предмети розкоші, товари, які мають незначну і вагому частки у споживчому бюджеті, товари з більшою чи меншою кількістю замінників та способів застосування тощо. Водночас він звертав увагу на те, що еластичність попиту висока для високих цін і наближається до нуля за умов повного насичення потреби; здійснив аналіз "ренти споживача" ("споживчого надлишку") як економічного вимірника додаткового задоволення споживача, "різниці між ціною, яку покупець готовий був сплатити, тільки б не обійтись без певної речі і тією ціною, яку він фактично за неї сплачує". Підхід, запропонований А. Маршаллом, знайшов подальший розвиток в економічній теорії добробуту.

Теорія споживчого надлишку була визнана найважливішою новинкою в "Принципах економіко" в рік  їх опублікування і отримала широке застосування в економічних дослідженнях. Розвиток теорії пропозиції, дослідження структури та динаміки витрат виробництва, аналіз та графічна інтерпретація функції пропозиції, еластичності тощо. При цьому А. Маршалл:

• виходив з того, що динаміка пропозиції залежить від витрат виробництва;
• розмежував реальні витрати виробництва (пожертви праці, пов'язані з трудовими зусиллями, та пожертви капіталу, пов'язані з утриманням від особистого споживання) та грошові витрати виробництва — "суми грошей, які доводиться сплачувати за ці зусилля і пожертви";
• виявив закономірності зміни питомих витрат виробництва при зростанні обсягів виробництва та сформулював:

1. закон спадної продуктивності (зростання витрат при збільшенні обсягів виробництва), пов'язаний з використанням природних факторів виробництва;

2. закон зростаючої продуктивності (зниження витрат при  зростанні обсягів виробництва), згідно з яким "зростання  обсягу витрат праці та капіталу, як правило, сприяє удосконаленню організації виробництва, що підвищує ефективність використання праці й капіталу"2. В основі цієї тенденції лежить "внутрішня економія" (організаторські  здібності, технологічні вдосконалення всередині фірми) та "зовнішня економія", пов'язана із загальним зростанням та вдосконаленням певної галузі виробництва;
3. закон постійної продуктивності, дія якого проявляється за умов урівноваження дії законів зростаючої та спадної продуктивності й полягає у тому, що "зростання обсягів затрат праці та інших витрат веде до пропорційного збільшення  обсягів продукції".

 Висновок  про дію законів зростаючої  і постійної віддачі Маршалл  зробив на основі аналізу репрезентативної  фірми — представницької фірми  з середніми галузевими характеристиками. На думку відомого дослідника  історії економічних учень М. Блауга, "Концепція репрезентативної фірми" — це одна з багатьох поступок Маршалла перед лицем грубих фактів. Він був заклопотаний суто формальним боком аналізу так само, як і спробою врахувати досвід свого часу. На його думку, збільшення розмірів фірми змушувало визнати існування економії від масштабу виробництва. З іншого боку, він не хотів погодитись з висновком, що це приведе до знищення конкуренції... Придумана Маршаллом репрезентативна фірма дала йому змогу визначити умови рівноважного сукупного обсягу виробництва, не потребуючи водночас, щоб усі фірми галузі перебували у рівновазі. Недолік цього поняття в тому, що це конструкція на основі фактичних даних; вона описує особливості рівноважного стану, але не містить аналізу переходу до цієї рівноваги і неспроможна показати, що такий процес приведе до неї". Виокремив постійні, змінні, граничні та загальні витрати виробництва, узалежнив еластичність пропозиції від періоду часу, зазначивши, що:

"коли ми розглядаємо  тільки короткі періоди... існує еластичність пропозиції, відповідна еластичності попиту". Іншими словами, певне підвищення ціни викликає більше або менше збільшення замовлень, яке продавці приймають залежно від наявності більших чи менших запасів, а також залежно від сприятливих чи несприятливих уявлень, які у них склалися, про рівень цін на ринку;

"у більш суттєвих  питаннях, які стосуються тривалих  періодів, проблема виявляється  складнішою", оскільки "максимальний  випуск продукції за умов безмежного  попиту навіть за поточних  цін є теоретично нескінченною величиною; тому еластичність пропозиції товару... для довгих періодів теоретично безмежна".

Теорія ринкової рівноваги, аналіз прямих та зворотних залежностей  між ціною, попитом та пропозицією, дослідження ціни як регулятора ринку. При цьому А. Маршалл відкинув ідею пріоритетності виробництва або споживання і здійснив системне дослідження попиту і пропозиції як рівноправних ринкових сил. Якісні особливості попиту та пропозиції він трактував у психологічному плані: як бажання покупців придбати те чи інше благо і небажання виробників нести тягар праці та пожертви капіталу. Вчений кількісно охарактеризував ці категорії на основі впровадження у науковий вжиток понять "ціна попиту", (максимальна ціна, яку споживач готовий заплатити за той чи інший товар, яка залежить від граничної корисності) і "ціна пропозиції" (мінімальна ціна, за якою продавець погоджується продавати певну кількість продукції, що залежить від граничних витрат). Здійснив аналіз ринкової рівноваги та рівноважної ціни, які стали фундаментальними поняттями неокласичної теорії та наукового аналізу. А. Маршалл був переконаний, що майже всі проблеми в політичній економії мають ту саму сутність — йдеться про те, як попит і пропозиція урівноважують один одного. "Коли попит і пропозиція перебувають у рівновазі, — писав учений, — кількість товару, що виробляється за одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною". Таким чином основоположною в теоретичній побудові А. Маршалла була думка про те, що попит і пропозиція є рівноправними елементами механізму ринкового ціноутворення. Стверджуючи, що "принцип витрат виробництва і принципи кінцевої корисності, без сумнівів, є складовими одного всезагального закону попиту і пропозиції", вчений створив двокритеріальну концепцію ринкової ціни, поєднавши підходи класиків і маржиналістів могли б з однаковою підставою сперечатися про те, регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, верхнє чи нижнє лезо ножиць розрізає шматок паперу", — писав дослідник. Узагальнивши дослідження попередників щодо функціональної залежності ціни, попиту і пропозиції, вчений проаналізував основні причини зміщення кривих попиту та пропозиції. Аналіз ринкової рівноваги (рис. 8.9) дав йому змогу дійти висновку, що за умов, коли "...OR є фактичним рівнем виробництва, a Rd — ціною попиту, вищою за ціну пропозиції Де, виробництво стає виключно прибутковим і буде зростати... R — індекс обсягу ...буде рухатись управо. З іншого боку, якщо величина Rd нижча за Rs, то R буде відхилятись уліво. Якщо ж Rd дорівнює Я«, ...попит і пропозиція перебувають у стані рівноваги"1. Таким чином, вчений переконливо довів, що за умов вільної конкуренції ринкова рівновага є стійкою, оскільки будь-яке відхилення ринкової ціни від рівноважної буде повертати її у рівноважний стан подібно до того, як "маятник коливається в ту чи іншу сторону від своєї нижчої точки".

 Введення до наукового  аналізу фактору часу та дослідження  його впливу на динаміку попиту  і пропозиції. Стверджуючи, що фактор часу є головною причиною значних труднощів у економічних дослідженнях і відіграє величезну роль у взаємодії попиту та пропозиції, А. Маршалл виокремив довгострокові та короткострокові періоди. Вчений, наголошував на тому, що вплив змін у витратах виробництва потребує для свого прояву, як правило, більше часу, ніж вплив змін у попиті. Відтак він дійшов висновку, що "загальним правилом" має стати підхід, згідно з яким "чим коротший період, який розглядається, тим більше слід враховувати у нашому аналізі вплив попиту на вартість, чим цей період триваліший, тим більшого значення набуває вплив витрат виробництва...".

 Виходячи з того, що  час сам по собі є неперервним,  і "немає різкого поділу  між довгими та короткими періодами", А. Маршалл виокремив чотири категорії проблем, у кожній з яких "ціна регулює відносини між попитом і пропозицією":

• проблеми, пов'язані з щоденним коливанням ринкових цін за умов, коли пропозицію "прийнято розуміти як запас певного товару, який є в наявності або, у всякому випадку, надходження якого передбачається";
• проблеми, пов'язані з аналізом "нормальних" цін4 за умов короткострокового періоду, коли "пропозиція відображає кількість продукції, яка може бути вироблена за певною ціною на наявних виробничих потужностях... за певний період";
• проблеми, які стосуються дослідження "нормальних" цін у довгостроковому періоді, коли "пропозиція означає те, що може бути вироблено на потужностях, які можна з вигодою відтворити і ввести в експлуатацію в межах певного строку";
• проблеми, пов'язані з "віковим рухом нормальної ціни, породжені поступовим зростанням знань населення і капіталу, зміною умов попиту і пропозиції від покоління до покоління".

  Часовий вимір, що пропонує Маршаллів аналіз, вдало названо "операційним часом". Хоча вжита термінологія начебто відображає реальний годинниковий час, таке враження оманливе; періоди короткі або тривалі не відповідно до руху стрілок, годинника, а відповідно до часткового або повного пристосування виробників і споживачів до змінюваних обставин.

Розділ 2. Роль А. Маршалла у формуванні кембриджської школи

2.1. Основні риси  неокласичної економічної теорії  кембриджсьої школи

Починаючи вивчення цього питання, слід запам'ятати, що становлення неокласичної традиції пов'язане з другим етапом «маржи-нальної революції», який припадає на 90-ті pp. XIX ст. З цього часу маржиналізм стає популярним і пріоритетним у багатьох країнах.

Головне досягнення маржиналістів  на цьому етапі— відмова від суб'єктивізму  та психологізму 70-х років з тим, щоб підтвердити, що «метою чистої економіки... завжди залишалося пояснення регулярного ходу економічного життя на основі даних умов» (И. Шум-петер). Через це представників «другої хвилі» «маржинальної революції» стали вважати спадкоємцями класичної політичної економії й називати неокласиками, а їхню теорію — «неокласичною».

 Визначаючи цілі економічної  науки, неокласики казали про  вплив різних факторів на економічний  добробут. На перший план висувалася  корисність благ і попит на  них з боку споживачів. При  цьому неокласики виходили з того, що економічні закони однакові для будь-якого суспільства: як для індивідуального господарства, так і для сучасних досить складних економічних систем. Вихідною і водночас центральною в неокласиків є ідея економічної рівноваги, яка досягається завдяки механізму ціноутворення в ринковому господарстві.

 На цьому етапі «маржинальної  революції» — етапі формування  неокласичного напряму — найбільший  науковий внесок у економічну  теорію зробили англієць А.  Маршалл, американець Дж. Б. Кларк  та італієць В. Парето. З огляду на це саме їхні економічні теорії потрібно передусім розглянути та проаналізувати.

 А. Маршалл (1842—1924) був засновником і главою кембриджської  школи, яка сформувалася у 90-х  роках XIX ст. в Англії. Ця школа  за своїм впливом на економічну науку не поступалася австрійській і започаткувала неокласичний напрям в економічній теорії. Основна праця А. Маршалла — «Принципи економікс» («The Principles of Economics», 1890). У цій та інших своїх працях він намагався розробити універсальну економічну теорію, поєднуючи різні концепції. Найбільшою його заслугою є створення синтетичної теорії, яка об'єднувала елементи трудової теорії вартості і теорії граничної корисності. Маршалл переосмислив, переробив теорію трудової вартості (дія об'єктивних факторів) і теорію граничної корисності (дія суб'єктивних факторів), поєднавши їх у власній теорії взаємних зв'язків попиту і пропозиції. Ключова ідея А. Маршалла полягала у відмові від теоретичних дискусій навколо вартості («цінності») на користь вивчення проблем взаємодії попиту і пропозиції як сил, що визначають процеси, котрі відбуваються на ринку. Він ґрунтовно проаналізував, як формуються і взаємодіють попит і пропозиція, увів поняття еластичності попиту, запропонував власну компромісну теорію ціни.