Виникнення і природа економічних систем

Централізовано-планова економіка

Ця система функціонувала раніше в СРСР, країнах Східної Європи, в деяких азіатських державах. Характерними рисами централізовано- планової економіки є :

• Суспільна (а в реальності державна) власність на всі засоби виробництва і економічні ресурси;
• Жорстка централізація в розподілі ресурсів і результатах виробничої діяльності;суттєве обмеження або навіть надопущення приватного підприємництва;
• Директивне планування, затратне ціноутворення, цільові капіталовкладення тощо.

Реалізація економічних процесів здійснювалася на основі монополії державної власності на засоби виробництва і абсолютизації державної влади. Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів проводився без участі безпосередніх виробників і споживачів, у відповідності зі здалегідь вибраними критеріями на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів під впливом пануючих ідеологічних і політичних установок направляється на розвиток військово-промислового комплексу.

Нежиттєздатність цієї системи. Її несприятливість до нових умов життя зробили неможливим подальші соціально-економічні перетворення у всіх колишніх соціалістичних країнах. Стратегія нових економічних реформ у цих країнах нині визначається законами демократизації та ринкових перетворень в економіці.

Слід відмітити,що застосування директивних методів в економіці мало місце в різні історичні періоди. Так, у Франції в другій половині 17століття у період правління Людовика 14 життя міських ремісничих цехів було підкорено жорсткій регламентації. Стосовно кожного ремесла до деталей були визначені кількість і якість матеріалів, лісу, способ виготовлення. Вся діяльність ремісничого помислу була у межах суворих постанов. У німеччині з 1936 по 1945 роки майже не було державної власності, проте держава встановила приватним підприємствам жорсткі умови замовлення: ціни, тарифи, ставки оплати праці.

Сучасна ринкова економічна система

Антиподом централізовано-командній економії виступає ринкова економіка. Порівняно з попередніми системами ринкова економіка виявилась найбільш гнучкою: вона здатна перебудовуватися. Пристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов.

З другої половини 20 століття коли широко розгорнулася НТР і стали швидко розвиватися виробнича і соціальна інфраструктури. Почали змінюватися форми господарської діяльності та економічні зв*язки між господарюючими суб*єктами. Істотних змін набуває господарський механізм.

Як вже було визначено, першим елементом ринкової економіки слід вважати формування приватного сектора. Одна із передумов існування ринкової системи – створення умов для вільного підприємництва. Взаємодія між виробниками і споживачами встановлюється як облік результатів діяльності.

Другий елемент – економічна відокремленість товаровиробників, яка обумовлена приватною або змішаними формами власності на базі корпоративного управління виробничими суб*єктами.

Третій елемент ринкової економіки – реформування державного сектора. Що здійснюється шляхом комерціоналізації господарської діяльності; передачі державного майна в оренду трудовим колективам; приватизації державної власності.

Четвертий елемент – формування інфраструктури ринку,її складника за своїм призначенням мають сприяти ефективній організації виробництва; комерційні банки, брокерські фірми, інвестиційні компанії, біржі підприємства оптової та роздрібної торгівлі.

П*ятим елементом ринкової економіки є ціни. Вони можуть бути предметом особливого дослідження. Проте зробимо два зауваження. Перше – ціни складаються в результаті співвідношення попиту і пропозиції, що коливається в залежності від поточної кон*юк тури. Друге – ціни визначають сферу дії ринкових відносин обміну у відповідних географічних межах.

Механізм функціонування ринкової економіки має складну структуру і охоплює усі сфери господарського життя. Ця економічна структура обумовлюється:

• Формами власності (державна, приватна, муніципальна, змішана);
• Структурою товаровиробників ( державні, орендні, кооперативні, приватні підприємства, підприємства індивідуальної трудової діяльності), яка залежить від питомої ваги тієї чи іншої форми господарюючих суб*єктів;
• Особливостями сфери товарного обігу;
• Рівнем приватизації та роздержавлення структурних підрозділів господарства;
• Видами торгівлі, що використовуються в країні.

Перелічені характеристики можуть проявлятися по різному в залежності від конкурентних умов, що приводить до формування специфіки в кожній країні. Процес становлення ринкової економіки вимагає розвитку процесів лібералізації, зменшення ролі державного втручання в господарське життя.

Можна систематизувати основні риси та визначити відмінності системи вільного (чистого) ринку від сучасної ринкової системи.

Порівняльні особливості систем вільного (чистого) ринку та сучасного ринкового господарства

Основні риси	Система вільного (чистого ) ринку	Система сучасного ринкового господарства
Масштаби усуспільнення виробництва	Усуспільнення виробництва в межах підприємства	Усуспільнення і одержавлення частини господарства в національному і інтернаціональному масштабі
Переважна форма власності	Економічна діяльність одноосібних господарств	Економічна діяльність на базі приватної і державної власності
Регулювання економіки	Саморегулювання індивідуальних капіталів на основі вільного ринку при слабкому втручанні держави	Активне державне регулювання національної економіки з метою стимулювання споживчого попиту і пропозиції, запобігання криз, безробіття тощо
Соціальні гарантії	Соціальна незахищеність громадян у випадках безробіття. Хвороб і старості	Створення державних і приватних фондів соціального страхування і соціального забезпечення

 

Національно-державні різновиди змішаної економіки

В економіці країн світу в сучасний період склалися і продовжують складатися відповідні співвідношення між ринковим і державним регулюванням. Причому ці регулятори можуть мати різну питому вагу в економічній системі суспільства. Систему з найменшим втручанням держави визначають як систему вільного ринку; з найбільшою часткою втручання – як централізовано-планову, або командну; і приблизно з середньою часткою втручання – як змішану економіку.

Система змішаної економіки в суасних умовах є домінуючою у світі. Що стосується України, то її економіка переважну частину 20 століття розвивалася як економічна система централізовано- планового типу. Починаючи з 90-х років економічна система України трансформується у напрямку посилення ролі ринкових регуляторів.

Щоб розкрити сутність змішаної економіки, зупинимось на її основних рисах та особливостях. Економічна система змішаного типу зберігає деякі риси, що притаманні вільному ринку:

• Зберігається значна, як правило, переважаюча частка приватної власності. Змішаною називають економіку ще й тоді, коли беруть до уваги співіснування різних форм власності. В змішаній економіці США, наприклад, розподіл підприємств за формами власності на ресурси (у процентах до загальної кількості) складає: приватні без використання найманої праці – 70%; приватні з використанням найманої праці – 28%; державні – 2%;
• Вільне підприємництво;
• Прагнення в економічній діяльності найповніше реалізувати економічний інтерес;
• Функціонування ринкового координаційного механізму;
• Розвиток конкуренції. Обмеження сфери конкуренції приводить до: 1) виникнення монополістичних об*єднань, які намагаються проводити узгоджену політику у сфері ціноутворення та спільного визначення ринків збуту; 2) формування великих економічних комплексів, що концентрують виробництво певних товарів; 3) поширення узгоджених дій у процесі спеціалізації та кооперування виробництва і використання ресурсів на основі технічного прогресу, появи нових технологій і видів продукції. В національній ринковій економіці періодично виникають такі «хвороби» або негаразди, як коливання ділової активності (приводить до зменшення обсягів національного виробництва); зростання безробіття; диспропорції у сфері ціноутворення,  процеси інфляціі і дефляції; диференція або розбіжності у забезпеченні доходами певних категорій населення та інші.

Отже, ринковий механізм не в змозі вирішити усі проблеми економічного розвитку, зокрема, формування та забезпечення нових соціально-економічних цілей, науково-технічного прогресу, регулювання соціальних відносин, проблем зайнятості, екології, міждержавної інтеграції тощо. Тому в системі змішаної економіки зростає регулювальна роль держави у здійсненні економічних і правових процесів.

Нова роль держави

У країнах зі змішаною економікою сформувалася нова роль держави. Державне втручання в економіку є об*єктиво необхідним для будь-якої системи: ринкової чи командно- адміністративної. В останній держава бере на себе всі права і обов*язки з виробництва і розподілу всіх товарів і послуг. Однак така система, як засвідчує історичний досвід, показала свою неефективність. У ринковому господарстві держава не має права вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і виробленими товарами – це прерогатива виробників і споживачів. І все ж регулювальні функції держави набувають важливого значення.

Історично склалися два провідних методологічних підходи до регулювання ринкової економіки розвинутих країн. Перший – кейнсіанська концепція (теорія державного регулювання господарського механізму); другий – синтез неокласичних, скоріше консервативних доктрин невтручання держави в господарське життя суспільства.

Обидві ці теоретичні течії мають загальні основи. Вони розглядають державу як суб*єкт економічної системи, що володіє певною власністю і господарськими функціями для проведення економічної політики, направленої на вирішення стратегічних цілей суспільства. Різниця між концепціями зводиться в основному до методів державного впливу. Так, австрійський економіст Хаєк доводить, що  держава повинна виконувати лише роль «нічного вартового», не втручаючись в економічні процеси.

Дж.М.Кейс і пост кейнсіанські представники вважають, що контроль за станом параметрів ринку є однією з головних функцій держави. Так, неокласична школа і її представники вважають, що шляхом ефективної кредитно-грошової і фіскальної політики можливо здійснити інтеграцію мікро- і макровтручання держави у визначенні рівнів доходів різних верств населення, координацію інвестиційної політики, стимулювання прогресивних галузевих структур.

  У цілому в ринкових умовах державне регулювання економіки являє собою систему заходів законодавчого, виконавчого і судового характеру, що здійснюються правомочними державними установами з метою пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов господарювання, що змінюються.

Отже, змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком так і державою без домінуючої переваги одного з них.

Ринок визначає більшість економічних рішень в багатьох розвинутих країнах світу, проте роль держави у розподілі економічних ресурсів і товарів, у координації діяльності економічних суб*єктів і вирішенні зовнішньоекономічних проблем є досить істотною.

У результаті регулювання економічних процесів виникає система партнерства ринку і держави, без домінування одного над іншим. Практика функціонування ринкових сил і участі держави показує, що такий механізм у системі змішаної економіки може діяти досить ефективно. Однакового співвідношення «розподілу обов*язків» між ринком і державою для всіх країн не існує. Кожна країна має знайти своє оптимальне співвідношення, виходячи із особливостей соціально-економічного і політичного розвитку.

У розвитку західних країн процес переходу до змішаної економіки обумовлений дією двох тенденцій, без яких сучасна ринкова система тут не може існувати:

• Розвиток дрібного бізнесу, який поглинає робочу силу, що виштовхується великим капіталом внаслідок зростання продуктивності праці;
• Державним втручанням з метою підтримки рівноваги в економіці і стабільності в суспільстві. Держава в цих країнах діє активно: існує система прогнозування, планування і координація діяльності державного і приватного секторів.

Економіку сучасної України, якщо виходити із формальних ознак, можна також віднести до змішаної. Їй властиві такі риси:

По перше поряд з державними існують недержавні підприємства, а саме: приватні підприємства з колективною формою управління (акціонерні та викуплені трудовими колективами), кооперативи, різні форми товариств, малі та середні підприємства, спільні підприємства;

По-друге, регулювання здійснюється як за допомогою  ринкових важелів так і державою;

По-третє, набувають розвитку сучасні форми конкуренції, різні форми підприємництва, ринковий механізм регулюється за участю державного законодавства.

Аналіз західних теорій і світового досвіду державного регулювання у системі змішаної економіки розвинутих країн дозволяє розглянути основні моделі організації економічних систем окремих країн світу.