Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Декабря 2014 в 20:53, реферат
Соціальну систему можна визначити як високоорганізовану цілісність людей (особистостей), їх соціальних груп, що об*єднані різноманітними зв*язками і взаємовідносинами в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Фундамент соціальної системи складає економічна система. Її елементами (складовими) виступають:
Продуктивні сили;
Техніко-економічні та організаційно-економічні відносини;
Виникнення і природа економічних систем
Економічна система
Соціальну систему можна визначити як високоорганізовану цілісність людей (особистостей), їх соціальних груп, що об*єднані різноманітними зв*язками і взаємовідносинами в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Фундамент соціальної системи складає економічна система. Її елементами (складовими) виступають:
Конкретна історична форма власності і сукупність економічних відносин, які відповідають даним продуктивним силам і взаємодіють з ними, розвиваються на основі дії об*єктивних економічних законів. Такі взаємозв*язки визначають сутність економічної системи.
Структурні елементи, що формують різноманітні економічні системи, неоднорідні за своїм змістом. Вони поєднують у собі загальні та специфічні основи та похідні, нові, що народжуються, та відмираючи старі економічні форми (або господарськи елементи). Наприклад в Україні та інших постсоціалістичних республіках директивне планування замінюється так званим індикативним (тобто рекомендуючим) плануванням.
Слід підкреслити, що в нових ринкових умовах структурні елементи економічної системи характеризуються більшим динамізмом, рухомістю, гнучкістю і , в той час, суперечливістю розвитку.
Економічна система включає різні сфери функціонування, різні рівні господарювання її суб*єктів. Сучасна економічна система не є сукупністю індивідуальних господарств одного рівня, а складною субординованою системою кількох рівнів, що взаємодіють. У вітчизняних економічних виданнях рівні економічної системи та їхні основні суб*єкти визначають так:
Глобальний економічний рівень
Світова (планетарна) економіка економіка міждержавних об*єднань
Посада
На цьому рівні до суб*єктів відносять: а) міжнародні та міждержавні фінансово-економічні інституції (Світовий банк – СБ; Міжнародний валютний фонд – МВФ; Європейський банк реконструкції і розвитку – ЄБРР і ін..); б) світові підприємницькі структури (СПС).
Макроекономічний рівень
Національні економіки |
Економіка територіально-економічних комплексів |
Галузева економіка |
До суб*єктів макроекономічного рівня відносяться:
Мегаекономічний рівень
Економіка окремих ринків (товарного, ресурсного, робочої сили тощо) |
Економіка ринкових інфраструктурних підсистем (банківської, фінансової) |
Суб*єктами цього рівня є : інфраструктурні інституції окремих ринків, банківські, біржові, податкові та інші установи і об*єднання.
Мікроекономічний рівень
Локальна економіка
Суб*єктами базового макроекономічного рівня виступають підприємства, фірми, організації, установи, сім*ї, домашні господарства.
Взаємозв*язок, взаємодія та взаємодоповнення економічних рівнів є запорукою стійкості, динамічності та ефективності системи. Економічна система має бути мобільною, комплексною та своєчасно реагувати на зміни навколишнього господарського середовища.
Центральне місце в економічній системі належить людині, як основній продуктивній силі суспільства. В той же час їй доводиться мати справу з організацією виробництва. З останнім пов*язане поняття технологічного способу виробництва, що відображає поєднання засобів праці з організацією виробництва.
Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки якісним змінам у характері засобів праці, прогресу науки і техніки. У відповідності з трьома етапами розвитку науки і техніки розрізняють технологічні способи виробництва, які ґрунтуються на:
З кінця 20 ст. у найбільш розвинутих країнах світу все більшу роль відіграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства – інформаційного.
Інформаційне суспільство являє собою найбільш розвинуту епоху людської цивілізації. Яка настає в результаті
Складову основу інформаційного суспільства становить інноваційно-інформаційна економіка, до якої мають перейти передові держави світу в трансформаційний період 21 століття.
Класифікація економічних систем
Прогрес людського суспільства в історичному ракурсі органічно з*єднаний із становленням та удосконаленням певного етапу економічної системи. Вона, як ми знаємо, обумовлюється панівною формою власності та відповідними соціально-економічними виробничими відносинами.
Змістовні ознаки різних форм і видів власності проявляються в економічних системах. Економічна система відображає особливу структуру суспільства, що виникає в процесі господарювання в конкретних соціально-економічних умовах, рівень розвитку продуктивних сил, господарські традиції, духовний стан народу, пануючі цінності та притаманний йому світогляд. Все це не припускає наявності ідентичних систем: вони завжди конкретно-економічні.
У своєму історичному розвитку системи проходять ряд етапів – від жорсткого антагонізму до компромісу. Суспільство 20 століття прийшло до усвідомлення руйнівного характеру класового антагонізму і почало прикладати зусилля для його подолання. Як явище глобального масштабу цей антагонізм в цілому був подоланий, проте локально проявляється ще й досі.
Отже в економічних системах зберігаються соціальні протиріччя, які продовжують бути джерелом розвитку і вдосконалення систем. В той же час більшість економічних процесів носить соціальний характер, що і визначає єдність економічного і соціального розвитку. Тобто будь-яка економічна система може бути названа соціально-економічною.
Аналіз економічних систем обумовлює необхідність їх класифікації. Вчені попереджають, що осільки соціально-економічні системи – комплексно складні утворення. Тому неможливо охопити єдиною класифікацією їх усі деталі, риси і специфіку. Класифікація соціально-економічних систем передбачає високий ступінь абстрагування. Відповідно довибору певного критерію класифікації розрізняють різні види систем.
Залежно від форм економічної діяльності і техніко-економічного укладу можна виділити такі економічні системи: замкнуте господарство4 ремісниче господарство; капіталістична економіка; колективістка економіка; корпоративна економіка. Залежно від зв*язку між виробництвом і споживанням виділяють замкнуте, або натуральне господарство; міське господарство (з розвинутим ремісничим господарством); національне господарство (функціональний поділ праці, ринковий зв*язок між елементами системи). Якщо ознакою класифікації є рівень техніко-технологічного виробництва, то виділяють такі типи систем: до індустріальне суспільство; індустріальна економіка; постіндустріальна (на основі досягнень НТР) економіка; неоіндустріальне,або інноваційно-інформаційна економіка, основу якого складає комп*ютеризація усіх процесів.
На міжнародному симпозіумі, що відбувся в Японії в кінці 20 ст., було виділено три підходи або концепції сутності економічних систем.
Перша – структурна концепція, обґрунтовує вивчення внутрішньої будови соціально- економічної системи, її складових елементів, взаємозв*язків між ними та системою в цілому.
Друга – функціональна концепція, будується на передумові, згідно з якою соціально-економічні системи мають взаємодіяти з зовнішнім економічним середовищем не тільки в середині країни а й за її межами.
Третя – еволюційна теорія соціально-економічних систем, ґрунтується на теоретичному висновку, згідно з яким кожна система має свій життєвий цикл. Економічна система закінчує свій життєвий цикл, переходячи в іншу систему, більш життєздатну та прогресивну.
Сформувався навіть новий науковий напрям – еволюціогенетика, що вивчає механізм управління і регулювання еволюцією генетики соціально-економічних систем.
Згідно з марксистською каузальною (тобто причинно- наслідковими зв*язками) концепцією виділені спецефичні суспільно-економічні формації, матеріальною базою став певний спосіб виробництва. За Марксом зміна способу виробництва є основою переходу від первинно-общинного до рабовласницького, потім до феодального і до капіталістичного суспільства. Їм відповідали і історично утворені економічні системи.
Відомий західний економіст Й.Шумпетер. який заклав основи теорії еволюційної економіки у своїй праці «Теорія економічного розвитку» відмітив, що Марксу було властиве «розуміння економічної революції,як особливого обумовленого самою економічною системою процесу».
Отже, вивчення і класифікація економічних систем настільки складні, наскільки складна і суперечлива економічна дійсність. Однак існує загальна, об*єднуюча усі соціально-економічні системи ознака: жодна з систем не може існувати і розвиватись, не задовольняючи потреби нації і функціонуючих у цій системі суб*єктів. Сукупне і індивідуальне задоволення потреб здійснюється різними методами. Такі відмінності лягли в основу ще однієї класифікації економічних систем.
У більшості вітчизняних та ряді зарубіжних видань прийнято виділяти три типи економічних систем: система вільного або чистого ринку; система централізовано-планової економіки; система змішаної економіки.
Звичайно, що така класифікація дещо умовна, оскільки в реальності практично кожній економічній системі в процесі утворення властиві як ринкові так і адміністративні регулятори. Проте співвідношення між ними може істотно відрізнятися. Тому співвідношення між адміністративними і ринковими регуляторами і слід брати як визначальну ознаку.
Система вільного або чистого ринку
(економіка вільного
Визначення ідельної ринкової економіки було дано відомим американським економістом М.Фрідменом, який стверджував, що ідельна ринкова економіка – це система, в якій незалежні економічні суб*єкти керуються власними інтересами і для досягнення своїх приватних цілей вступають у відносини добровільно та взаємовигідно обміну одного з другим. Існують і інші варіації визначення системи вільного ринку, однак будемо вважати, що система вільного )чистого) ринку – це така економічна система. В якій рівень державного регулювання економічних процесів є найменшим, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають максимального поширення.
Історичні межі цієї системи визначають приблизно з другої половини 18ст. до кінця 19 – початку 20ст., хоча окремі елементи і риси системи вільного ринку збереглися до сьогодення.
Сутність системи вільного (чистого) ринку розкривається шляхом аналізу властивих цій системі складових та особистостей. До них можна віднести:
У системі вільного ринку усі взаємопов*язані суб*єкти діють у відповідності зі своїми економічними інтересами. Кожний намагається домогтися найбільшого ефекту: підприємець – прибутку, найманий робітник – заробітної плати; кредитор процентів за використану позику; землевласник – орендної плати.
Державне втручання в системі вільного (чистого) ринку обмежується, по суті, двома складниками:
а) захистом приватної власності;
б) формуванням правового середовища шляхом прийняття державою відповідних урядових наказів та постанов.