Трансакційні витрати та їх виміри

1. Витрати пошуку інформації (витрати на пошук покупців чи продавців, витрати на отримання інформації про них, на отримання інформації щодо ситуації на ринку тощо). Недостатність та неповнота такої інформації призводить до виникнення додаткових витрат, пов’язаних з придбанням товарів за цінами, вищими ніж можливі на даному ринку та з продажем продукції за цінами, нижчими можливих. При цьому суб’єкти господарювання повинні порівнювати вигоди від кращих умов купівлі чи продажу та витрати на пошук інформації і від втрати часу на здійснення трансакції.

2. Витрати пов’язані з веденням  переговорів та укладанням угод. Ці витрати включають витрати  на переговори щодо умов трансакції, на юридичне вивчення та оформлення  угод.

На сьогоднішній день в Україні  діє надзвичайно складне та нечітке законодавство, норми якого постійно змінюються. Тому на вивчення, правове обґрунтування та укладання контрактів, які б задовольняли обидві сторони і мали один варіант тлумачення як з економічної так і з правової точки зору, українським підприємствам потрібно затратити багато часу і ресурсів.

3. Витрати вимірювання якості. Це  витрати на оцінку якості продукції.  До них, в основному, відносять  витрати на спеціальну техніку,  що дозволяє контролювати якість, витрати на стандартизацію. До цих витрат можна віднести витрати на одержання права випускати продукцію під відомою торговою маркою, так як це зобов’язує підприємство дотримуватись якісних норм, встановлених підприємством – інтегратором.

4. Витрати специфікації та витрати  на захист прав власності. Вони включають витрати на встановлення прав власності, втрати від неякісної специфікації прав власності, втрати від порушення прав власності та їх відновлення. Знову ж таки, для України, як держави де відсутній надійний правовий захист, параметри цієї групи витрат будуть досить значними.

Ернардо де Сото називає ці витрати  «ціною дотримання закону» яка складається  з витрат доступу до закону (витрати  на реєстрацію підприємства, отримання  ліцензії, отримання юридичної адреси та інші витрати на виконання формальностей при створенні і реєстрації підприємства) та витрат продовження діяльності у межах закону (витрати на сплату податків, виконання трудового законодавства, судові витрати тощо). В зв’язку з корумпованістю окремих ланок відтворення у суспільстві, значним податковим тиском (а це означає – в зв’язку з високими трансакційними витратами) українські підприємства часто змушені переводити свою діяльність в тіньову економіку. Отже, підприємства здійснюватимуть свою діяльність у легальному середовищі лише тоді, коли порівняння трансакційних витрат в легальному та нелегальному бізнесі буде на користь першого.

5. Витрати опортуністичної поведінки.  Опортуністичною вважається поведінка  ухиляння від виконання умов  угоди з метою отримання прибутку  за рахунок інтересів партнерів. Витрати опортуністичної поведінки включають витрати на контроль за виконанням угод, на страхування ризиків їх невиконання, витрат на запобігання такій поведінці контрагентів.

6. Витрати захисту  від третіх осіб. Тобто витрати  на захист від інших осіб (крім учасників угоди), які претендують на частку користі від реалізації положень угоди.

Розлянемо класифікацію трансакційних витрат на рівні підприємств, наведену в табл.1.

 

4. Планування  та аналіз трансакційних витрат  розробки інноваційної продукції

Основні задачі аналізу  трансакційних витрат інноваційної діяльності підприємства, на підставі яких формується система управління трансакційними витратами, зводяться до наступних проблем:

• визначення оптимальних обсягів виробництва інноваційної продукції, виходячи з попиту;
• планування необхідних трансакцій і величини трансакційних витрат інноваційної діяльності підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах, що можуть забезпечити ефективність інноваційного виробництва;
• прогнозування трансакційних витрат інноваційної діяльності підприємства;
• вибір найважливіших показників трансакційних витрат, оцінка їх динаміки і виконання плану щодо них;
• визначення раціональної структури трансакційних витрат інноваційної діяльності підприємства;
• виявлення невикористаних можливостей зниження трансакційних витрат підприємства.

При плануванні трансакційних  витрат інноваційної діяльності необхідно  визначити таку суму витрат, яка  дозволяла б підприємству безперебійно здійснювати інноваційну діяльність.

Вихідним орієнтиром для встановлення планової суми трансакційних витрат інноваційної діяльності є визначення мінімальної (нижньої) і максимальної (верхньої) границь трансакційних витрат при виробництві інноваційної продукції.

Мінімальна сума трансакційних  витрат інноваційної діяльності такий її рівень, при якому цілком відшкодовуються витрати на здійснення трансакцій при переході на нову продукцію і для її виробництва; це нижня межа, за яким економія на витратах може стати нерозумною, тому що спричинить за собою складності в здійсненні трансакцій, необхідних для ефективної інноваційної діяльності.

Максимальна сума трансакційних  витрат інноваційної діяльності –  це верхня межа, при якій забезпечується рентабельність, достатня для зацікавленості підприємства в переході на виробництво інноваційної продукції, але перевищення яких веде до економічно необґрунтованих трансакцій.

Отже, планова сума трансакційних  витрат повинна знаходитися в  інтервалі:

ТВ_min < ТВ^план < ТВ_max    (1)

Перехід за рамки максимальної суми трансакційних витрат інноваційної діяльності приведе до збиткових трансакцій.

Показник трансакційних  витрат інноваційної діяльності на 1 грн. обсягу інноваційної продукції є універсальним, узагальнюючим показником. Він може бути розрахований для будь-якого підприємства, що дуже важливо при порівняльному аналізі рівня трансакційних витрат різних підприємств.

Зниження трансакційних  витрат на 1 грн. обсягу продукції характеризує ефективність діяльності підприємства в проведенні необхідних трансакцій.

Трансакційні витрати  інноваційної діяльності на 1 грн. обсягу інноваційної продукції характеризують витрати 1 грн. знеособленого нового товару і визначають шляхом діленням повних трансакційних витрат випущеної інноваційної продукції на вартість цієї продукції в оптових цінах (без ПДВ і акцизу).

На зміну рівня трансакційних  витрат інноваційної діяльності в розрахунку на 1 грн. обсягу інноваційної продукції  можуть впливати наступні фактори: зміна  структури і кількості трансакцій, що здійснюють при виробництві інноваційної продукції; зміна трансакційних витрат інноваційної діяльності одиниці окремих видів трансакцій при виробництві інноваційної продукції; зміна оптових цін на інноваційну продукцію.

 

 

 

Висновки

Отже, трансакційні витрати  – це витрати у сфері обміну, в основі якого лежить не просто факт фізичної передачі благ, а обмін правами власності, пучками правочинностей перш за все.

З погляду неоінституціоналізму, не існує фіксованого пучка правочинностей і у зв’язку з цим, немає  абсолютних переваг одного виду фірм перед всіма іншими; кожна форма власності має свій набір трансакційних витрат, які за певних умов можуть перетворювати її в найефективнішу.

Трансакційні витрати  є необхідним та обов’язковим атрибутом  ринкових відносин завдяки їх соціально-економічній  природі. Трансакційні витрати в цілому визначаються як витрати економічної взаємодії, у яких би формах вона не протікала. Трансакційні витрати є надзвичайно різноманітними. Вони охоплюють витрати на прийняття рішень, розробку планів й організацію майбутньої діяльності, ведення переговорів про її зміст і умови; витрати на зміну планів, перегляд умов угоди та вирішення спірних питань; витрати на забезпечення того, щоб учасники додержували досягнутої домовленості.

Трансакційні витрати  формуються на різних рівнях ринкових відносин, унаслідок чого мають різні соціально-економічні джерела виникнення. Якщо на макрорівні трансакційні витрати вивчаються вже досить давно, то дослідження трансакційних витрат, що формуються на рівні підприємства, ще тільки розпочинається, хоча для цього є багато передумов. Головними з них є контрактна природа будь-якого підприємства з погляду неоінституційного аналізу, оскільки будь-який контракт супроводжується трансакційними витратами, та функціонування підприємств за умов конкуренції.

Дієвими інструментами вивчення трансакційних витрат підприємства є їх типологія та класифікація. Типологія трансакційних витрат дозволяє виділити їх типи, розподілити трансакційні витрати за певними групами, які характеризуються єдністю характеру витрат, їх однорідністю. Класифікацію трансакційних витрат підприємства виконано на основі результатів їх типології, вивчення сутності трансакційних витрат, що формуються на рівні підприємства, їх характеристик, огляду та аналізу існуючих класифікацій. 

Оцінка трансакційних  витрат є важливою передумовою функціонування підприємств у ринкових умовах. Така оцінка є багатовимірною, що зумовлюється численними напрямами використання її результатів. Результатами оцінки трансакційних витрат можуть користуватися не лише внутрішні користувачі підприємства, але й зовнішні. Багатоплановість використання результатів оцінки трансакційних витрат підприємств зумовила необхідність розробити підхід до вибору способів оцінки таких витрат. Такий підхід базується на використанні дворівневої системи загальних і часткових показників трансакційних витрат підприємства.

Таким чином, можна констатувати, що практично всі види трансакційних  витрат є високими на підприємствах  України. Незважаючи на це в теорії та практиці обліку і менеджменту  вони практично не досліджуються. В бухгалтерському обліку відсутнє визначення трансакційних витрат та їх класифікація. Це доводить необхідність здійснення наукових досліджень в напрямку вдосконалення методології бухгалтерського обліку щодо витрат.

Дослідження початкового  етапу облікового процесу трансакційних витрат їх первинного обліку доводить, що чинна система документування не дає можливості отримати чи відокремити інформацію про них, що в подальшому призводить до неможливості окремого аналітичного та синтетичного обліку трансакційних витрат, та до зниження ефективності управлінських рішень, пов’язаних з ринковою взаємодією.

 

Література

1. Данько М. Теоретико-методологічний аспект визначення трасакційних витрат // Економічна теорія. - 2007. - №1. - С. 36-46.
2. Долженкова В.П. Затраты производства: формирование и анализ. – Новосибирск, 1998. – 344 с.
3. Кирейцев Г.Г. Глобализация экономики и унификация методологии бухгалтерского учета: Научный доклад. – Изд. 2-е, перераб. и доп. - Житомир/ ЖГТУ, 2008. – 76 с.
4. Лебедев В.Г., Дроздова Т.Г., Кустарев В.П. Управление затратами на предприятии. – СПб: СПбГИЭА, 1999. – 218 с.
5. Макухин Г.А. Проблемы трансакционных издержек украинских фирм в период перехода к рынку // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету. Вип.. 3. - Луганськ: СНУ, 2003. - С. 184-186.
6. Милошик В.І. Проблеми визначення трансакційних витрат // Наукові записки. – Том 18. – 2007. – С 46-50.
7. Палий В.Ф., Николаева Р.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: Система “директ-костинг” (Теория и практика). – М.: Финансы и статистика, 1998. – 410 с.