Трансакційні витрати та їх виміри

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Академія  муніципального управління

Еономічний  факультет

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з інституціональної  економіки

на  тему:

«Трансакційні витрати та їх виміри»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

 

 

 

 

Вступ

Розвиток ринкових відносин перетворює інформацію на відповідний ресурс, який в окремих випадках є рідкісним та обмеженим. Пошук повної та достовірної інформації щодо контрагентів при просуванні товару на ринку потребує витрат часу, коштів, високої кваліфікації працівників, їх знань і навичок. Тому реформування економіки України має грунтуватися не тільки на постулатах класичної та неокласичної економічної теорії, але й на принципах та основних положеннях інституціоналізму. Це зумовлено й появою нових для України організацій ринкової інфраструктури, і подальшим розподілом праці, і прагненням підприємств сконцентрувати зусилля саме на виробництві продукції. За умов трансформаційної, а тим більш ринкової економіки, підприємства самі визначають партнерів, організують постачання та збут, розвивають маркетингові дослідження, формують та реалізують цінову політику, укладають і виконують угоди. Розширення ділових зв'язків підприємств, з одного боку, позитивно впливає на їх діяльність, оскільки підвищення в розумних межах рівня спеціалізації виробництва дозволяє значно посилити конкурентні переваги. Але, з іншого боку, розширення ділових зв'язків підприємства спричиняє збільшення його трансакційних витрат. Тому необхідними є виділення таких витрат, вивчення механізму їх виникнення, оцінка їх рівня.

Поняття трансакційних  витрат є новим для української  наукової думки. Воно не так давно  привернуло до себе увагу вітчизняних  учених, хоча з моменту їх виокремлення полеміка про сутність трансакційних  витрат, джерела їх виникнення не вщухає дотепер. Дослідження цього виду витрат щодо діяльності підприємства комплексно та системно не проводилися. Значну увагу до розгляду поняття трансакційних витрат зумовлено тим, що тільки на його основі можна розглянути ті види витрат підприємства, що належать до категорії трансакційних, та, відповідно, розробити способи оцінки величини витрат і визначити їх вплив на ефективність діяльності підприємства. Трансакційні витрати є невидимими, неочевидними витратами. Вони сховані між іншими накладними витратами підприємства та витратами періоду. Але незважаючи на невидимість, трансакційні витрати можуть впливати на рівень витрат та фінансові результати підприємства, на собівартість одиниці продукції і, зрештою, на цінову конкурентоспроможність підприємства. Тому вивчення передумов та джерел виникнення трансакційних витрат, їх впливу на рівень витрат підприємства є новим завданням, що потребує відповідного вирішення й обґрунтування способів розв'язання.

 

1. Передумови вивчення трансакційних витрат підприємства

Інституційна економічна теорія визнає, що “економічні агенти діють у світі великих трансакційних витрат”. У відповідності з цим кожна трансакція, що визначається як відчуження та одержання прав власності, супроводжується певними витратами – трансакційними.

Тобто, додаткові витрати, спричинені економічною взаємодією, називають трансакційними – витратами понад або менше контрактних цін, включаючи витрати на цінну інформацію, моніторинг, спеціальні активи.

Трансакційні витрати  – це витрати, пов’язані з проведенням  трансакцій або, інакше кажучи, витрати на організацію трансакції.

Інституційні перетворення в Україні зводяться до двох взаємопов’язаних процесів: специфікації прав власності, насамперед шляхом передачі їх з рук  держави до рук приватних агентів, та переходу від планового регулювання до ринкового, що передбачає зміну ролі держави в економіці. Вивчення існуючих думок щодо зв’язку зростання ролі держави та збільшення трансакційних витрат підтвердило наявність різних точок зору.

Відповідно до найбільш поширеної думки щодо перетворення держави на суб'єкт економічних відносин трансакційні витрати мають явну тенденцію до збільшення. Але з іншої точки зору зі зростанням значущості та стабільності ролі держави трансакційні витрати зменшуються, оскільки правила гри на “економічному полі” чітко визначено, і тому проблеми співробітництва найчастіше вирішуються без посередників (судів, арбітражу, органів державної влади та ін.). З урахуванням особливостей перехідного періоду можна вважати, що в Україні трансакційні витрати будуть збільшуватися. В сучасній Україні ринкові інститути, що заощаджують трансакційні витрати, поки що не створені. Ще однією причиною збільшення трансакційних витрат в українській економіці є наявність тіньової економіки. Здійснення обмінів у нелегальному режимі також пов’язано з витратами, оскільки ті, хто працює в тіньовій економіці, можуть економити на одному типі витрат, але вони змушені платити “ціну позалегальності”, яка може бути значною.

Вивчення трансакційних  витрат повинно здійснюватися не тільки на макрорівні, але й на рівні підприємств, оскільки це дозволяє вирішити головне питання при дослідженні трансакційних витрат – що саме обходиться дорого під час трансакцій. У ході дослідження були виявлені передумови, що викликають необхідність вивчення трансакційних витрат, які формуються на рівні підприємства. Вони зводяться до такого.

З погляду неоінституційного  аналізу, підприємство має контрактну природу, тому що контракти за умов ринкової економіки опосередковують  економічні відносини між підприємствами. Будь-який контракт супроводжується трансакційними витратами.

Існуюча конкуренція  є, з одного боку, рушійною силою  розвитку виробництва. Але з іншого боку, зусилля підприємства в конкурентній боротьбі є одним з джерел збільшення трансакційних витрат. Рівень трансакційних витрат підприємства, які впливають на інтенсивність цінової конкуренції, формують масштаб ринку, вид конкурентного ринку, галузь виробництва, вид стратегії просування товару, еластичність попиту на товар та стадія життєвого циклу товару.

Визнання трансакційних  витрат підприємства складовою його загальних витрат вимагає дещо інакше поглянути на структуру витрат підприємства. Традиційно в економічній науці  у структурі витрат підприємства виділяють виробничі та невиробничі  витрати. У працях учених-неоінституціоналістів сукупні виробничі витрати складаються із трансформаційних витрат (витрат виробничих факторів) і трансакційних витрат на визначення, захист і нагляд за дотриманням прав власності на товари. Якщо рівень трансформаційних витрат визначається технологічними чинниками, то рівень трансакційних витрат – інституційними чинниками.

Трансакційні  витрати підприємства є особливим  видом витрат, які значно відрізняються  від їх інших видів. За джерелами  їх покриття виділяють дві складові трансакційних витрат підприємства - витрати та втрати. Трансакційні витрати підприємства можуть бути явними, що піддаються виділенню на основі певної документації, та неявними, виділення яких має певні труднощі (нелегальні інституційні трансакційні витрати).

Як будь-яку частку витрат підприємства, трансакційні витрати  необхідно вивчати, що передбачає постановку принципово нових питань щодо такого вивчення, основними з яких є систематизація таких витрат, процедури їх дослідження  та оцінки.

 

2. Особливості формування та обліку трансакційних витрат

В економічній літературі зустрічається  декілька визначень трансакційних  витрат. Сам Р. Коуз так пояснює  їх сутність: «Покупці і продавці мають  знаходити один одного; покупці повинні  вивчити те, що продавці можуть їм запропонувати, а продавці – що покупці хочуть придбати; обидві сторони мусять вивчити ціни, за якими інша сторона погодиться здійснювати операції, сторони повинні вести переговори, виробляти контракти, забезпечувати їх виконання і так далі. Створюватимуться ринки і з’являтимуться спеціалісти – дилери і брокери – для забезпечення процесу обміну. Саме витрати такої діяльності називаються трансакційними витратами».

Часто у визначенні трасакційних витрат використовується поняття права  власності. Д. Ален характеризує їх як витрати на встановлення і забезпечення права власності. Демшець вважає, що трансакційні витрати – це витрати, що виникають при передачі права власності.

Отримати інформацію про трансакційні витрати апарат управління може лише за допомогою  системи обліку. Така інформація дасть можливість приймати управлінські рішення, спрямовані на можливу зміну форм ринкової взаємодії та економію трансакційних витрат, що дозволить підприємству успішно конкурувати на ринку.

Першим етапом у виправленні  цієї ситуації є здійснення фундаментальних досліджень в теорії бухгалтерського обліку щодо визначення, групування трансакційних витрат та позиціонування їх як окремого об’єкту бухгалтерського обліку. Наступним етапом є розроблення механізму та інструментарію первинного, синтетичного та аналітичного обліку трансакційних витрат, а також методики їх аналізу і контролю для прийняття управлінських рішень щодо вибору чи змін ринкової взаємодії підприємства

Поділ трансакційних витрат за О. Вільямсоном  на витрати до укладання угоди (ex ante) та витрати після укладання угоди (ex post) є недостатнім для інформатизації потреб управління.

Для структуризації та облікового відображення трансакційних витрат необхідно  визначити відокремлені, послідовні етапи трансакцій, які супроводжуються певними витратами. Саме за ознакою відповідності певному етапу трансакції доцільно об’єднати в групи «трансакційні витрати» для забезпечення можливості управління процесами їх формування.

Визначення первинних  документів для оформлення кожного  виду трансакційних витрат є важливою передумовою формування необхідної для управління інформації (рис. 1).

Перш за все, для можливості функціонування і здійснення будь-яких операцій підприємство повинно бути ідентифіковане як юридична особа. Грошові  витрати і витрати часу на реєстрацію підприємства є досить суттєвими і різняться залежно від організаційно-правової форми створюваного суб’єкта діяльності. Потребують певних витрат отримання дозволів на здійснення діяльності, відкриття рахунків в банках та інші формальності, пов’язані з початком діяльності. Первинними документами, якими оформлятимуться витрати на даному етапі трансакцій, є довідки про реєстрацію підприємства в державних органах, ліцензії, квитанції, платіжні доручення тощо.

Процес підготовки укладання угоди потребує здійснення витрат, пов’язаних з веденням переговорів щодо умов договору (витрати на юридичні консультації щодо укладання угоди; на листування, телефонні переговори тощо).

В зв’язку з ненадійністю правового захисту в Україні, нечіткого законодавства в процесі підготовки угоди підприємству необхідно затратити значні ресурси і час на те, щоб його права власності при здійсненні майбутньої трансакції не порушувались. Крім того, на даному етапі підприємство повинне подбати про свій захист від можливої майбутньої опортуністичної поведінки партнера.

Процедура укладення  господарського договору є досить складною і також потребує витрат. Її порядок  регламентується у частинах 2-8 ст. 181 Господарського кодексу України. Відповідно до нього, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Рис. 1. Первинні документи для оформлення кожного виду трансакційних витрат

 

Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

 

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк  вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Первинним документом, що засвідчує  згоду сторін на здійснення трансакції є господарський договір. Інші витрати даного етапу трансакції оформляються рахунками, платіжними документи за юридичні послуги, послуги зв’язку, на представницькі витрати тощо.

На етапі контролю за виконанням угод здійснюються витрати  на моніторинг виконання умов договору та на заходи щодо притягнення до відповідальності іншої сторони в результаті їх порушення, тобто витрати, пов’язані з попередженням опортунізму партнерів по угоді. Первинними документами з відображення таких витрат є документи на оплату праці осіб, в чиї обов’язки входить контроль за виконанням угод, рішення судових органів.

 

Ї

3. Класифікація  трансакційних витрат сільськогосподарських  підприємств

До трансакційних витрат в економічній теорії найчастіше відносять наступні їх групи: