Тінізація економіки України

ТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

У статті досліджені напрями  впливу процесу тінізації економіки  на основні макроекономічні показники  розвитку держави в контексті  світових тенденцій. Проаналізовані погляди  вітчизняних та зарубіжних учених щодо сутності та чинників тінізації економіки. Вивчено досвід роботи міжнародних  організацій, спрямованої на боротьбу з відмиванням нелегальних коштів. Висвітлені стан та динаміка ВВП України  за 2005-2012 рр. Запропонована різнорівнева модель зниження обсягів та рівня тіньової економіки шляхом удосконалення методичних підходів до механізму управління цим процесом на регіональному, національному (державному), міждержавному та світовому (глобальному) рівнях.

Ключові слова: макроекономічні показники; ВВП; тіньова економіка; тінізація економіки; глобалізація; різнорівнева модель.

Постановка проблеми. Як відомо, найкращими індикаторами стану економіки будь-якої країни є її основні макроекономічні показники. Однак однією найбільш невідкладних задач сучасної світової економіки є проблема її тінізації. Боротьба з тіньовою економікою стала актуальним завданням для всіх країн світу. Так, поширення тіньової економіки названо Всесвітнім економічним форумом ключовим глобальним ризиком майбутнього десятиріччя [1]. Зокрема, ці питання є нагальною проблемою українського суспільства й вимагають ґрунтовних наукових розробок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фундаментальні дослідження сутності тіньової економіки, чинників тінізації та методів її оцінки містяться в роботах вітчизняних та закордонних науковців, а саме: М.Алігмана, М.Бабича, А.Базилюка, З.Варналія, Т.Вахненко, А.Гальчинського, Д.Енсте, В.Мандибури, О.Мельникової, Г.Мюрдаля, М.Ніколаєва, В.Передборського, В.Поповича, Т.Приходька, Е. де Сото, О.Турчинова, Е.Фейга, Ф.Шнайдера та ін.

Багато вчених присвятили свої дослідження вивченню взаємопов'язаних макроекономічних показників економічного добробуту суспільства, а саме: В.Базилевич, К.Базилевич, С.Будаговська, Г.Вєчканов, Дж.Кейнс, О.Кілієвич, К.Кларк, В.Леонтьєв, А.Маршалл, Р.Стоун, А.Чухно та багато інших.

Однак за наявності великої кількості конструктивних думок, пропозицій, висновків й узагальнень визначена проблематика ще не має однозначного вирішення, тому питання впливу тіньової економіки на макроекономічні показники та економічну безпеку держави потребують більш детального дослідження.

У зв'язку із цим метою статті стало вивчення особливостей впливу тінізації економіки України на її основні макроекономічні показники в сучасних умовах глобалізаційних перетворень. Для досягнення поставленої мети були визначені та розв'язані такі завдання:

- вивчено вітчизняний та закордонний досвід щодо сутності та чинників тінізації економіки;

- вивчено досвід роботи міжнародних організацій, спрямованих на боротьбу з відмиванням нелегальних коштів;

- проведено аналіз методик,  що використовуються при визначенні обсягів тіньової економіки;

- проведено аналіз методик, що використовуються при визначенні обсягів ВВП;

- проведено диференціацію  заходів детінізації економіки;

- запропоновано різнорівневу  модель зниження обсягів та рівня тіньової економіки.

Виклад основного  матеріалу. Тіньова економіка охоплює протиправні діяння у сфері економічних відносин трьох видів:

- криміналізовані, що спричиняють кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства;

- некриміналізовані, але які спричиняють юридичну відповідальність згідно з нормами інших галузей права;

- некриміналізовані, що не спричиняють юридичної відповідальності внаслідок існування прогалин у законодавстві [2, 9].

За підрахунками експертів  Світового банку, частка неформальної економіки в Україні становить близько 50%. Утім, оцінки українських податківців, опубліковані під час презентації Концепції реформування податкової системи, були більш оптимістичними. У вартісному вираженні це означає, що обсяг неврахованого ВВП, створеного в тіньовому секторі економіки за рік, складає близько 350 млрд грн [3]. Згідно з розрахунками Міністерства економічного розвитку й торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні останні п'ять років перебуває в діапазоні від 28 до 39% ВВП [4]. Про це йдеться і в аналітичній доповіді Національного інституту стратегічних досліджень "Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки подолання", яка була підготовлена до засідання круглого столу, присвяченого пошуку шляхів подолання цього складного й невідкладного питання [5].

Однак отримані результати не відбивають повною мірою ситуації, яка склалася в українському суспільстві. Австрійський економіст Фрідріх Шнайдер вважає, що тіньова економіка складає в Україні близько 57% від реального ВВП. Крім того, він наголошує на територіальному аспекті знаходження країни, яка досліджується. Розміри тіньової економіки, на думку Ф.Шнайдера, залежать від регіону. Так, на півночі Європи й у Скандинавії вона знаходиться в межах 10-18% від реального ВВП, у країнах Середземномор'я, на зразок Португалії й Італії, - від 20% до 25% [6].

Отже, реальний рівень тіньового сектора економіки України наближається до максимальних значень, що є загрозою економічній і національній безпеці держави. Такої ж точки зору дотримуються В.Юринець та С.Лондар [7]. З огляду на це виділяється один із пріоритетних напрямів сучасних наукових досліджень, а саме: розробка обґрунтованої довгострокової програми з детінізації економіки України. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є концептуальний теоретико-методологічний підхід до визначення впливу тінізації економіки на стан, рівень та динаміку макроекономічних показників держави.

Більшість європейських країн, включаючи Україну, використовують валовий внутрішній продукт (ВВП) як показник обсягу національного виробництва та економічного добробуту суспільства, тому з огляду на обсяг статті зупинимося саме на досліджені впливу тіньової економіки на ВВП. Тим більше, що на основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макроекономічних показників.

Обсяг ВВП України за 1990-2012 рр. подано в табл. 1, у якій також представлено суму ВВП у розрахунку на одну особу.

Таблиця 1. - Валовий внутрішній продукт України за 1990-2012 рр.*

№ з/п	Період	Валовий внутрішній продукт		Валовий внутрішній продукт на одну особу
		одиниця виміру	сума	одиниця виміру	сума
1	1990	млрд крб	167	тис. крб	3
2	1991	млрд крб	299	тис. крб	6
3	1992	млрд крб	5033	тис. крб	97
4	1993	млрд крб	148273	тис. крб	2842
5	1994	млрд крб	1203769	тис. крб	23184
6	1995	млрд крб	5451642	тис. крб	105793
7	1996	млн грн	81519	грн	1595
8	1997	млн грн	93365	грн	1842
9	1998	млн грн	102593	грн	2040
10	1999	млн грн	130442	грн	2614
11	2000	млн грн	170070	грн	3436
12	2001	млн грн	204190	грн	4195
13	2002	млн грн	225810	грн	4685
14	2003	млн грн	267344	грн	5591
15	2004	млн грн	345113	грн	7273
16	2005	млн грн	441452	грн	9372
17	2006	млн грн	544153	грн	11630
18	2007	млрд крб	720,7	грн	15496
19	2008	млрд крб	948,1	грн	20495
20	2009	млрд крб	913,3	грн	19832
21	2010	трлн грн	1,083	грн	23600
22	2011	трлн грн	1,317	грн	28768
23	2012	трлн грн	1,409	грн	30865

*Таблиця побудована за джерелами [8], [9], [10]

Аналіз показників таблиці  дозволяє отримати такі результати: у 2012 році ВВП на одну особу з урахуванням "тіньового обороту" становив близько 51,2 тис. грн (з урахуванням 50% тіньової економіки, підрахованими експертами Світового банку, та 17%, які дораховуються Держстатом України до офіційного ВВП). Однак левова частка цих доходів була вивезена з країни, вилучена з офіційного обігу чи зосереджена на руках населення. Причому важко не тільки чітко виміряти обсяги тіньового сектора, також досить складним є сам процес визначення механізмів приховування та відмивання найбільших обсягів "брудних" коштів.

Така ситуація обумовлена відсутністю прямих методів оцінки обсягів тіньової економіки, це пов'язано також із тим, що вимірювання тіньового сектора - досить складна справа, що охоплює великий спектр економічної діяльності, яку при цьому учасники постійно приховують. Про те саме говорить і М. Азаров, відзначаючи, що важко оцінити тінізацію у відсотках [11].

Вищевикладене показує, що проблема прямої оцінки рівня тінізації економіки досить складна. У зв'язку із цим адекватна оцінка обсягів тіньової економіки проводиться такими опосередкованими методами, які є найбільш прийнятними для використання в умовах чинної національної статистичної бази, а саме:

1) фінансовим:

а) розрахунок співвідношення вхідних-вихідних цін у відповідному виді економічної діяльності;

б) розрахунок впливу зміни  масштабів виробництва;

в) розрахунок впливу технологічного чинника;

г) розрахунок частки тіньової економічної діяльності;

2) монетарним;

3) електричним;

4) "витрати населення - роздрібна торгівля".

Однак слід зазначити, що запропоновані  методики дають лише приблизну оцінку рівня тінізації економіки, тому неабиякого значення набуває інтегральний коефіцієнт, який значно підвищує достовірність результатів та розраховується як сума зважених відповідних коефіцієнтів за вищезазначеними методами.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в травні 2013 року оприлюднило дані про рівень тіньового сектора економіки України у 2012 році. Так, за методом "витрати населення - роздрібна торгівля" тіньова економіка держави становить 45% від офіційного ВВП [13].

Слід зазначити, що дослідники [14, с. 60-61; 15, с. 258-259; 16, с. 41; 17, с. 138-139] розглядаючи різноманітні методики визначення обсягів тіньової економіки, поділяють їх на два великих блоки:

- до першого відносять так звані прямі методи оцінки, які ще називають мікрометоди. Вони включають: аналіз записів у податкових книгах; метод товарних потоків та метод, що базується на опитуванні (експертів чи населення) щодо участі в тіньовій економічній діяльності;

- до другого блоку належать опосередковані, або макрометоди, серед них: виявлення розбіжностей через порівняння зареєстрованих доходів і витрат; різноманітні монетарні методи; структурний метод; метод м'якого моделювання; метод балансів; метод аналізу зайнятості; метод технологічних коефіцієнтів; метод аналогій та соціологічний метод тощо.

Отже, розрахунки обсягів тіньової економіки настільки різноманітні, що в ЗМІ можна постійно спостерігати різні цифрові значення цього економічного явища. Так, постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр вважає, що в тіні перебуває лише "близько 20% української економіки" [18].

Хоча дані про тіньовий сектор в економіці України так різняться, усе ж наявність і невеликих за обсягом "тіньових проблем" для економіки будь-якої країни є величезним тягарем, особливо коли ці обсяги занадто великі для молодої держави, що розбудовує свою економіку.

Отримання чітких, достовірних та аргументованих даних щодо обсягів тіньового сектора економіки дозволяє розробляти обґрунтовані заходи щодо зміцнення економічної безпеки держави. Реалізація заходів, спрямованих на зміцнення економічної безпеки держави, базується в першу чергу на розробці та запровадженні дієвих нормативно-правових актів щодо протидії тінізації економіки, які повинні забезпечити зниження податкового тиску; створення більш вигідних умов працювати легально; створення системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом; створення й запровадження ефективного фінансового контролю та створення ліберальних умов у сфері легальної економіки.

Світове співтовариство завжди проводило широкомасштабні заходи, направлені на протидію відмиванню "брудних" грошей, оскільки міжнародна тіньова економічна діяльність - загальносвітова проблема в умовах глобалізації, яка негативно впливає не лише на світову економіку, а й на неекономічні сфери суспільства (політику, мораль, громадську свідомість тощо).

У цьому зв'язку безсумнівний інтерес викликає найвідоміша міжурядова організація, спрямована на боротьбу з відмиванням нелегальних доходів, FATF - Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (Financial Action Task Force - FATF). Нагадаємо, що FATF розділяє всі національні системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, на 4 умовні групи. Зокрема, І група - країни, національні системи яких цілком відповідають вимогам FATF. До ІІ групи належать країни, у яких існують недоліки

законодавчого поля. У ІІІ групу входять країни, які мають стратегічні недоліки національної системи боротьби з брудними коштами, а до ІV групи відносять країни, які знаходяться під особливим режимом санкцій. Україна перебувала в "чорному" списку FATF з 2002 до 2004 року як країна, яка недостатньо бореться з відмиванням грошей. До першої групи Україна входила до 2007 року. Потім FATF перевів Україну в другу групу (так званий "сірий список"), а в жовтні 2011 року Україну було виключено з контрольного списку цієї організації [19].