Тіньова економіка

Важливим фактором зростання  частки тіньового сектору економіки  в зарубіжних країнах та в Україні є правопорушення у сфері оподаткування, які охоплюють всі види фінансово-господарської діяльності країни.

Причини цих правопорушень можна поділити на такі групи: організаційно-управлінські; нормативно-правові; соціально-економічні.

Серед інших причин, які  сприяють підвищенню кількості правопорушень у сфері оподаткування та ускладнюють їх виявлення, в першу чергу, слід назвати надто велику кількість видів податків. Порівняно з країнами СНД, в Україні їх найбільше. Наступним важливим фактором, що спонукає платників ухилятися від сплати податків, є надто високі ставки податків. Якщо зробити порівняльний аналіз ставок ПДВ в різних країнах, то отримаємо такі дані: у Німеччині основна ставка ПДВ становить 14%, діє також пільгова — 7%; у Франції основна — 18,6%, знижена — 5,5%; в Італії основна — 9%, а пільгова 4% і 0%, є ще дві підвищених: 19% і 38%. А в Україні застосовується досить висока ставка ПДВ (20%) майже в усіх операціях і це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної плати, відрахування в органи соціального страхування та пенсійного забезпечення, а також до Фонду щодо здійснення заходів по ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та соціального захисту населення, Фонду зайнятості та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної плати, та збільшення суми ПДВ [3, с. 4-5 ].

Безумовно, тіньова економіка  є хворобливою реакцією на усю  сукупність обставин, які складаються  в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність.

За існуючими оцінками, що спираються на порівнянні рівнів тінізації  в різних країнах світу, цей показник тісно пов’язаний з кількістю процедур, необхідних для державної реєстрації підприємницької діяльності, тривалістю  їх проходження та іншими контактами підприємців з владними органами. Регуляторний тягар є однією з суттєвих причин відносно високого рівня тінізації економічних процесів у державі. Непоодинокими є випадки, коли передбачені законодавством повноваження використовуються для прискіпливого контролю за діяльністю окремих  суб’єктів підприємницької діяльності.

Окрім зазначених вище недоліків у нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху здійснення економічної діяльності залишаються:

- ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;

- надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;

- складна процедура реєстрації підприємств;

- часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;

- тиск з боку місцевих органів влади;

- недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

- дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні  обмеження ділової активності в  Україні характерні не лише суто сфері  регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

-  вузькість ринків  збуту;

-  нерозвиненість ринкової  інфраструктури;

- нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

- криза платежів;

- дефіцит інвестиційних ресурсів;

- висока ціна кредитних  ресурсів тощо.

Наведені вище  обмеження  ускладнюють прибуткову довгострокову  діяльність у легальному секторі  економіки та обумовлюють пошук  способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків  у тіньовій сфері. [9, с. 335]

Соціально-економічні наслідки тіньової економіки спеціалісти справедливо розцінюють як суперечливі. Одні ототожнюють її з кримінальною економікою і оголошують суто негативною, паразитичною зоною економічних відносин. Інші розглядають її як зразок найефективнішого господарювання у складних умовах перехідного періоду.

Загалом, немає підстав усіх учасників тіньових економічних відносин вважати злочинцями. Однак у тіньовому секторі вектор управління певною мірою утворює кут антисоціальної спрямованості. З огляду на це, тіньова економіка не може не виступати як паразитичний, гальмівний фактор соціально-економічного розвитку. Через невигідність технічного переозброєння у тіньовому секторі економіки уповільнюється НТП, знижується продуктивність праці. Внаслідок обмеженості джерел інвестицій і несприятливого інвестиційного клімату зменшується їх обсяг. Посилюється грошова деградація, а податковий тягар розподіляється на дедалі меншу кількість господарських суб’єктів, які працюють легально. Як наслідок, настає розруха і легального сектора економіки. Таким чином, розширення масштабів тіньової економіки неминуче призводить до господарського і технологічного регресу країни [2, с. 64].

Тінь здатна значно деформувати  структуру економіки. Вона викликає зростання інвестиційних ризиків, зниження інвестиційної активності, зменшення попиту на інвестиційні ресурси. Тіньова діяльність обмежує можливості залучення підприємцями інвестиційних ресурсів, особливо іноземних. Розширення тіньового сектору стимулює зростання спекулятивних фінансових і торгово-посередницьких угод на шкоду розвитку реального виробництва.

 Тінізація економіки  загрожує також деформацією структури  споживання в бік паразитичного  характеру споживання. Стимул до  розвитку одержують ті сектори,  які обслуговують осіб, що мають  понад доходи. В суспільстві встановлюється високий попит на предмети розкоші. Імпульс до розвитку одержують і специфічні види діяльності, що задовольняють в основному деструктивні потреби, — наркобізнес, проституція, нелегальний гральний бізнес.

 Між тим, тіньова  економіка приносить суспільству і безсумнівні блага.

 По-перше, наслідки  спаду в офіційній економіці  нерідко перекриваються піднесенням  в тіньовому секторі. Так було  в Україні в 1991–1997 рр. Тіньова  економіка, по суті, допомогла  країні пережити глибоку економічну  кризу. Ціною допомоги став надвисокий рівень корупції і перебудова структури економіки на користь секторів, що знаходяться в тіні або обслуговують тіньову економіку. Зростання тіньового сектору характеризується приховуванням джерел інвестицій. Таким чином, українські інвестори в кризовий період страхують інвестиційні ризики. Також слід відмітити, що в тіні прискорюється процес концентрації капіталу, який є таким важливим для країн з перехідною економікою. Крім того, ті, хто одержує нелегальні доходи, витрачаючи гроші переважно в легальній економіці, створюють попит на легально вироблені товари і послуги. Отже, тінь стимулює зростання доходів і податкових платежів у суміжних з тіньовими галузях. Тіньова діяльність через використання легальних благ стимулює легальний бізнес, збільшуючи тим самим зростання ВВП [1, с. 137-138].

3. Детінізація економіки

Розширення сфери тіньової економіки у всьому світі, та в Україні зокрема, є недопустимим. Адже тіньова економіка негативно впливає на соціально-економічні процеси. Вона притаманна усім державам, адаптуючись до їхніх стадій розвитку, завдає суттєвої шкоди розвитку легальної економіки, підриває стабільний розвиток державних інституцій. Тіньові економічні відносини, характерні для всіх держав, перетворюються у транснаціональну кримінальну систему. У зв'язку з цим, світова спільнота приділяє велику увагу боротьбі з даним явищем [4, с. 29].

Стратегія боротьби з негативними проявами тіньової економіки має бути комплексною, тобто поєднувати соціальні, політичні, економічні, законодавчі, силові та організаційні заходи [2, с. 64].

Зменшенню рівня тіньової економіки в першу чергу повинна  сприяти боротьба з корупцією, підвищення переваг легальної роботи, відкритість  інформації про бюджети, прибутки та витрати, розвиток приватного сектора й громадянського суспільства тощо. Також необхідно створити належні умови роботи органів влади, діяльність яких має бути повністю відкритою для населення країни.

Основні заходи у цьому  напрямку повинні бути такі:

- Зниження податкового навантаження на підприємства та населення й одночасне посилення відповідальності за несплату податків.

- Ліквідація складних та непрозорих схем оподаткування, ліквідація непотрібних або зміна неефективних адміністративних і 
регулятивних функцій держави, що породжують ухилення від оподаткування; позбавлення надмірного втручання влади у справи бізнесу, забезпечення дієвої системи відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих суб’єктам господарювання у результаті некомпетентності окремих представників держави.

- Впровадження нових норм закону з метою захисту прав 
легальних власників (враховуючи державу).

- Реформування системи оплати праці, яка унеможливить практику надавання зарплати «у конвертах». Підвищення рівня 
якості послуг, наданих інформаційними центрами при всіх 
соціальних службах та пенсійному фонді, з яких будь-який 
громадянин зможе дізнатися про нараховані йому кошти, 
розмір пенсії, яка йому належить тощо.

- Розширення практики анкетування і підприємств з метою виявлення: кількості зайнятих тіньовою діяльністю та їх прибутків; 
причин існування тіньового сегменту в економіці, прийнятих для 
респондентів умов легалізації їх діяльності; органів та окремих 
осіб державної влади, причетних до корупції; існування контактів 
та взаємодії із організованими злочинними угрупуваннями.

- Проведення інформаційних кампаній у ЗМІ про заходи 
держави у боротьбі з тіньовим сектором, про довгостроковий 
негативний ефект отримання заробітної плати без сплати 
соціальних відрахувань і про переваги роботи в легальному 
секторі економіки для бізнесу.

- Зміни до Кримінального кодексу щодо визначення сфер “кримінальної економічної діяльності”, “кримінального капіталу”.

- Масштабне наукове вивчення природи тіньової економіки, її 
структури, мотивів, методів, та вироблення рекомендацій 
щодо їхнього усунення [ 11,  с.43-44].

Активні дії населення, органів влади, підприємців призведуть до легалізації усіх секторів економіки, виробництва продукції, товарів, послуг. Детінізація економіки повинна  стати першопріоритетним та принципово важливим напрямком економічної політики будь-якої країни. Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки сприятиме не лише формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки країн і суспільства в цілому, а й значному підвищенню конкурентоспроможності економіки та усуненню реальних загроз національній безпеці держави [5, с. 98]. 

Висновок

Отже, під тіньовою економікою розуміють економічні процеси, які приховуються їх учасниками, не контролюються державою і суспільством, не фіксуються в повному обсязі офіційною державною статистикою.

Тіньова економіка здійснює значний вплив на всі соціально-економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Ігнорування такого суперечливого явища, як тіньова економіка, створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держав, негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну та гуманітарну сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини з іншими країнами тощо.. Високий рівень тінізації економіки вкрай негативно впливає на імідж країни, її конкурентоспроможність, ефективність структурних та інституційних реформ.

Поява і специфіка  тіньової економіки пов'язана з  багатьма чинниками. Виникнення і функціонування тіньової економіки в країнах обумовлене низкою політичних, економічних і соціальних причин, які випливають з неналежного методологічного, законодавчого та нормативного забезпечення економічної трансформації суспільства, що створює сприятливі умови для отримання окремими групами населення надприбутків, завдає значних економічних збитків державі, призводить до послаблення державних функцій контролю та регулювання у багатьох галузях фінансово-господарської діяльності.

Детінізація економіки – це цілісна система  заходів, спрямована передусім на викорінення причин та передумов виникнення проявів тіньової економіки. 

Стратегічною метою  детінізації економіки є істотне  зниження рівня тінізації  шляхом  створення сприятливих умов щодо залучення тіньових капіталів до легальної економіки та примноження національного багатства. Виведення на “світло” тіньових капіталів сприятиме суттєвому збільшенню національного інвестиційного потенціалу, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на розвиток і зростання, сприятиме забезпеченню економічної безпеки держави.