Тіньова економіка

План

 

 

Вступ

Реалізація прагнення  людини максимізувати ступінь задоволення  своїх зростаючих потреб зазвичай ускладнюється  через необхідність подолати ряд об'єктивних і суб'єктивних перепон. Вибір того чи іншого способу досягнення бажаної мети (приховування доходу, крадіжка тощо) залежить передусім від мотивів індивіда, його можливостей (соціального статусу, повноважень) та індивідуальних характеристик (особистих якостей, ціннісних орієнтацій, інтересів). Порушуючи певною мірою чинні правові та соціальні норми, індивід тим самим віддає перевагу іллегальному типу поведінки. При цьому майже завжди залишається до кінця невизначеним імовірність викриття такого вчинку та притягнення до відповідальності її учасників. Оскільки власні «страхи» (внутрішні обмеження) доволі часто виявляються слабшими за особисті бажання, тому, особливо за умови слабкості зовнішнього контролю і м'якості ймовірного покарання, переважна більшість людей здійснюють неправомірні вчинки, тим самим долучаючись до суб'єктів тіньової економіки – економічних процесів, які набули поширення через неспроможність держави забезпечити ефективну та справедливу діяльність економічних суб'єктів, мають певну міру протиправності, через що приховуються її учасниками й тому не знаходять свого відображення в офіційній статистиці. Таким чином, у країні формується тіньовий сектор економіки.

Розвиток доіндустріального  суспільства і його перехід в  індустріальне сприяв розвитку тіньової ділової активності у різноманітних її проявах. В умовах формування ринкової економіки постсоціалістичних країн кричущою проблемою є явище «тінізації» господарського життя.

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, структура та методи оцінки тіньової економіки

Під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність, яка пов’язана з незаконним привласненням особою або групою осіб частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів. Тобто це неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей. Економічна діяльність в тіньовому секторі здійснюється поза законом, що унеможливлює стабільний розвиток суспільства та значною мірою впливає на економіку країни. Дослідження тіньової економіки показує, що механізм її функціонування забезпечується зв’язками з офіційною, так званою «світлою» економікою. Вона і забезпечує рух всього тіньового економічного простору.

Тіньовий сектор економіки  достатньо різноманітний, важко  піддається узагальненню і порівнянню. Він є складним, системним феноменом соціально-економічного життя будь-якого суспільства [10, с. 47].

Феномен тіньової (іллегальної) економіки супроводжує людство  впродовж усієї історії його існування, однак уперше на офіційному рівні  про нього заговорили в 1972 р., коли комісія Міжнародної організації праці виявила в Кенії наявність великого контингенту трудящої бідноти, яка працює в дуже важких умовах, виробляє товари та послуги, але не визнається й не реєструється державними органами влади [7, с 22].

Як правило, структура тіньового сектору економіки представлена трьома підсекторами, що дозволяє їх ідентифікувати та здійснити відповідні аналітичні розрахунки. Визначають такі підсектори тіньової економіки: [12, с.119]

- напівлегальна економіка («світло-сіра») – натуральне 
самозабезпечення населення; дрібні виробники та їх наймані робітники, 
що займаються певним бізнесом без отримання відповідного дозволу; 
діяльність комерсантів-посередників;

- нелегальна («темно-сіра»)  економіка – ведення бізнесу без державної реєстрації; ухилення від сплати податків; порушення в оплаті праці;

- кримінальна («чорна»)  економіка – контрабанда; корупція; рекет; «відмивання» та фальшування грошей; наркобізнес; торгівля людьми та людськими органами; незаконний продаж зброї; проституція; виготовлення та торгівля порнографічною продукцією; шантаж та ін.. [6, с. 26].

У «світло-сірому» сегменті тіньової економіки зосереджені  найбідніші верстви населення (ті, хто  втратив роботу, має часткову зайнятість, тривалу затримку з виплати заробітної плати чи низький її рівень), які не мають достатньо коштів для придбання найнеобхіднішого, тому змушені заробляти наданням послуг (наприклад, ремонтом житла, доглядом за чужими дітьми чи літніми людьми) та виробництвом на продаж товарів (виробів народних промислів, сільськогосподарської продукції) без отримання відповідних дозволів. Розмір таких доходів є незначним як у абсолютному вимірі, так і порівняно із затратами на їх адміністрування. Крім того, практично всі представники цього сегменту (у т. ч. мешканці міст) певну частину продуктів харчування отримують від ведення присадибного господарства.

Таким чином, «світло-сірий» сегмент тіньової економіки не має  істотного впливу на диференціацію  населення за рівнем їх добробуту, оскільки дозволяє найменш захищеним його верствам отримувати додаткові доходи і у такий спосіб менше потерпати від злиднів.

Розвиток підприємництва, приватизація та поширення інших  атрибутів, притаманних ринковій економіці, призвели до того, що все більше бізнесових структур ухиляються від сплати податків, здійснюють свою діяльність без державної реєстрації й зловживають порушеннями в оплаті праці. На окрему увагу заслуговує «тіньова» заробітна плата, поширення якої має такі наслідки для учасників цього процесу: для підприємств – штучне зниження нарахувань на фонд оплати праці, здійснення тіньових оборудок для забезпечення таких виплат, ведення подвійного бухгалтерського обліку; для держави – недоотримання надходжень до місцевих бюджетів, недофінансування міських програм, низька якість наданих суспільних і комунальних послуг населенню; для населення – зниження рівня соціально-економічної захищеності як сьогодні (у випадку звільнення, перебування на лікарняному, виходу на пенсію, оформлення кредиту), так і в майбутньому (під час виходу на пенсію). Однак «темно-сірий» сегмент тіньової економіки має не лише вади, а й низку переваг, а саме: збільшення насиченості ринку суспільно корисними благами власного виробництва; створення робочих місць та підвищення доходів не тільки власників тіньового бізнесу, а й зайнятих у ньому пересічних громадян; ефективніший перерозподіл ресурсів, але без дотримання справедливості під час розподілу доходів від їх використання.

Отже, зиск від нелегальної  діяльності має практично все населення: споживачі – купують товари та послуги за дещо нижчими цінами; виконавці – мають роботу та оплату за неї (до речі, зазвичай більшу аніж за офіційного працевлаштування); організатори – отримують значні фінансові ресурси для подальшого їх використання для розвитку власного бізнесу (як тіньового, так і легального).

На противагу «сірому», «чорний» сегмент тіньової економіки  передбачає ті види діяльності, які  завдають істотної шкоди суспільству  в цілому або окремим індивідам, є суто кримінальними, а тому всіляко  приховуються її учасниками та здійснюються за підтримки впливових осіб. Кожний вид кримінального бізнесу породжує в суспільстві ті чи інші проблеми: корупція – неефективне державне управління, зниження довіри населення та бізнесу до влади; «відмивання» та фальшування грошей – дестабілізацію ситуації на грошово-кредитному ринку; крадіжки – відсутність гарантій захисту приватної власності; наркобізнес – фізичну й моральну деградацію особистості; незаконний продаж зброї – військові конфлікти й тероризм; торгівля людьми та людськими органами – порушення конституційних прав громадян щодо захисту їх життя й здоров'я; контрабанда – дестабілізацію ситуації на внутрішньому ринку товарів і послуг.

У «чорному» сегменті тіньової економіки задіяні всі  верстви населення, але їх роль має істотні відмінності: багаті – фінансують, координують і контролюють; забезпечені – організовують; бідні – виконують усю брудну роботу, яка для більшості з них є чи не єдиною нагодою змінити власне (злиденне) життя на краще. Відповідно до статусу в цьому бізнесі, її учасники мають і різний зиск: багаті – отримують надприбутки; організатори та виконавці – порівняно мізерну винагороду за ризик, а доволі часто відбувають покарання, коли силовим структурам потрібно поліпшити статистику з розкривання тих чи інших видів злочинів. Отже, найбільш забезпечена та наближена до влади верхівка суспільства паразитує на людських пороках і фактично підтримує життєдіяльність «чорного» сегменту тіньової економіки, що істотно ускладнює боротьбу з цим суспільним лихом. Натомість інша частина населення (наркомани, повії та інші суб'єкти тіньового ринку) отримують (доволі часто вимушено) сумнівні блага в обмін на власне здоров'я, свободу чи навіть життя. При цьому смерть (у тому числі насильницька) осіб, причетних до цього «бізнесу» (наркоманів, повій та інших) сприймається широким загалом доволі байдуже, що є додатковим свідченням низької оцінки людського життя у суспільстві [6, с. 27].

Структура іллегальної  економіки досить складна і містить  елементи різноманітної природи: пов'язані  з реальним виробництвом законних та незаконних товарів і послуг; такі, що відносно легко виявляються і такі, що важко піддаються кількісній оцінці. Можливості реальної оцінки масштабів тіньової економіки досить обмежені у зв’язку із характером цього явища, що передбачає приховування від обліку, контролю і реєстрації господарської діяльності. Внаслідок цього для їх оцінки використовуються різні опосередковані методи, точність результатів яких залежить від дотримання багатьох умов [9, с. 67].

Методи оцінки тіньової економіки, що найчастіше використовуються в практиці різних країн, можна умовно об’єднати в такі групи:

1. Мікрометоди (прямі  методи).

2. Макрометоди (непрямі  методи).

 До першої групи можна віднести метод товарних потоків, коли вивчається шлях товарів і послуг від виробника до споживача, а також зіставляються дані щодо ресурсів товарів і послуг і їх використання на проміжне споживання, кінцеве споживання, валове нагромадження та експорт, отримані з різних джерел інформації, на основі незалежних оцінок. Для альтернативних оцінок різних макроекономічних показників можуть використовуватися математичні моделі (для оцінки випуску малими і середніми економічними одиницями — на базі даних щодо великих підприємств; для оцінки доходів населення — на базі відношення між доходами та витратами на певні товари й послуги). До мікрометодів відносять також опитування населення та експертів, вибіркові обстеження, аналіз записів податкових книг.

 Макрометоди —  це методи непрямих оцінок  тіньової економіки (окремих її  компонентів), засновані або на інформації про окремі фактори чи явища, або на порівняльному аналізі даних, одержаних з різних джерел. Така інформація дає змогу уявити масштаби та тенденції розвитку тіньової діяльності в рамках певної групи одиниць або певного явища. Ці дані потім поширюються на всю відповідну сукупність одиниць чи явищ.

 До макрометодів  належать:

1) обстеження домашніх  господарств і окремих їх членів;

2) змішані обстеження  домашніх господарств і некорпоративних  підприємств (виробничі одиниці  приватного сектору і їх власники).

Крім того, існують непрямі джерела  і методи оцінки тіньової діяльності з використанням даних: державного контролю (фінансового, податкового, правового, статистичного); незалежних аудиторських та консалтингових фірм (про методи приховування тіньової діяльності); перевірок недекларованої зайнятості (безробітні, іноземці, біженці, кваліфіковані консультанти і т. д.); порівняльного аналізу відношення витрат і вартості продукції, що випускається в державному і приватному секторах; чисельності зайнятих у професіях із регулярним додатковим доходом (лікарі, адвокати, перукарі, косметологи, водії таксі, продавці газет, автомеханіки, майстри з ремонту побутової техніки, слюсарі, сантехніки і т. п.); спеціальних опитувань домашніх господарств (про чайові, подарунки, купівлю товарів і послуг без належного оформлення, на неорганізованому ринку і т. п.); монетарної моделі (співвідношення збільшення кількості грошей, що перебувають в обігу, і обсягу короткострокових вкладів економічних одиниць на банківських рахунках); опитувань керівників підприємств (про частку угод, не оформлених відповідними документами).

 Вибір методів залежить від  практичної можливості одержати  достовірну інформацію для оцінки  параметрів тіньової економіки  або її окремих складових частин. У свою чергу, брак статистичного матеріалу спричиняє необхідність у кожному випадку вибирати адекватний для даної ситуації метод або комбінувати кілька методів.

 Кожна група методів має  свої переваги та недоліки. Макрометоди  дають здебільшого завищену оцінку, мікрометоди — занижену [8, с. 122-123].

2. Прояви, причини виникнення та наслідки тіньової економіки

Тіньова економіка – явище далеко не нове. “Тінь” у сфері економіки виникає разом з виникненням перших держав, її історична доля нерозривно пов’язана з наявністю державної форми організації суспільного життя. Існування неофіційної складової притаманне всім без винятку державам та має глобально-світовий характер [8, с. 97].

Основними проявами тіньової економіки і механізмами одержання тіньових прибутків є:

-   корупція;

- приховування реальних прибутків громадян, а також прибутків підприємств від оподатковування (ухилення від сплати податків);

-   нелегальний експорт капіталів;

-   незаконна приватизація державної власності;

-  одержання тіньових прибутків шляхом схованого вилучення з обороту різниці між офіційними і реальними цінами на товари і послуги;

- дрібні розкрадання на державних, акціонерних і колективних підприємствах;

-  нелегальні валютні і зовнішньоекономічні операції (контрабанда);

- випуск і реалізація невраховуваної продукції і надання невраховуваних послуг;

- кримінальні злочини (рекет, наркобізнес, проституція, розкрадання);

- фінансове шахрайство [ 2, с 64].

Основні причини, що сприяють посиленню і росту тіньового сектора економіки на сучасному етапі – це високе податкове навантаження і його нерівномірний розподіл, непрозорість і нестабільність податкового законодавства, корупція в державних органах, відсутність повноцінного ринкового середовища, непрозора приватизація, втручання владних структур у діяльність господарюючих суб'єктів, неефективність захисту права власності.

У значній мірі розвиток тіньової економіки пов'язаний з об'єктивною реакцією підприємств і населення на нездатність держави ефективно управляти економічними процесами, із необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною діяльністю обвальне падіння рівня соціального захисту.