Тіньова економіка: сутність, значення, передумови та наслідки

Соціально-економічні наслідки тіньової економіки спеціалісти справедливо  розцінюють як суперечливі. Одні ототожнюють  її з кримінальною економікою і оголошують суто негативною, паразитичною зоною економічних відносин. Інші розглядають її як зразок найефективнішого господарювання у складних умовах перехідного періоду. На наш погляд, немає підстав усіх учасників тіньових економічних відносин вважати злочинцями. Однак у тіньовому секторі вектор управління певною мірою утворює кут антисоціальної спрямованості. З огляду на це, тіньова економіка не може не виступати як паразитичний, гальмівний фактор соціально-економічного розвитку. Через невигідність технічного переозброєння у тіньовому секторі економіки уповільнюється НТП, знижується продуктивність праці. Внаслідок обмеженості джерел інвестицій і несприятливого інвестиційного клімату зменшується їх обсяг. Посилюється грошова деградація, а податковий тягар розподіляється на дедалі меншу кількість господарських суб’єктів, які працюють легально. Як наслідок, настає колапс і легального сектора економіки. Таким чином, розширення масштабів тіньової економіки неминуче призводить до господарського і технологічного регресу країни.

Цілісна стратегія боротьби з тіньовою економікою на Україні відсутня.

З огляду на це, вважаємо, що стратегія  боротьби з негативними проявами тіньової економіки має бути комплексною, тобто поєднувати соціальні, політичні, економічні, законодавчі, силові та організаційні заходи. Оскільки тіньовий сектор економіки підпорядковується діянню економічних законів ринку, то застосовувані переважно силові методи дають лише тимчасовий ефект. Саме на такому підході базуються Державна програма детінізації економіки на 2007-2010 роки та Цільовий сценарій подолання тінізації економіки.

Детінізація економіки - це цілісна  система дій, спрямована передусім  на подолання та викорінення причин та передумов тіньових явищ та процесів. Стратегічною метою детінізації економіки має стати істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов для залучення тіньових капіталів в легальну економіку та примноження національного багатства. Виведення на "світло" тіньових капіталів сприятиме вагомому збільшенню національного інвестиційного потенціалу і ступеня його реалізації, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на стратегічний розвиток і зростання, сприятиме зміцненню економічної безпеки держави.

В дослідженнях проблеми тіньової економіки  все ще невирішеними лишаються наступні питання:

- відсутність детального публічного  аналізу походження капіталів  депутатів місцевих рад, Президента, депутатів Верховної ради, членів кабінету міністрів, їх оточення, родичів та інших дуже заможних осіб;

- жорстке відокремлення, передбачене  законодавством, бізнесу та законодавчої, виконавчої, судової гілок влади  та публічне висвітлення в  ЗМІ;

- проблема приватизації. Непрозора, напівтіньова приватизація підприємств України та проведення тендерних процедур;

- відсутність інвестиційної прозорості;

- відсутність чітких юридичних  та економічних законів, як  по організації та функціонуванню  підприємств, так і по їх  оподаткування;

- економічно і соціально необґрунтована  податково-законодавча політика  в Україні;

- тіньові та комерційні біржі  праці, що породжують великі  соціальні та економічні проблеми;

- вивезення капіталів з України.

 

 

2. Методика оцінки тінізації  економіки

 

Через відсутність прямих методів  оцінки тіньової економіки інтегральна  оцінка обсягів тіньової економіки  використовує ряд непрямих методів, усереднене значення результатів яких представляє об’єктивну характеристику стану та тенденцій розвитку тіньового сектору економіки.

Найбільш прийнятними для використання в умовах чинної статистичної бази є такі методи:

фінансовий;

монетарний;

електричний;

“витрати населення – роздрібна  торгівля”.

 

Визначення обсягів  незареєстрованої економічної діяльності на підприємствах (об’єднаннях), в установах, організаціях за допомогою фінансового методу

1. Методика розрахунків показників

Етапи розрахунку рівня тінізації:

• розрахунок співвідношення вхідних-вихідних цін у відповідному виді економічної діяльності;
• розрахунок впливу зміни масштабів виробництва;
• розрахунок впливу технологічного чинника;
• розрахунок частки тіньової економічної діяльності.

1.1. Розрахунок співвідношення вхідних-вихідних  цін

Для кожної галузі розраховуються коефіцієнти  прямих витрат продукції інших галузей на виробництво продукції даної галузі за формулою:

 

                               a _{i j}   =  Ά_j / П _i  , (i=1,…,n, j=1,…,n,),  (1)

де    Ά_j – витрати продукції j-галузі на виробництво продукції i-галузі (дані беруться із статистичної звітності “Розшифровка матеріальних витрат та послуг сторонніх організацій”,  графа 1, позиції з кодом 901-947).

П_i  – проміжні витрати продукції i-галузі, включаючи інші витрати (дані беруться із статистичної звітності “Розшифровка матеріальних витрат та послуг сторонніх організацій”,  графа 1, позиція з кодом 948).

Індекс вхідних цін (на продукти та послуги проміжного споживання) розраховується як корінь квадратний із середньозваженого коефіцієнта за формулою:

          _n

I_вх ^t_i = S   [ I_j ^t  ´ a _{i j} ^t-1]^(1/2) ,   (i=1,…,n),  (2)

                                 ^j=1

де  I_j ^t – індекс цін j-галузі (грудень до грудня) у році t (дані беруться з щомісячного статистичного бюлетеня, розділ “Ціни і тарифи”).

Структура витрат (a _{i j} ) береться за попередній рік.

З метою приведення індексу вхідних цін (грудень до грудня) у відповідність із  середньорічним значенням вилучається корінь квадратний із річного індексу. Аналогічно з індексу вихідних цін (грудень до грудня) розраховується середньорічний індекс цін на  продукцію галузі за формулою:

 

I_вих ^t_i = I_j ^{t (1/2)} , (i=1,…,n)  (3).

 

Співвідношення індексів I_вх ^t_i / I_вих ^t_i >1 свідчить про переважне зростання цін на продукти проміжного споживання над цінами на готову продукцію галузі і навпаки. Перший випадок буде свідчити про скорочення частки доданої вартості у валовому доході на об’єктивній основі, другий – про її збільшення.

1.2. Розрахунок впливу зміни масштабів  виробництва

Вплив чинника зміни масштабів  виробництва розраховуємо на основі структури собівартості продукції (проміжного споживання - П)

 

П  =  а₀  +  кВ , (4)

 

де    а₀   – умовно-постійні витрати;

кВ – умовно-змінні витрати;

к – коефіцієнт пропорційності відповідних  витрат від обсягів виробництва;

В   – обсяги виробництва.

Якщо В^t = В⁰ ´ I_v , де I_v – індекс виробництва за період, то індекс проміжного споживання дорівнює:

 

I_п^t = (а₀ + кВ^t) / (а₀ + кВ⁰) = (а₀ + кВ⁰ ´ I_v) / (а₀ + кВ⁰)   (5).

 

Підставляємо а = а₀ / В⁰, тобто коефіцієнт умовно-постійних витрат, у формулу (5) і отримуємо індекс проміжного споживання залежно від індексу виробництва за період

 

I_п =  (а + I_в ) / (а + 1)   (6).

 

При   0 < I_v < 1 та  0 < а < 1 індекс проміжного споживання буде коливатись у межах 0 < I_п < 1. Економічний зміст а = 1 означає, що в собівартості продукції 100 % займають умовно-постійні витрати. Це має місце у разі,  коли підприємство взагалі не виробляє продукцію, а тільки підтримує свою життєздатність.

1.3.  Розрахунок впливу технологічного  чинника

Між фізичним зносом основних засобів (ОЗ) та витратами на їх експлуатацію існує лінійна залежність, яка виражається через умовний коефіцієнт пропорційності  b, що характеризує збільшення питомих технологічних витрат у проміжних витратах, пов’язаних із зносом (або оновленням) фондів. Тоді зміна частки проміжних витрат у валовому доході  за рахунок цього фактора може бути записана так:

    

κ_ф =  1+ b ´ У_м ´ DK_з, (7)

 

де  DK_з =DK_з(t) - DK_з(t-1)  – зміна в коефіцієнті зносу ОЗ між базовим і поточним роком (дані беруться з фінансової звітності “Баланс”, форма .№ 1, позиція з кодом 031/позиція з кодом 0322) (додаток 3);

b  – технологічний коефіцієнт, який характеризує збільшення витрат на ремонт і експлуатацію устаткування залежно від його зносу (експертна оцінка), 
b = 0,1;

У_м – питома вага машин і устаткування у ОЗ галузі (дані беруть із статистичного бюлетеня “Основні засоби України”).

1.4. Розрахунок частки тіньової  економічної діяльності

Обсяг тіньового сектору дорівнює обсягу прихованої доданої вартості. Валовий дохід складається з  валової доданої вартості та проміжного споживання. У результаті тіньових операцій одна частина виробленого продукту відображається у звітах (В1 = ВДВ1 + П1), а інша – приховується (В2 = ВДВ2 + П2). Отже, сумарний випуск можна відобразити як:

 

В = ВДВ + П= В1 + В2 = (ВДВ1 + П1 ) + (В ДВ2 + П2), (8)

 

де ВДВ – валова додана вартість;

П – проміжне споживання.

Проміжні витрати на приховану  частку випуску списуються на його офіційну частку.  Отже,  П¹ + П² = П, а формула (8) буде записана так:

 

В = В¹ + В² = ДВ¹ + ДВ² + П ,  (9)

 

  у результаті отримуємо

 

В¹ = ВДВ¹ + П¹ та В² = В ДВ²  (10).

Таким чином, прихований випуск (дохід) В² дорівнює обсягу дорахованої валової доданої вартості ВДВ² (у СНР на відповідну величину збільшуються випуск, валова додана вартість та прибуток (змішаний дохід)).

Частка прихованого виробництва (доходу) визначається шляхом віднімання від показника загальної зміни частки доданої вартості показника її зміни від впливу об’єктивних чинників погіршення умов виробництва. Рівень тінізації (приховування доходів) за період є сумою показників зміни частки доданої вартості (її приховування) за роками (кварталами).

Визначення  обсягів незареєстрованої економічної  діяльності за монетарним методом (Гутмана)

Основні положення і розрахунки

Метод базується на аналізі співвідношення готівки в обігу і грошової маси М1 або М2. Вважається, що збільшення попиту на готівку в обігу, яка обертається поза банківськими рахунками, означає зростання обсягів тіньових операцій, і навпаки. Метод рекомендований Євростатом та ОЕСD для визначення обсягів тіньової економіки, які обчислюються за формулою:

 

Т = ВВП ´ (1 - f)/f,  (11)

при цьому

f = (Д / М2) _t / ( Д / М2)₀,  (12)

М2 =  Г + Д,    (13)

 

де Г – готівка в обігу;

Д – банківські депозити;

t, o – t та базовий роки.

Визначення  обсягів незареєстрованої економічної діяльності за електричним методом

Основні положення

Метод ґрунтується на припущенні, відповідно до якого приросту реального  ВВП повинен відповідати приріст витрат електроенергії. Перевитрати електроенергії над приростом ВВП розглядаються як витрати на тіньове виробництво (тіньовий ВВП). Цей підхід враховує фактор технічного прогресу, згідно з яким тенденції у відносній економії енергоносіїв на технологічні потреби у виробництві продукції враховуються при порівнянні динаміки витрат електроенергії за повним електробалансом і динаміки ВВП. Таким чином, відносна економія енергоносіїв, яка спостерігається в обліку технологічних витрат, повинна відображатись у співвідношеннях між загальними витратами електроенергії  (за електробалансом) та ВВП і сприяти або  досягненню більшої економії електроенергії у внутрішньому споживанні, або отриманню відповідної додаткової продукції (ВВП).  Для розрахунку показників необхідні такі форми статистичної звітності: “Звіт про результати використання палива, теплоенергії та електроенергії” форма 11-МТП, “Електробаланс, склад енергетичного устаткування і звіт про роботу електростанцій (електрогенераторних установок” форма 24-енергетика.