Світовий ринок і світове господарство

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Октября 2013 в 20:27, реферат

Краткое описание

Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом. Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д.Рикардо в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє. А це означає, що кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати зиск, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.

Прикрепленные файлы: 1 файл

svitoviy_rinok_i_svitove_gospodarstvo.doc

— 150.00 Кб (Скачать документ)

Широкий  розвиток підприємницької  форми  господарювання  є надійною  основою масштабних  міжнародних економічних зв’язків  і утворення сталих  міжнародних господарських систем. Перехід виробництва до  підприємницької форми господарювання  потребує  певного  рівня розвитку  людської цивілізації,  її  матеріальної  основи,  економічного  устрою  як  загальної умови і таких спеціальних умов,  як  наявність необхідних  капіталів та  вкладання їх  у сферу виробництва,  наявність армії найманих  працівників – вільних і водночас  позбавлених  засобів  виробництва  і  коштів  для  ведення  власного  господарства  людей .

  Елементи  виробничого   підприємництва  почали  зароджуватися   ще  в XIV-XV   ст.  у  вигляді   мануфактурного  виробництва  (на  півночі  Італії  та  у  Нідерландах), більшість  продукції якого надходила на  зовнішні  ринки;  потім широко  охопили Англію,  Францію та  інші  країни,  які з розвитком нової економічної системи зазнавали бурхливих соціальних  і політичних  революцій, що  сприяли формуванню  нового  громадянського  суспільства .

Отже, хоч  капітал  і  зародився  у  сфері  обігу,  проте  шлях  до  перемоги  над  традиційною (феодальною,  патріархально-клановою, общинною  тощо) земельною  і  дрібнотоварною  власністю  він  почав  торувати  з  промисловості. Формування  світового господарства  ілюструють  три стадії  становлення і розвитку  класичного  підприємництва  в промисловості економічно  більш розвинених країн: підприємницька  проста  кооперація (від зародження  підприємництва  у  промисловості  і  приблизно  до  середини  XVI ст.), мануфактурне  виробництво (XVI-XVIIIcт.), велике  машинне  виробництво (XVIII-XXст.).  У  період  промислового  перевороту  в  економічно  більш  розвинених  країнах (починаючи  з  середини XVIII ст.) і розгортання електротехнічної  революції (остання третина XIX-початок XX ст.) історично завершується  формування  світового господарства . [ 1, 430 ]

Отже, якщо  перехід  від  одного  технологічного  способу  виробництва  до  іншого  визначається  удосконаленням  засобів  праці,  прогресом  у використанні  результатів науки і техніки,  запровадженні нових технологій, то  умовою  становлення світового господарства  є історична еволюція  інституту сім’ї,  держави і власності,  зцементованих  розвитком  товарно-грошових  відносин,  переходом  їх  функціонування  з  сфери  обігу  виробництва.  Основні  етапи  розвитку  світового  господарства  наведено  у    додатку.

2.3 Сучасні тенденції світового  господарства

 

Для сучасного етапу  розвитку світового господарства і міжнародного ПП характерні наступні суперечливі процеси і явища:

1) інтенсивне наростання  глобалізації — створення і  функціонування світових ринків  всіх видів товарів, капіталів,  виробничих послуг (транспорт, зв’язок,  енергетика), послуг невиробничого характеру, робочої сили різної кваліфікації, інформації. Регуляторами і прискорювачами цих процесів виступають Світова торговельна організація (СТО), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) та ін.;

2) збереження багатоукладності і різностадійності розвитку країн і регіонів. Так, у країнах перехідного типу економіки (постсоціалістичні, Китай, В’єтнам, колишні країни соціалістичної орієнтації серед країн, що розвиваються) ринкові відносини незрілі або в зародковому стані, а їх розвиток пригнічується втручанням держави. У більшості країн, що розвиваються, основна частина виробництва продовольчих товарів до цього часу припадає на споживче господарство, в якому продаж продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках відіграє підпорядковану роль.

Різностадійність визначається існуванням країн, які перебувають  на різній стадії соціально-економічного розвитку: постіндустріальній, індустріальній, доіндустріальній. У постіндустріальну  стадію ввійшла група високорозвинених країн Північної Америки, Західної Європи, Японія. На індустріальній (та індустріально-аграрній) стадії перебувають економічно середньо розвинені країни Заходу, сучасні постсоціалістичні і соціалістичні, ряд країн, що розвиваються (Індія, Туреччина, нафтодобувні Перської затоки і Північної Африки, нові індустріальні в Азії, Латинській Америці). У багатьох африканських, азіатських, центральноамериканських державах і країнах Океанії переважає до індустріальна (аграрна) економіка, промисловість тут примітивна або лише зароджується;

3) регіоналізація світогосподарського  простору, яка проявляється у  формуванні міждержавних торгово-економічних  блоків, об’єднань і угруповань  у різних регіонах планети  — Європейського Союзу (ЄС: 15 західноєвропейських  країн; у перспективі — приєднання нових країн з Південної, Центральної та Східної Європи); Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН: 7 країн, включаючи В’єтнам); Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА: США, Канада, Мексика; у перспективі більшість країн Америки); Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР: Аргентина, Бразилія, Уругвай і Парагвай; у перспективі — інші країни Південної Америки) та ін.

У недалекому майбутньому  можливе формування регіонів вільної  торгівлі на вищому територіальному  рівні — Азіатсько-Тихоокеанського (більшість країн Східної і Південно-Східної Азії, Америки, Австралії та Океанії) і Північноатлантичного (країни Північної Америки та Європи) [5].

 

Висновок

 

Отже, ми можемо зробити  висновок, що виникнення і становлення  світового ринку – це складний і довготривалий процес, що був обумовлений міжнародним поділом праці і капіталістичним виробництвом.

Світовий ринок являє  собою сукупність ринків окремих  країн, що пов’язані між собою  законами міжнародного поділу праці. Світовий ринок є сферою забезпечення розширеного відтворення, тому зв’язки між товаровиробниками різних країн здійснюються через обмін товарами і розширюються в міру збільшення масштабів виробництва.

Також треба зазначити, що взаємодія світових господарств  відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.

Сучасний світовий суспільний розвиток характеризується посиленням зв'язків і взаємодією між країнами. Ні одна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не втягнута в орбіту світогосподарських зв'язків. Міжнародне співтовариство об'єднує держави, які мають свою національну і економічну самобутність. Отже, світове господарство - це сукупність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Характерною рисою сучасного  світового господарства є швидке зростання зовнішньоекономічних зв'язків між країнами, поглиблення міжнародного поділу праці, інтернаціоналізація господарського життя, та міжнародна конкуренція.

 

 

Перелік використаної літератури

 

  1. Ватманюк  Г.  та  ін.  Макроекономіка  /Київ.  Заповіт.- 1997.  Розділ  15.
  2. Мазаракі А.А. Світовий ринок товарів та послуг: товарна структура– К.: 1996р.
  3. Мочерний  С.  Основи  економічних  знань / Київ.  FEMINA.- 1996. РозділV 
  4. Румянцев А.П., Климко Г.Н., Рокоча В.В. Міжнародна економіка. Київ: Знання-Прес,  2003. - 447 с.
  5. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=28565
  6. http://bagato-referativ.com.ua/referats/Politeconomiya/325.htm

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Світовий ринок і світове господарство