Світова фінансова криза

3. Барановський О.І. Сутність і різновиди фінансових криз, 2009

4. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації, 2002

5. Долженкова Л.Д. «Кризи і реформа», 2004

6. Боринець С. Міжнародні фінансові відносини, 2000

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник, 2001

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Світові фінансові кризи дали привід для надзвичайно актуальних міркувань  над причинами потенційних порушень рівноваги та економічної1 стабільності в світі. Такі міркування зачіпають  принципові інтереси не тільки країн-боржників, але й будь-якої іншої держави  сучасного світу. Втім особливо принциповими вони є для національної економіки  трансформаційного типу, зокрема  для такої, як українська, з усіма  її дисбалансами та негараздами.

З невідворотністю виникає питання: що треба зробити аби, по-перше, уникнути найнесприятливішого перебігу подій  та запобігти такому розгортанню  подій, який об'єктивно веде до загострення  ситуації в фінансовій сфері України (причому механізм самовільного погіршення умов функціонування монетарного сектору  в країні реально вже запущено), а по-друге, віднайти можливості виходу із замкненого кола -- дефіцит фінансових ресурсів -- ускладнення із макроекономічним балансуванням -- зовнішні запозичення -- загострення усіх основних фінансових проблем та унеможливлення оперативного маневру, реальної інвестиційної, промислової політики.

Фінансова криза показала, що ситуацію ускладнюють небезпеки подальшого порушення макроекономічного балансу, які висувають інше принципове в  регулятивному відношенні питання: що з негативних факторів є первісним. Або це -вибухонебезпечні зовнішні боргові нагромадження, експортна незабезпеченість фінансових зобов'язань по відношенню до валютних інструментів та інститутів, або навпаки, скоріше це -- порушення балансу на валютних біржах, які можуть спричинитися до погіршення стану на біржах фондових, в реальному секторі взагалі, об'єктивно унеможливлюючи таким чином своєчасне повернення боргів закордонним кредиторам та підриваючи довіру потенційних прямих інвесторів до країни.

Кризові явища та негативна боргова  динаміка, крім негативного впливу на перспективи будівництва раціональних національних економік, істотно обмежують  перспективи здобуття країнами вигідних конкурентних позицій у системі  світової економіки. При цьому слід враховувати, що складність та подібність боргової проблеми як для України, так  і для Росії пояснюється, зокрема, й тим, що розв'язання завдання по подоланню  тенденцій падіння економічних  показників вимагає тривалого часу. Так, згідно з прогнозами Всесвітнього банку, стабілізація в народному господарстві країн СНД може бути досягнута не раніше другої половини наступного десятиріччя (і це у разі стабільного соціального розвитку та відсутності масштабних потрясінь екзогенного стосовно економічних процесів характеру), в той час як найбільш нагальні завдання щодо запобігання колапсу життєвих соціально-економічних систем вочевидь є за своєю природою короткотерміновими.

Важливим висновком для міжнародного регулятивного рівня є необхідність кращої оперативної, технічної взаємодії (в сферах звітності, аудиту, оцінки активів, реалізації процедури банкрутства  та ін.) національних інститутів банківсько-кредитного, валютно-фінансового регулювання  та МВФ, Світового банку. Важливим завданням  є кращий нагляд та контроль, а також  більша відповідальність з боку кредитних  інституцій з приводу використання наданих ними коштів. З цим пов'язане  завдання забезпечення кращої прозорості та відкритості процесу проходження  кредитів, поширення інформації, проведення консультацій.

Таким чином, серед експертів все  більш поширеними стають «регулятивістські» погляди, згідно з якими політика зміцнення симбіозу національних та міжнародної фінансової системи повинна включати такі стратегічні напрямки та функціональні компоненти національного та наднаціонального (зокрема, з боку МВФ та інших міжнародних кредитно-фінансових інститутів) рівнів:

– більш ефективний контроль над  економічною політикою окремих  країн на основі принципів максимальної відкритості та доступності відповідної  макроекономічної та фінансової інформації;

– моніторинг тенденцій в економічних  взаємовідносинах між країнами окремих  регіонів;

– створення більш ефективних механізмів задля врегулювання проблем, що пов'язані  із заборгованістю на мікрорівні економічного життя, зокрема прийняття більш досконалих законів про банкрутство на національному рівні;

– послідовна, обґрунтована та точно  вивірена політика лібералізації руху капіталів, яка повинна забезпечити  розширення доступу на міжнародний  ринок капіталів багатьом країнам;

– краща взаємодія національних та міжнародних інститутів кредитно-фінансової політики;

– посилення кредитної та стабілізаційної  потужності міжнародних фінансових організацій, у тому числі сумарного  об'єму їхніх фінансових ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Фінансова краза
2. Аналіз світової фінансової кризи
3. Висновок
4. Література