Сутність суспільних відносин у сфері охорони раціонального використання земельних ресурсів

Крім ЗК, було прийнято такі закони: "Про плату за землю" від 23 грудня 2004 р., "Про форми державних актів, що засвідчують право власності та право постійного користування землею", "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р., "Про меліорацію земель" від 14 січня 2000 р., "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р., "Про державний контроль за використанням й охороною земель" від 19червня 2003 р., "Про охорону земель" від 19 червня 2003 р., "Про захист конституційних прав громадян на землю" від 20 січня 2005 р. та низку інших важливих документів.

                                                                                                                               10

3.3 Завдання земельного законодавства в сфері регулювання земельних відносин. 

Земельне  законодавство складає вся сукупність законодавчих та підзаконних нормативних актів, які регулюють земельні відносини. Разом вони складають систему земельного законодавства.  
Завдання земельного законодавства полягає в регулюванні земельних відносин з певною метою. Такою метою є, по-перше, забезпечення на землю права громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, по-друге, раціональне використання та охорона земель.  
Регулюючи земельні відносини, Земельний кодекс закріплює права власників земельних ділянок і землекористувачів, їх обов'язки, правила та порядок використання земель, охорону земельних прав тощо.  
Відомо, що земля використовується для різних цілей, тому в ст. 4 мова йде про мету правового регулювання земельних відносин. Таких цілей як мінімум дві: раціональне використання та охорона земель.  
Раціональне використання земель — це таке використання, яке здійснюється на підставі науково-технічних правил, є ефективним, але не призводить до погіршення земель (зниження їх родючості чи виникнення деградації ґрунтів), а забезпечує підвищення їх родючості.  
Раціональне використання земель в першу чергу означає строго цільове їх призначення. Нецільове використання землі не тільки нераціональне, але й незаконне. Для забезпечення раціонального використання землі власники земельних ділянок і землекористувачі повинні запроваджувати прогресивні системи землеробства, більш повно використовувати досягнення науково-технічного прогресу. При раціональному використанні землі її якість повинна покращуватися. 

 
                                                                                                                              11

Забезпечення  охорони земель — самостійна мета правового регулювання земельних  відносин. Охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Питаннями охорони земель в Україні, крім Міністерства охорони навколишнього природного середовища, займаються Державний комітет земельних ресурсів України, Державний комітет лісового господарства України, Міністерство аграрної політики України, Міністерство транспорту і зв'язку України, Міністерство палива та енергетики України та інші центральні органи виконавчої влади. Загалом за допомогою заходів державного контролю виявлено, що сучасне використання земельних ресурсів в Україні не відповідає потребам раціонального природокористування.

 

 

 

 

                                                                                                                      12

                                               ВИСНОВКИ

Отже, земля, з однієї сторони, виступає як самостійний об’єкт господарського використання, а з іншої — є складовою довкілля, яка сприяє формуванню складних природних утворень, тобто екологічних систем, справляє біологічний вплив на створення ландшафтів та інших природних комплексів. Вона становить матеріальну основу для існування і функціонування багатьох інших природних компонентів, які за своїми природними властивостями формують біосферу, тобто сферу життя для людини та інших живих організмів. Таким чином, земля є незаперечною умовою, засобом, джерелом та місцем життєдіяльності людини, існування інших живих біологічно активних організмів та об’єктів неживої природи.

Забезпечення раціонального  використання та охорони земель — один з основоположних принципів Земельного кодексу України. Під раціональним використанням землі розуміють досягнення необхідного результату від господарської експлуатації землі при мінімальних затратах з одночасним її збереженням і покращенням в процесі  використання. Під правовою ж охороною земель розуміють систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

 

 

 

 

                                                                                                                    13

На сьогодні прийнято значну кількість нормативно-правових актів спрямованих на регулювання  земельних відносин, раціональне  використання і охорону земель. Однак  незважаючи на це,  їх положення недостатньо  чітко або взагалі не виконуються. Більше того, окремі статті законів слід докорінно змінити або взагалі вилучити.

Так, в Законі України „Про  плату за землю” занадто розширено  перелік юридичних  осіб, які звільняються від податку, або користуються його зменшеною сумою. Перелік треба скоротити.

Не зайвим було б впровадження державної програми охорони грунтів, ряд інших заходів (“День захисту грунтів”, Фонд фінансування першочергових антидеградаційних  меліорацій, друк принципово нових  освітянських підручників для вузів і, особливо, середніх шкіл).

       Державну програму охорони грунтів  треба побудувати на сучасних  принципах і враховувати стан  земель на підставі даних моніторингу  з обов’язковими джерелами фінансування  за рахунок державного, обласного,  районних бюджетів, а також кошти землевласників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                             14

                   Список використаної літератури

 

І. Нормативно-правові акти.

 

1. Конституція України. // Преса України. – 1997 р.
2. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002, – № 3-4
3. Закон України  „Про охорону земель” // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 45.
4. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”(із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України.

 

ӀӀ. Підручники, посібники, доповіді.

1. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2004 р. — К., 2005.

2. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: навчально-практичний посібник. – Х.: ТОВ „Одісей”, 2003.

3. Малишко М.І. Екологічне право України: навчальний посібник. – К.: Видавничий дім „Юридична книга”, 2001.

4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 р. — К.: Мінекоресурсів, 2001.

 

ӀӀӀ. Інтернет-ресурси

http://zakon4.rada.gov.ua.

http://www.br.com.ua.

http://www.info-library.com.ua.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Земельні_відносини

 

                                                                                                                            15