Суть суспільного відтворення і його основні риси

суспільної продуктивності праці.

      Економічне зростання  виявляється  в  конкретній  динаміці  кількісного

збільшення та якісного удосконалення  суспільного продукту  і  факторів  його

виробництва.  Розрізняють  два  основних  типи  економічного   зростання   —

екстенсивний та інтенсивний —  залежно від того, за рахунок чого  досягається

розширене відтворення.

      Поняття   економічного   зростання   відображає   передусім   характер

використання  продуктивних  сил  суспільства.  Більш  осяжним  і широким є

поняття економічного розвитку. Поряд  з характером використання  продуктивних сил суспільства воно включає також еволюцію економічної  системи  в  цілому,зокрема всіх підсистем економічних  виробничих  відносин,  у  тому  числі  й соціально-економічних, як суспільної форми існування продуктивних  сил.  Під час  зміни,  вдосконалення   виробничих   відносин   відповідно   до   вимог розширеного відтворення створюються умови для економічного зростання.

      Відтворення на  мікрорівні - це індивідуальне відтворення підприємства.

Формою  його  відтворення   є   відтворення   основних   виробничих   фондів

підприємства, тобто основного  капіталу у вигляді засобів праці  —  будівель,

машин, устаткування, АСУ  тощо.  Індивідуальне  відтворення  підприємства  в

умовах ринкової економіки забезпечується за рахунок: збереження  авансованих коштів  (просте  відтворення);   частки   прибутку,   отриманого   внаслідок виробництва і реалізації товару (розширене відтворення).

      Досвід засвідчує,  що  індивідуальне  відтворення   підприємств  (як  і

суспільне відтворення) може бути позначене  періодами значного  зростання  чи

уповільнення виробництва, застою чи навіть депресії.

      Ці  коливання   називаються  кон’юнктурними.  Коливання   мають   певні

циклічні  повторення,  тому  їх  в  економічній  науці  позначають   ще   як

кон’юнктурні цикли.

      Рух  індивідуального   відтворення  підприємства  від   авансування   до

авансування характеризується кругооборотом основних виробничих фондів.

      У ринкових відносинах  підприємство незалежно від виду,  організаційної

структури, форми власності та господарювання тощо  мусить  авансувати  кошти на власне відтворення. Вкладаючи  певні  кошти  у  виробництво  на  основний капітал, воно ставить за мету повернення їх  через  певний  час  (5-7  років тощо}, як мінімум, і з приростом, як максимум.

      Авансовані  у   основні  виробничі  фонди   кошти  як  складова  частина

вартості  товару,  який  виробляють,  рухаються  у  вигляді   амортизаційних

відрахувань, зосереджуються в амортизаційному  фонді до  повного  повернення,знову  авансуються у новий  цикл  індивідуального  виробництва,  забезпечуючи його  збереження.  Індивідуальне   відтворення   розширюється   за   рахунок використання частини  прибутку.  Рух  усіх  виробничих  фондів  (основних  — засобів праці та оборотних — предметів її) супроводжується їхнім  зношенням,використанням і заміщенням  у  вартісній  та  натуральній  формах.  Водночас оскільки до вартості  виготовленого  продукту  входить  вартість  не  тільки використаних виробничих фондів, а й найманої робочої сили  підприємства,  то реалізація його продукції має  не  тільки  повернути  кошти,  авансовані  на виробничі фонди, а й створити фонд заробітної плати працівників.