Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні

Вантажооборот нашої  країни за 2010 рік зріс на 6,4 % і становив 404,6 млрд. ткм. (табл. 2.1). Вантажооборот залізничного транспорту збільшився на 11,1 %. На Львівській залізниці вантажооборот зріс на 19,0 %, Донецькій – на 15,7 %, Південній – на 11,5 %, Південно-Західній – на 11,1 %, Придніпровській – на 9,9 %, Одеській – на 5,2 %. Збільшення вантажообороту відбулося також на річковому транспорті (на 41,2 %), автомобільному (на 13,8 %), авіаційному (на 7,8 %). Вантажооборот зменшився на морському транспорті (на 1,4 %) та на трубопровідному (на 2,4 %) [7].

Погіршення життєвого рівня населення України, зменшення реальних доходів, подорожчання пального, різке підвищення тарифів зумовили зниження пасажирообігу на 0,2 %, у т.ч. на річковому транспорті – на 34,8 %, на автомобільному – на 5,7 %, на трамвайному – на 8,5 %, на тролейбусному – на 6 % (Табл. 2.2). 

Таблиця 2.2

Обсяг транспортних перевезень пасажирів та пасажирооборот у 2009–2010 рр. [7]

 

Залізничним транспортом  за 2010 р. відправлено 426,6 млн пасажирів (з урахуванням перевезень міською електричкою), що на 0,2 % більше, ніж за 2009 р. Обсяг перевезень на залізницях збільшився завдяки перерозподілу пасажиропотоку через повільніше зростання тарифів, ніж на інших видах транспорту. Відправлення пасажирів зменшилося на Донецькій залізниці на 1,7 %, Придніпровській – на 1,1 %. На Одеській залізниці відправлення пасажирів зросло на 2,8 %, Львівській – на 0,2 %, на Південній та Південно-Західній – на 0,1 % [7].

Автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт особливо зручний для перевезення вантажів на короткі відстані, доставки їх до залізничних станцій, пристаней і портів, обслуговування місцевого й сільськогосподарського вантажообороту. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному і трубопровідному [14, 350].

Розвиток автомобільних  доріг загального користування відстає від темпів автомобілізації країни. Протягом 1990–2010 рр. їх протяжність практично не збільшувалася (Додаток А). Щільність автомобільних доріг в Україні у 6,6 раза менша, ніж у Франції (відповідно 0,28 та 1,84 кілометра доріг на 1 кв. кілометр площі країни). Протяжність швидкісних доріг в Україні становить 0,28 тис. кілометрів, у Німеччині – 12,5 тис. кілометрів, у Франції – 7,1 тис. кілометрів, а рівень фінансування одного кілометра автодоріг в Україні відповідно у 5,5 – 6 разів менший, ніж у зазначених країнах.

Це пояснюється низкою об’єктивних причин, зокрема тим, що тягар на утримання транспортної мережі на душу населення є більшим порівняно з європейськими країнами через відносно невелику густоту населення (76 чоловік на 1 кв. кілометр), низьку купівельну спроможність громадян (1/5 купівельної спроможності Єврозони), порівняно невеликий парк автомобілів та значну територію країни.

Незадовільним є транспортно-експлуатаційний  стан автодоріг: 51,1 % не відповідає вимогам за рівністю, 39,2 % – за міцністю. Середня швидкість руху на автодорогах України у 2–3 рази нижча, ніж у західноєвропейських країнах [26].

Залізничний транспорт. Залізничний транспорт посідає перше місце за вантажообігом і друге за пасажирообігом. Сьогодні найважливіші серед залізниць електрифіковані, що становить третину від загальної довжини всіх залізниць. Найгустіша мережа залізниць у Донбасі, Придніпров’ї й західній частині Лісостепу. Найменше залізниць на Поліссі та у південній частині Степу. Якщо поділити довжину мережі залізниць у межах країни чи області на їхню площу, то отримаємо її середню густоту. Для України вона становить 38 км на 1000 м2 ; у Донбасі – 52 км на 1000 м2, а на півдні – 27 км на 1000 м2.

На залізничному транспорті України впроваджується рух пасажирських поїздів зі швидкістю до 160 кілометрів на годину, однак при цьому необхідно вирішити проблему розподілу мережі на лінії з переважно вантажним і переважно пасажирським рухом та підвищити частоту руху пасажирських поїздів. Водночас пропускну спроможність залізниць на Кримському напрямку вичерпано[24, 78–81].

Морський транспорт. Перевезення пасажирів морським транспортом порівняно з 2009 р. зросли на 6,8 %. Підприємства м. Севастополя, які виконали 82,3 % загальних обсягів морських перевезень пасажирів, збільшили перевезення пасажирів на 6,1 % (Табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Вантажообіг найбільших портів України [7]

Порт	млн т (2008)	млн т (2009)	млн т (2010)
Одеса	34,6	28	24,7
Южний	21,7	15,7*	18,2
Маріуполь	16,6	13,4	15,9
Іллічівськ	18,9	16,3	15,1
Трансінвестсервіс (ТІС)	н.д.	12,1*	12,2
нафтотермінал Юний	7,7	9,5	н.д.
Миколаїв	9,3	8	н.д.
* Примітка. 2,2 млн т спірного між портом Юний і ТІС причалу №17 зараховано до ТІС

 

Для того щоб морський транспорт надійно працював, потрібне добре оснащене портове господарство, здатне здійснювати досить дорогі навантажувально-розвантажувальні операції. Це зумовлює доцільність  використання цього виду транспорту на далекі відстані (понад 900 км).

Головний порт Чорного моря –  Одеса. Це універсальний порт, вантажообіг  якого .становить, понад 20 млн т (20 % вантажообігу морського транспорту України). Другий за значенням чорноморський порт – Іллічівськ, з якого курсують не тільки кораблі, але пороми до болгарського міста Варни. Із цих портів транспортується сировина, продукція машинобудування, сільського господарства. Важливе значення мають також морські порти Херсон та Миколаїв [23, 50].

Закордонні морські перевезення пасажирів порівняно з 2009 р. зросли на 12,6 %. Підприємства Автономної Республіки Крим, які виконують майже всі морські закордонні перевезення (95,6 %), збільшили перевезення пасажирів у 2010 р. на 13,3 % [7].

Морські порти України  за якісними, технічними характеристиками, такими як глибина, засоби перевантаження і зберігання, технічний стан причалів і устаткування, рівень автоматизації  та комп’ютеризації, залишилися на рівні кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття [23, 51].

Річковий транспорт. Загальна довжина судноплавних шляхів в Україні до 2,4 тис. кілометрів. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на останньому місці. Серед його вантажів провідне місце посідають будівельні матеріали, вугілля і кокс, залізна і марганцева руди.

Основну роль у перевезенні вантажів і пасажирів відіграє Дніпровський басейн. По Дніпру та його найбільших притоках – Прип’яті та Десні – здійснюється понад 90 % усіх перевезень річкового транспорту в країні. Найбільші порти на Дніпрі – Київ, Дніпропетровськ і Запоріжжя. Судноплавні шляхи проходять також по Дністру, Південному Бугу, Інгульцю, Сіверському Дінцю, Стирі та Горині. Основною річковою магістраллю міждержавних перевезень є Дунай. На ньому діють порти Вилкове, Кілія, Ізмаїл та Рені [24].

Для забезпечення стабільної роботи річкового транспорту треба реконструювати суднопідіймальні споруди Запорізького та Херсонського судноремонтно-суднобудівному заводі, Чернігівській і Дніпропетровській ремонтно-експлуатаційних базах флоту, трикамерний судноплавний шлюз у Запоріжжі, збудувати Вилковську ремонтно-експлуатаційну базу флоту на Дунаї [14, 350].

Повітряний  транспорт. Основна перевага повітряного транспорту – велика швидкість перевезень. Тому авіацію використовують для перевезення пасажирів, поштових та інших цінних вантажів, а також таких, що швидко втрачають свою якість.

Літаками в Україні  перевозять переважно пасажирів. За середньою відстанню перевезення одного пасажира повітряний транспорт в Україні посідає перше місце і перевищує залізничний транспорт більш, як у 10 разів.

Діють повітряні лінії  до Франкфурта, Парижа, Торонто, Нью-Йорка, Лондона, Кіото, Тяньцзіня, Ізраїлю. Розширюються зв’язки з країнами Близького Сходу, Росією, Китаєм, Японією, Індією, Австралією, країнами Африки і Південної Америки. Найбільші міста України мають по два аеропорти: в Києві –це «Бориспіль» і «Київ (Жуляни)», в Одесі – «Центральний» і «Застава», в Сімферополі – «Сімферопільський» і «Заводський». Найбільший аеропорт країни знаходиться у Борисполі під Києвом. Пасажирським перевезенням в Україні характерна сезонність. Основний пасажиропотік припадає на літо [24].

Трубопровідний транспорт  – відносно новий, найекономічніший вид транспортування рідкого палива, пального й технологічного газу, різних хімічних продуктів. В Україні його створено у 20-ті роки ХХ ст. в Прикарпатті, де вперше було побудовано газопровід Дашава–Стрий–Дрогобич (1924) [14, 352].

Серед газопроводів внутрішньодержавне значення мають Шебелинка – Київ, Шебелинка – Харків, Шебелинка  – Дніпропетровськ – Кривий-Ріг – Одеса, Угерське – Івано-Франківськ, Глібівка – Сімферополь. Через територію України проходять міжнародні газопроводи: «Братерство», «Союз», «Прогрес», Уренгой – Ужгород, які постачають газ з Росії до Угорщини, Словаччини та країн Західної Європи. У нашу країну газ подається з родовищ Росії та Туркменистану.

Магістральними трубопроводами у 2010 р. транспортовано 153,4 млнт вантажів, що на 0,7 % менше, ніж у 2009 р. Перекачка газу зросла на 6,3 %, аміаку – на 20,7 %. Перекачка нафти скоротилася на 22,7 %. Транзит газу зріс на 2,9 %, аміаку – на 7,6 %. Транзит нафти зменшився на 30,8 % [7].

Міський громадський  транспорт. До основних видів міського громадського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення і метро.

Трамваї з’явилися в Україні ще наприкінці XIX століття. Тепер вони обслуговують пасажирів у 24 містах. Довжина трамвайних колій становить понад 2000 км. Лінії швидкісного трамваю діють у Києві і Кривому Розі. Нині за рік у країні перевозиться трамваями близько 3 млрд. пасажирів. Одним з найзручніших видів транспорту є метрополітен. В Україні нині метрополітени діють у трьох містах: Києві, Харкові та Дніпропетровську. Більшість міст України має автобусне сполучення. За всіма показниками цей вид міського транспорту перевищує всі інші види, але автобуси дуже забруднюють довкілля [23].

Сьогодні транспортний сектор економіки України у цілому задовольняє лише базові потреби  економіки та населення у перевезеннях. Рівень безпеки, показники якості та ефективності перевезень пасажирів  і вантажів, енергоефективності, техногенного навантаження на довкілля не відповідають сучасним вимогам.

Залишається низьким  рівень сервісного обслуговування клієнтів, недостатньо використовується наявний  транзитний потенціал і вигідне  географічне положення країни. Спостерігається  відставання в розвитку транспортної інфраструктури, транспортно-логістичних технологій, мультимодальних перевезень, рівня контейнеризації, що зумовлює високу частку транспортних витрат у собівартості продукції.

Незадовільний стан вітчизняної  інноваційної та високотехнологічної складової транспортної галузі пояснюється:

– недостатнім рівнем інвестування,

– низьким рівнем тарифів на соціально значимі пасажирські перевезення, що підлягають державному регулюванню;

– обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів;

– відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань;

– відсутністю інвестицій на умовах концесій,

– відсутністю державно-приватного партнерства;

– недосконалістю механізмів лізингу.

Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння рухомого складу та транспортної інфраструктури [26; 24].

Зв’язок в Україні. Комплекс зв’язку складається з взаємопов’язаних пунктів і підприємств, ліній і вузлів, які в комплексі забезпечують процес передачі інформації. Пункти зв’язку представлені відділеннями зв’язку і телефонними станціями. У відділеннях зв’язку розміщені, як правило, пошта, телеграф, телефон.

В Україні налічується 17,2 тис. підприємств зв’язку та їх відділень. Телефонно-телеграфний зв’язок – основний вид зв’язку між населеними пунктами. До телефонної мережі підключено 7,5 млн телефонних апаратів, з них 6,2 млн – квартирні. Телефонізовані всі підприємства і установи, багато квартир в містах і частина в селах. В більшості міст є автоматизовані пункти зв’язку. Найбільш активним у міжміських зв’язках виступає населення обласних центрів, міст обласного підпорядкування, курортів [17, 429].

У галузі зв’язку працює понад 4,1 тис. суб’єктів господарювання. До сфери управління Мінтрансзв’язку належать 9 державних підприємств, які працюють в галузі зв’язку, а саме УДППЗ «Укрпошта», Концерн РРТ, ДП «Спецзв’язку», ДП «Преса», ДП «УНДІЗ», ДП «ОНДІЗ», ДП УНДІРТ, ДП «ДІ «Укрзв’язокпроект», ВАТ «Діпрозв’язок». Серед зазначених підприємств два є монополістами – УДППЗ «Укрпошта» та Концерн РРТ.

Обсяг доходів, отриманий  суб’єктами господарювання усіх форм власності від надання послуг зв’язку, за 2010 рік становив 47,4 млрд. грн., що на 2,4 % перевищує минулорічні обсяги. Доходи від наданя послуг пошти та зв’язку за січень–вересень 2011 року уже склали 37 млрд грн. (Додаток Б)