Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні

ВСТУП

Дослідження структури  та особливостей розвитку сфери послуг є одним з найактуальніших  напрямів наукових досліджень. Адже на сьогодні в суспільстві практично  немає людей, які хоча б раз  в житті не скористалися тими чи іншими послугами. Результати таких досліджень є вкрай необхідними для поліпшення життєдіяльності як населення загалом, так і кожної людини зокрема. Не випадково в розвинених країнах сфера послуг суттєво переважає в структурі економічної діяльності.

Система обслуговування населення є важливою умовою соціально-економічного розвитку та прогресивної структури його господарства, а також показником рівня життя населення. Останній є однією із основних соціально-економічних категорій, що характеризує не лише матеріальний добробут людини, а й визначає узагальнений результат діяльності економіки держави за певний проміжок часу. Подальший соціально-економічний розвиток України можливий за умов розширення внутрішнього ринку і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей, серед яких все більшу роль відіграють галузі обслуговування. На сьогодні однією із проблем системи обслуговування населення є невпорядкованість та розбіжності наукової термінології. У науковій літературі зустрічаються такі поняття як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура», які часто вважаються як синоніми.

Аналіз літературних джерел з означеної тематики показує, що проблема вивчення сфери обслуговування є досить актуальною. Існуючі наукові розробки досить різні за підходами, рівнем охоплення складу системи обслуговування, таксономічним рівнем досліджуваних територіальних одиниць тощо. Проблеми обслуговування населення привертають увагу фахівців різних наукових галузей: економістів, соціологів, географів та ін.

У науковій літературі питання  про роль і місце сфери послуг у ринковій економіці знайшла  відображення в чисельних працях: Аванесова Г.А., Анохін А.О., Баранський М.М., Беккер Г., Білорус О.Г., Бураковський І.В., Вейсборг Б., Єременко В.Г., Маршалл А., Петті В., Плотніков О.В., Рікардо Д., Скаленко О.К., Сміт А., Шаленко М. та інші дослідники.

Але в цілому зазначена  проблема залишається недостатньо  вивчена як в українській, так  і світовій науці. Зокрема, більшість  досліджень західних вчених акцентує увагу лише на конкретній вартісній оцінці інвестиційного ефекту сфери послуг, що віддзеркалює процеси зростання заробітної плати та національного доходу. Більш важливим, однак, є науково обґрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, комплексного, більш широкого впливу сфери послуг і її структури, способу організації, управління і фінансування на процес суспільного розвитку. Надзвичайно важливою для сучасної України є проблема налагодження такого фінансово-економічного механізму сфери послуг, який би на основі впровадження в реальну практику принципів прозорості, відповідальності, результативності, сприяв суттєвому підвищенню рівня економічної ефективності та досягнення соціальної справедливості у сфері послуг.

Особливість економічного підходу до розглядання даної  проблеми міститься в тому, що дозволяється вивчати не тільки від’ємні властивості послуг, а також відношення між людьми, що відбуваються з приводу створення цих властивостей й використання їх для задоволення різного роду потреб.

Таким чином, послуги  є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни, що забезпечує економічне зростання, підвищення споживацьких вимог узгодження попиту і пропозиції в сфері послуг, підвищення якості та ефективності послуг і є актуальною проблемою. Незаперечним є одночасний процес надання і споживання послуг з урахуванням особливостей кожної галузі. Не менш важливу роль у наданні послуг відіграє людський фактор, який присутній у виробництві послуг.

Метою курсової роботи є дослідити структуру, функції, завдання, особливості розвитку та місце сфери послуг у народногосподарському

комплексі України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– дослідити сутність поняття «послуги»;

– проаналізувати існуючі наукові підходи до класифікації сфери обслуговування; виявити розбіжності у науковій літературі таких дефініцій як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура»;

– використати системний підхід до вивчення процесу розвитку сфери обслуговування;

– обґрунтувати сутність сфери обслуговування в теоретичному аспекті та визначити важелі, завдяки яким вона може впливати на макроекономічні процеси;

– визначити типи послуг;

– охарактеризувати структуру ринку послуг в Україні;

– проаналізувати сучасний стан сфери обслуговування;

– розглянути інноваційну  діяльність у подальшому розвитку сфери  послуг в Україні.

Об’єктом дослідження є соціально-економічна діяльність в сфері послуг і її роль в забезпеченні суспільного розвитку.

Предметом курсової роботи є система відносин, що виникають  в процесі функціонування та розвитку сфери послуг в Україні.

У процесі дослідження  використані такі загальнонаукові  та спеціальні методи: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і методологічні узагальнення, визначення сутності, місця і ролі сфери послуг в економіці); статистично-економічний (аналіз сучасного стану галузей сфери послуг), системно-структурний та порівняльний (з’ясування необхідності державного регулювання галузей сфери послуг, виявлення недоліків існуючого механізму макроекономічного державного регулювання та розробка пропозицій щодо його удосконалення).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

1.1 Передумови становлення та розвитку сфери послуг як особливого виду економічної діяльності

Сучасна галузева структура  економіки України формувалася  впродовж тривалого історичного  періоду під дією різноманітних  чинників, з-поміж яких провідним  був її політичний статус, який не враховував українських національних інтересів. В історичному минулому Україна не мала повноцінної державності (за окремим винятком часу створення УНР) і не могла організувати господарство, виходячи із власних інтересів. В Україні у радянські часи спостерігався занепад сфери послуг, тому що цю галузь економіки відносили до другорядної, після матеріального виробництва. Недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання економіки України [8, 120].

Між дослідниками точаться дискусії з приводу періоду виникнення сфери послуг в Україні. Одні вчені (Аванесова Г.А., Білорус О.Г., Плотніков О.В. та ін.) стверджують, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, а інші (Бураковський І.В., Єременко В.Г., Скаленко О.К. та ін.) відносять період її становлення до постіндустріального економічного устрою.

Перша категорія вчених доводить, що сфера послуг з’явилася на ранніх етапах розвитку людства. Адже раніше всього виникає спеціалізація адміністративної діяльності (вожді в первісному суспільстві, управлінський апарат суспільств з державною організацією), виробництво соціальних послуг служителями культу (священики) і виробництво послуг із захисту прав власності (професійна армія, судді). У міру розвитку суспільства виділялися все нові і нові сфери послуг. Уже в античному суспільстві існував щонайширший спектр сервісних видів діяльності, який майже повністю збігається з сучасним – транспорт, торгівля, наука, охорона здоров’я, освіта, фінанси, мистецтво та ін. Лише у 19–20 ст. до них приєдналися нові види послуг – зв’язок, аудит та ін. [1].

Інші вчені вважають, що в стародавні часи суспільне надання  послуг не було розвинуто. Товарний обмін і торгівля здійснювалися в основному у вигляді готових результатів сільськогосподарської або ремісничої праці. З поступом науково-технічного прогресу, механізації та автоматизації фізичної праці інтенсифікуються темпи розвитку сфери послуг, яка поступово перетворюється в ключовий сектор економіки. В постіндустріальній економіці основні невирішені завдання знаходяться якраз у сфері управління технікою та організації й розподілу готової продукції. В ХХІ столітті особливого розвитку і цінності набуває інтелектуальна людська праця. Розподіл інтелектуальної праці створює величезну кількість спеціальностей і професій, що вимагають високої наукової підготовки та високого ступеня інтеграції сумісних людських зусиль на тлі зростання суспільного добробуту. Ці тенденції стосуються насамперед сфери послуг та управління [11, 116–117].

Ми схиляємося до тверджень  першої категорії вчених і вважаємо, що сфера послуг як особливий вид  економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, яка поступово з розвитком ринкових відносин вдосконалювалася та шліфувалася.

Термін «сфера послуг»  все частіше використовується науковцями, але в той же час, не дивлячись на зрозумілість цього терміну, його тлумачення не є однозначним. В економічній літературі існує ряд альтернативних дефініцій сфери послуг, що розглядають її з різних позицій. Умовно можна виділити дві категорії визначень [3, 23–29].

Згідно з першою, більш  загальною категорією визначення, сфера  послуг трактується як сектор економіки  зі специфічними суб’єктними відносинами і зв’язками в обміні [10], або як широкий спектр видів господарської діяльності, спрямований на задоволення особистих потреб населення і потреб виробництва, а також потреб суспільства в цілому незалежно від того, надаються послуги приватним особам чи організаціям [6].

У основі другої концепції визначень лежить передумова надання послуг, насамперед, населенню, наприклад, згідно з одним з трактувань сфера послуг – це сукупність галузей, підгалузей і видів діяльності функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва проявляється у виробництві і реалізації послуг і духовних благ для населення [19].

Дискусійним залишається  визначення самого поняття «послуга». Незважаючи на застосування поняття «послуга» в багатьох чинних нормативно-правових актах держави (Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р., Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.2993 р. та ін.) жоден із них, в тому числі і ЦК України, не дають його єдиного визначення [22]. Сталим є лише розуміння послуги як дії, що приносить користь.

Більшість дослідників до послуг відносять ті види діяльності, які не створюють матеріальних цінностей. Основним критерієм зарахування будь-якого виду діяльності до сфери послуг є невідчутний та невидимий характер її продукту. Дослідників можна поділити на дві групи, що мають альтернативні підходи, а саме: одні схиляються до того факту, що у послуги відсутня матеріальна цінність, інші вважають, що послуга може супроводжуватися товаром.

Основоположником наукової думки «теорії послуг» є Ж.Б. Сей. Він зазначав, що результатом послуг є нематеріальні продукти, корисні для людей, що мають мінову вартість і є наслідком поєднання праці з капіталом. Отже, виробництво означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в матеріальному і нематеріальному вигляді та обмінюватись одна на одну завдяки однаковій внутрішній цінності. «Теорія послуг» Ж.Б. Сея трактує послуги як особливий вид благ, що здатні приносити прибуток своїм власникам [9].

Згодом Ф. Баста запозичив «теорію послуг» Ж.Б. Сея, але уточнює її, трактуючи послуги, як своєрідний товар. Він визнає рівноцінними учасниками обміну продукти створені в матеріальній і нематеріальній сферах. Також Ф. Баста наполягає на необхідному розвитку нематеріальної сфери, на його думку це сприятиме зростанню зайнятості та доходів. Ф. Баста дає наступне тлумачення послуги: «послуга – це не лише витрати праці, а й взагалі будь-яке зусилля, що зберігає зусилля інших» [12].

На нашу думку, найточніше відтворює сутність сучасної послуги визначення, дане Т. Гіллом: «Послуга – це зміна стану особи або товару щодо їх приналежності до будь-якої економічної одиниці, що відбувається в результаті діяльності іншої економічної одиниці з попередньої згоди першої» [27]. В останні роки вищенаведене трактування послуги найчастіше зустрічається в науково-економічній літературі.

Ми вважаємо, що для  того щоб усунути проблему невизначеності трактування поняття «послуги»  потрібно внести зміни до чинного  законодавства України, а саме до ЦК України, нормативно зафіксувавши комплексне, точне та базове для всіх інших нормативних актів визначення поняття «послуги».

Слід зазначити, що з  поняттям сфери послуг пов’язана ще одна термінологічна різноголосиця. По-перше, існує кілька термінів: сфера послуг, сфера обслуговування, невиробнича сфера, сфера нематеріального виробництва. Частина вчених вважає, що це лише різні назви того самого економічного об’єкта (тобто синоніми), інші розрізняють ці поняття. По-друге, існують різні погляди, згідно з якими, одні галузі варто зараховувати до цих сфер, а інші – ні. Наприклад, існує поділ народногосподарського комплексу на виробничу й невиробничу сфери; на сферу матеріального й нематеріального виробництва. Де повинна проходити межа між цими сферами і як її позначити в економічних реаліях? Це основна дискусія, що розгорнулася у 80-х р р. ХХ ст. У ході наукових дебатів у центрі уваги опинилися такі галузі, як транспорт і зв’язок, які потрапляли то в одну, то в іншу класифікаційну групу, або навіть «розчленовувалися» (так, легковий транспорт належав до сфери послуг, вантажний – до сфери виробництва).

Окремо існує  група економістів, що розмежовують увесь народногосподарський комплекс на три сфери діяльност1: 1) виробничу сферу; 2) сферу послуг (тобто нематеріальне виробництво); 3) невиробничу сферу (охоронна діяльність, наука, управління тощо) Більша частина вчених на сьогодні поділяє точку зору іноземних колег (причому ця точка зору зараз є переважною), які вважають правильним інший поділ: народне господарство поділяється на сферу I, де виробляються матеріально-речовинні продукти, і сферу II, у якій створюються всі нематеріальні форми багатства При цьому праця сфери II вважається рівноцінною працею, що витрачається у сфері I. Єдине, чим відрізняються ці види праці – це невідчутність і просторова невіддільність продуктів праці у сфері II від виробничого акту [4, 20]. Ми теж дотримуємося цієї точки зору з цього питання.