Стратегія економічної безпеки України

Подальша розробка теоретичних і практичних питань удосконалення механізму забезпечення економічної безпеки країни повинна ґрунтуватися на Концепції національної безпеки України.

 

 

Висновок

 

З метою відвернення економічної небезпеки, що загрожує державному суверенітетові України, необхідно здійснити комплекс заходів по її виходу з глибокої економічної кризи. На нашу думку, слід істотно змінити економічну програму і курс держави за такими основними параметрами.

По-перше, треба дотримуватися вимог економічних законів, і насамперед - вартості, грошового обігу, пропорціональності, одержавлення економіки, та ін. Порушення вимог закону вартості призвело до величезного диспаритету цін між промисловістю і сільським господарством, який, у свою чергу зумовив значне руйнування аграрного сектора. Порушення вимог закону грошового обігу викликало велику нестачу готівки (базових грошей), отже - кризу платежів, заборгованість по заробітній платі, і ілюзорну фінансову стабілізацію тощо.

По-друге, необхідно відійти від спрощеної консервативної моделі змішаної економіки (тобто від монетаризму) до ліберальної соціал-реформістської, а з точки зору основних напрямів економічної теорії - до кейнсіанства та інституціоналізму.

По-третє, важливо перейти до поширення колективних форм власності, і насамперед - трудової колективної власності (на засоби виробництва, створений продукт тощо). На перший погляд, у результаті роздержавлення і приватизації така орієнтація на колективні форми кількісно дотримується. Але частка трудових колективів у власності роздержавлених і приватизованих підприємств не перевищує 20%. Крім того, необдуманою податковою, амортизаційною, кредитною та ін. політикою руйнується колективна власність на створений продукт (оскільки через механізм оподаткування у підприємств вилучається до 90% прибутків), що у унеможливлює реалізацію колективної власності й на засоби виробництва. Це означає що замість однієї форми економічної залежності в Україні сформувалась інша, більш замаскована. [2,15]

По-четверте, слід здійснити комплекс заходів по стимулюванню платоспроможного попиту населення, і насамперед - за рахунок істотного підвищення заробітної плати. Це, водночас, означатиме дотримання вимог закону попиту і пропозиції.

По-п'яте, треба сформувати належний інвестиційний клімат.

По-шосте, необхідно проводити конструктивні структурні реформи.

По-сьоме, важливо розбити науково обґрунтовану промислову політику, чітко визнавши національні пріоритети в цій сфері. Відсутність дійової промислової політики унеможливлює припинення катастрофічного падіння виробництва, проведення назрілої структурної перебудови господарського комплексу, розв'язання проблем вдосконалення управління його галузями, підтримання незалежного рівня обороноздатності держави, розвиток інтеграційних і коопераційних процесів, вихід з енергетичної кризи, збереження науково - технічного потенціалу, запобігання дальшому руйнуванню навколишнього середовища, підвищення добробуту населення.

По-восьме, слід посилити роль держави у банківській системі шляхом створення державних спеціалізованих банків (земельних, інвестиційних та ін.), помітного здешевлення на цій основі кредитів, їх направлення для структурної перебудови та вирішення інших проблем (як відомо комерційний банк України зосередили в своїх руках близько 75% кредитного ринку, що значно симулює подорожчання кредитів)

По-дев'яте, необхідно розпочати відродження села і проводити виважену аграрну політику.

Тому для досягнення належного рівня економічної безпеки України необхідним є відповідне повідомлення важливості цієї проблеми на рівні вищого політичного і економічного керівництва держави.

 

 

Список використаних джерел

 

1. Бажанова О. Економічна безпека України: Скчасні етапи / Банківська справа. - 2008р. - №1 - с.52.

2. Крючкова І.В., Шинкоренко Т.П., Кузнєцова Л.І., Богдан І.В. Макроекономічна ситуація в Україні / Економіка та становлення нової системи господарювання. - 2010р. - с.39.

3. Літош Г.М. Економічна безпека країни: зміст та структурні елементи / Формування ринкових відносин в Україні - 2011р. - №4 - с.183.

4. Ткач В.О. Економічна безпека регіонів / Держава та регіони. - 2009р. - №5. - с. 153.

 

1. Національна економічна безпека -це:

а) стан економіки та інститутів влади, за якого відсутня легальна економічна діяльність, що частково або повністю не фіксується у статистичній звітності і через приховування доходів ухиляється від сплати податків;

б) стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист інтересів національних товаровиробників;

в) стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонійний, соціально орієнтований розвиток країни в цілому, достатній економічний та оборонний потенціал навіть за найнесприятливіших варіантів розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів;

г) стан економіки та інститутів влади, за якого відсутня діяльність державних службовців, спрямована на протиправне використання владних повноважень для отримання особистої вигоди;

д) стан економіки та інститутів влади, за якого забезпечується гарантований  захист інтересів найбільш соціально уразливих верств населення (пенсіонерів, інвалідів, багатодітних родин тощо).

 

2.  Державна стратегія економічної безпеки визначає:

а) загальні пріоритетні цілі, завдання і механізми боротьби з корупцією;

б) загальні пріоритетні цілі, завдання і механізми захисту життєво

важливих інтересів суспільства від зовнішніх та внутрішніх загроз;

в) загальні пріоритетні цілі, завдання і механізми захисту життєвоважливих інтересів особи, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх загроз;

г) загальні пріоритетні цілі, завдання і механізми захисту життєвоважливих інтересів особи від зовнішніх та внутрішніх загроз;

д) сукупність заходів держави щодостворення економічних передумов повернення взаємовідносин між учасниками фінансово-господарської діяльності з тіньового сектора до легального економічного обороту.

 

3.  Один із параметрів не характеризує стан системи економічної безпеки держави, а саме:

а) поріг чутливості;

б) поріг вразливості;

в) стан спокою;

г) стан рівноваги;

д) поріг розпаду.

 

4. До показників стану економічної безпеки держави слід віднести:

а) динаміку народжуваності;

б) виробництво ВВП на душу населення;

в) порушення виробничих зв'язків;

г) демонетаризація економіки та натуралізація обміну (бартер);

д) кількість громадян з вищою освітою;

е) відсутність суттєвих інвестицій в основний капітал; є) всі відповіді правильні;

ж) немає правильної відповіді.

 

5. Поняття "тіньове підприємництво" охоплює:

а) продаж заборонених товарів;

б) фінансовий лізинг;

в) протидію контрабанді;

г) застосування фінансових санкцій;

д) застосування податкових пільг;

е) всі відповіді правильні;

є) немає правильної відповіді.

 

6. До правоохоронних органів, які уповноважені вести боротьбу з економічною злочинністю, належать:

а) Державна контрольно-ревізійна служба України;

б) прокуратура;

в) Рахункова палата;

г) Державний департамент фінансового моніторингу;

д) всі відповіді правильні;

е) немає правильної відповіді.

 

7. До завдань недержавного забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності належать:

а) розшук платників, які ухиляються від сплати податків;

б) участь в оперативно-розшукових заходах;

в) проведення дізнання;

г) співпраця з органами державної влади у виявленні, попередженні, припиненні та розкритті злочинів;

д) запобігання злочинам у сфері економічної діяльності;

е) всі відповіді правильні;

є) немає правильної відповіді.

 

8. До функцій податкової міліції слід віднести:

а) забезпечення та захист права власності;

б) забезпечення захисту життя, здоров'я, громадян;

в) ведення обліку платників ПДВ;

г) розслідування злочинів, скоєних у сфері підприємницької діяльності;

д) запобігання корупції в органах податкової служби;

е) всі відповіді правильні;

є) немає правильної відповіді.

 

9. До злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності відносять:

а) шпигунство (ст. 114 КК);

б) контрабанду (ст. 201 КК);

в) бандитизм (ст. 257 КК);

г) хуліганство (ст. 296 КК);

д) всі відповіді правильні;

е) немає правильної відповіді.

 

10. Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є:

а) Верховна Рада України;

б) Президент України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Державна митна служба України;

д) Національний банк України;

е) немає правильної відповіді.