Спеціальна (вільна) митна зона

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

                Кафедра фінансів, грошового 

                обігу і кредиту

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Спеціальна (вільна) митна зона»

 

 

 

 

 

      

 

 

 

Львів - 2013

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………3

Спеціальна (вільна) митна зона………………………………………………….5

Висновки…………………………………………………………………………14

Список використаних джерел…………………………………………………..16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Докорінна зміна основного  закону, що регулює митну справу, обумовила нормативний вакуум підзаконних актів. Найбільше це позначилося на процедурі митного оформлення вантажів та транспортних засобів відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України.

Актуальність дослідження  проблем правової природи та змісту категорії «митний режим», класифікації митних режимів зумовлена тим, що ця категорія у вітчизняній літературі та законодавстві не є чітко визначеною. З набранням чинності якісно нового Митного кодексу України від 2002 р. виявилася відсутність ефективної системи нормативних актів щодо порядку переміщення товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України із застосуванням  конкретних митних режимів, більше того ці нормативні акти містять дуже велику кількість колізій, що зумовлює проблеми в застосуванні митних режимів.

Метою моєї роботи є визначити  поняття митного режиму, як одного із видів адміністративно-правового  режиму, який в свою чергу є видом  правового режиму, систему та зміст  митних режимів в Україні, розглянути класифікацію митних режимів, дослідити  історичні аспекти розвитку митних режимів на прикладі Франції в  механізмі державного регулювання  зовнішньоторгової діяльності, дослідити  проблеми застосування та шляхи вдосконалення  окремих, на мій погляд найбільш не досконалих митних режимів.

Митний кодекс України  визначає митний режим як сукупність норм, встановлених законами України  з питань митної справи, що залежно  від заявленої мети переміщення  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг  митних процедур, які при цьому  здійснюються.

Митний режим — основна  категорія українського митного  законодавства. Процес митного оформлення залежно від обраного митного  режиму обумовлюється (а) вимогами законодавства  до зовнішньоекономічної угоди, тобто  мети переміщення товару і (б) здійсненням  деякого обсягу митних процедур —  операцій, що пов'язані із здійсненням  митного контролю за переміщенням товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі сплаченням передбачених законом податків і зборів (п.19 ст. 1 МК України).

Обраний митний режим впливає  на можливість переміщення деяких категорій  товарів, порядок митного оформлення та митного контролю, обкладення митними  платежами, а також визначає обсяг  митних процедур, що мають трансформуватися у процесі митного оформлення товарів та транспортних засобів  у конкретний митний режим.

За допомогою митного  режиму визначають:

- порядок переміщення  товару через митний кордон  України залежно від його призначення  (мети переміщення);

- умови знаходження товарів  та можливе використання його  на (поза)митній території;

- права й обов'язки  користувача (беніфіціара) митного  режиму;

- обсяг повноважень митних  органів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спеціальна (вільна) митна зона

 

Здобуття незалежності, розвиток зовнішньоекономічних відносин та подальше декларування інтеграції України з  Європейським Союзом потребувало зміни  й адаптації законодавства держави  до міжнародно-правових стандартів. У  межах діяльності щодо реформування законодавчої бази прийнято і новий Митний кодекс України [1], у якому детально й із урахуванням світового досвіду врегульовано відносини в митному праві. Попри це, у Митному кодексі проведено систематизацію митних режимів відповідно до вимог часу й інтеграційних процесів з Європейським Співтовариством.

Початком розвитку СМЗ  в Україні можна вважати момент проголошення незалежності, коли розпочалася  активна розбудова ринкових відносин на території нашої держави. На відміну  від європейського, українське митне  право пов'язує запровадження митного  режиму СМЗ зі встановленням на деяких частинах території України правового  режиму вільної економічної зони. Прийняття 1992 року Закону України "Про  загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"[2] підготувало правову основу для створення вільних економічних зон і відповідно СМЗ. Для створення вільної економічної зони прийняли спеціальний закон, у якому йшлося про запровадження режиму СМЗ на конкретній території [1]. СМЗ створюють відповідно до законодавства України про спеціальні (вільні) економічні зони, приймаючи щоразу закон для кожної СМЗ із визначенням її статусу, території, терміну, на який її створюють, та особливостей застосування законодавства України на її території [1, с. 218]. На підставі цього виділімо специфіку врегулювання статусу СМЗ, з одного боку - це митне законодавство, з другого — законодавство, що стосується відповідної вільної економічної зони. Зауважмо, що необхідно розмежувати терміни „вільна (спеціальна) економічна зона" (СЕЗ) і „спеціальна митна зона" (СМЗ) в законодавстві Європейського Союзу, оскільки ці інституції регулюють різні норми права. Натомість європейське митне право містить спільні норми регулювання статусу СМЗ та безмитних складів. Зокрема в Митному кодексі ЄС передбачено спільні норми врегулювання статусу спеціальної митної зони і безмитних складів. Для прикладу, секція третього розділу Кодексу, яка регулює відносини в галузі спеціальних митних зон має назву "Спеціальні митні зони та безмитні склади".

На підставі аналізу українського законодавства про спеціальні митні  й вільні економічні зони можна дійти  висновку про доцільність вживання терміна "запровадження режиму спеціальної  митної зони" на території вільної  економічної зони замість терміна "створення спеціальної митної зони". Це підтверджують, до речі, положення  Закону України "Про спеціальну економічну зону "Закарпаття", де йдеться, що митний режим спеціальної митної зони запроваджується на території  створеної вільної економічної зони [3, с. 7]

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого  до товарів, які ввозяться на території  відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій  таких зон за межі митної території  України, не застосовуються заходи тарифного  й нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (стаття 217 Митного кодексу України).

Спеціальними митними  зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим  спеціальної митної зони. Для цілей  оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що знаходяться  за межами митної території України. Ввезення на митну територію України  цих товарів у незмінному стані  або товарів, повністю вироблених, достатньо  перероблених або оброблених у таких  зонах, здійснюється в режимі імпорту (Із доповненнями, внесеними згідно із законами України від 23.12.2004 р. № 2285-IV, від 25.03.2005 р. № 2505-IV)

Створюються спеціальні митні  зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України  на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної  митної зони, види товарів, дозволених до ввезення в таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами в межах зони. У законі також  визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони з виконання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого розташовано спеціальну митну  зону, з метою належної організації  митного контролю може вимагати від  органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1) спорудження огорожі  по периметру зони;

2) установлення обмежень  щодо порядку доступу в зону  в певні години роботи;

3) інших заходів, що  не перешкоджають нормальному  функціонуванню зони відповідно  до закону про таку зону.

Забороняється будь-яке будівництво  в межах спеціальних митних зон  без попереднього погодження з митницею, у зоні діяльності якої розташовано  спеціальна митна зона.

З метою забезпечення належного  митного контролю в спеціальних  митних зонах митні органи мають  право:

1) здійснювати постійний  контроль та нагляд за кордонами  спеціальних митних зон, а також  за доступом на їх територію; 

2) вимагати від осіб, які  переміщують товари через кордон  спеціальної митної зони, ведення  обліку руху таких товарів  з метою їх контролю;

3) проводити перевірку  товарів, що переміщуються через  кордон спеціальної митної зони, з метою забезпечення здійснення  передбачених Митним кодексом  України операцій та недопущення  переміщення заборонених товарів; 

4) здійснювати перевірки  товарів, що перебувають у спеціальних  митних зонах; 

5) здійснювати інші передбачені  законом заходи, спрямовані на  забезпечення надійності митного  контролю.

У спеціальних митних зонах  допускається здійснення виробничих та інших комерційних операцій з  товарами за умови додержання положень Митного кодексу України. Перелік  видів товарів та операцій, що з  ними здійснюються, визначається в  законі про конкретну спеціальну митну зону.

Особи, які здійснюють операції з товарами в спеціальних митних зонах, ведуть облік товарів, що ввозяться, вивозяться, зберігаються, виробляються, переробляються, закуповуються та реалізуються, і подають митним органам звітність  про такі операції в порядку, що встановлюється Держмитслужбою України. Будь-які зміни, що відбуваються з товарами в межах  спеціальних митних зон, повинні  відображатися в облікових документах.

У разі ліквідації спеціальної  митної зони власники товарів, що перебувають  у цій зоні, або уповноважені ними особи зобов'язані розпорядитися  зазначеними товарами до моменту  остаточного вирішення всіх питань, пов'язаних з ліквідацією спеціальної  митної зони. Якщо до моменту остаточного  вирішення всіх питань, пов'язаних з  ліквідацією спеціальної митної зони, власник товарів, що перебувають  у цій зоні, або вповноважена ним  особа не розпорядиться товарами, то такі товари підлягають декларуванню в інший митний режим.

На сьогодні, Законом України  від 25.03.2005 № 2505-IV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших  законодавчих актів України" змінені  умови функціонування СЕЗ і ТПР, а саме: із законів України про  створення та функціонування СЕЗ  та ТПР виключені статті, якими  запроваджено режим спеціальної  митної зони на територіях СЕЗ, встановлено  державні гарантії стабільності правового  режиму функціонування СЕЗ та ТПР, порядок  переміщення товарів через межі СЕЗ і особливості оподаткування  товарів, які переміщуються через  межі СЕЗ або ввозяться на ТПР. Норми цього Закону є обов'язковими для виконання.

У роз'ясненні Міністерства юстиції України щодо функціонування СЕЗ після набрання чинності Законом  України від 25.03.05 №2505 зазначено, що з дня набрання чинності зазначеним Законом України, а саме з 31 березня 2005 року, оподаткування суб'єктів  підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку, здійснюється на загальних підставах, визначених відповідними законами України  з питань оподаткування.

У Митному кодексі ЄС передбачено, що держави-члени можуть встановлювати  на частинах митної території спільноти  СМЗ. Ініціювати створення митних зон  може кожна особа, звернувшись до митних органів держави-члена ЄС із поданням про виділення частини  митної території під СМЗ. Наприклад, у Польщі право на створення СМЗ  має Міністр фінансів, який за погодженням  із Міністром зі справ господарства видає відповідне розпорядження, у  якому передбачено територію  знаходження СМЗ і керівника  цієї зони. Керівником митної зони може бути особа, місце перебування якої є на території ЄС і яка має  право власності або довічного  користування територією, на якій буде встановлено СМЗ. Ініціювати створення  СМЗ в Україні можуть: Президент - країни, Кабінет Міністрів України  або місцева рада депутатів України  та місцева державна адміністрація. У разі створення СЕЗ з ініціативи Президента України чи Кабінету Міністрів  України рішення про створення  СЕЗ приймають після одержання  письмової згоди місцевої ради народних депутатів України та місцевої державної  адміністрації, на території якої передбачається розташувати СЕЗ. Український законодавець обмежив коло суб'єктів ініціювання  створення СМЗ, а рішення про  створення такої зони приймає  парламент країни. Обмеження щодо створення митних зон на території  ЄС передбачає, що з метою утримання  відповідного рівня експорту на території  Спільноти встановлюються кількісні  межі митних зон. На 2005 рік в ЄС існувало 32 СМЗ, список яких опубліковано в Урядовому  Віснику Європейських Спільнот серії  С . Для порівняння, в Україні у  цей же час існувало 12 вільних економічних зон [4, с.5-7].

Керує діяльністю СМЗ в  ЄС особа, зазначена в розпорядженні  про створення такої зони як керівник В Україні керує СЕЗ орган  господарського розвитку й управління — адміністрації, юридичні особи, яких створили суб'єкти зони за погодженням  з місцевими радами, на території  яких створено СЕЗ. Окрім цього, керівниками  СЕЗ є місцеві державні адміністрації  та місцеві ради обласного рівня. Діяльність на території СМЗ контролюють  митні органи, на території яких розташовано конкретну зону[5, с. 34-36].