Современные типы организационоой структуры предприятия

Міністерство освіти і науки України

Академія Муніципального Управління

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З курсу „Економіка підприємства”

На тему: „Сучасні типи організаційної структури підприємства”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Виконав:

Студент ІІ курсу,

Економічного факультету,

групи Ф-23,

 

 

 

Науковий керівник:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2007

План

1. Вступ 3-4 ст.
2. Економічна сутність організаційної структури підприємства 5-8 ст.
3. Класи, типи, методи, організаційної структури підприємства 9-17 ст.
4. Розвиток організаційної структури підприємства в трансформаційній економіці України. 18-21 ст.
5. Висновок 22-23 ст.
6. Використана література 24 ст.
7. Додаток 25-30 ст

 

Вступ

  В сучасних умовах розвитку економіки, після подолання періоду повної невизначеності і нестабільності, розвиток підприємництва як економічної бази процвітання держави є вкрай актуальним. Особливо це стосується формування організаційної структури підприємства. Вона повинна спрямовуватися на забезпечення ефективної діяльності підприємства, на здійснення та запровадження нових, а також зміну старих підходів до управління структурою підприємства. Адже у будь-якій організації відбувається велика кількість еволюційних змін. Це стосується технологій і оновлення виробничих процесів, персоналу, методів управління, які з розвитком і вдосконаленням науки стають нераціональними у використанні.

У числі внутрішніх чинників, що впливають на ефективність функціонування підприємства, як відмічає ряд вітчизняних і зарубіжних економістів, сьогодні на перший план висуваються персонал і організаційна структура управління, що знаходиться в тісному діалектичному взаємозв'язку. Організаційна структура служить матеріальною основою системи управління підприємством і багато в чому визначає ефективність його діяльності. Вона впливає на ефективність функціонування як малих підприємств, так і великих корпорацій. Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов. Їх раціональне поєднання і розподіл на підприємстві функцій щодо їх дослідження, аналізу, групуванню і формуванню пропозицій є сутністю раціональної організації управління на підприємстві.

Дана тема є актуальною для кожної організації. Бо  за умов адміністративно-командної економіки проблема відповідності організаційної структури управління цілям і задачам організацій, а також внутрішнім та зовнішнім факторам, які впливають на неї не вивчалася.

 

Економічна сутність організаційної структури підприємства

Організаційна структура  управління представляє собою сукупність певним чином пов'язаних між собою  управлінських ланок. Вона характеризується кількістю органів управління, порядком їх взаємодії та функціями, які вони виконують.

Головне призначення організаційної структури - забезпечити ефективну  діяльність управлінського персоналу. До його складу на підприємстві входять: керівник підприємства, керівники підрозділів, фахівці, обслуговуючий персонал (технічний). В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення наміченої цілі.

Категорія „структура” відображає будову та внутрішню форму системи. Зв’язок елементів у структурі підпорядкований діалектиці взаємовідношення частини і цілого. Наявність структури — невід’ємний атрибут всіх реально існуючих систем, бо саме структура надає їм цілісності. Категорія „структура” означає відносно стійкі зв’язки, які існують між елементами організації. Структура сприяє збереженню стійкого стану системи. Стосовно системи структура є показником її організованості.

Існує велика кількість визначень  організаційної структури управління виробництвом, і відрізняються вони за рівнем деталізації досліджуваного предмета.

Структура, яка відображає синтез взаємозв’язків різних елементів, що функціонують для досягнення встановленої мети, називається організаційною. Отже, організаційна структура будь-якої системи пов’язана з досягненням її глобальної мети.

Згідно з іншим визначенням, організаційна структура — це конструкція організації, на основі якої здійснюється управління підприємством. Ця конструкція має або формальний, або неформальний вираз і охоплює два аспекти:

• вона охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками;
• інформацію, яка передається цими каналами.

Організаційну структуру управління визначають також як категорію менеджменту, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку.

Ланка управління — відокремлений  орган (працівник), наділений функціями  управління, правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.

Рівень управління — сукупність ланок управління на певному щаблі  ієрархії управління. Рівні управління, поєднуючи різні ланки, характеризують рівень концентрації процесу управління і послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.

Організаційна структура управління визначається також як склад, взаємозв’язки та супідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління організацією (підприємством).

Згідно з цим визначенням основними елементами організаційної структури управління є:

1) склад та структура функцій  управління;

2) кількість працівників для  реалізації кожної управлінської  функції;

3) професійно-кваліфікаційний склад  працівників апарату управління;

4) склад самостійних структурних підрозділів;

5) кількість рівнів управління  та розподіл працівників між  ними;

6) інформаційні зв’язки.

Організаційна структура  призначена для:

• поділи праці між  підрозділами і персоналом;

• розподіли повноважень  прийняття рішень між різноманітними рівнями ієрархії;

• інтеграції і координації  зусиль підрозділів і персоналу;

• формування системи  керування.

Розподіл праці між  підрозділами і персоналом дозволяє проводити політику спеціалізації, що при великих обсягах продажів підвищує ефективність виробництва.  Організаційна структура оформляє найбільш істотну для підприємства спеціалізацію.  Так, при роботі на стабільних ринках високо стандартизованої продукції особливу роль відіграє мінімізація витрат, і організаційна структура має тенденцію бути оформленням функціональної виробничої структури.

При роботі на складних турбулентних ринках якісної наукомісткої продукції  на перший план виходить мінімізація  упущеної вигоди, що призводить до орієнтації по продуктах і ринкам збуту. Тому й організаційна структура часто оформляє спеціалізацію по продуктах і ринкам збуту.

Складність стоячих  перед підприємством проблем  робить необхідним розподіл повноважень  по прийняттю рішенні між різноманітними рівнями ієрархії.  Така спеціалізація  уздовж виконавчої вертикалі дозволяє вищому керівництву сконцентруватися на рішенні стратегічних задач, середньому - на рішенні тактичних задач і нижчого керівництва - на рішенні оперативних задач.

Порушення спеціалізації  різних рівнів керування призводить до завантаженості вищого керівництва текучкою - рішенням тактичних і оперативних задач, що цілком успішно могли б бути вирішені в рамках підрозділів.  Звільнення вищого керівництва від рішення поточних задач (що дозволяє йому сконцентруватися на формуванні і реалізації стратегії) сприяє:

• підготування персоналу;

• делегування повноважень.

Інтеграція і координація  зусиль підрозділів і персоналу  відбувається в рамках виконавчої вертикалі  або в рамках горизонтальних зв'язків.  Посилене використання виконавчої вертикалі при координації призводить до вертикальних організаційних структур, а посилене використання горизонтальних зв'язків - до органічного. Далі ми детально розглянемо основні класи, типи, методи організаційної структури підприємства.

 

Класи, типи, методи організаційної структури підприємства.

Теорія менеджменту виділяє  два класи організаційних структур управління виробництвом:

1. Бюрократичні структури.

2. Адаптивні структури.

Бюрократичні (ієрархічні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями.

Концепція бюрократії (від французького „бюро, канцелярія” або грецького „влада, панування”, букв. — панування канцелярії) була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером на початку XX ст. і в ідеалі є однією з найкорисніших ідей в історії людства. Теорія М. Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації. Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає у тому, що їх характеристики ще досить добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ (об’єктивність прийняття рішень, просування працівників на основі їх компетентності, концепція соціальної рівності тощо).

Бюрократичні структури характеризуються:

• Чіткий розподіл праці, що приводить до появи висококваліфікованих спеціалістів на кожній посаді.
• Ієрархічність управління, за якої кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому.
• Наявність системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання обов’язків.
• Найм на роботу у суворій відповідності до кваліфікаційних вимог.

Адаптивні (органічні) організаційні  структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.

Починаючи з б0-х років деякі  організації стикнулися з такою  ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти  ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Тому організації почали розробляти та впроваджувати нові, більш гнучкі типи організаційних структур, які засновуються на цілях та припущеннях, що радикально відрізняються від покладених в основу бюрократичних структур. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.

Бюрократичні та адаптивні структури  є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того, часто маємо так, що різним підрозділам в одній організації властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво крупної організації використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних — адаптивні.

Для відображення структурних  взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів  організації, їх підпорядкованості  на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов’язків посадових осіб.

Теорія і практика розробила багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

• лінійна організаційна структура;
• лінійно-штабна організаційна структура;
• функціональна організаційна структура;
• лінійно-функціональна організаційна структура;
• дивізіональна організаційна структура;
• матрична організаційна структура.

Отже розглянемо кожен  тип окремо, а також переваги и недоліки кожного з них.

Лінійна організаційна  структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних із його управлінням.

Переваги такого типу структури це:

• чіткість і простота взаємодії;
• надійний контроль та дисципліна;
• оперативність прийняття та виконання управлінських рішень;
• економічність за умов невеликих розмірів організації.

Недоліки такого типу структури це:

• потреба у керівниках універсальної кваліфікації;
• обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів;
• перевантаження вищого керівництва;
• можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Лінійно-штабна організаційна структура - різновид лінійної організаційної структури. Для розвантаження вищого керівництва створюється штаб, до складу якого включають фахівців із різних видів діяльності.