Роль праці в житті людини

Біологічні і психологічні фактори трудової діяльності, що впливають на працездатність людини і продуктивність її праці, мають двоїстий характер: вони можуть підвищувати чи знижувати працездатність.

Психофізіологічні фактори праці дозволяють вирішувати велике коло задач, у тому числі удосконалювання організації праці, побудова раціональних режимів праці і відпочинку, поліпшення умов праці на виробництві, організація професійного добору і професійної орієнтації, прискорення адаптації працюючих, удосконалення стимулювання праці, вивчення і поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі.

У результаті зростання продуктивності праці і соціальних перетворень підвищується добробут найманих робітників, зменшується тривалість робочого дня, розширюються можливості для здобуття освіти і зміни видів діяльності. Істотно зростає роль науки, мистецтва і технічного прогресу в житті суспільства.

Отже, при аналізі поняття «праця» необхідно виділяти три основні аспекти:

• цілі (виробництво благ);
• зміст (доцільне перетворення ресурсів природи й обумовлені цим витрати часу й енергії людини);
• мотиви (причини, що спонукають людину трудитися).

Внаслідок зазначеної багатоаспектності, визначення поняття «праця» виходить не дуже коротким. Праця – це процес, що характеризується витратами часу й енергії людини, спрямованими на перетворення ресурсів природи в матеріальні, соціальні, інтелектуальні, естетичні і духовні блага. Така діяльність, може здійснюватися або за примусом (адміністративним, економічним), або за внутрішнім спонуканням, або за тим і іншим.

Стосовно задоволення, одержуваного від процесу праці, то воно істотно залежить від частки творчості в даному виді діяльності, її цілей, умов здійснення, а також від індивідуальних особливостей працівника. Чим більше задоволення одержує людина від процесу праці, тим більше в нормальних соціальних умовах користі і підприємству, і суспільству.

 

 

 

 

2. ВИРОБНИЧИЙ ФАКТОР ПРАЦІ

 

1. Виробничий, технологічний і трудовий процеси

 

Виробничий процес являє собою сукупність цілеспрямованих дій, технологічного і трудового процесів, в результаті застосування яких сировина, матеріали, напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Виробничий процес має два боки: технологічний і трудовий. Технологічний бік проявляється у заздалегідь розробленому технологічному порядку перетворення предметів праці у готову продукцію — тобто реалізується у технічному процесі, який зовні обладнаний низкою технологічних машин, устаткування, технічних засобів та інструментів.

Технологічний процес слід розуміти як передбачений порядок і спосіб впливу фізичних, хімічних, кліматичних агентів виробництва для послідовного перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів на готову продукцію (чи послуги).

Трудовий процес є також заздалегідь передбаченим порядком і способом сукупних дій працівника над предметом праці за допомогою технічних засобів праці з метою отримання якісного результату праці у вигляді готової продукції (послуги). Таким чином, у єдності змісту і спрямованості на кінцевий результат полягає неподільність, глибока внутрішня інтеграція процесів у загальний виробничий процес. Ці два процеси нерозривні.

Технологічний процес послідовно можна розкласти на низку дрібніших складових. Так, вироблення сучасної, технічно складної, високоякісної продукції поділяється на ряд досить великих, внутрішньо однорідних технологічно-виробничих комплексів: заготівельні, технологічно-обробні, складальні, транспортні, обслуговуючі, допоміжні тощо. Організаційно кожний з технологічних комплексів на підприємстві оформлюється як виробництво, стадія, цех. У свою чергу кожний технологічно виробничий комплекс складається з окремих робочих технологічних процесів, для яких, як правило, призначені конкретні машини, технологічне устаткування, установки, апарати тощо; в них (чи за їх допомогою) і відбуваються всі наперед заплановані фізичні, хімічні, природні, кліматичні та інші перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.

Робочі технологічні процеси складаються з окремих виробничих операцій, які чітко окреслені єдністю предмета праці, засобів праці, носієм праці та робочим місцем. Виробничі операції пов'язані, по-перше, з технічними особливостями роботи засобів виробництва, які потребують, як правило, операцій доставки, завантаження, технологічної обробки, розвантаження, транспортування, складування; по-друге — із специфікою технологічних процесів, що можуть потребувати таких операцій, як сушіння, визрівання, кристалізація, концентрація, випадіння осаду, остигання, розігрівання та ін., по-третє — з психофізіологічними можливостями людини, тому що технологічні операції виконують працівники конкретних професій і кваліфікації. Тобто на рівні операції відбувається поєднання технологічного і трудового процесів у єдиний виробничий процес.

Існує безліч трудових операцій у кожній зі сфер та галузей суспільного виробництва. Класифікація їх за певними ознаками дозволяє краще орієнтуватись при відборі для подальшого вивчення і нормування. 
Найбільш поширена класифікація трудових операцій залежно від характеру технологічних операцій та форми організації праці:

• за внутрішньою сутністю (характером) виробничого процесу;
• за тривалістю виробничого процесу;
• за характером участі робітника у виконанні виробничого процесу;
• за чисельністю залучених робітників.

За характером технологічних процесів виділяють такі групи трудових операцій, механічні, пов'язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення предмета праці за допомогою механічних дій (зміна розмірів, форми, зовнішнього вигляду, складання, видобуток та ін.).

Фізико-хімічні, пов'язані з головним цілеспрямованим впливом на перетворення внутрішніх структури та якостей предмета праці фізико-хімічними і хімічними діями (теплові, дифузні, плавкі, термічні, електрохімічні, кристалізаційні, осаджуючі та ін.).

Транспортні процеси, зміст яких полягає у переміщенні предметів праці, та пов'язані з цим вантажно-розвантажувальні роботи.

Контрольні процеси, зміст яких — в іспиті та перевірці відповідності параметрів виготовлених виробів чи напівфабрикатів, напівпродуктів вимогам технічних умов, креслень, стандартів.

За тривалістю технологічних процесів виділяють такі трудові операції:

• перервні, специфіка яких полягає у чіткому розмежуванні робочої, допоміжних та побічних стадій виробничої дії, виконання яких потребує перерви у продуктивній праці робітника при виконанні виробничого завдання;
• циклічні, специфіка яких полягає у регламентуванні роботи машини, апарата, установки, складу та тривалості виконання робіт, що створюють конкретний виробничий процес; повторюваність циклічних операцій протягом робочої зміни може коливатися у широких межах; робітник виконує ручні роботи у суворо встановлених регламентом частках виробничого циклічного процесу (як правило, це допоміжні роботи);
• безперервні, специфіка яких полягає у паралельному виконанні    робітником основних виробничих та допоміжних дій в обсязі, передбаченому виробничим завданням; це дає змогу не переривати процес цільового перетворення предмета праці у запланований виріб. 
  

За характером участі робітника у виконанні виробничого процесу виділяють:

• ручні операції, що здійснюються повністю вручну чи за допомогою ручного інструмента; такі процеси потребують, як правило, значних фізичних зусиль, тому їх механізація та автоматизація — першочергові;
• машинно-ручні операції — такі, де робота виконується механізмом, машиною, а робітник безпосередньо, вручну керує цією машиною чи механізмом та паралельно виконує ручні елементи робіт, присутні як в основних, так і в допоміжних операціях;
• машинні операції — такі, в яких основні технологічні перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів виконує машина, а допоміжні роботи виконує робітник вручну чи за допомогою ручного інструмента;

Класифікація трудових операцій залежно від специфіки виробничого процесу та організації праці поділяється, автоматизовані операції — ті ж машинні процеси, але керування машинами, установками відбувається автоматично, робітник лише спостерігає за якісним і безпечним веденням процесу. Апаратурні операції протікають у спеціальних апаратах, реакторах, посудинах, ваннах і тому подібних ємкостях для перетворення сировини, матеріалу, напівпродукту у необхідний виріб, робітник спостерігає за технікою та регулює її роботу.

За чисельністю виконавців залежно від форми організації праці при виконанні виробничого процесу трудові операції бувають індивідуальними, які виконує один робітник, груповими, бригадними, які виконує група робітників.

Трудовий процес також можна послідовно розкласти на низку дрібніших складових операції, комплекси прийомів, окремі прийоми, трудові дії, трудові рухи.

Трудова операція є часткою трудового процесу, яка здійснюється на робочому місці і охоплює всі послідовні, технологічно однорідні дії робітника, спрямовані на зміну форми, внутрішньої структури чи місцезнаходження предмета праці. Використання технологічних можливостей технічних засобів відбувається суто у конкретних трудових операціях.

Трудовий прийом (комплекс трудових прийомів) є часткою трудової операції, що являє собою завершену сукупність дій робітника, які характеризуються певним цільовим призначенням та незмінністю визначених факторів.

Трудова дія — це елемент трудового прийому, сукупність дій робітника, необхідних для виконання частини трудового прийому.

Трудовий рух — однократне переміщення робочих органів людини (рук, ніг, пальців, тулуба, очей) з одного положення в інше при виконанні трудової дії. Трудовий рух є найпростішим та неподільним елементом трудового процесу.

Між трудовими рухами є фіксажні точки, тобто зовнішні чіткі позначення, що свідчать про початок чи закінчення трудового руху.

 

2. Види та умови праці

 

Поділ на духовну і фізичну працю може відбуватися з урахуванням того, наскільки людина докладає свої переважно духовні чи переважно фізичні сили для розвитку своєї особистості і для одержання за працю доходів.

Поділ праці залежно від освіти:

• праця, що вимагає великої попередньої підготовки (вона характеризується навчанням впродовж декількох років зі здачею підсумкового іспиту державній комісії.
• праця, що не вимагає великої попередньої підготовки (підготовка здійснюється упродовж декількох днів чи тижнів на робочому місці чи на коротко термінових курсах.
• праця, що не вимагає ніякої підготовки (робоча сила може бути використана на простих видах праці без навчання).

Не заперечуючи ролі суспільної форми праці, залежно від якої розрізняють працю найману і приватну, індивідуальну і колективну, варто визначити, що характер праці формується значною мірою під впливом особливостей змісту праці за такими ознаками, як частка фізичної і розумової праці, рівень кваліфікації, умови праці й ін. Різноманітність і зміст праці знаходять вияв у різноманітності видів праці.

Схема класифікації видів праці приведена на (рис. 1.2). При цьому виділені чотири групи ознак, що відрізняють той чи інший вид трудової діяльності характер і зміст праці, предмет і продукт праці, засоби і способи праці, умови праці. Класифікація видів праці за характером і змістом розглядаються у двох аспектах – соціальному і структурному.

 

Рисунок 1.2 Класифікація видів праці

Соціальний характер праці обумовлений формою власності на засоби виробництва. За цією ознакою розрізняють приватну працю (праця власника чи орендаря) і найману працю. У певному розумінні соціальний характер праці знаходить відображення у виділенні двох його організаційних форм, а саме – праці індивідуальної і колективної.

Структурний характер праці формується під впливом особливостей змісту праці з погляду двох головних параметрів – ступеня інтелектуалізації і кваліфікаційної складності трудових функцій.

Умовами праці називаються характеристики виробничого процесу і виробничого середовища, що впливають на здоров’я і результати діяльності співробітників підприємства.

Характеристика виробничого процесу визначаються застосовуваним устаткуванням, предметами і продуктами праці, технологією, системою обслуговування робочих місць.

Виробниче середовище передусім характеризується санітарно-гігієнічними умовами праці ( температура, шум, освітленість, загазованість, вібрація і т.д.), безпекою трудової діяльності , режимом праці і відпочинку взаєминами між співробітниками.

Таким чином, умови праці можуть розглядатися в технічних, організаційних, психофізіологічних, соціальних, правових та інших аспектах.

Проектування умов праці здійснюється з урахуванням статі, віку, стану здоров’я, кваліфікації, психологічних і соціальних характеристик співробітників підприємства. Розроблено  системи рекомендацій і нормативних матеріалів різного ступеня спільності й обов’язковості, що повинні використовуватися  при проектуванні умов праці.

Зокрема необхідно враховувати обмеження з участі жінок у ряді виробництв зі шкідливими умовами праці (металургійні, хімічні, гірничо-рудні, підприємства), з максимальної маси переміщуваних вантажів (для чоловіків і жінок), з припустимих рівнів радіоактивності, запиленості, загазованості, шуму, вібрації і т.д.