Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Мая 2014 в 00:23, реферат
Праця – це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей. Впливаючи на навколишнє середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку та прогресу суспільства.
Праця і робота – поняття не рівноцінні, не тотожні. Праця – явище суспільне, вона притаманна тільки людині. Робота – поняття фізичне, вона може виконуватися і людиною, і твариною, і машиною.
Праця – це доцільна діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і культурних цінностей. Впливаючи на навколишнє середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але й створюють умови для розвитку та прогресу суспільства.
Праця і робота – поняття не рівноцінні, не тотожні. Праця – явище суспільне, вона притаманна тільки людині. Робота – поняття фізичне, вона може виконуватися і людиною, і твариною, і машиною.
Обов’язкові елементи праці – робоча сила і засоби виробництва. Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що використовуються нею в процесі праці. Засоби виробництва складаються з предметів праці і засобів праці. Предмети праці – це продукти природи, що у процесі праці піддаються тим чи іншим змінам і перетворюються в споживчу вартість. Якщо предмети праці утворюють матеріальну основу продукту, то вони називаються основними матеріалами, а якщо сприяють самому процесу праці чи додають до основного матеріалу нові властивості, то – допоміжними матеріалами. Засоби праці – це знаряддя виробництва, за допомогою яких людина впливає на предмети праці і видозмінює їх. До засобів праці відносяться знаряддя праці і робоче місце. На ефективність праці впливає сукупність властивостей і параметрів засобів праці, належним чином пристосованих до людини чи колективу як суб’єкта праці. У випадку невідповідності психофізіологічних характеристик людини і параметрів засобів праці порушується безпечний режим роботи, підвищується стомлюваність працівника і т. д.
Процес праці – явище складне і багатоаспектне. Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тім, що в процесі праці не тільки створюються матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, а й розвиваються самі працівники, що здобувають навички, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання. Творчий характер праці знаходить своє вираження в прояві нових ідей, прогресивних технологій, у більш досконалих і високопродуктивних знаряддях праці, нових видах продукції, матеріалах, енергії, які, у свою чергу, ведуть до розвитку потреб.
Таким чином, у процесі трудової діяльності не тільки виробляються товари, послуги, створюються культурні цінності і т. д., але зявляються нові потреби з вимогами їх подальшого задоволення (рис. 1.1). Соціологічний аспект дослідження полягає в розгляді праці як системи суспільних відносин, у визначенні її впливу на суспільство.
Рисунок 1.1 Роль праці в розвитку людини і суспільства
Праця відіграє винятково важливу роль у здійснені і розвитку людського суспільства і кожного його члена. За всіх часів праця була і залишається найважливішим виробничим фактором, видом діяльності людини. Таким чином, праця з економічної точки зору – це процес свідомої, доцільної діяльності людей, за допомогою якої вони видозмінюють речовину і сили природи, пристосовуючи їх для задоволення своїх потреб.
Трудовому колективу в цілому й окремим його членам властиві соціальні й індивідуально-психологічні особливості. До соціальних особливостей відносяться потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, цілі і очікування, міжособистісні відносини, у тому числі формальні і неформальні, соціально-психологічний клімат у колективі, рівень професійної підготовленості і т. д.
Індивідуально-психологічні особливості окремих працівників, особисті мотиви, рівень індивідуальної кваліфікації, конкретні професійні знання й уміння, навички, психологічні і фізіологічні особистісні якості обов’язково повинні співвідноситися з колективними особливостями. Виробництво будь-якого продукту в суспільстві одночасно створює певні відносини людей у процесі праці, розподілу, обміну і споживання її продуктів.
Перехід до ринкових відносин у нашій країні багато чого змінив у громадській організації праці. Як свідчить досвід, головне в таких змінах – це зміни в пріоритеті інтересів і стимулів до праці. Ринкові відносини припускають ієрархію пріоритетності таких інтересів: особисті інтереси – найголовніші.
Праця – це процес витрати нервової (психічної) і мускульної (фізичної) енергії людини, у результаті чого створюються необхідні для життя і розвитку суспільства споживчі вартості.
Виділяють різні аспекти:
Подібний поділ досить умовний, тому що проблемі праці поєднують у собі одночасно різні аспекти, виникають в єдності чи знаходяться в тісній взаємозалежності.
Історія людства свідчить про дуже істотне, можна сказати, вирішальне значення праці. У цивілізованому суспільстві діяльність людини спрямована на створення машин, механізмів, матеріалів із заздалегідь заданими властивостями, відсутніми безпосередньо в природі, засобів передачі і збереження інформації, творів мистецтва і літератури, здійснення наукових відкриттів. З розвитком продуктивних сил змінюється і саме людське суспільство, спосіб життя людей.
Сучасне виробництво, освоюючи різноманітні ресурси і перетворюючи їх на споживчі блага, дедалі більше впливає на навколишнє середовище. Під впливом науково-технічного прогресу (НТП) відбуваються такі процеси, як систематична зміна змісту переважно фізичної праці в результаті комплексної механізації, автоматизації, кібернетизації виробництва і корінного поліпшення його організації. Підвищується загальноосвітній і культурно-технічний рівень, кваліфікація працівників, на тлі безупинного зростання продуктивності як суспільної, так індивідуальної праці підвищується рівень і якість життя населення.
Могутнім фактором зростання продуктивних сил суспільства є органічне поєднання науки з виробництвом, тому що науково-технічна революція означає не просто застосування нових видів енергії, матеріалів, електронно-обчислювальних машин і навіть комплексної автоматизації виробництва, а глибоку перебудову всього технічного базису виробництва, форм його організації і управління.
Поява електронно-обчислювальної техніки і зростання швидкодії ЕОМ виявилися одним з найбільш вражаючих напрямків НТР. Виробництво і застосування ЕОМ у розвинутих країнах зростає швидкими темпами, але при цьому враховується і роль «людського фактора» в управлінні виробництвом благ і послуг, роль менеджерів усіх рангів.
Досвід розвитку виробництва в країнах з ринковою економікою показує, що поряд з концентрацією виробництва по горизонталі – шляхом об̛ єднання підприємств, що роблять однотипну продукцію, відбувається концентрація виробництва по вертикалі – у вигляді комбінатів, тобто об̛ єднання підприємств, що здійснюють послідовні ступені переробки сировини або пов’язані різними формами суспільного поділу праці і спеціалізації виробництва. Прикладами вертикальної концентрації виробництва є металургійні, нафтохімічні, лісохімічні й інші комбінати. Прогресивною формою концентрації є комбінування виробництва.
В умовах НТР істотну роль відіграють науково-виробничі об̛ єднання, що комплексно здійснюють процес «дослідження – виробництво». Як правило, найбільш великі з них включають, крім виробничих ланок, проектно-конструкторські, технологічні, науково-дослідні організації, лабораторії, досвідчені виробництва, що забезпечують необхідну науково-конструкторську і технологічну підготовку. Це наближає науку до виробництва, створює умови для найшвидшого використання досягнень науки і техніки в господарських одиницях, визначає необхідність кваліфікаційного зростання працівників.
Праця, виступаючи як процес взаємодії людини і природи, водночас обумовлює певні відносини між її учасниками. У структурі громадської праці виділяють такі категорії: зміст праці і соціально-економічний характер праці.
Зміст праці – це функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці і формою організації виробничого процесу. Ці особливості охоплюють міру відповідальності і складності праці, рівень технічних можливостей, співвідношення виконавських функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь різноманітності трудових функцій і т. д.
Зміст праці виражає розподіл функцій на робочому місці і визначається сукупністю виконуваних операцій, показує рівень розвитку продуктивних сил. Кожна ступінь розвитку продуктивних сил висуває свої вимоги до праці, створює передумови для формування визначеного типу працівника, змінює співвідношення зайнятих працею різного змісту.
Зміст праці розкриває взаємодію людини з природою, представляє сукупність якісно визначених трудових функцій, спрямованих на виробництво споживчих цінностей, характеризує конкретні види трудової діяльності в процесі виробництва.
Під характером праці розуміється його соціально-економічна сторона, що виражає тип суспільної організації праці і ставлення до неї працівників. Соціально-економічний характер праці виражає форму її громадської організації і являє собою сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відмітні риси, властиві тому чи іншому способу виробництва. Характер праці визначається системою виробничих відносин і залежить від ступеня розвитку матеріально-технічної бази даного способу виробництва. При цьому тип суспільної організації праці виявляється в способі поєднання працівників із засобами виробництва, у специфічних формах поділу праці і її соціальній структурі, у взаємозв’язку окремих видів праці.
До показників характеру праці відносять:
Один з найважливіших методологічних аспектів дослідження праці – пізнання її функцій. За всього різноманіття останніх не можна не відзначити їх діалектичної єдності.
Праці властиві такі функції:
Слід зазначити, що остання функція як би резюмує всі попередні, тому що саме в праці і за допомогою праці суспільство пізнає як закони свого розвитку, так і закони природи. Стосовно інших функцій, то вони підготовляють реалізацію свободотворчої функції праці.
У процесі трудової діяльності, виконуючи корисну роботу, продуктивно використовуються можливості мозку, мускулів, органів чуття, нервової системи людини. Таким чином, будь-яка праці має біологічну основу (фізіологічну і психологічну). Витрати енергії людини залежать від величини фізичного і статичного) і нервово-психічного навантажень на її організм.
Динамічне фізичне навантаження визначається обсягом фізичної роботи, величиною енергетичних витрат, потужність зусиль. Статичне фізичне навантаження характеризується величиною зусилля, що робить людину без переміщення тіла чи окремих частин, помноженою на час підтримки цього зусилля.
Нервово-психічне навантаження визначається обсягом і характером інформації, інтенсивністю уваги, тривалістю зосередженого спостереження, тривалістю активних дій, напруженістю аналізаторно-розумової діяльності, ступенем монотонності праці і темпом роботи.
Особливості фізіологічних і психологічних процесів у трудовій діяльності людини дозволяють розробити і реалізувати в умовах підприємств заходи, що підвищують працездатність, знижують стомлюваність і в результаті призводять до зростання ефективності праці.