Роль лізингу в оновленні технічної бази виробництва

 - лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні зобов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті використання майна;

 - ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на лізингоодержувача;

 - всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають можливість прямо пред’являти претензії щодо якості майна, ремонту і його гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

 Лізинговий договір має обов’язково  містити розділ (чи підрозділ) про  страхування. Договір страхування  лізингових операцій укладається за участю трьох сторін: страхової компанії, власника (банку) та лізингоодержувача, при цьому останній виступає як страхувальник (із відповідною сплатою страхових внесків), а банк- як застрахований, або правонаступник.

      Сьогодні в Україні діють  понад 20-ти лізингових компаній, які пропонують свої послуги. І кожна з них використовує страхування як інструмент конкурентоспроможності та захисту своїх майнових інтересів. Проте страхування об’єктів (майно, транспорт) має ряд специфічних особливостей.

    При укладанні договору  лізингу предмет лізингу передається  лізингоодержувачу, але в той  же час право власності на  предмет лізингу зберігається  за лізинговими компаніями. Виходячи  з цього, страхувальником, як правило, виступає лізингова компанія - на відміну від страхування предметів застави за кредитними договорами, при яких страхувальником завжди виступає позичальник. Той факт, що страхувальником лізингових об’єктів виступає лізингова компанія, має очевидно плюси для лізингоотримувача, так і для самої лізингової компанії. Лізингова компанія гарантовано знає про те, що предмет лізингу, що предмет лізингу застрахований:  перед передачею лізингоодержувачу предмет лізингу має поліс, який забезпечує страхове покриття. Лізингова компанія сплачує страхові платежі, наслідком чого є те, що немає перерви в страхуванні (таке можливо, якщо позичальник не внесе або не вчасно внесе черговий страховий платіж). При цьому потрібно розуміти, що лізингова компанія оплачує страховку з лізингових платежів, які сплачує лізингоодержувач. [5,16]

Лізингова компанія при узгодженні умов договору страхування прагне зробити максимальне покриття для предметів лізингу, оскільки її цікавить у першу чергу якість страхового захисту. Це виходить з природи лізингових правовідносин:

а) Лізингова компанія - власник предмету лізингу на термін дії лізингового договору;

б) Лізингова компанія є лише опосередкованим платником страхових платежів (кінцевим платником є лізингоодержувач).

      Але в будь-якому випадку потрібно передбачити в договорі страхування лізингових об'єктів наступні умови:

1.Страхування без урахування амортизаційного зносу. Договори фінансового лізингу укладаються на  тривалий період (більше 3-х років), тому дана умова дозволяє отримувати  страхове відшкодування в розмірі вартості відновлювального ремонту без урахування вирахування амортизаційного зносу, тоді як стандартний і договір страхування передбачає при  настанні страхової події вирахування  зносу, якщо предмет страхування старше 2-х років.

2.Обмеження розміру франшизи. Лізингова компанія стимулює лізингоотримувачів відновлювати пошкоджене майно тим, що встановлює мінімальний розмір франшизи, як правило, від 0% до 1%.  Це сприяє тому, що лізингоотримувач зацікавлений відновлювати предмети лізингу за рахунок страхової компанії, якщо відбувається страховий випадок.

     Практика показує, що наявність відносно високою франшизи призводить до того, що по дрібних збитках, які покриваються договором страхування. лізингоотримувач не звертається в страхову компанію.

   3.Єдиний страховий тариф на весь період дії договору лізингу. При розрахунку щомісячної суми лізингових платежів використовується єдиний страховий тариф. Тому вкрай важливо, щоб у другий і наступні роки дії договору лізингу (і страхування) не піднімався страховий тариф, і в той же час страхування було без урахування зносу. Проте в разі високого рівня збитковості лізингоодержувача (якщо  збитковість із конкурентному лізингоодержувачу перевищує 75% від платежів) можливе підвищення франшизи на наступний період страхування.

4.Збільшене (у порівнянні зі стандартним) співвідношення розміру (вартості) шкоди до страхової суми при тотальної загибелі майна - понад 85%. Ця умова дозволяє збільшити дохід ЛК від конкретного лізингового договору, оскільки лізингова компанія зацікавлена, щоб лізинговий договір діяв повний період.[6,44]

На страховому ринку України існують страхові компанії, які працюють виключно з великими корпоративними клієнтами, до яких, без сумніву, належать і лізингова компанія. Дані страхові компанії відрізняються високою платоспроможністю і фінансовою стабільністю. Таким чином. лізингові  компанії мають можливість розміщувати ризики в компаніях, які недоступні окремим лізингоодержувачам. Крім того. Лізингова компанія як корпоративний клієнт може розраховувати на ще одну перевагу - більш низький тариф.[6,46]

    2.2. Регулювання лізингових відносин у сільському господарстві

Ефективна та стабільна робота аграрної галузі є гарантією продовольчої безпеки країни та політичної стабільності у суспільстві. До того ж це єдина галузь, що залежить від дії природно-економічних факторів, які дуже важко спрогнозувати та впровадити адекватні стратегії щодо нейтралізації їх негативного впливу. Розвиток сільського господарства значною мірою визначається рівнем його технічного потенціалу, який є невід'ємною складовою виробничого потенціалу аграрного сектору і основою технічного прогресу в галузі. Адже загальновідомо, що якою б досконалою не була технологія в системі землеробства, вона залишиться нездійсненною мрією, якщо не буде забезпечена такою ж досконалою технікою. Тому актуальною є проблема оптимізації процесу оновлення матеріально-технічної бази і забезпечення її ефективного використання. Навантаження на техніку значно зросло за останні роки. Аграрні підприємства основними сільськогосподарськими машинами забезпечені на 40-58 %, понад 90% з яких відпрацювали свій амортизаційний строк. Якщо в Україні на 1000 га ріллі припадає 9,4 трактора, то в Польщі - 93,3, Німеччині - 87,4, Франції - 68,7, Великій Британії - 84,7 шт. Зернових комбайнів на 1000 га посівів зернових в Україні у 4-5 разів менше. Глибока кризова ситуація охопила сільськогосподарські підприємства Сумської області. Статистичні дані свідчать, що в 2005 р. на один трактор припадало ріллі більше порівняно з 2000 р. на 41 %, площі посівів зернових культур на один зернозбиральний комбайн збільшилося на 30 %, відповідно навантаження на один кукурудзозбиральний комбайн збільшилося майже у б разів, навантаження посівів цукрових буряків на один кормозбиральний комбайн збільшилось у 1,5 раза. [2,75]

 Уся застаріла техніки вимагає  значних грошових вкладень для  підтримання її відносно робочого  стану. Відповідно якість виконуваних  нею робіт є низькою, призводячи  до значних втрат урожаю та  простоїв у роботі через проведення  ремонтних і налагоджувальних  робіт. Незаперечним є той факт, що за останні 10 років у світі відбулося подвоєння середньої потужності і продуктивності нового покоління сільськогосподарських машин при скороченні їх загального випуску удвічі, тобто світові лідери сільгоспмашинобудування на два, а той на три кроки йдуть попереду вітчизняних. Практика 2008 року показала, що майже всі кошти, одержані після збору урожаю, спрямовуються господарствами на фінансування оборотного капіталу, зокрема на придбання мінеральних добрив, насіння, засобів захисту, паливно-мастильних матеріалів, закриття кредитних ліній, відкритих напередодні проведення весняно - польових робіт. Як наслідок, все частіше господарства звертаються до сторонніх організацій для виконання основних технологічних операцій, що призводить до зниження показників прибутковості.

Спираючись на досвід інших країн, розглянемо можливі шляхи розв'язання поставлених задач, об'єднавши їх. Питання довгострокового (на 4-5 років) банківського кредитування нині в Україні активно обговорюють. Однак банки ігнорують пропозиції виробництва. При цьому питання відновлення техніки стане більш реальним у випадку, якщо в бюджеті майбутнього року буде закладена значно більша сума коштів на сплату державою частини взятого кредиту сільськогосподарським підприємствам та на компенсацію банкам частки ставки кредитування порівняно з минулими роками. Альтернативним варіантом для України придбання сільгосптехніки є фінансовий лізинг.Час і гроші - це те, що економить лізинг і цінує справжній господар, який має чітко вироблену стратегію і бізнес-план. Потенційний попит на лізингові операції в Україні оцінюється фахівцями Світового банку від 12 до 50 млрд дол. США. За їхніми прогнозами саме лізинг може стати інвестиційним вливанням в економіку країни, враховуючи, що основні засоби різних галузей амортизовані на 40-90 %, а внутрішній ринок поступово відкривається для вільного руху товарів і капіталів перед вступом до СОТ. [2,86] Україна суттєво відстала у розвитку лізингу від своїх сусідів, насамперед через відсутність послідовної державної політики та низьку активність державних інститутів протягом кількох останніх років.

  У Росії та інших країнах СНД, на відміну від України, лізинг став основним інвестиційним інструментом для оновлення основних фондів. Так, у Російській Федерації діє потужна державна лізингова компанія ВАТ „Росагролізинг", яка закуповує не лише сільгосптехніку, а й агротехнології, племінних тварин і передає їх у лізинг на 5-10 років під 7 % залежно від об'єкта лізингу.

  На вітчизняному фінансовому ринку у сфері сільського господарства працює близько 40 компаній і банків. Найпривабливіші умови фінансового лізингу і одну з найширших мереж сервісно-технічного забезпечення техніки і обладнання, яке надається в лізинг, має єдина державна лізингова компанія НАК "Украгролізинг". [ 9,5]

 В Україні розвитку лізингу, окрім відсутності фінансування, перешкоджає також ряд законодавчих проблем. Так, Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" суперечить ідеології та основним вимогам Закону України „Про фінансовий лізинг" і Цивільного кодексу України. Згідно із Законом України „Про фінансовий лізинг" саме лізингоодержувач має право не тільки вільного вибору об'єкта лізингу, а й постачальника (заводу- виробника), а проведення торгів на умовах, передбачених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", обмежує права лізингоодержувача у виборі. Вибір тієї чи іншої моделі буде залежати від фінансових можливостей споживачів і конкурентоспроможності конструкцій машин їх виробників. [7,215] Однак економічні інтереси держави віддають перевагу техніці вітчизняного виробництва. Проте застарілі технології і обладнання та низька якість конструкційних матеріалів не дозволяють виготовляти конкурентоспроможну техніку. Склалася парадоксальна ситуація, коли в цілому Закон „Про стимулювання розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування для агропромислового комплексу" , на жаль, не стимулює, а гальмує розвиток, оскільки зі всіх позитивних положень закону працює лише стаття, яка позбавляє державної підтримки підприємства, що освоюють виробництво техніки спільно із закордонними інвесторами. На думку директорів аграрних наукових установ, реальним вихідом із ситуації, який забезпечить вітчизняне машинобудування інвестиціями, а аграріїв - потрібною технікою, буде створення на базі українських заводів спільних із іноземними компаніями підприємств. Однак для цього необхідно створити відповідні умови, зокрема, цьому сприятимуть внесення змін до Закону України „Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу", які пропонує Міністерство аграрної політики та HAK „Украгролізинг". Враховуючи, що потреба у державній підтримці найбільш необхідна у період освоєння нових видів техніки, пропонується диференціювати граничні розміри питомої ваги витрат вітчизняного походження за роками освоєння: у перший рік з дати завершення приймальних випробувань (сертифікації) даного виду продукції - не менше 10 %, у другий - 15 %9 у третій - 20 %, четвертий - 40 %, у п'ятий і подальші роки - не менше  50 %. [3,90]

Роль HAK "Украгролізинг" (як державної лізингової компанії) у цій системі - це поєднання між Мінагрополітики, Мінпромполітики і споживачем техніки; від її діяльності виграють всі учасники процесу. На відміну від інших форм державної підтримки технічного забезпечення (здешевлення кредитів комерційних банків, 30-відсоткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки) фінансовий лізинг працює на зворотній основі, а отже, не обтяжує держбюджет, а також економічно вигідний сільгоспвиробнику. При цьому вже в перший рік до бюджету повертається четверта частина коштів, які знову залучаються в оборот на відміну від інших програм підтримки сільгоспвиробника.

3. Удосконалення функціонування  ринку лізингових послуг 

   3.1. Сучасні проблеми, які гальмують розвиток лізингових послуг

         На сучасному етапі розвитку економічної системи лізинг - це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з вими економічними умовами для його розвитку. Підприємницькі структури країн мають підтримку держави, шо дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Однією з найістотніших переваг інвестування через механізм лізингу є можливість віднесення лізингових платежів на собівартість продукції.

Рівень розвитку лізингових послуг у країні визначають: нормативно-правове регулювання ринку лізингу; державна підтримка; макроекономічні умови; стан інвестиційного ринку; можливості бухгалтерського і податкового обліку.

Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах в Україні спостерігаються низькі темпи становлення ринку лізингових послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить поширена. Одна з головних причин — великий попит на кредитні ресурси за досить високого рівня інфляції робить для банків більш привабливими короткострокове кредитування за високими відсотками, що дає можливість швидкого отримання високих прибутків. [8,75]

 На сьогоднішній день в Україні існує приблизно півсотні зареєстрованих лізингових фірм, з яких насправді працює менше десяти. Вони (як й інші компанії, які не спеціалізуються на цій діяльності, але займаються нею) лише розробляють лізингові програми і поступово приступають до їх реалізації. Лізингові компанії є фінансово слабкими, оскільки повністю залежать від засновників, їм нерідко бракує коштів на придбання саме того обладнання, яке цікавить виробників як потенційних лізингоодержувачів.

       Багато заводів, підприємств, фірм готові реалізувати устаткування, транспортні засоби, техніку, але не можуть цього зробити через відсутність споживачів. При кредитуванні чи гарантуванні лізингових угод банками перевага надається високорентабельному обладнанню чи продукції, яка приносить швидкий прибуток.