Роль кредиту у розвитку економічних процесів

                                                                                                                                                                                       - -              

                          МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

                         Тернопільський національний технічний університет

                                                         імені Івана Пулюя

 

 

                                                                                                        кафедра державного управління

                                                                                                                              та економіки

 

 

                                 КУРСОВА  РОБОТА

                                                     з політичної економії

на тему: «Роль кредиту у розвитку економічних процесів»

 

 

 

                                                                                Виконала:

                                                                                студентка групи БЕ-11

                                                                                 Рацюк А.  С.                             .     

                                                                                 (прізвище, ім’я, по-батькові)

                                                                                Керівник:

                                                                                 Артеменко Л. Б.                              .

                                                                                               (прізвище, ім’я, по-батькові викладача)

 

 

                Курсова робота захищена «____» ____________ 20___ р.

                                                     Тернопіль, 2011

                                                     Зміст

Вступ……………………………………………………………………...

Розділ 1 Теоретичні концепції виникнення і суті грошей……………………...

1.1 Металістична теорія грошей…………………………………………………

1.2 Номіналістична теорія грошей………………………………………………

1.3 Кількісна теорія грошей………………………………………………………

Розділ 2  Функції грошей та їх еволюція………………………………………..

_{2.1 Функції грошей………………………………………………………………..}

_{2.2 Походження та  становлення грошей………………………………………}

_{2.3 Форми грошей та  їх еволюція………………………………………………..}

Розділ 3  Грошова система, її структурні елементи і типи…………………….

Розділ 4  Грошовий обіг та його закони…………………………………………

Висновок…………………………………………………………………

Список  літератури………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

_Вступ

Гроші це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони доларами, карбованцями, чи фунтами франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості й одиницею рахунка в усіх, крім самих початкових економічних системах.       Будь-яка теоретична оцінка стану національної економіки, визначення цілей економічної політики та практичних заходів по їх реалізації будуть неповними без урахування змін у грошовій сфері. Це очевидно, тому що грошовий обіг є важливим елементом ринкової економіки, а його стійкість має виключне значення для її нормального функціонування.        В історичному розвитку грошові відносини суттєво змінювались, відчували значні потрясіння, впливали на економічний стан в цілому, як і, навпаки, стан економіки впливав на розвиток грошового обігу, визначав його суттєві характеристики. Все це обумовило існування різноманітних, часто протилежних наукових концепцій та багатьох дискусійних питань. Не випадково теорія грошей та проблеми регулювання грошового обігу відносяться до найбільш складних і найменш відпрацьованих складових економічної науки.     Особливо важливим стає значення проблем грошового обігу на переломних етапах історичного розвитку. Про це свідчить і досвід сучасної незалежної України, яка здійснює перехід до ринкової економіки в умовах гострих соціально-економічних протиріч, у тому числі, у грошовій сфері.    Стабілізація грошового обігу, стійкий курс гривні є важливими передумовами нормалізації економічного стану, створення умов для економічного зростання. І навпаки, розлад грошового обігу, значні темпи інфляції ведуть до руйнації ринкових механізмів, сприяють падінню виробництва, погрожують розвалу всієї соціально-економічної системи.       Тому так важливо вивчати особливості сучасної монетарної політики, яка об’єктивно відіграє суттєву роль в економічному розвитку. Сучасна монетарна політика України має незначний період становлення і відповідно історичний досвід досягнення визначених цілей. Складність її реалізації пов’язана з нерозвиненістю грошово-кредитних відносин ринкового типу, а також нестабільним станом економіки.         Метою даної курсової роботи є більш глибоке вивчення дисципліни „Політична економія", дослідження теоретичних та методологічних основ грошового обігу, критичний аналіз змісту відповідних концепцій та їх методології, визначення основ національної монетарної політики України.   Предметом роботи даного дослідження виступає еволюція грошей та їх функції, їх основні принципи, цілі та механізми реалізації.      Інформаційною базою дослідження є дані офіційної статистики України, публікації економічних видань, аналітико-статистичні огляди, довідкові та аналітичні матеріали МВФ та Світового банку, статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

_{1.1 Металістична  теорія грошей}

Представники  металістичної теорії грошей ототожнюють  грошовий обіг з товарним обміном і стверджують, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вони не враховують суспільної природи грошей (ототожнюючи їх із золотом і сріблом) і вважають гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надають фундаментального значення.     Паростки металістичної теорії з’явилися ще в античні часи, коли другий великий поділ праці (виділення ремесла із землеробства) зумовив появу в ролі загального еквіваленту металів: заліза та олова, свинцю та міді, срібла та золота.  Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монет. У найбільш закінченому вигляді ця теорія була сформульована меркантилістами, які пов’язували її з вченням про гроші як про багатство нації. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом та сріблом і зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який повинен перетворитись на зовнішньому ринку на гроші. Вони вбачали у грошах не тільки засіб нагромадження, а і засіб обігу та платежу.   Ототожнюючи багатство з грошима, меркантилісти ігнорували проблему вартості товару і замінювали її міновою вартістю. На їх думку, товар має вартість, бо він купується за гроші. Пізні меркантилісти розуміли, що гроші - це товар, але вони не змогли пояснити, як і чому товар стає грошима, в чому суть вартості самих грошей.           Уявлення меркантилістів про роль грошей відображали погляди купців, що займалися зовнішньою торгівлею. Центральним пунктом теорії пізнього меркантилізму була система активного “торгового балансу”. При цьому вважалося, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів.         Помилковість металістичних поглядів меркантилістів полягала в наступному:

• визнання золота і срібла грошима за їх природою;
• ототожнення грошей з товарами;
• нерозуміння суті грошей як товару особливого роду, який виконує специфічну суспільну функцію - служить загальним еквівалентом;
• ігнорування того, що гроші - це історична категорія.

Із завершенням  первинного нагромадження капіталу зовнішня торгівля перестала виступати  основним джерелом збагачення. Ідеологи промислової буржуазії стали  протиставляти капітал в обороті “мертвим” скарбам у вигляді золота і срібла. А оскільки розвиток промисловості в капіталістичних країнах вимагав розвитку внутрішнього ринку, критики меркантилізму різко виступали проти металістичної теорії грошей. Вони стверджували, що для внутрішнього обігу зовсім не потрібні повноцінні металеві гроші, які викликають непродуктивні витрати нації.            В епоху золотомонетного стандарту з розвитком банкнотного обігу німецькі економісти К. Кніс, В. Лексіс, А. Ленибург та інші вже не заперечували можливість обігу знаків вартості, однак вимагали обов’язкового обміну їх на метал. У цей період металістична теорія набула значного поширення, принципи її були покладені в основу грошових реформ, спрямованих проти інфляції.  Повернення до металістичної теорії грошей відбулося після Другої світової війни. Французькі економісти А. Тулемон і М. Дебре, а також англійський економіст Р. Харрод запропонували ідею про необхідність введення золотого стандарту в міжнародному обігу, а американський економіст М. Хальперін та француз Ш. Ріст висунули вимоги про введення його також у внутрішньому обігу.  З крахом Бреттон-Вудської валютної системи на початку 70-х років знову здійснювалися спроби обгрунтувати необхідність відновлення золотого стандарту. Так наприклад, екс-президент США Р. Рейган в час передвиборчої кампанії вважав можливим повернення до золотого стандарту. Будучи обраним президентом в січні 1981 р., він створив спеціальну комісію з цієї проблеми, яка, однак, вирішила, що введення золотого стандарту є недоцільним.

_{1.2 Номіналістична  теорія грошей}

Номіналістична  теорія грошей виникла при рабовласницькому ладі. Вона заперечувала внутрішню  вартість грошей для виправдання  псування монет з метою збільшення доходів казни.         Ця теорія повністю сформувалась у XVII-XVIII ст., коли грошовий обіг був наповнений неповноцінними (білонними) монетами. Першими представниками номіналізму були англійці Дж. Берклі і Дж. Стюарт. Вони вважали, що, по-перше, гроші створюються державою; по-друге, їх вартість визначається номіналом; по-третє, сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін.     Номіналісти повністю відкинули вартісну природу грошей, розглядаючи їх як технічну зброю обміну. Панівне становище номіналізм зайняв в політекономії в кінці XIX - на початку XX ст., але на відміну від раннього номіналізму об’єктом його захисту стали не білонні монети, а паперові гроші (казначейські білети).  Найбільш яскраво сутність номіналізму проявилась в теорії грошей німецького економіста Г. Кнаппа в праці 1905 р. “Державна теорія грошей”. Основні її положення зводились до наступного:

• гроші - продукт державного правопорядку, творіння державної влади;
• гроші - хартальний платіжний засіб, тобто знаки, наділені державою платіжною силою;
• основна функція грошей - засіб платежу.

Помилковість  теорії грошей Кнаппа полягає в тому, що: по-перше, гроші - категорія не юридична, а економічна; по-друге, металевим  грошам притаманна самостійна вартість, а не отримана від держави, представницька вартість паперових грошей також  визначається не державою, а обумовлена об’єктивними економічними законами; по-третє, основною функцією грошей є не засіб платежу, а міра вартості.            В період економічної кризи 1929-1933 рр. номіналізм отримав подальший розвиток як теоретична основа для виправдання відмови від золотого стандарту. Так, Дж.М. Кейнс (“Трактат про гроші", 1930 р) назвав золоті гроші “пережитком варварства", “п’ятим колесом возу". Ідеальними він вважав паперові гроші, які більш еластичні, ніж золото, і повинні забезпечити постійне процвітання суспільства.          Помилковим в теорії Кейнса було твердження, що металічний обіг нееластичний: в дійсності еластичність досягається шляхом випуску банкнот, розмінних на золото. Практична мета номіналізму Кейнса полягала в теоретичному обгрунтуванні скасування золотого стандарту, переходу до паперово-грошового обігу і регулювання економіки через управління інфляційним процесом. В сучасних умовах номіналізм - одна з домінуючих теорій грошей. Так, відомий американський економіст П. Самуельсон вважає, що гроші є умовними знаками та розглядає їх як штучну соціальну умовність. Таким чином, всім різновидам номіналізму характерні одні і ті ж вади: ігнорування товарного походження грошей, відмова від їх найважливіших функцій, ототожнення грошей з масштабом цін, ідеальною лічильною одиницею.

_{1.3 Кількісна  теорія грошей}

Кількісна теорія грошей, яка стверджує, що ціни товарів визначаються об’ємом платіжних засобів, що знаходяться в обігу, належить до числа найстаріших доктрин в історії економічної думки. Період її зародження датується XVI ст., коли бурхливе зростання товарних цін в Європі наполегливо вимагало пояснення причин цього явища.         Найбільш розповсюджений у XVIII-XIX ст. варіант кількісної теорії стверджував, що при умові caeteris paribus (незмінності інших умов) рівень товарних цін в середньому змінюється пропорційно зміні кількості грошей. Це положення спочатку застосовувалось до металевих (золотих та срібних) грошей, а після виходу робіт Д. Рікардо, і до паперових (нерозмінних) грошей.   В період свого зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення причин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються від інших представників товарного світу завдяки відсутності в них внутрішньої вартості. І лише з часом в кількісній теорії почала домінувати теза про зв’язок стану грошового обігу з динамікою цін.   Першим, хто висловив припущення про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Жан Боден. Окремі положення цієї теорії в загальних рисах сформулював Дж. Локк. В більш розробленій формі вона викладена Дж. Вандерлінтом, Ш. Монтеск’є і Д. Юмом. Таким чином, для ранньої кількісної теорії були характерні три постулати:

• причинності (ціни залежать від маси грошей);
• пропорційності (ціни змінюються пропорційно кількості грошей);
• універсальності (зміни кількості грошей чинять однаковий вплив на ціни всіх товарів).

Між тим очевидно, що по мірі розвитку форм грошей структура грошової маси стає далеко не однорідною, так як включає не тільки готівкові гроші, а й банківські вклади. По-різному реагують на збільшення грошової маси й ціни на різні групи товарів, які зростають нерівномірно. Подальший розвиток кількісної теорії грошей пов’язаний з включенням в неї апарату економетричного аналізу і елементів мікроекономічної теорії ціни. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорії вніс І. Фішер - один із творців і перший президент Міжнародного эконометричного товариства (1931-1933 рр). В праці “Купівельна сила грошей, її визначення і відношення до кредиту, відсотків і криз” (1911 р) він намагався формалізувати залежність між масою грошей і рівнем товарних цін. Математично рівняння обміну можна представити у вигляді формули:

MV = PQ, (1.1)

де, M (money) - середня кількість грошей, що знаходяться в обігу в даному суспільстві протягом року; V (ve-ocity) - середня кількість оборотів грошей в їх обміні на блага; Р (price) - середня продажна ціна кожного окремого товару, що купується в даному суспільстві; Q (quantity) - сукупна кількість товарів. Поява кредитних грошей сприяє економії засобів обігу. Враховуючи цю обставину, Фішер доповнив свою формулу обміну. Він розглянув більш складний варіант, в якому врахував не тільки масу грошей, що знаходяться в обігу, але і суму грошових коштів на чекових рахунках в банках.   Математичне рівняння обміну Фішера з врахуванням депозитного обігу записується у вигляді наступної формули: