Роль антимонопольного законодавства України в забезпеченні добросовісної конкуренції

Трести (англ. trust -- довіра) (у США -- корпорація). Ґрунтуються на спільній власності (компанії, що входять у трести, втрачають комерційну і виробничу самостійність).

Концерни (лат. соn -- разом і сеrnere -- розрізняти). Великі об'єднання юридично (формально) самостійних підприємств (як правило, різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, банків) на основі фінансової залежності, яка є наслідком скуплення контрольних пакетів акцій. Вони відповідають за збитки або за зобов'язаннями підприємств, що входять до їх складу, лише в межах пакету належних їм акцій. До концернів можуть входити індивідуальні підприємці, картелі, синдикати, трести, об'єднуючись навколо ядра -- холдингу (англ. holding -- тримати, затримувати), материнської компанії. Таким ядром традиційно бувають промисловий трест, банк, які скуповують пакети акцій промислових, торговельних, транспортних та інших фірм. Дочірні компанії як філії головної компанії юридично залишаються незалежними, але фактично у межах концерну існує високоцентралізоване управління і господарське підпорядкування, особливо у фінансовій та інвестиційній сферах.

Трести і концерни розповсюджені у США, Англії, Франції, Японії та інших країнах.

Конгломерати (лат. conglomerare -- нагромаджувати). Об'єднання підприємств абсолютно різних галузей виробництва шляхом установлення фінансового контролю над їх діяльністю. При цьому вони зберігають свою виробничу, комерційну та юридичну самостійність. Зв'язок між ними існує лише на основі фінансових відносин.

Консорціуми (лат. consortium -- співучасть, спільність). Створюються-на основі тимчасових угод між банками і виробничими корпораціями для спільного розміщення займу чи здійснення єдиного проекту.

Характерною особливістю сучасного ринку є поєднання, переплетіння, взаємопроникнення різноманітних організаційних форм монополій, що свідчить про подальший розвиток, поглиблення процесів монополізації сучасної економіки.

 

 

2. Необхідність, методи та роль антимонопольного законодавства в Україні

Ринкова трансформація економіки України відбувається шляхом створення необхідного рівня конкурентних відносин, налагодження ефективного господарювання всіх суб'єктів ринку та побудови ефективного ринкового середовища.

Одним з найважливіших конституційних принципів забезпечення свободи підприємництва є державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності шляхом застосування антимонопольного законодавства. Втілення цього принципу в життя відбувається за умов, коли економічні процеси супроводжуються намаганнями окремих підприємців усунути чи обмежити конкурентів і отримати від цього додаткову вигоду; створенням, злиттям підприємств, переходом прав власності, набуттям одними підприємцями прямого або непрямого контролю над іншими.

Необмеженість правовими нормами та державним контролем ринкової системи призводить до того, що поглинається слабкіший виробник, зливаються рівновеликі виробники, укладаються антиконкурентні угоди, окремі учасники ринку отримують монопольне становище. Наслідками таких подій є обмеження, а іноді й унеможливлення дії конкурентних механізмів ринку. Запобіганню виникненню подібних ситуацій повинна сприяти досконала система антимонопольного регулювання, яка ґрунтується на відповідних законодавчих і нормативних актах. Тому питання дослідження процесів формування й розвитку вітчизняного та зарубіжного законодавства у сфері захисту конкуренції набувають актуальності.

Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та організаційних механізмів антимонопольної діяльності. Закріплений в Конституції України принцип державного захисту економічної конкуренції вплинув на низку законодавчих та інших норматив.

Основи захисту конкуренції в Україні було закладено в Законі України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», яким було заборонено зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади й управління, недобросовісну конкуренцію." Здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживання монопольним становищем та недобросовісної конкуренції покладено на Антимонопольний комітет України (АМКУ) відповідно до його компетенції. Пізніше основні завдання, компетенцію та повноваження Антимонопольного комітету України, правовий статус його посадових осіб і територіальних одиниць, матеріально-технічне та соціально-економічне забезпечення його діяльності були закріплені в Законі України «Про Антимонопольний комітет України».

В період становлення та розвитку ринкових відносин в Україні інститут антимонопольного регулювання відіграє важливу роль у забезпеченні максимально ефективного використання ринкових механізмів для підтримки та захисту конкуренції. Як різновид державного регулювання господарської діяльності цей інститут є, по-перше, формою охорони як приватних, так і публічних інтересів в умовах змішаної економіки, по-друге, елементом механізму реалізації ст. 42 Конституції України в частині державного забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності .Завдання Закону України «Про Антимонопольний комітет України»: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення відповідних порушень; контроль за економічною концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулювання цін (тарифів) па товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; захист конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом таї пріоритет прав споживачів.

Важливим напрямком конкурентного законодавства є законодавство з регулювання діяльності природних монополій. Законодавчі засади регулювання природних монополій було закладено Указом Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» . Відповідно до указу, сферами дії суб'єктів природних монополій визнавалися: електроенергетика, нафтогазовий комплекс, залізничний і повітряний транспорт, зв'язок та житлово-комунальне господарство. Указ містив широкий перелік заходів, спрямованих на вдосконалення системи державного регулювання та контролю за зазначеними сферами народного господарства.

Розробку і впровадження економічних реформ, формування ефективного конкурентного середовища та утвердження соціально орієнтованої ринкової економіки регламентують укази Президента України «Про основні напрями конкурентної політики».

Новим кроком на шляху створення системи ефективного захисту конкуренції стало прийняття Закону України «Про захист економічної конкуренції» , який замінив Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Згідно з цим законом, регулювання конкурентних відносин базується на поєднанні принципів заборони і контролю. Законом заборонено зловживання монопольним становищем, антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, обмежувальну та дискримінаційну діяльність суб'єктів господарювання і об'єднань, окремі антиконкурентні узгоджені дії. Також у законі визначено перелік узгоджених дій, які можуть бути дозволені, якщо їх учасники доведуть, що ці дії спрямовані на вдосконалення виробництва, техніко-технологічний, економічний розвиток тощо.

Слід зазначити, що в цілому антимонопольне законодавство виконує покладені на нього функції і відповідає сучасним вимогам розвитку економіки країни. Разом з тим, в результаті його детального дослідження можна виділити низку напрямків, які потребують доопрацювання і удосконалення.

На сьогодні законодавство у сфері захисту конкуренції сформувалося в цілісну систему з власними матеріальним нормами, методологією та процесуальними особливостями. Воно створювалося на основі радянських законодавчих актів і поступово адаптувалося до вимог розвитку економіки країни та сучасних світових економічних тенденцій. Законодавчо-нормативна база державної конкурентної політики побудована за принципами заборони і контролю та включає правила і норми за чотирма напрямками: захист економічної конкуренції, завдання і повноваження контролюючого органу, діяльність природних монополій, захист від недобросовісної конкуренції. Підвищенню ефективності механізму державного антимонопольного регулювання будуть сприяти забезпечення максимальної прозорості, лаконічності, стислості та спрощення правового регулювання, розробка методичних вказівок з вимірювання позитивного ефекту від узгоджених дій для суспільствам негативних наслідків обмеження конкуренції, застосування інтегральних показників оцінки рівня конкуренції, визначення ступеня антиконкурентності горизонтальних і вертикальних узгоджених дій, закріплення за АМКУ виключного права на надання дозволів на концентрацію та узгоджені дії.

 

ВИСНОВКИ

1. Монополія - це ринкова структура при якій одна фірма постачає весь галузевий випуск товару, який не має близьких замінників і де входження на ринок нових фірм блоковано.

2. Причинами виникнення монопольних об'єднань є централізація виробництва і капіталу, поява акціонерної власності, що виникає в результаті об'єднання декількох капіталістів, навмисні дії держави.

3. В залежності від причини виникнення розрізняють економічні, природні і адміністративні монополії. Ці монополії, в залежності від форми об'єднання капіталу поділяють на трести, картелі, синдикати, концерни.

4. Швидке зростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання.

5. Антимонопольне законодавство посідає значне місце в економіці та господарському праві як один із способів державного регулювання економіки, а саме обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі.

6. Закон України “Про Антимонопольний комітет України ” визначає правовий статус Антимонопольного комітету України як спеціального органу, який забезпечує контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

7. Антимонопольне законодавство України є подібним то світового і відстоює основні принципи світового антимонопольного врегулювання.

8. Антимонопольне регулювання в Україні потребує деякого вдосконалення, які повинні бути впроваджені в життя в врахуванням особливостей української економіки.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / [за ред. В.Д. Базилевича]. -

     К.: Знання - Прес, 2001. - 581С.

2. Корчак Н. Принципи інституту антимонопольного регулювання в Україні/ Н.Корчак //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №11. - С.98.
3. Мисліцька Н.С. Формування і розвиток законодавчо-нормативного забезпечення державного антимонопольного регулювання/ Н.С.Мисліцька //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №4. - С.55.
4. Мочерний С.В. Політична економія: Навчальний посібник. - К.: Знання - Прес, 2002. - 687 С.
5. Політична економія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / [за ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова]. - К.: Академвидав, 2004. - 671 С.