Ринок праці в україні

• різноманітність  форм наймання і звільнення;

• різноманітність  форм професійно-кваліфікаційної перепідготовки;

• гнучкість  диференціації заробітної плати;

• гнучкість  у регулюванні витрат на робочу силу;

• гнучкість  режимів роботи та розподілу робочого часу;

• різноманітність  методів і форм соціальної допомоги;

• різноманітність  методів і форм зайнятості.

На підприємствах  зазначені вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.

 

1.3. Попит  і пропозиція праці. Рівновага  на ринку праці

На ринках факторів виробництва, як і на ринках благ, рівновага  встановлюється внаслідок взаємодії  попиту і пропозиції в умовах різних ринкових структур. Візьмемо як приклад  ринок праці.

Розглянемо  досконалу конкуренцію. Якщо на ринку  панує досконала конкуренція, то ставка заробітної плати і рівень зайнятості визначаються точкою перетину кривих ринкового попиту і ринкової  пропозиції. Рівноважна комбінація w*, L* виражає стан повної і ефективної зайнятості.

 

Рис. 2. Попит і пропозиція на ринку  досконалої конкуренції

 

У даній ситуації зайнятість повна в тому  розумінні, що всі бажаючі запропонувати за існуючої ціни певну кількість праці можуть, реалізувати це бажання. Наявний обсяг трудових ресурсів може перевищувати L* і  дорівнювати, наприклад, L₁. Але це означає, що існує безробіття: просто за ціни w* люди не хочуть запропонувати праці більше, ніж L*.

Зайнятість  в обсязі L* є ефективною тому, що за такої зайнятості гранична виручка від граничного продукту  праці дорівнює граничним витратам на працю. Це випливає із того, що в основі D_L лежать криві MRP_L  окремих фірм. Якщо б певним чином вдалося умовити людей продати  за існуючої ціни кількість праці L₁-L*, що залишилось, то ефективність  виробництва знизилась б, оскільки доход, отриманий від додаткової  кількості праці, був би меншем від затрат на їх придбання. Площа EAB на графіку показує втрати суспільства, що при цьому виникають. У ситуації, зображеній на графіку, рівноважна ціна праці перевищує ціну пропозиції всіх одиниць використаної праці, крім останньої. Внаслідок цього утворюється економічна рента, що дорівнює площі w₀Ew*. Економічна рента є різновидом надлишків виробництва (продавця), оскільки вона виникає при продажу факторів. Але оскільки ренту отримує споживач (а не фірма), то її можна трактувати як надлишок споживача [11, c.205].

Величина економічної  ренти залежить від еластичності пропозиції фактора: за досконалої еластичності пропозиції рента відсутня, а за досконалої нееластичності пропозиції вся виручка від продажу послуг фактора є рентою.

Структура заробітної плати та умов праці, що формуються під впливом ринкових сил, визначають рівень добробуту працівників та їх сімей. Не випадково, що у всіх країнах держава  бере активну участь  у регулюванні ринку праці.

Працю і капітал  можна розглядати як безпосередньо  «конкуруючі фактори виробництва». Раніше було встановлено, що фірма прагне поєднати ці фактори виробництва  таким чином, щоб співвідношення граничного продукту до витрат на придбання кожної одиниці ресурсу було однаковим:

За такої  умови фірма забезпечує мінімальні витрати виробництва. Прагнучи до цього, вона здійснює переливання коштів між  факторами виробництва, що зумовлює відповідну зміну попиту на фактори виробництва.

Існує багато варіантів, коли фірми можуть виробляти продукт  з найменшими витратами виробництва. Але можна виділити тільки єдиний рівень обсягу виробництва, за якого  досягається максимальний прибуток. Як було встановлено, в такому випадку реалізується правило: MC= MR.

Ця умова  на ринку ресурсів перетворюється на таке правило для кожного ресурсу:

P_L = MRP_L;  P_K = MRP_K

Інакше цю умову  можна записати так: _.

1.4. Праця  – це ресурс суспільства

Ринок праці (робочої  сили) є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній людині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, і тому заробітна плата працівників залежить від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї.

Об'єктом купівлі-продажу  робоча сила стає за умов існування, з  одного боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами, придбання будинку, квартири або оренди її на певний час, а з іншого боку, — вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспільному виробництві. Інакше кажучи, не тільки людина, яка здатна до праці, може це робити чи не робити, а й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом ринку праці є безробіття — надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни [17, c.54].

Ринок робочої  сили дуже диференційований: працівники різняться рівнем підготовки і кваліфікації. Робочі місця також різняться  ступенем монополізації. Ринок робочої  сили складається з різних неконкуруючих  груп певних професій. В особливу групу можна виділити некваліфіковану працю, яка не потребує спеціальної підготовки.

Як наслідок, на ринку виникають окремі зони співвідношення попиту і пропозиції кваліфікованої і некваліфікованої робочої сили.

 

    Рис. 3. Попит і пропозиція  кваліфікованої і некваліфікованої  робочої сили

 

Більш високий  доход від граничного продукту кваліфікованих працівників (MRP), більш висока ціна робочої сили, до того ж обмежена пропозиція таких видів праці обумовлюють дуже високу (w_A) рівноважну зарплату. Навпаки, доход від граничного продукту праці некваліфікованого працівника, більш низькі витрати на його підготовку, більша пропозиція призводять в сукупності до того. що рівноважна зарплата буде значно нижчою (w_b) [11, c.215]

Сучасна економічна теорія розглядає витрати на навчання і освіту як одну з форм інвестицій. Всі персоніфіковані інвестиції в “людський капітал” у перспективі  повинні бути компенсовані. Ті професії, які вимагають більш тривалої й дорожчої підготовки, повинні оплачуватися вище. Компонентами  освіти є професійні знання, інтелект, освіченість дисциплінованість  та інтелігентність.

Від інвестицій у “людський капітал” виграють ті хто отримує роботу, так і роботодавці за рахунок підвищення кваліфікації й продуктивності праці.

Теорія ефективної зарплати наголошує на тому, що підвищення заробітної плати само по собі сприяє отриманню позитивного результату: зменшується плинність кадрів, створюється економія па етапі підготовки робочої сили, стимулюється продуктивність праці, стає зайвим складний внутрішньофірмовий контроль.

 

1.5. Індивідуальна  пропозиція праці

Розглянемо  індивідуальну функцію пропозиції праці. Будемо виходити з того, що при  визначенні обсягу пропозиції праці індивід Уводиться так само, як при визначенні обсягу попиту на блага, тобто прагне  максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від  роботи час індивід розглядає  як благо хоча б тому, що воно необхідне  для споживання всіх інших  благ. Оскільки загальний час обмежений, то  кожна година праці скорочує вільний час, а отже, і добробут суб’єкта. Щоб наочно уявити вплив  вільного часу на добробут  індивіда, побудуємо його карту байдужості в просторі двох благ: вільного часу (F) і грошей (M), які виражають  усі інші блага .

 

Рис. 4. Карта байдужості

 

Карта байдужості  характеризує переваги суб’єкті щодо різних комбінацій  вільного часу і грошей. Випуклість кривих байдужості до початку координат  вказує  на те, що збереження добробуту  індивіда додаткової години  вільного часу  повинно компенсуватися  всезростаючою  сумою грошей. Чим далі знаходиться крива байдужості від початку координат, тим вищий рівень добробуту вона зображає.

Якщо задана ціна праці, тобто кількість грошей, яку отримують за її одиницю, то можна  дізнатися, скільки праці захоче продати індивід. Позначимо ставку погодинної зарплати w. Тоді грошовий заробіток  індивіда визначатиметься за формулою W = - (24 - F) w.

Рис. 5. Графічне зображення денного  заробітку

 

Денний заробіток  індивіда поданий графічно, утворює  пряму заробітної плати. Кожна точка цієї прямої  показує доступні  індивіду за даної ставки заробітної плати варіанти  поєднання  вільного часу і грошей.

Кожна  точка кривих байдужості показує бажані для індивіда поєднання  цих же благ (вільного часу і грошей). Наклавши пряму заробітної плати на карту байдужості індивіда , яку кількість, праці він запропонує (від якої кількості вльного часу відмовитися) за ціни  праці.

Рис. 6. Реакція індивіда на підвищення ціни праці

 

На графіку зображено  реакцію індивіда на підвищення ціни праці. Підвищення парці, що збирається  поворотом лінії зарплати за годинниковою стрілкою, спонукала індивіда  збільшити пропозицію праці за рахунок  скорочення вільного часу на величину F₂-F₁.

Реакція індивіда на зміну  ціни праці, як і на зміну ціни блага, може бути поділена на дві складові - ефект заміщення і ефект доходу.

Щоб виділити ефект заміщення, необхідно  до початкової кривої байдужості  провести дотичну, паралельну  новій лінії зарплати. На графіку ефект заміщення виражається  у збільшенні робочого часу на F₂-F₀ годин. Підвищення ціни праці за інших різних умов збільшує її привабливість, і індивід в загальному  бюджеті свого часу збільшує частку робочого часу. Ефекти заміщення завжди виявляються однаково: із зростанням ставки зарплати пропорція праці збільшується, а з зниженням ціни парці скорочує її пропозицію.  

Підвищення ціни праці  означає зростання добробуту  суб'єкта, який має певну кількість праці. На графіку це виражається в переводі на більш віддалену від початку координат криву байдужості. Із зростанням добробуту цінність вільного часу для індивіда зростає, і він замінює частину робочого часу дозвіллям. Тому ефект доходу при збільшенні ставки зарплати виражається у зменшенні пропозиції праці. У випадку, зображеному на графіку, ефект доходу дорівнює різниці   F₁-F₀. Коли ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміщення, підвищення ставки зарплати супроводжується зниженням пропозиції праці. Це має місце за високих ставок зарплати. Тому індивідуальна  пропозиція праці має вигляд кривої, що вигинається назад.

Рис. 7. Вплив оплати праці на пропозицію праці

 

Зростання оплати праці до W₀ збільшує пропозицію парці. Коли зарплата знаходиться між W₀ та W₁, ефект доходу точно компенсує ефект заміщення,  і пропозиція праці зовсім не еластична. Коли погодинна оплата стає більшою ніж W₁, то зростання зарплати призводить до зменшення пропозиції послуг праці на ринку, і крива пропозиції вигинається назад [11, c.224].

 

РОЗДІЛ ІІ. РІЗНОВИДИ РИНКІВ ПРАЦІ

 

2.1. Монопсонічний  ринок праці в Україні

 

Монопсонія  – це ситуація на ринку з багатьма  продавцями і лише одним покупцем. Монопсонія виникає  на ринку праці, коли великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець у вигляді фірми або спілки підприємців. Якщо розглядати такий ринок стосовно України, то в радянський період даний ринок праці був типовим для України.

На такому ринку  кривою попиту є крива доходу монопсонії від граничного продукту праці. Крива  ринкової пропозиції для монопсонії  виступає у вигляді кривої середніх витрат на закупівлю праці.  Добудована до неї крива граничних витрат в точці її перетину з кривою попиту  визначать кількість праці, яка необхідна для максимізації прибутку монопсонії в короткому періоді. Це означає, що монопсоніст може придбати ресурс за меншу ціну, ніж   в умовах досконалої конкуренції.

 

Рис.8. Попит і пропозиція на монопсонічному ринку

 

Для монопсоніста (MIC_L) і середніх (AC_L) витрат крива пропозиції  праці збігається з кривою  ринкової пропозиції (S_L = AC_L). Крива середніх витрат має нахил вгору, тому що монопсоніст повинен заплатити вищу ціну. якщо хоче купити більшу кількість фактора. Для фірми, що максимізує прибуток, обсяг купівлі визначається кривою граничних витрат. Кількість праці, що максимізує прибуток монополії. – I_MH, за ціною – w_mh .

Спілка підприємців, що протистоїть неорганізованим  робітникам, найме менше праці  і встановить нижчу ставку зарплати, ніж в умовах досконалої конкуренції. Однак безробіття не буде, оскільки за існуючої ставки зарплати пропонується лише L_MH праці. Зайнятість в умовах монопсонії не є ефективною, адже гранична виручка від граничного продукту праці перевищує граничні витрати на працю. Отже, з позицій суспільства збільшення зайнятості стає економічно доцільним.

З тієї ж причини, за якої у монополії, що максимізує прибуток, відсутня функція пропозиції, монопсонія, що прагне до максимуму  прибутку, не має функції попиту. В точці Курно монопсонії можуть одночасно перетинатися декілька кривих граничних витрат на фактор, який купують, що відповідають різним кривим його пропозиції .

Рис. 8.

 

Перпендикуляр, що проведений з точки Курно, вкаже на декілька різних цін, якими можна купити одну і ту ж кількість фактора, який максцмізує прибуток. Отже тут не існує однозначної залежності між ціною і обсягом попиту монопсонії. 

Можливі також  ситуації, коли різні кількості факторів виробництва, що забезпечують максимальний прибуток, монопсонія може купувати за однаковою ціною. Таким чином, однозначної залежності між ціною і обсягом попиту за монопсонії не існує [10, c.183].