Ринок праці в україні

КУРСОВА РОБОТА

на  тему:

“Ринок  праці в Україні” 
План

Вступ

Розділ І. Ринок праці  в економічній системі.

1. Праця як головний елемент виробничо-господарської діяльності.
2. Поняття ринку праці, його елементи і функції. Структура, типи і форми ринків праці.
3. Попит і пропозиція праці. Рівновага на ринку праці.
4. Праця – це ресурс суспільства.
5. Індивідуальна пропозиція праці.

 

Розділ ІІ. Різновиди ринків праці.

1. Монопсонічний ринок праці в Україні.
2. Конкурентний ринок праці в Україні.
3. Попит та пропозиція праці на конкурентному ринку.
4. Порівняння монопсонічного і конкурентного ринку праці.
5. Двостороння монополія на ринку праці.

 

Розділ ІІІ. Сучасний ринок праці в Україні.

1. Особливості формування ринку праці в Україні.
2. Державна політика зайнятості в Україні.
3. Проблеми на ринку праці в Україні, шляхи вирішення.

Висновки

 

Додатки

 

ВСТУП

 

Тема даної курсової роботи: “Ринок праці”. Актуальність дослідження даної теми зумовлена  тим, що в сучасних умовах  розвитку економіки особливої актуальності набувають проблеми ефективної зайнятості населення України, створення ринку робочої сили і запобігання масового безробіття. Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість яких залежить від товарного ринку. Кон'юнктура ринку формується під впливом стану економіки, способу господарювання і структурних змін, технічного і організаційного рівня підприємств, кількісно-якісної збалансованості засобів виробництва і робочої сили. Але, представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Недооцінка сфери зайнятості в останні роки щодо її впливу на розвиток економіки, рівень та якість життя населення призвела до того, що механізм зайнятості був не стільки каталізатором, скільки гальмом економічних реформ. В Україні сформувався ринок праці з обмеженим попитом.

В зв'язку з цим проблеми зайнятості і безробіття набувають  дедалі більшої актуальності. Методологічною основою дослідження зайнятості і безробіття є теоретичні положення класичної і кейнсіанської теорій, технологічної і марксистської теорій безробіття.

Теоретичні, методичні  та прикладні аспекти актуальних проблем ринку праці дістали  значного розвитку  в  роботах  українських вчених  економістів Л.К.Безчасного, Д.П.Богині, Л.І.Воротіної, М.І.Долішнього, С.М.Злупка, Є.П.Качана, І.І.Лукінова,   Ю.В.Ніколенка,   Ю.І.Палкіна,   О.М.Уманського,   О.А.Устенка, Д.М.Черваньова, А.А.Чухна, А.Г.Горілого.

Актуальними проблемами даного дослідження є зайнятість і безробіття в Україні, зокрема, суть і форми зайнятості, причини, рівень і форми безробіття, особливості його прояву в територіальному аспекті. Особливої уваги вимагають питання прогнозування ринку праці й особливостей його формування в Україні, проблема створення ефективної системи зайнятості населення. Враховуючи досвід капіталістичних країн щодо регулювання ринку праці, розглядаються питання щодо ролі державних служб зайнятості, оскільки ймовірним є зростання чисельності безробітних, збільшення періоду пошуку відповідної роботи. В роботі висвітлюються напрямки соціального захисту населення, оскільки цього вимагають зростання армії безробітних, померизація суспільства тощо.

 Сучасний етап розвитку  зв'язаний з новим поглядом  на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Цей новий погляд - свідчення реального росту ролі людського фактора в умовах технологічного етапу НТР, коли в наявності пряма залежність результатів виробництва  від якості, мотивації і характеру використання робочої сили в цілому й окремого працівника зокрема.

Зростання ролі людського  фактора у виробництві підтверджено результатами економічних досліджень ведучих американських учених. Починаючи  з 1929 року головним  джерелом росту  продуктивності праці  і національного доходу США в тріаді    «праця - земля – капітал» є перший фактор, що охоплює сукупність освітніх, кваліфікаційних, демографічних і культурних характеристик робочої сили. Вкладення засобів у людські ресурси і кадрову роботу стають  довгостроковим фактором конкурентноздатності і виживання фірми в умовах ринкової економіки. Не випадково прямі витрати  приватного бізнесу в США на усі виды навчання зросли вже до початку 80-х років до 30 млрд. дол., а повні приватні і державні витрати з урахуванням виплат компенсацій за время навчання досягли 100 млрд. дол.

В епоху високорозвиненої ринкової цивілізації роль ринку  праці в еволюції економіки безупинно  зростає. Зв'язано це з тим, що в  міру розширення і поглиблення, особливо в останні два десятиліття, науково - технологічної революції, освоєння високоскладних технологій і поширення ЕОМ народне господарство вже не може обходитися без масової творчої діяльності.

У нових, більш ефективних організаційних умовах відбувається з'єднання  робочої сили і робочих місць, включення в інноваціно-виробничий процес творчого потенціалу трудящих, підготовка і перепідготовка кадрів, рішення проблем соціального захисту трудящих і т.п.

Інтенсивна економіка, що живе в режимі періодичного технологічного й організаційного відновлення, поступово перетворюється в економіку безупинного розвитку, для якої характерно практично постійне удосконалювання методів виробництва, принципів керування, експлуатаційних характеристик товарів і форм обслуговування населення.

Ринок праці стає найважливішою ланкою національної і світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. Мова йде про ту чи іншу форму ініціативи, виробничої самостійності, прагненні до удосконалювання технології і методів обслуговування населення.

В даній курсовій роботі планується дослідити такі питання  як місце ринку праці в економічній  системі, різновиди ринків праці, сучасний стан ринку праці в Україні.

Гадаємо, що вивчення саме цих напрямків дасть змогу якнайповніше розкрити обрану тему дослідження.

 

РОЗДІЛ І. РИНОК ПРАЦІ  В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

1.1. Праця як головний  елемент виробничо-господарської  діяльності

 

Робоча сипа — це сукупність фізичних та розумових  здібностей людини, її здатність до праці. Як головна умова виробництва у будь-якому суспільстві робоча сила має весь час діяти. Цей процес дістав назву її споживання. Інакше кажучи, споживання робочої сили є сама праця, її ще називають «живою працею».

Праця — діяльність людини, спрямована на зміну предметів та сил природи з метою задоволення її потреб. Вона є винятково якістю людини. Тварини також виконують окремі трудові операції, користуються природою і вносять в неї певні зміни. Проте вони роблять це інстинктивно. Праця ж як усвідомлена діяльність властива лише людині. Наприклад, архітектор, на відміну від бджоли, яка з Інстинкту створює соти, спочатку в уяві складає ідеальний образ майбутньої будівлі, а згодом з допомогою креслень, малюнків, розрахунків створює її. У процесі праці змінюється не лише природа, а й сама людина, нагромаджуючи знання, досвід, уміння. У цьому розумінні праця створила людину і є головним чинником її розвитку і вдосконалення [8, c.190].

Засоби виробництва (речовий  фактор) самі по собі - це купа мертвих  речей. Для того, щоб почався процес виробництва, їх необхідно поєднати з робочою силою (особистий фактор). Лише жива праця спроможна воскресити з мертвих і перетворити в діючі засоби виробництва. А це означає, що вирішальним елементом будь-якого виробництва є людина з її умінням, виробничим досвідом, навичками до праці. Отже, особистий та речовий фактори виробництва повинні постійно взаємодіяти. В результаті такої взаємодії факторів виробництва виникає нова категорія - продуктивні сили. Ще А.Сміт говорив, що праця є батьком багатства, а земля (природа) його матір'ю.

 

 

1.2. Поняття  ринку праці, його елементи  і функції. 

Структура, типи і форми ринків праці

 

Ринкова система  являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими  ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових  виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці — це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча сила”. Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку  праці полягає в тому, що він  охоплює не тільки сферу обігу  товару “робоча сила”, а й сферу  виробництва, де найманії й працівник  працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці  ринок праці охоплює всіх здатних  працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

• особи, що не працюють, але бажають працювати  й шукають роботу (безробітні, які  мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

• особи, котрі  хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

• особи, які  зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце  роботи [1, c.17].

Указані категорії  людей і визначають пропозицію праці  на ринку праці.

Отже, ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку  праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені  правові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість вільного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати. Проте цього недостатньо, оскільки, з економічного погляду, власник робочої сили змушений продавати її тоді, коли у нього немає всього необхідного для ведення свого господарства як джерела для одержання засобів існування, або коли дохід з інших джерел є недостатнім.

Покупцем товару “робоча сила” на ринку виступає підприємець, який має все необхідне для ведення власного господарства. Крім своєї праці, підприємець залучає інших працівників за певну грошову винагороду. Відбувається обмін індивідуальної здатності до праці на засоби існування, необхідні для відтворення робочої сили, а також здійснюється розміщення працівників у системі суспільного поділу праці країни.

Важливою умовою формування й функціонування ринку  праці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого  місця — інтересам працівника.

Ринок робочих  місць як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, передусім характеризується кількістю  вакансій на підприємствах і в  організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії як тих підприємств  і організацій, які вже функціонують, так і тих, що тільки вводяться в дію. Крім того, враховуються і ті робочі місця, на яких працівники не задовольняють роботодавця, і тому він шукає їм заміну.

Необхідними умовами  функціонування ринку праці є  також організація єдиної, замкненої  по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідготовки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громадських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їхньому утриманні, та ін.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці:

роботу силу, працю чи послуги праці? Проте  більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.

Індивідуальна робоча сила являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила, як зазначалося, є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник — найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись власником цього товару.

Найманий працівник  і підприємець юридичне рівноправні  і користуються правами людини й  громадянина однаковою мірою. Відносини  між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий працівник повинен працювати в організації підприємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим договором (контрактом).