Природні монополії та їх регулювання в Україні

Перелік суб’єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

До суміжних ринків, що регулюються  відповідно до Закону «Про природні монополії», належать:

постачання природного газу та інших  речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом;

зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами);

внутрішні та міжнародні перевезення  пасажирів та вантажів залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом;

виробництво електричної енергії  в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами  здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами);

постачання електричної енергії;

виробництво теплової енергії (крім випадків, коли вона використовується виключно для внутрішньовиробничих потреб) в  обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва теплової енергії (ліцензійними умовами);

Предметом регулювання діяльності суб’єктів природних монополій  згідно з Законом «Про природні монополії» є:

• ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються)
• суб’єктами природних монополій;
• доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються)
• суб’єктами природних монополій;
• інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Регулювання діяльності суб’єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів:

• гласності та відкритості процедур регулювання;
• адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб’єкт природної монополії;
• самоокупності суб’єктів природних монополій;
• стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;
• забезпечення захисту прав споживачів.

При регулюванні цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій  враховуються:

• витрати, які згідно з законами про оподаткування відносяться на валові витрати виробництва та обігу;
• податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів;
• вартість основних виробничих фондів, амортизаційні відрахування, потреби в інвестиціях, необхідних для відтворення основних виробничих фондів;
• очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами);
• віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів;
• відповідність якості товарів, що виробляються (реалізуються), потребам споживачів;
• державні дотації та інші форми державної підтримки.

Органи, які регулюють діяльність суб’єктів природних монополій, при прийнятті рішень щодо такого регулювання враховують інформацію про діяльність суб’єкта природної  монополії, надану об’єднаннями споживачів, суб’єктами природних монополій, іншими заінтересованими особами, про результати оприлюднення та відкритих слухань щодо зміни цін (тарифів) на товари суб’єктів природних монополій.

Суб’єкти природних монополій  зобов’язані:

• дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках;
• вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню;
• забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами;
• надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами;
• забезпечувати посадовим особам органів, які регулюють їх діяльність, доступ до документів та інформації, необхідних для здійснення цими органами своїх повноважень, а також до об’єктів, устаткування та земельних ділянок, що є у їх власності або у користуванні.

2. Суб’єкти природних монополій  не можуть вчиняти дії, які  призводять або можуть призвести  до неможливості виробництва  (реалізації) товарів, щодо яких  здійснюється регулювання відповідно  до Закону «Про природні монополії», або до заміни їх іншими товарами, не однаковими за споживчими характеристиками[17, c. 35-38].

 

Висновки

Отже, слід зазначити, що природна монополія це таки стійка форма господарювання, і навряд чи вона зживе себе, поки існують галузі, потреба населення в продукції і поки існує диференціація суспільства. Існує багато суперечок про способи регулювання природних монополій, і це зрозуміло, адже, і споживачі, і монополісти, і самі комісії з регулювання прагнуть дістати максимальний прибуток. Однак це не єдина причина розбіжностей, адже насправді система регулювання природних монополій далеко не досконала. Тому, імовірніше всього, що методи державного регулювання природних монополій будуть постійно удосконалюватися, хоча навряд чи подібний рід зміни зможуть задовольнити усіх, отже, це питання буде одним з основних у пошуковому плані, і інтерес суспільства до нього ніколи не згасне.

Нашу економічну політику увесь  час кидає з адміністративної сваволі по керуванню виробництвом до стихії самостійності господарських осередків. Але в першому випадку виявляється обмеження місцевих інтересів, а в другому – непогодженість роботи. Ідеальне рішення не в тім кому надавати право вирішувати, а в забезпеченні належної спрямованості цієї діяльності, що досягається шляхом більш ретельного економічного і правового регулювання.

Негативні наслідки існування природних монополій в економіці проявляється за такими трьома напрямками: нераціональне господарювання, встановлення завищених цін на продукцію (послуги), неналежна якість продукції (послуг). Для того, щоб протидіяти негативним наслідкам існування природних монополій необхідне втручання ззовні, яке здебільшого проявляється у формі державного регулювання діяльності природних монополій.

Аналіз законодавства України та практичної ситуації стосовно державного регулювання діяльності природних монополій, узагальнення напрацювань фахівців у цій сфері дозволив виявити принаймі три основні тенденції. По-перше, низка важливих пунктів законодавчих актів не має належного наукового підґрунтя, що викликає сумніви в оптимальності цих актів. Стосується це передусім зарахування певних видів господарської діяльності до природних монополій, а також  чинників, які враховують під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єктів природних монополій в Україні. По-друге, впровадження механізмів регулювання природних монополій, передбачених Законом України "Про природні монополії", невиправдано  затягнулося. По-третє, є значні розбіжності між цілями регулювання природних монополій в нашій країні й ефективністю цього регулювання на практиці. В Україні дотримуються (без видимих успіхів) трьох стратегій поліпшення функціонування діяльності природних монополій (перебування їх у державній та приватній власності, а також створення комісій для регулювання їхньої діяльності), а стратегію штучно стимульованої конкуренції (вільний доступ, франшиза) не використовують.

Аналіз світового досвіду не дає однозначної відповіді на питання про оптимальність тієї чи іншої стратегії державного регулювання  діяльності підприємств-природних монополістів. Кожна держава обирає стратегію залежно від технічного й економічного розвитку, національних традицій. При цьому фактично кожна стратегія державного регулювання функціонування діяльності природних монополій (ексклюзивна державна власність, приватна власність, наглядові комісії, механізми спеціально стимульованої конкуренції, такі як вільний доступ і франшиза) має шанси на використання і резерви для удосконалення.

 

Список використаної літератури

1. Анохіна І. Поняття та правовий статус регулювання суб’єктів природних монополій //Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - C. 32-35

2. Анохіна І. Предмет регулювання  діяльності суб’єктів природних  монополій //Підприємництво, господарство  і право. - 2004. - № 7. - C. 52-55

3. Биконя С. Ф. Поведінка монополій  в умовах перехідної економіки  //Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 5. - C. 4 - 14.

4. Вергун Л. Природні монополії  як об’єкт державного регулювання  (на прикладі країн Європейського  Союзу) //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - C. 318-328

5. Гречко А. Об'єктивна необхідність  реформування природних монополій  в Україні (на прикладі системи  залізничного транспорту)/ А. Гречко //Економіст. - 2007. - № 6. - C. 55-58.

6. Кравченко Ю. Ринкам природних  монополій - ефективне регулювання/ Ю. Кравченко //Економіка України. - 2006. - № 6. - C. 12-19

7. Кравченко Ю. Природні монополії в економіці України/ Ю. Кравченко //Економіст. - 2005. - № 12. - C. 46-48

8. Лагутін В. Д. Природні монополії  і суміжні ринки в Україні:  особливості формування та ймовірні  сценарії реформування //Актуальні  проблеми економіки. - 2007. - № 9. - C. 45 - 56.

9. Паламарчук В.

Державне регулювання природних  монополій в Україні //Економіка. Фінанси. Право. - 2001. - № 5. - С.11-15

10. Паламарчук В. Практика господарювання  та необхідність державного регулювання  природних монополій в українській  економіці/ В.Паламарчук //Економіка.  Фінанси. Право. - 2001. - № 8. - C. 3-5.

 

11. Слабак Л. Реформування інфраструктури в умовах природної монополії //Фінанси України. - 2002. - № 7. - C. 85-88

12. Стадницький Ю. Причини виникнення  та існування природних монополій  //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 10. - С.25-40.

13. Супрун В. Проблеми державного регулювання природних монополій в Україні: розвиток та перспективи/ В. Супрун, В. Венгер //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С.20-25.

14. Филюк Г. Економіко-правові  засади державного регулювання  природних монополій в Україні  //Економіка України. - 2001. - № 8. - C. 48-52

15. Филюк Г. Напрями підвищення  інвестиційної привабливості природних  монополій в Україні //Фінанси  України. - 2000. - № 8. - C. 56-66

16. Филюк Г. Соціально-економічні  наслідки монополії: теоретичний  і практичний аспект //Економіка України. - 2008. - № 1. - C. 30-41

17. Филюк Г. Сучасні тенденції  та проблеми регулювання діяльності  суб'єктів природних монополій  в Україні //Економіка України. - 2004. - № 7. - С.31-41