Потенціал підприємства

Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей  підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні   конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

-підвищення якості кінцевого  результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до  потреб споживачів;

-економія ресурсів у  споживачів за рахунок підвищення  якості всіх елементів потенціалу  та, як наслідок, підвищення якості  кінцевої продукції або послуги.

Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних  рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба  в цьому випадку розглядається  як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «вчорашні» світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва  продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною  продукцією на даному ринку для задоволення  потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на теперішній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції  або випереджальних) в процесі  планування відтворювального процесу.

Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори  виробництва й інвестиції.

Нормативний підхід полягає  у встановленні для найважливіших  елементів потенціалу нормативів:

- якості та ресурсоємності  продукції, завантаженості технічних  об'єктів, параметрів ринку і  т. д.;

- ефективності використання  ресурсного потенціалу;

- щодо розробки й ухвалення  управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені  нормативи повинні відповідати  вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

Інтеграційний підхід у процесі  формування потенціалу підприємства націлений  на дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії  між окремими його елементами.

Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і  співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки  аналогічних систем на деякому тимчасовому  відрізку.

Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою  економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією елементів  потенціалу, у нормативних актах  за допомогою методів примушування.

Поведінковий підхід ґрунтується  на підвищенні ефективності сукупного  потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей  і забезпеченні максимальної адаптації  до умов конкретної ситуації в процесі  формування потенціалу підприємства.

Структурний підхід у процесі  формування потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів  потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

3. Основні фактори та передумови формування та розвитку потенціалу підприємства

 

У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання.

Очевидно, що в  основі побудови системи цих факторів повинен лежати принцип сфери  впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові  умови на вході (умови конкуренції  на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо  в галузі).

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура.

Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на попередніх умовах розвитку релевантних факторів, тобто певних передумовах. Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, пов'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов'язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

Матеріальною  основою потенціалу підприємства є  фінансові ресурси, відображені  в його балансі, а величина сукупного  потенціалу є результатом спільних зусиль з реалізації його елементів, який залежно від інтересів власників  може бути виражений або потенційним  прибутком, що залишається в розпорядженні  підприємства, або його вартістю. Оптимізація  структури величини сукупного потенціалу припускає виділення проміжних  рівнів узагальнення потенційних можливостей  підприємства. Нижнім рівнем є виробничий потенціал, який формується як результат  використання і взаємодії техніко-технологічного, інформаційного, інфраструктурного, організаційного, кадрового елементів, а результатом  його реалізації є фактичний і  потенційний обсяг виробництва  продукції. Сполучною ланкою між  нижнім виробничим і загальним інституціональним  рівнями виступає ринковий потенціал, який формується як результат прояву компетенцій виробництва та активності підприємства, необхідних для задоволення  потреб ринку в певному обсязі продукції в умовах існуючого  маркетингового середовища. Результатом реалізації ринкового потенціалу є фактичний і потенційний обсяг продажів.

Таким чином, структурна модель формування потенціалу підприємства показує, що потенціал будь-якого  рівня виникає як результат взаємодії  ресурсів, що його забезпечують, і компетенцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок:

Передумовою і важливою складовою  будь-якого підприємства є потенціал, тому кожному суб’єкту господарювання необхідно знати і розуміти теоретичні основи, закономірності процесу формування, структуру, джерела зростання, методи оцінювання й напрями ефективного  використання такого потенціалу. Вільне володіння цим питанням дасть  змогу їм об’єктивно оцінювати свої можливості, розробляти нові напрями  діяльності підприємства, сформувати ефективну стратегію розвитку.

Формування потенціалу підприємства має відбуватися із врахуванням  результатів оцінки та стратегічних цілей розвитку. Під час формування потенціалу підприємства важливо підібрати  окремі його складові у такий спосіб, щоб вони у своєму найкращому поєднанні  забезпечили прояв позитивного  ефекту синергії. Інакше кажучи, важливо  досягти такого підбору та поєднання  елементів системи функціонування підприємства, який би забезпечував додатковий результат від взаємного підсилення їхніх спільних дій.

Особливе значення під  час формування потенціалу підприємства мають питання створення привабливого інвестиційного іміджу підприємства з  метою створення передумов для  залучення інвестицій у проекти  його розвитку. Це передбачає формування інвестиційного потенціалу підприємства.

Розвиток підприємства неможливий без активної інноваційної діяльності. В усьому світі саме інновації  є тим засобом, за допомогою якого  підприємство адаптується до змін у  зовнішньому середовищі або й  змінює його у власних інтересах, прагнучи і досягаючи економічного лідерства. Здатність до продукування інновацій є невід'ємною рисою  підприємця, завдячуючи якій він знаходить  вільні чи створює нові ринкові ніші, формує суттєві конкурентні переваги, забезпечуючи можливості для розширення бізнесу.

Список використаної літератури

 

1. Ачкасов І. А., Пушкар Т. А., Федорова В. Г. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Конспект лекцій/ І. А. Ачкасов, Т. А. Пушкар, В. Г. Федорова. - Х.: ХНАМГ, 2010. – 90с
2. Блонська В.І. Формування та оцінювання стратегічного потенціалу підприємств торгівлі/ В.І. Блонська, Р.О. Чижовський// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.3 – С.179
3. Бугай В.З. Теоретичні основи формування потенціалу підприємства/ В.З. Бугай, А.В. Горбунова, Ю.В. Клюєва//Вісник Запорізького національного університету. – 2011. - №1(9) - С.27-32
4. Добрикіна О.К. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник/ О.К. Добрикіна, В.С. Рижиков, С.В. Касьянюк, М.Є. Кокотько, Т.Д. Костенко, А.А. Герасимов. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – 208с.
5. Маринич І.А. Наукові підходи до формування потенціалу підприємства/ І.А. Маринич, Н.Р. Кадилович// Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.15. – С.222
6. Устенко М.О. Теоретичні засади формування потенціалу підприємства/ М.О. Устенко// Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2010. - № 32 - С.244
7. Хомяков В.І. Управління потенціалом підприємства/ В.І. Хомяков, І.В. Бакум. – К: Кондор, - 2007. – 400с