Перспективи розвитку малого підприємництва в Україні

По-третє, величезним є внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки.

По-п’яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу.[14, с.50-53]

Малі підприємства - досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування. 3 одного боку, воно в силу численності функціонуючих господарств і їхньої високої динаміки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. 3 іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підривав монопольні позиції великих корпорацій.

Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислово-розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу.[17,с.352]

Адміністративно-командній економіці притаманна гігантоманія, тому що керувати з єдиного центру незначною кількістю величезних підприємств значно зручніше, ніж величезною кількістю малих. Проте саме розвиток малих підприємств здатен забезпечити в повному обсязі розвиток ринкових відносин, стабілізацію не тільки економічного, а й політичного стану країни. Малі підприємства здатні здійснити значний внесок у забезпечення зайнятості населення. Вони є гнучкими та ефективними з точки зору керування витратами, здатні швидко враховувати зміни потреб та попиту клієнтів. Крім того, суб'єкти малого бізнесу активно формують «середній клас» населення.[1б, с.2]

Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним в засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, - потенційно інноваційні, гнучкі й витратоефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

2. Роль малого підприємництва в економіці України

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища.

Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання.

Мале підприємництво - це самостійна, систематична, ініціативна господарська діяльність малих підприємств та громадян підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб'єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.[10, с.22]

Мале підприємництво залишається формуючим фактором розвитку ринкової економіки України та має великі потенційні можливості. Мале підприємство стало одним в головних чинників подолання бідності в Україні, вирішення питань зайнятості населення. зберігається тенденція збільшення обсягів реалізованої продукції (робіт,послуг) суб'єктами господарювання малого підприємництва. Однією з передових умов зростання виробництва є збільшення обсягу капітальних інвестицій.

Суттєву роль у позитивних зрушеннях останніх років відіграло поширення підприємництва, що завдяки виконанню низки економічних та соціальних функцій надає вітчизняній економіці гнучкості, мобільності, маневреності та інших конкурентних переваг.[9, с.115]

Формування малого підприємництва в Україні проходило шляхом самоініціативи і самоорганізації суб'єктів підприємництва в рамках нового законодавства, а також комерціалізації та приватизації державних підприємств, про що свідчить динаміка кількості суб'єктів малого підприємництва в 1992-2001 рр.[10, с.67]

Згідно в статистичним щорічником України у 2009 році кількість малих підприємств на 10 тис. наявного населення у порівнянні з 2000 роком зросла майже удвічі, що, в свою чергу, збільшило кількість найманих працівників на малих підприємствах.

Сьогодні розвиток малого бізнесу в різних регіонах України має неоднорідну насиченість, як за галузевими напрямками, так і за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними умовами його існування, глибокими деформаціями в розміщенні продуктивних сил. Гіперконцентрація продуктивних сил у високо індустріальних районах привела до того, що 6 областей України (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська) сконцентрували понад 50% основних виробничих фондів України. Сільське господарство переважає у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Черкаській областях.

Якщо простежити динаміку розвитку малих підприємств, то в 2009 році у порівнянні з 2006 роком в 13 регіонах України спостерігалося збільшення кількості діючих суб'єктів, а в 8 регіонах - їхня кількість зменшилась. Це стосується таких областей, як Вінницька, Волинська, Донецька, Закарпатська, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська, Хмельницька.

На 2009 рік найбільший коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах у Київській та Одеській областях. Частка зайнятих на малих підприємствах від кількості населення, зайнятого в усіх інших сферах економічної діяльності, в цих областях становить 8,3 та 8,1% відповідно. Що ж стосовно видів економічної діяльності, то найбільша кількість найманих працівників малих підприємств на 2009 рік задіяна у сфері торгівлі(531,4 тис. осіб), трохи менше осіб задіяно в операціях з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям(43б,1 тис. осіб), а третє місце за кількістю найманих працівників займає промисловість - задіяно 366,2 тис. осіб.

Нажаль, у кризовому 2009 році вітчизняне мале підприємництво пережило втрату робочих місць на рівні 4% порівняно з 2008 роком. Також цей рік характеризувався різким падінням обсягу реалізованої продукції, товарів і послуг у малому бізнесі, що становило 20,2%. Соціальні відрахування для малих підприємств становили у 2009 році 1,6% операційних витрат. Для порівняння: на промислових підприємствах соціальні відрахування у 2009 році були більш ніж удвічі вищі- 3,6% операційних витрат. У кризовий 2009 рік частка зарплати і соціальних відрахувань в операційних витратах на малих підприємствах скоротилася, а на промислових - зросла. У порівнянні в 2008 роком, в якому середньомісячна номінальна зарплата на малому підприємстві становила 970 грн., а в 2009 році- 915 грн.

Реалії існування малих підприємств України свідчать про вкрай незадовільне становище, в якому опинилися виробники товарів та послуг. Так, за даними 2009 року, їх прибутковість була від'ємною та становила 21209,9 млн. грн. збитку. Проте це ще не найгірший показник порівняно з вкрай високими збитками 2008 року 37482,2 млн. грн., з якого розпочалася фінансово-економічна криза. Доля прибуткових малих підприємств різко зменшувалася, починаючи з 2007 року, за підсумком 2009 р. вона становила лише 60,1%. Найвищий прибуток було одержано в сфері фінансової діяльності. Найбільших збитків у 2009 понесли підприємці, які займаються операціями з нерухомим майном, орендою, інжинирінгом та наданням послуг підприємцям, причому тенденція до збитковості простежується з 2006 року. Найбільший відсоток прибуткових підприємств протягом трьох років поспіль (2007-2009) спостерігається у галузі роздрібної торгівлі, ремонту побутових виробів та предметів особистого вжитку. У 2006 році найбільша доля прибуткових підприємств була характерна для галузі освіти. Проте у 2009 доля прибуткових підприємств в освіті склала лише 66,6% та поступилась не лише роздрібній торгівлі, а й сільському господарству (доля дохідних підприємств в якому - 67,9%).

Більшість економістів відмічає, що метою підприємництва є максимізація прибутку. Однак в дійсності для малого підприємства важливим є стабільний обсяг продажів, тобто задача утримання на якомога більшому часовому інтервалі певного рівня прибутку. Певний вплив на цей процес має механізм реінвестування прибутку. Сьогодні у українських підприємців - власників малого бізнесу, збентежених кризою та новим податковим законодавством, виникає почуття, що бізнес потребує все більших вкладень, не залишаючи нічого у вигляді чистого прибутку самому підприємцю. При цьому тільки чистий прибуток визначає цінність будь-якого бізнесу (з огляду на вищезазначені показники, можна констатувати, що у випадку інвестування коштів цінність матимуть лише підприємства роздрібної торгівлі, освіти та фінансової діяльності як ті, прибуткова доля яких найвища у % до загальної кількості підприємств).

Розвиток малого підприємництва в Україні залежить від багатьох чинників, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні (територіальні) умови. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону тощо. Ці та інші фактори слід враховувати при розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

Сьогодні діяльність малих підприємств не є досконало регульована законодавчо. Крім того малому бізнесу притаманні і ряд фінансових проблем, зокрема це стосується питання формування фінансових ресурсів підприємства, мікрокредитування підприємств, недосконалої системи оподаткування.

На сьогодні, найбільший вплив на розвиток малого підприємництва, його кількісний та якісний склад, мають податкові важелі. Створена в Україні податкова система не дозволяє підприємствам отримувати належні доходи та використовувати їх для інноваційного розвитку, стимулює непрозорість фінансів і приховування прибутків, інвестування їх в економіку країн з меншим податковим навантаженням.[9, с.187]

Прийняття нового Податкового кодексу України, унеможливлення працювати за спрощеною системою оподаткування, викликало невдоволення у багатьох підприємців малого бізнесу.

Суттєві переваги Податковий кодекс вносить у розвиток малих підприємств, особливо з невеликими доходами.

Так, по-перше, протягом п'яти років ( на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року) для юридичних осіб, обсяг доходу яких протягом чотирьох послідовних календарних кварталів не перевищує 100 000 гривень, установлюється нульова ставка податку. Крім того, у незалежності від обсягу доходу на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року усі суб'єкти-платники єдиного податку звільнюються від сплати земельного податку та збору за спеціальне використання води. Ще однією перевагою Податкового кодексу є скорочення ставки оподаткування для юридичних осіб з 10 до 6 відсотків бази оподаткування з одночасним врегулюванням сплати платниками єдиного податку страхових внесків до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Наслідком застосування такої ставки є не тільки загальне зниження ставки єдиного податку, а і безпосереднє наповнення місцевих бюджетів, що в свою чергу сприятиме покращенню місцевої соціальної інфраструктури. У результаті річні доходи місцевих бюджетів від надходжень єдиного податку збільшаться майже на 1 млн. грн.

Існуюча система адміністрування податків, одна з найгірших у світі, є одним з ключових факторів, які стримують розвиток української економіки, і потребує кардинального реформування.

Мале підприємництво здатне залучати до роботи на своїх підприємствах спеціалістів, які працюють на свій страх та ризик і навіть за меншу винагороду. Причина такої зацікавленості полягає в тяжінні до самостійності та реалізації своїх потенційних творчих можливостей, що значно важче зробити на великих підприємствах.

Отже, відродження і розвиток малого підприємництва в Україні вкрай необхідні. Становлення значної кількості суб'єктів малого підприємництва має, безперечно, позитивне значення для національної економіки, що значною мірою зумовить створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.

3.Проблеми  розвитку та функціонування малих  підприємств в Україні

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося.

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

– відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

– неймовірно важкий тягар оподаткування, що примушує багатьох суб'єктів малого підприємництва збочити в тіньову економіку;

– низькі темпи та перекоси в процесі реформування власності;

– відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

– обмеженість або повна відсутність матеріальних фінансових ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

– недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо. [7;4]

На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єктів підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо.

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів.