Передумови інтеграції України до ЄС

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Чинники сприяння  та протидії інтеграції України  до ЄС

Європейський вибір України відображає життєво важливі інтереси України, викристалізувався з усієї попередньої історії українського народу, його ментальності та глибоких демократичних традицій, грунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід'ємною частиною єдиної Європи.

З усіх можливих альтернатив лише євроінтеграційний курс здатний забезпечити нашій державі гідне місце в сім'ї європейських народів. Для України інтеграція в Євросоюз - це рух країни до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому це є стратегічною метою державної політики України.

Інтеграція України в ЄС має свої переваги і недоліки для України, і для Європейського Союзу.

Для нашої держави важливого значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, досягнення відповідності копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в державі та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу - повноправне членство в ЄС.

Як невід'ємна (в географічному, історичному та культурному аспектах) частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. Євроінтеграційний курс розглядається саме у контексті реалізації цієї моделі в умовах України.

Вступ у майбутньому до ЄС сприятиме більш активному долученню нашої держави до європейських демократичних цінностей, поширенню на неї зони загальноєвропейської стабільності та безпеки, уникненню нових ліній поділу на континенті. Членство в ЄС дозволить більш ефективно використовувати переваги міжнародної спеціалізації та кооперації, що стане важливою передумовою прискорення економічного розвитку та модернізації країни.

Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо. [19]

В економічній сфері переваги інтеграції в структури Євросоюзу випливають з функціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації суспільства і наявності колективних механізмів підтримання макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприятиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах єдиного ринку; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню обсягів торгівлі на ринку ЄС; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науко- і техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні.[7] Інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального розвитку ЄС для прискорення виходу на рівень економічного розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу.

Європейський Союз (з урахуванням майбутнього розширення) стане потужним ринком для 500 млн. споживачів. Враховуючи їхню високу платоспроможність, швидкі темпи економічного розвитку країн ЄС, культуру виробництва, споживання, розрахунків, цей ринок має для України значні перспективи. Саме на європейському фінансовому ринку, який сьогодні є найбільшим у світі, Україна може мобілізувати кошти, необхідні для забезпечення макроекономічної стабільності, диверсифікуючи тим самим джерела зовнішніх запозичень.

Розвиток міжнародного співробітництва та економічних зв’язків з ЄС безпосередньо впливає на більш раціональний розподіл ресурсів, підвищення ефективності економічних процесів, тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані.

Соціальні переваги членства в ЄС пов'язані з наявними тут високим рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля.

Наслідком інтеграції України в ЄС стануть суттєві зміни в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального забезпечення, належних умов життя громадян, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального захисту і соціального страхування відповідно до європейських стандартів.

Сама мета інтеграції в ЄС, як доводить досвід практично всіх нинішніх країн-претендентів "першої хвилі" (Естонії, Польщі, Словенії, Угорщини, Чехії та Кіпру), є потужним стимулом необхідних для цього соціально-економічних перетворень.

Позитиви європейської інтеграції України для Європейського Союзу мають оцінюватися із точки зору внеску, який наша держава може зробити в його розвиток.

Це стосується насамперед геополітичної ролі України як одного з ключових факторів регіональної і загальноєвропейської стабільності та безпеки. Україна уклала угоди про дружбу з усіма своїми сусідами, забезпечила міжетнічний мир і стала загальновизнаним чинником стабільності у Центральній Європі. Її приєднання до ЄС (одночасно з поглибленням співпраці з Російською Федерацією в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах) суттєво усунуло б небезпеку відродження протистояння між Сходом та Заходом, утворення нових геополітичних ліній розподілу на європейському континенті.

Україна має потенційно широкі ринкові можливості, значення яких важко переоцінити як на нинішньому етапі торговельно-економічних відносин з Євросоюзом, так і в рамках майбутнього єдиного ринку після її вступу до ЄС. Кадровий, науковий, промисловий (особливо в галузях високих технологій), сільськогосподарський потенціал нашої держави, її зростаюча роль у міжнародній миротворчій діяльності - це той безперечний позитив у євроінтеграційному контексті, який має бути врахований Євросоюзом.

Велике значення для ЄС матиме також транзитний потенціал України, насамперед з точки зору торговельно-економічних зв'язків між ЄС та Росією і країнами Центральної Азії. З входженням України до ЄС значущість цього чинника значно підвищиться.

Розглядаючи недоліки інтеграції України до ЄС, згадаємо такі проблеми  України, як:

1. Обмеженість надійного джерела  та потенціалу розвитку експортних  можливостей - стійкого платоспроможного  внутрішнього ринку;

2. Слабкі позиції України у  сфері високих технологій, низький  рівень розвитку НТП;

3. Недостатній рівень розвитку  сучасної інфраструктури, особливо  інформаційної і транспортної, та  видів діяльності, що підтримують  присутність українських виробників  на міжнародних ринках;

4. Невисокий рівень конкурентоспроможності  вітчизняних виробників, їх товарів  і послуг та економіки країни  в цілому;

5. Відсутність масштабних інвестицій  в економіку України з боку  провідних європейських ТНК, що  унеможливлює входження українських  виробників до їх міжнародних  розподільчих систем;

6. Складнощі створення й удосконалення  фондового ринку;

7. Недостатня готовність інституційної  структури в Україні, брак кваліфікованих  кадрів, ресурсної бази для виконання  відповідних заходів.

На прикладі країн Південної Європи  в процесі їхньої інтеграції до ЄС, ми можемо проаналізувати основні  загрози, що постають перед країнами-кандидатами на інтеграційному шляху.

Після підписання угод про асоційоване членство і обрання курсу на скорішу інтеграцію до об’єднаної Європи, відбулося значне зростання обсягів торгівлі між країнами-кандидатами та ЄС. Так, частка товарного експорту ЄС з державами цього регіону зросла з 2,4% у 1992 р. до 7,4% – у 2004 р., тобто у 3 рази, а частка товарного імпорту – з 2,1% у 1992 р. до 5,2% – у 2004 р., тобто майже у 2,5 рази. Крім того, обсяги товарообороту ЄС з регіоном ПЄ були досить значними – ці країни до свого приєднання до ЄС входили до п’ятірки провідних імпортерів з країн ЄС та до десятки провідних експортерів, що було свідченням пріоритетного значення торгових відносин з цим регіоном для ЄС.

Приєднання до ЄС означало для країн  „входження до західного співтовариства добробуту і безпеки ”. Нові члени після вступу до ЄС в

основному подолали замкнутість свого економічного простору та увійшли

до динамічно зростаючого ринку з обґрунтованими нормами та

стандартами. Прийняття до ЄС та пов’язане з цим скорочення тарифних і

нетарифних торговельних обмежень додатково стимулювало зовнішню

торгівлю та збільшувало ринок збуту.

Таким чином  ЄЕС виділив із бюджету на вирішення економічних проблем коштів у розмірі 2,3% ВНП  Греції, 2,5% ВНП Португалії; та 0,4 ВНП Іспанії.[15] Зокрема, після вступу в ЄС в 1981 році Греція стала одержувати фінансову допомогу, що також сприяла зміцненню економічного становища. Стійкий розвиток туризму, судноплавства й сфери обслуговування забезпечило Греції стабільне економічне становище: відповідно до "Індексу розвитку людського потенціалу", що використовувався ООН для оцінки якості життя в різних країнах, Греція в 2005 й 2006 роках зайняла 24 місце серед 177 країн світу [30]. Щодо сільського господарства ЄК відмітила, що зі вступом Іспанії зона сільськогосподарського виробництва Співтовариства збільшилась на 30%, а кількість населення, зайнятого в цій сфері – на 31%. 1980-х років економіка Іспанії була найбільш динамічною в Європі, середньорічний приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) становив 4,1% у 1986-1991 роках. [11] Програма реструктуризації промисловості була спрямована на відтік ресурсів і робочої сили з неефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. Приєднання до ЄС також стимулювало зростання економіки: на початку 1990-х років Іспанія одержала майже 1/5 регіональних субсидій ЄС. [11]

На теперішній час країни ЄС переживають досить складний період. За підсумками 2009 року загальний борг країн Єврозони  €7,1 трлн, чи 78,7% ВВП. В середньому по Єврозоні дефіцит державного  бюджету в 2009 г.  6,3% ВВП. [12]

Економіки країн Північної Європи  жили в умовах високих інфляції і високих процентних ставок і очевидно були не готові до введення євро. Швидкий розвиток, після вступу до ЄС, Середземного  регіону в 1999-2007 рр. в значній мірі був викликаний масштабною кредитною експансією і збільшенням державних витрат. Як тільки довіра була підірвана  кризою, ставки пішли вгору (для Греції вони досягли 11,2% річних), і обслуговувати  борг стало немислимо. А девальвувати  свою валюту було неможливо. Так виникла масштабна, але все ж і регіональна проблема.

Втеча з активів, пов'язаних з Грецією, вдарить по банках країн Єврозони, підірве довіру до євро і створить боргові проблеми для інших країн ЄС, в першу чергу Іспанії та Португалії. Німецьким банкам Греція та грецькі компанії винні в цілому 43 млрд. доларів.

Загроза була не тільки для стійкості  єдиної валюти, але і стабільності фінансових інститутів: адже  головні власники облігацій Греції, Італії, Іспанії і Португалії - це французькі  (на €850 млрд.) і німецькі (на €520 млрд.) банки та пенсійні фонди. Ось чому заходи по підтримці  євро стали і заходами спасіння національних банківських систем .

Німеччина надала майже  30% виділених Греції засобів, на кожного німця приходиться по 272,38 євро. При цьому борг на душу населення греків перед країнами Єврозони - 7104,54 євро. Зокрема фінансова допомога Люксембурга Греції в рамках екстрених кредитів на 80 млрд. євро, дозволених властями Євросоюзу, дорівнює 417,54 євро на душу населення, що являється максимальним  показником серед країн Єврозони, повідомляє агентство Bloomberg. При цьому на долю Люксембурга приходиться всього 0,3% грецького "плану спасіння".[27]

Таким чином, на прикладі Греції, Італії, Іспанії і Португалії ми можемо зробити висновки, що  очевидно українська економіка вступивши в ЄС розвивалась би за таким же принципом. Адже економіка України також не відповідає стандартам ЄС, зокрема дефіцит державного бюджету  8,2% ВВП проти 3% ВВП стандарту ЄС. Для ЄС у той же час Україна є лише привабливим ринком збиту і не розглядається, як повноцінний економічний партнер.

Європейський Союз  просто  не в змозі прийняти Україну, тільки для зняття диспропорції в інфраструктурі, приведення її до євро стандартів виявилася непотрібним  пів бюджету ЄС. Тому прийняв Україну ЄС може просто розвалитися, адже економічно сильніші країни ЄС не зможуть утримувати  настільки слабкі.