Підготовка до проведення моніторингу соціально-трудової сфери

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Июня 2013 в 17:52, курсовая работа

Краткое описание

Становлення сучасної соціально-трудової сфери є однією з ключових проблем функціонування системи життєзабезпечення людини. Саме ступінь розвитку соціально-трудових відносин засвідчує якість соціально-економічних відносин.
Об'єктами моніторингу соціально-трудової сфери стають спеціально відібрані підприємства, установи та організації різних форм власності й галузей економіки, регіони, а також відібрані за соціально-демографічними та професійними ознаками групи населення.
Збір, обробка та передача статистичної інформації з моніторингу здійснюються на регіональному та державному рівнях. На регіональному рівні статистична інформація за затвердженими напрямками моніторингу формується територіальними органами Держкомстату України, Міністерства праці та соціальної політики України та інших державних органів виконавчої влади

Содержание

Вступ 4
1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери 6
2. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери 10
3. Особливості моніторингу соціально-трудової сфери 20
4. Підготовка до проведення моніторингу соціально-трудової сфери 23
Висновок 26
Список літератури 29

Прикрепленные файлы: 1 файл

КУРСАК.docx

— 83.10 Кб (Скачать документ)

Таблиця 1

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами  та місцем проживання у 2012 році (в середньому за період, у % до загальної кількості  населення відповідної вікової  групи)

 

Всього

У тому числі за віковими групами, років

Працездатного віку1

15-24

25-29

30-39

40-49

50-59

60-70

Все населення

59,7

33,7

73,8

78,8

80,0

62,2

24,0

61,7

Жінки

54,8

29,3

65,3

73,6

79,0

56,5

21,7

63,8

Чоловіки

65,2

37,9

82,0

84,0

81,1

69,3

27,4

70,3

Міське населення

58,5

30,5

74,3

79,5

80,3

60,5

17,0

66,9

Сільське населення

62,7

40,3

72,5

76,9

79,5

66,4

39,8

67,4


1Жінки віком 15-55 років, чоловіки - 15-59 років

Проте, загальна кількість робочих місць в Україні почала швидко скорочуватися. Станом на кінець січня 2013 року було 10,2 млн робочих місць, що на 1,6% менше, ніж у грудні минулого року. При цьому січневе зниження кількості штатних працівників не можна пояснити сезонним чинником, оскільки в січні минулого року кількість робочих місць зросла на 1,9%. Чисельність штатних одиниць скорочується вже шість місяців поспіль - з серпня. Однак якщо восени ці темпи були невисокими, то з листопада вони стали прискорюватися. В цілому за 12 місяців кількість робочих місць вже знизилася на 3,8%.

Найбільш  істотний вплив на загальну ситуацію на ринку праці здійснив сектор операцій з нерухомістю. Кількість повних робочих місць у ньому в  січні скоротилася більш ніж  у п'ять разів - з 691,7 тис. до 134,4 тис.

Крім того, в січні істотно знизилася  кількість повних робочих місць  у сфері транспорту і зв'язку (-16,1%). Це пов'язано з різким зменшенням повних робочих місць у поштовій діяльності - з 175,2 тис. до 79,4 тис. Значне скорочення повних робочих місць спостерігається в медицині (-7,7%). Більш низькими виявилися темпи і в інших бюджетних секторах: держуправлінні   (-0,7%) і освіті (-0,3%) [10].

Таблиця 2

Попит та пропозиція робочої сили у 2013 році

 

Кількість зареєстрованих безробітних, тис. осіб

Потреба підприємств у працівниках  на заміщення вільних робочих  місць (вакантних посад), тис. осіб

Навантаження зареєстрованих безробітних  на 10 вільних робочих місць (вакантних  посадах), осіб

Січень

564,5

54,1

104

Лютий

589,1

59,0

100

Березень

571,6

67,8

84

Квітень

534,7

69,5

77


 

Діаграмма 1

Моніторинг  зайнятості та ринку праці найбільш чітко показує, в якому напрямку необхідно коригувати економічну політику в державі, щоб становлення ринку  пройшло з мінімальними соціально-економічними втратами.

Блок 3. Соціально-трудові процеси на підприємствах, установах, організаціях.

Реформування  форм власності підприємств, установ, організацій викликає нові явища  у сфері трудових відносин. Основні  проблеми, пов'язані з соціально-трудовою сферою підприємств, проявляються, перш за все, у характері трудових відносин і особливостях соціального клімату  в трудових колективах. Найбільша  напруга спостерігається в колективах у той час, коли відбувається найбільше  падіння реальної заробітної плати [7].

Моніторинг  соціально-трудових відносин на підприємствах, установах в організаціях дає  змогу вивчити на рівні окремих  підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності  підприємств, зміни обсягів виробництва  і кількості робочих місць  та їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію  й умови праці, трудові відносини.

Моніторинг  соціально-трудової сфери на підприємствах, установах, організаціях слід досліджувати через вирішення проблем соціального  захисту і підвищення рівня життя  працівників. Необхідно вивчати  співвідношення динаміки чисельності  зайнятих на підприємствах із динамікою  обсягів виробництва, особливості  змін у масштабах, характері й  напрямках прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок із результатами праці; причини масових  невиплат заробітної плати, аналізувати  диференціацію у заробітній платі  між окремими підприємствами, галузями, категоріями працівників; здійснювати  аналіз трудових відносин, виконання  трудових договорів, ролі профспілок у  діяльності трудових колективів.

Блок 4. Умови та охорона праці.

Основним  напрямком моніторингу соціально-трудової сфери є відслідковування змін умов та охорони праці на підприємствах, установах, організація [7].

Сьогодні  досить велика кількість працівників, зайнята в умовах праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, зокрема  в таких галузях як вугільна, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, металообробка. Працівники потерпають від нещасних випадків на виробництві, продовжує залишатись високою частка працівників, що мають професійні захворювання. Головною причиною такого становища є незадовільний стан умов і охорони праці на підприємствах, установах, організаціях.

Більшість підприємств  під час трансформаційних процесів ліквідували служби охорони праці, а у зв'язку з відсутністю державного замовлення на перегляд норм та правил з охорони праці значна їх кількість  морально застаріла, в той час  як науково-дослідні організації відповідного профілю втратили кадри.

Здійснення  моніторингу умов та охорони праці  виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає динаміку масштабів професійних  захворювань і травматизму, виявляє  підходи до вирішення цих проблем  не за рахунок покращення умов і  організації праці, а за рахунок  збільшення різного роду компенсаційних виплат.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична  звітність з питань охорони праці  за погодженням її форми зі спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування  від нещасних випадків.

Блок 5. Доходи та рівень життя населення.

Одним з важливих у моніторингу соціально-трудової сфери є також спостереження  за доходами і рівнем цін на споживчі товари та послуги, що відображається на рівні життя населення, обґрунтування  визначення рівня доходів населення, частки в них заробітної плати як головного джерела підвищення добробуту громадян і стимулу до ефективної праці [7].

За даними Держстату, в липні 2012 р. середня  нарахована заробітна плата в  Україні складала 3151 грн, в т.ч. в  промисловості – 3600 грн, державному управлінні – 3836 грн, наземному транспорті 3060 грн, освіті – 2730 грн, будівництві – 2601 грн, охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги – 2343 грн, сільському господарстві 2222 грн [1].

Діаграмма 2

 

Таблиця 3

Середня заробітна  плата за регіонами за місяць у 2013 році (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

 

Назва регіонів

Січень

Лютий

Березень

Україна

3000

3044

3212

Автономна Республіка Крим

2787

2583

2732

Вінницька обл.

2369

23885

2538

Волинська обл.

2341

2319

2457

Дніпропетровська обл.

3072

3248

3295

Донецька обл.

3485

3450

3706

Житомирська обл.

2314

2329

2440

Закарпатська обл.

2260

2298

2469


 

Продовження таблиці 3

Запорізька обл.

2874

3035

3068

Івано-Франківська обл.

2452

2432

2626

Київська обл.

3180

3299

3490

Кіровоградська обл.

2349

2354

2494

Луганська обл.

3121

3096

3291

Львівська обл.

2490

2520

2747

Миколаївська обл.

2869

3036

2943

Одеська обл.

2746

2687

2909

Полтавська обл.

2820

2784

2920

Рівненська обл.

2513

2801

2694

Сумська обл.

2470

2447

2599

Тернопільська обл.

2091

2125

2242

Харківська обл.

2717

2738

2963

Херсонська обл.

2248

2250

2393

Хмельницька обл.

2335

2463

2463

Черкаська обл.

2426

2438

2559

Чернігвецька обл.

2221

2263

2341

Чернігівська обл.

2268

2259

2485

м. Київ

4561

4688

4998

м. Севастополь

2766

2815

3000


 

Дані щодо розподілу кількості працівників  за розмірами заробітної плати, нарахованої  за червень 2012 р., вказують на те, що зарплата 5,4 % найманих працівників не перевищувала рівня мінімальної заробітної плати (1094 грн на місяць), 27,3 % – 1500 грн, 42,3 % – 2000 грн, 54,5 % – 2500 грн, 64,3 % – 3000 грн. Таким чином, лише трохи більше третини найманих працівників – 35,7 % – мали зарплату вищу за 3000 грн, з них мали зарплату в діапазоні:

    • від 3000 до 4000 тис. грн – 15,3 %;
    • від 4000 до 5000 грн – 8,6 %;
    • понад 5000 грн – 11,8 %.

Серед причин, що продукують низький рівень заробітної плати найманих працівників і  знаходяться в зоні впливу та відповідальності держави, слід назвати:

  • занижені державні стандарти оплати праці, зокрема, низький рівень мінімальної заробітної плати (МЗП), який станом на 1 липня 2012 р. складав 1102 грн;
  • неефективність механізму колективно-договірного регулювання оплати праці.

У моніторингу  доходів та рівня життя населення  особливо важливого значення набувають  соціальні обстеження. Наприклад, незважаючи на описані вище прогресивні тенденції, за даними соціологічних опитувань, що проводяться Інститутом соціології ЇІАН України та фірмою "Соціс", у 2012 р. 72 % громадян України відчували  себе "найнижчим прошарком" суспільства (6% — злиденними, 40 % — бідними  і 27 % — біднішими за середніх), 22 % — середніми і лише 5 % зараховували себе до трохи заможніших середніх (4 %), заможніх (1 %) і багатих (0,1 %). При  цьому 3 % опитаних часто не мали грошей на їжу, іноді жебракували, ще 10 % —  не вистачало продуктів харчування, вони іноді голодували, ще 49 % вистачало  коштів лише на продукти харчування.

Отже, моніторинг доходів і рівня життя населення  має включати систематичне вивчення рівня життя, його динаміки і диференціації  за основними соціально-професійними і соціально-демографічними групами  населення та за окремими регіонами  України. Основні висновки і пропозиції цього напряму здійснення моніторингу  мають сприяти більш об'єктивному  сприйняттю органами влади реальних результатів внутрішньої соціально-економічної політики.

Блок 6. Соціально-психологічний клімат у  трудових колективах.

Трудовий  колектив є сукупністю об'єднаних  для спільних дій з досягнення суспільно корисних цілей людей, пов'язаних спільністю інтересів, оформлених структурно та таких, що мають органи управління, забезпечення дисципліни та відповідальності. Трудовий колектив — це соціальна спільнота, яка становить сукупність малих груп, що є безпосереднім соціальним оточенням співробітника. Соціальні функції цих груп мають подвійний характер: включення працівників у соціально-трудові відносини основного колективу та створення на основі особистих контактів працівників мережі емоційних, психологічних стосунків. Поєднання цих двох груп відносин — соціальних та психологічних — утворює міжособистісні групові відносини, характерні для трудового колективу [7].

Информация о работе Підготовка до проведення моніторингу соціально-трудової сфери