Отчет по практике в ТОВ «Управління по будівництву тунелів і підземних споруд спеціального призначення»

 

Отже, аналіз фінансової стійкості досліджуваного підприємства показав, що зменшення показника коефіцієнта автономії у 2010 р. в порівнянні з 2009 р. на 0,16, що свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх кредиторів. Коефіцієнт фінансової залежності обернений до коефіцієнта фінансової незалежності і показує, що у 2010 р. 5,14 грн. активів припадає на гривню власних коштів. Збільшення коефіцієнту маневреності в 2010 в порівнянні з 2009 р. на 1,53, який становить 3,73, свідчить  про достатність власних оборотних коштів. Значення коефіцієнту співвідношення залученого і власного капіталу у 2010 р. 1,7 показує, що на 1 грн. власних коштів припадає 1,7 грн. залучених. Зростання цього показника у 2010 р. в порівнянні з 2009 р. свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про певне зниження фінансової стійкості підприємства. Коефіцієнт фінансової стабільності підприємства в 2010 р. знизився і не відповідає нормативним межам. Значення коефіцієнта покриття свідчить про неможливість покриття зобов’язань власним капіталом і про необхідність залучення зовнішніх джерел інвестування.

 

 

3.4. Аналіз рентабельності підприємства

 

Реалізуючи вироблену  продукцію, роботи чи послуги, підприємство відшкодовує собівартість продукції та інші витрати і одержує грошові накопичення у вигляді прибутку. Тому прибуток є узагальнюючим якісним показником ефективності господарювання.

Рентабельність –  це відношення прибутку до вартості елементів  виробництва, що сприяли його створенню. Аналіз рентабельності має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства. Рентабельність характеризує рівень віддачі витрат та використання засобів виробництва. Розрахуємо показники рентабельності для досліджуваного підприємства:

1. Коефіцієнт витрат виробництва (Квв) - розраховується шляхом ділення суми собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на чистий доход (виручку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Квит.вир. (2008) = 938340 / 1006056 = 0,933 або 93,3%;

Квит.вир. (2009) = 688420 / 701830 = 0,981 або 98,1%;

Квит.вир. (2010) = 695202 / 702730 = 0,989 або 98,9%.

Якщо цей показник з періоду у період збільшується, то це може свідчити про підвищення вартості сировини, збільшення трудових витрат або витрат у процесі виробництва продукції. 

2. Рентабельність  реалізації  продукції (товарів, робіт, послуг) (Ррп) – це відношення прибутку  від реалізації продукції (товарів,  робіт, послуг) до суми всіх  активів підприємства.

Ррп (2008) = 67716 / 1430124 = 0,047 або 4,7 %;

Ррп (2009) = 13410 / 1456339 = 0,0092 або 0,92 %;

Ррп (2010) = 7528 / 2161168 = 0,0035 або 0,35%.

3. Коефіцієнт рентабельності  активів (Какт) розраховується як  відношення чистого прибутку  до середньої суми активів.

Какт. (2008) = 9070 / 1425671 = 0,006;

Какт. (2009) = 1153 / 1443231 = 0,0008;

Какт. (2010) = 57 / 1808754 = 0,00003.        

Показники рентабельності показують загальну прибутковість  підприємства, яка залежить від ефективного  управління активами. Можна зробити  висновок,  що рентабельність активів протягом 2008-2010 рр. зменшилася.

4. Коефіцієнт рентабельності  власного капіталу (Квк) - розрізняють  рентабельність власного капіталу  до оподаткування і після оподаткування.

Рентабельність власного капіталу до оподаткування дорівнює відношенню прибутку підприємства від звичайної діяльності до оподаткування до власного капіталу.

Квк (2008) = 13488 / 419935 = 0,032 або 3,2 %;

Квк (2009) = 2015 / 420633 = 0,004 або 0,4 %;

Квк (2010) =  1560 / 420566 = 0,003 або 0,3 %.

Рентабельність власного капіталу після оподаткування дорівнює відношенню прибутку підприємства після оподаткування до власного капіталу.

Квк.оп (2008) = 9060 / 419935 = 0,022 або 2,2 %;

Квк.оп (2009) = 1132 / 420633 = 0,003 або 0,3 %;

Квк.оп (2010) =  57 / 420566 = 0,0001 або 0,01 %.

Рентабельність власного капіталу показує скільки прибутку приносить кожна гривня власного капіталу.

Обраховані основні  показники рентабельності підприємства зводимо до таблиці 9.

Таблиця 9

Показники рентабельності підприємства

№ п/п	Показник	2008	2009	2010	Відхил., % 2009/2008	Відхил., % 2010/2009
1	Рентабельність виробничої діяльності (коефіцієнт витрат виробництва)	0,933	0,981	0,989	105,1	106
2	Рентабельність реалізованої продукції	0,047	0,009	0,003	19,1	33,3
3	Рентабельність активів	0,006	0,0008	0,00003	13,3	3,8
4	Рентабельність власного капіталу: До оподаткування Після оподаткування	0,032 0,022	0,004 0,003	0,003 0,0001	12,5 13,6	75 3,3

 

Наведені розрахунки показують, що рентабельність виробничої діяльності зросла в 2009 р. в порівнянні з 2008 р. на 5,1%, а в 2010 р. в порівнянні з 2009 р. на 6%. Рентабельність реалізованої продукції в 2009 р. зменшилася на 80,9% в порівнянні з 2008 р., а в 2010 р. на 66,7%. Рентабельність активів підприємства в 2010 р. зменшилася в порівнянні з 2009 р. на 96,2%. Із характеристики приведених показників видно, що на кінець 2010 р. фінансовий стан підприємства задовільний і підприємство може продовжувати свою фінансово-господарську діяльність.

 

4. Індивідуальне завдання. Економічна безпека підприємства

 

У ринкових умовах господарювання підприємство, як відкрита система, функціонує у складному зовнішньому середовищі, що характеризується нестабільністю та постійною динамікою. Таке середовище змушує керівництво швидко адаптуватися до нових умов, потребує знання законів розвитку та пошуку шляхів виживання в ринковій економіці, врахування чинників невизначеності та нестійкості економічного середовища.

Найважливішими факторами, що впливають на економічну безпеку  підприємства, є ступінь досконалості законодавчої бази, рівень оподаткування, доступ на світові ринки збуту, інвестиційна привабливість регіону, держави. Насамперед, економічна-безпека підприємства залежить від економічної безпеки держави, регіону, адже ґрунтується на їхньому фінансовому, сировинному та виробничому потенціалі, перспективах розвитку. Наявність багаторівневої концепції економічної безпеки господарюючих суб'єктів усіх рівнів дає можливість забезпечити передбачуваність зовнішніх загроз підприємствам.

Економічній безпеці  підприємства властивий подвійний характер: з одного боку, вона забезпечує можливість власного функціонування, з іншого — є частиною (елементом) економічної безпеки системи вищого рівня і суб'єктом, що забезпечує виконання функцій регіоном, державою. В перехідні періоди розвитку економіки домінуючими є дослідження макроекономічних аспектів економічної безпеки.

Поняття "економічна безпека" пройшло чимало переосмислень у  зв'язку зі зміною умов зовнішнього  середовища і з урахуванням факторів, які зумовлюють процеси управління. Вперше поняття "економічна безпека" почало застосовуватися на Заході у зв'язку зі зростанням проблеми обмеженості ресурсів та розпадом колоніальної системи, що призвело до порушення традиційних зв'язків між постачальниками ресурсів, життєво необхідних індустріальним суспільствам.

Сутність економічної  безпеки полягає в забезпеченні поступального економічного розвитку суспільства з мстою виробництва  необхідних благ та послуг, що задовольняють  індивідуальні та суспільні потреби. Раніше усі питання, пов'язані із забезпеченням безпеки покладалися на державні органи. Останнім часом спостерігається відтворення системи безпеки, в якій провідна роль відводиться державі.

На мікрорівні економічна безпека проявляється в забезпеченні нормальної і стабільної діяльності підприємства, попередженні витоку інформації.

Головна мета управління економічною безпекою — забезпечення найефективнішого функціонування, найпродуктивнішої роботи операційної системи та економічного використання ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку.

До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

— забезпечення високої  фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства;

— забезпечення технологічної  незалежності та досягнення високої  конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;

— досягнення високої  ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;

— досягнення високого рівня  кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних  НДДкР;

— мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;

— якісна правова захищеність  усіх аспектів діяльності підприємства;

— ефективна організація  безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних  інтересів.

Головна та функціональні  цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів  і загальної схеми організації  економічної безпеки.

Загальна схема процесу  організації економічної безпеки  включає такі дії (заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

а) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав інформації, технології та устаткування);

б) загальностратегічне  прогнозування та планування економічної  безпеки за функціональними складовими;

в) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

г) загально-тактичне планування економічної безпеки за функціональними  складовими;

г) тактичне планування фінансово-господарської  діяльності підприємства;

д) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;

е) здійснення функціонального  аналізу рівня економічної безпеки; є) загальна оцінка досягнутою рівня  економічної безпеки.

Основними напрямами  організації економічної безпеки  підприємства за окремими функціональними  складовими є:

1. Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є "двигуном" будь-якої економічної системи.

2. Інтелектуальна й  кадрова складова — належний  рівень економічної безпеки у  великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму.

3. Техніко-технологічна  складова — процес охорони  техніко-технологічної складової  економічної безпеки, як правило,  передбачає здійснення кількох,  послідовних станів.

4. Політико-правова складова  — загальний процес охорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:

а) аналіз загроз негативних впливів;

б) оцінка поточного рівня  забезпечення;

в) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

г) здійснення ресурсного планування;

ґ) планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства;

д) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів  щодо організації належного рівня безпеки.

5. Інформаційна складова — належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки.

6. Екологічна складова — проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

7. Силова складова. Принципову схему організації силової складової економічної безпеки з виокремлюванням послідовно виконуваних робіт.

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

а) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);

б) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;

в) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (промислове шпигунство).