Особливості розподілу доходів в Україні. Проблема бідності в Україні

4.     право на працю і гідну її винагороду;

5.     право на професійні об'єднання;

6.     економічна доцільність і ін.

На практиці ці принципи реалізуються з використанням визначених методів, засобів, здійснюється вибір найважливіших цілей при обмежених засобах, але реалізуються вони лише частково.

Вищою формою державного економічного регулювання, як відомо, є державне економічне програмування, завдання якого - комплексне використання в глобальних цілях всіх елементів економічної політики держави. Об'єктами таких програм є галузі, регіони; соціальна сфера, різні напрямки НТП, наукових досліджень і т.д. Усі ці програми (прямо чи опосередковано) пов'язані чи впливають на доходи населення.

 

3. Бідність, як соціальна проблема.

3.1. Поняття бідності.

Сучасна наука визначає бідність як неможливість через нестачу коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. [5]

Я маю на увазі, що внаслідок матеріальних нестатків бідні верстви населення не можуть харчуватися відповідно до місцевих стандартів, не можуть оплачувати житло та комунальні послуги виходячи зі своїх потреб, не можуть лікуватися та відпочивати, забезпечуючи відновлення втраченого через хворобу або перенавантаження здоров'я, нарешті, не можуть забезпечити оплату освіти собі та своїм дітям. Отже, маючи економічне походження, бідність є набагато ширшим явищем, що стосується різноманітних аспектів життя населення.

Більш детально розглянемо особливості проблем бідності в Україні. До проблем можна віднести наступне:

1. Бідність не виникла разом  із становленням української  держави. Вона існувала і в  СРСР. Бідність взагалі є неминучою, навіть у дуже багатому суспільстві. За оцінками фахівців Інституту  народонаселення і соціальних проблем АН СРСР, у 1990 р. нижче межі малозабезпеченості жило 20-25 % населення країни. На думку міжнародних експертів, в Україні в цей час до бідних можна було віднести близько 11 % населення.

2. Збідніння широких верств населення  виникло одночасно з появою багатих прошарків, заможність яких пов'язана з неправедними джерелами і яким не притаманне благодійництво.

3. Бідними стали люди, які чесно  працювали і працюють у державі, жили за її законами.

4. Існуюче в Україні явище  бідності зайнятого населення є наслідком порушень у системі оплати праці та формуванні ринку робочої сили.

 

 

 

3.2. Визначення життєвого рівня населення

Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. Він виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу та правову захищеність.

Рівень життя населення — це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Його підвищення (соціальний прогрес) має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.

Категорія "рівень життя" акумулює широкий спектр соціально-економічних відносин, котрі виявляються через багаторівневу систему індикаторів стану та умов життєдіяльності особи, домогосподарства, соціальних груп, населення країни та її регіонів. Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя (рис. 4).

Рис.4

Умови життя (середовище існування) — це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.

Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Якість життя — ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.

Достаток — це рівень життя, який дає змогу користуватись усіма благами, що забезпечують всебічний розвиток людини;

Нормальний рівень життя — забезпечує раціональне споживання відповідно до науково обґрунтованих норм та нормативів, що дає можливість людині відновлювати свій фізичний та інтелектуальний потенціал;

Бідність — це життя, за якого споживання відбувається на рівні збереження працездатності як нижньої межі відтворення життєвих сил.

Зростання рівня життя створює можливості для поліпшення якості життя, його матеріальну базу. Умови, необхідні для поліпшення якості життя, не обмежуються рівнем вжитку товарів і послуг, якість життя включає соціальні результати економічного і політичного розвитку — середню тривалість життя, рівень захворюваності, умови і охорону праці і т.д.

У ринковій економіці найважливішими складовими якості життя стають міра соціальної захищеності населення, свобода вибору людини, поліпшення соціального середовища, національні і релігійні стосунки. Для характеристики рівня і якості життя використовується система індикаторів, котра включає інтегральні і приватні, натуральні і вартісні індикатори.

4. Бідність в Україні.

4.1. Оцінка бідності в Україні та шляхи її подолання.

Згідно з глобальним рейтингом якості життя 2011 року (нажаль за 2012 рік інформація відсутня), проведеним виданням International Living. Україна посіла  73 місце. Поруч - Намібія, Ботсвана, Туніс, Марокко, Тринідад і Тобаго. У попередньому дослідженні вона була на 69 місті. Укладачі рейтингу вважають, що економічна ситуація в Україні за останній рік значно погіршилася. Проаналізувавши рівень процентних ставок в Україні, інфляцію, темпи зростання ВВП і його відсоток на душу населення, автори дослідження визнали українську економіку однією з найвідсталіших у світі.

За даними Центру перспективних соціальних досліджень, на сьогодні зайнятість в Україні не виконує свою головну соціальну функцію і незахищає людину від бідності. 

Знавець повідомив, що на сьогодні 23% сімей, де працюють всі члени родини, знаходяться за межею бідності. Крім того,якщо в родині працює одна людина, то кількість таких сімей збільшується до 35–37%. Він також зазначив, що з народженням дитини ризик бідності посилюється. Так, серед сімей, де є одна дитина — 26% знаходяться замежею бідності, двоє дітей— 39% сімей, четверо та більше дітей— понад 70% сімей. Крім того, за словами Павла Розенка, існує величезне розшарування за доходами між населенням села та міста. Так, за межеюбідності знаходяться 15% сімей, що проживають у місті, і 36% тих, хтопроживає у селі. На думку експерта, причинами такої ситуації є політика держави щодо дешевої робочої сили та тінізація господарства.[58

За оцінками ООН, в Україні бідних людей –78%. Така ситуація може призвести до соціальної нестабільності та встановлення тоталітарного режиму. У сусідній Росії ситуація краща: за офіційними даними, нуждених людей тут - 10-

13 %. Проте, як зазначають російські  соціологи, у цілому бідних громадян у Росії –70%. Їхній рівень життя відповідає європейським уявленням про бідність.  А ось у Європі, за даними європейської соціологічної служби “Євробарометр”, за межею бідностсі –приблизно- 17% жителів. До речі, 2010 рік у Європі оголошено роком боротьби з бідністю та соціальною незахищеністю.

За даними Держкомстату України, 48,6% українців мають середній дохід

- 840-1560 грн. на місяць, 36,3% —менш  ніж 840 грн. на місяць. Тільки 8% українців заробляють від 1500 до 2000 грн. А понад 2000 грн. – лише 7,1%. В Україні найбільші зарплати отримують у Києві. За офіційними даними це 3260 грн. А за столицею йдуть східні регіони – Донецька та Дніпропетровська області (2388 і 2236 грн. відповідно)

Бідні верстви населення змушені ―проїдати близько 70% своїх доходів. У середньому українські громадяни витрачають на продукти харчування більше половини заробітку. За даними центру SOCIS 13% населення витрачали на продукти харчування майже весь свій бюджет (від 75% до 100%). А за європейськими нормами забезпеченими можна вважати громадян, які витрачають на їжу менше 20% свого місячного бюджету.

При оцінці рівня бідності потрібно враховувати значне поширення незареєстрованої зайнятості і незареєстровані (альтернативні) джерела доходів та альтернативні способи підтримки більш менш прийнятного рівня життя населення України.

Вагомою запорукою попередження бідності та покращення життя населення  є набуття населенням якісної освіти й подальше професійне та культурне самовдосконалення, розробка ефективного механізму стимулювання участі роботодавців у підготовці й працевлаштуванні фахівців, організації практики студентів, підтримки навчальних закладів у реалізації освітніх і наукових проектів. Не менш важливою умовою попередження бідності є забезпечення належного рівня здоров’я населення, що істотною мірою пов’язано не лише зі способом життя, а й доступністю медичних послуг. Основними напрямами підвищення рівня добробуту населення є такі: гарантування виплати компенсацій по вкладах фізичних осіб; забезпечення населення та бізнесу доступними кредитними ресурсами; завершення реформи житлово-комунального господарства; реалізація державної програми „Доступне житло”; розвиток іпотечного кредитування; формування цивілізованого ринку землі з подальшим зняттям мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, переоцінка таких земель і законодавче закріплення обґрунтованого мінімального розміру орендної плати. Для подолання бідності необхідно зменшити в Україні податковий тиск, спростити дозвільну систему та створити конкурентоспроможні умови для ведення бізнесу та становлення середнього класу в бізнесі.

4.2. Програма президента України щодо подолання бідності в Україні.

У 2010 році президент України В.Ф. Янукович видав Указ «Про невідкладні заходи з подолання бідності» від 26.02.2010 № 274 відповідно до якого Кабінет Міністрів України мав розробити за участі соціальних партнерів у тримісячний строк проект загальнодержавної програми подолання та запобігання бідності в Україні на 2010 - 2015 роки, яка б відповідала стандартам Міжнародної організації праці в частині визначення конкретних законів і постанов, що необхідно ухвалити, а також соціальних завдань і механізмів для досягнення цих стандартів.

За даними міністерства соціальної політики України наш уряд не сидить нам місці і все ж таки робить якісь шаги задля поліпшення рівня життя народу. Так було зроблено перерахунок пенсій та їх хоч і незначне, але підвищення. Заробітна плата серед вчителів та медиків зросла на 32 гривні.

В Україні перерахують прожитковий мінімум, створять фонд гарантування виплат боргів із заробітної плати, а ще — вітчизняні протезовиробники одержать істотну підтримку держави. Про це повідомила міністр соціальної політики Наталія Королевська. Також Наталя Королевська зазначила: «Прийнятий бюджет Пенсійного фонду передбачає кошти на своєчасну виплату пенсій для всіх пенсіонерів протягом року. В бюджеті також закладено кошти на підвищення з 1 січня та 1 грудня розміру мінімальної пенсії та на щорічне березневе підвищення пенсій. Також порівняно з 2012 роком передбачено зменшення дефіциту Пенсійного фонду майже на 25%» [1].

В крупних містах країни діє програма «Доступне житло». Але можливість участі мають невеликий процент наших громадян, тому що офіційний дохід має бути достатнім для виплати кредиту кожного місяця та забезпечення свого життя, а це в нашій країні скоріше виключення ніж правило.

 

 

 

 

 

  Висновки.

В цій курсовій роботі були розглянуті такі важливі питання, як нерівний розподіл доходів населення, держане регулювання доходів, визначення життєвого рівня населення, проблема бідності в Україні.

Доходи населення визначають соціальне становище в суспільстві, також рівень доходів кожної людини залежить від економіки країни, в якій він проживає. Таким чином, реалізація результативного перерозподілу доходів повинна здійснюватися за допомогою розробки державних програм, що передбачають конкретні заходи, перш за все в галузі регулювання доходів громадян, справедливого оподаткування та вдосконалення системи соціального захисту громадян.

      Подолання бідності  — завдання не одного дня. На  мій погляд, настійно необхідною є координація різнопланових зусиль, визначення пріоритетів на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу. Досить швидко адресними діями (переважно пасивного характеру — грошовими виплатами, субсидіями, допомогою продуктами, одягом тощо) можна викоренити абсолютну бідність у найгостріших її проявах. Пом’якшення ж відносної бідності, пов’язаної насамперед з економічною нерівністю населення, потребує більше часу й зусиль в основному активного характеру (допомоги у працевлаштуванні, відкритті власної справи, отриманні необхідної кваліфікації). Що ж до суб’єктивної бідності, то для попередження викликаних нею соціальних конфліктів потрібні час, довіра до влади на всіх рівнях та узгоджені дії майже всіх соціальних інститутів суспільства. 

  

Список літератури.

1. Цитата з інтерв’ю у журналі «Факти»
2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс:Принципы, проблемы и поли-тика. В 2т.: Пер. с англ. 11-го изд. - М.: 1999.
3. Доходи і витрати українців. 2003. № 1 
4. Панчишина С.П., Савлука. Доходи та заощадження в перехідній економіці України.-Львів.:Савлука, 2005.
5. Загальна соціологія. Навч. посібник / М.В. Примуш//Соціологія К. Професіонал, 2004.590 с
6. Давыдова Н.М., Седова Н.Н. Материально- имущественные характеристики и качество жизни богатых и бедных //Социс.-2004. - №3.
7. Ігнатенко Н.Р. Рівень життя населення в Україні. - К.: Вища школа, 2004.
8. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 304 с
9. http://www.ukrstat.gov.ua/- сайт державної статистики України.
10. mlsp.gov.ua – міністерство соціальної політики України.