Особливості індустріалізації Європейської економіки

Відсталою у порівнянні із США та Німеччиною була й структура  французької економіки. Скорочувалися  потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно  розвивалася легка промисловість. Перед першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною. Існування гострих проблем у сільському господарстві також стримували розвиток економіки.

Аграрні реформи середини XIX ст. не змогли ліквідувати наявні в сільському господарстві суперечності. Парцелярність (роздрібненість) селянських господарств і низький технічний  рівень зумовили нерозвиненість внутрішнього ринку, затримували "зайве" населення у землеробстві, зменшували ринок робочої сили, приріст населення.

Непосильною для французького сільського господарства виявилася конкуренція американського зерна та інших продуктів, що призвело до гострої кризи і необхідності структурної перебудови аграрного сектора країни.

На світовий ринок Франція виходила в основному з дорогими тканинами, парфумами, косметикою, одягом, ювелірними виробами та іншими предметами розкоші.

Висновок

Більшість доіндустріальних технологій забезпечувало існування  людини лише на рівні фізичного виживання чи ненабагато вище. Більшість населення було зосереджено на добуванні засобів до існування. Наприклад, 80% населення середньовічної Європи працювало в сільському господарстві. Лише деякі доіндустріальні суспільства, наприклад, давньогрецькі, значною мірою існували завдяки торгівлі, що забезпечувало вільним грекам порівняно високий рівень життя. Але і вони суттєво залежали від використання рабської праці, тому в середньому рівень життя давньогрецького суспільства також був невисокий. Масовий голод був регулярним явищем, і лише ті суспільства, в яких був розвинений товарообмін, у тому числі імпорт сільськогосподарських продуктів (середньовічні Англія, Нідерланди, арабський халіфат, італійські міста-держави, Древній Рим) вміли уникати його повторень. Наприклад, в Нідерландах XVII ст. або Афінах V ст. до.н. е.. 70-75% продуктів харчування були привізними.

Деякі історики вважають, що накопичення капіталу в європейських країнах стало можливим завдяки  тому, що вони "викачували" кошти  зі своїх колоній, які служили дешевим джерелом сировини і сільськогосподарської продукції з одного боку, і ринком збуту для промислових товарів з іншого. Класичним прикладом такого товарообміну вважається Трикутна торгівля. У той же час Німеччина під час індустріалізації не мала колоній і не могла використовувати їх для свого економічного зростання.

Отже, визначальними напрямками у господарському розвитку країн Західної Європи була буржуазна перебудова, формування індустріального ладу.

Список використаних джерел:

1. Лановик Б.Д., Матисякевич З., Матейко Р. , Економічна історія України і світу. Підручник . – К., 1979.
2. Лановик Б., Матисякевич З., Матейко Р. Україна і світ. Історія господарства. Підручник. К., 1995.
3. Чайковський В. Економічна історія світу і України: Навч. посіб. – Тернопіль, 1997.
4. Субтельний О. Україна:Історія. – К.:Либідь, 1994. - 736с.
5. Борисенко В. Й.Курс української історії: 3 найдавніших часів до XX століття. 2-ге вид.: Навч. посібник. — К • Либідь 1998.- 616 с.