Особливі види мита

З метою захисту національних виробників держава може не тільки обмежувати імпорт, але й стимулювати експорт. Однією з форм стимулювання експортних галузей є експортні субсидії, тобто пільги фінансового характеру, які надаються державою експортерам для розширення вивозу товарів за кордон. Внаслідок таких субсидій експортери отримують можливість продавати товар на зовнішньому ринку за нижчою ціною, ніж на внутрішньому. Експортні субсидії можуть бути прямими (виплата дотацій виробникові, коли він виходить на зовнішній ринок) і непрямими (пільгове оподаткування, кредитування, страхування тощо).

Субсидії можуть встановлюватися в різноманітних формах, наприклад:

•звільнення від сплати податків;

•податкові інвестиційні кредити (коли підприємству дозволяється сплатити податок пізніше, за умови виплати відсотка або без такої умови);

•інші податкові пільги;

•пряме переведення коштів із бюджету (гранти, позики або капітальні вкладення);

•або державні гарантії виплати позики;

•кредити від державних банків на пільгових умовах (наприклад, під низькі відсотки) іноземним підприємствам, за умови, що останні імпортують з країни банку визначені товари.

У відповідності із правилами ГАТТ/СОТ, застосування експортних субсидій заборонене. Якщо ж вони все-таки використовуються, то країнам, які імпортують, дозволено запроваджувати протекціоністське компенсаційне ввізне мито. Воно завдає шкоди країні, яка його впроваджує, але в цілому для світового господарства комбінація експортних субсидій та компенсаційного мита вигідна, оскільки залишає сукупний добробут у світі без змін.

В теорії розмір компенсаційного мита повинен точно відповідати тим негативним ефектам, які створює субсидування в країні експорту відповідного товару. На практиці цього не завжди легко домогтися. Прагнення торговців звести до мінімуму "зловживання" компенсаційними заходами призвело до того, що в ГАТТ були включені положення, що стосуються субсидій і компенсаційних заходів. Зрештою, в рамках ГАТТ у 1994 році була укладена Угода про субсидії і компенсаційні заходи. Згідно з цією угодою, держава імпорту може накладати компенсаційні мита тільки після проведення розслідування, розпочатого з ініціативи зацікавлених вітчизняних виробників. Вживати такі заходи можна тільки, якщо розслідування показало, що: існує субсидія; існують негативні торгові ефекти, як, наприклад, надана шкода вітчизняним виробникам; існує причинно-наслідковий зв'язок між субсидією і негативними торговими ефектами. Угода про субсидії і компенсаційні заходи поділяє субсидії на три групи:

1. "Зелені" субсидії — ті субсидії, застосування яких правомірно і які не дають права на прийняття відповідних заходів;

2. "Жовті" субсидії —  такі субсидії, застосування яких  дозволено, але при цьому надається  право державі, якій нанесений  істотний збиток у результаті застосування субсидій, на вживання "відповідних заходів";

3. "Червоні" субсидії  — субсидії, застосування яких  не допускається.

Угода дає чіткі критерії, за допомогою яких можна віднести ту або іншу субсидію до одного з цих видів. Угода не стосується субсидій, що надаються сільськогосподарським товарам. Порядок застосування таких "сільськогосподарських" субсидій встановлений в Угоді про сільське господарство.

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ АНТИДЕМПІНГОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

 

 

 

Розслідування з метою встановлення наявності та впливу демпінгу, про який стверджується, що він має місце, а також величини демпінгової маржі розпочинається профільним Міністерством з порушення антидемпінгової процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені. Скарга подається у письмовій формі заявником - національним товаровиробником чи фізичною або юридичною особою, що діє від імені національного товаровиробника до міністерства. Після отримання належно оформленої скарги, Міністерство порушує антидемпінгову процедуру, в ході якої розглядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є ці докази достатніми для порушення антидемпінгового розслідування. Скарга вважається поданою національним товаровиробником або від його імені, якщо вона підтримується українськими виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару, виробленого тією частиною підприємств національного товаровиробника, яка підтримує скаргу або висловлює заперечення. Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво виробників, які підтримують скаргу, становить менше ніж 25 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару національним товаровиробником.

У процесі антидемпінгової процедури Міністерство водночас розглядає докази наявності демпінгу та шкоди, які містяться у скарзі, оцінює їх достатність та обґрунтованість з метою прийняття рішення про порушення антидемпінгового розслідування або про відмову в його порушенні.

Антидемпінгове розслідування не порушується щодо імпорту з країн - членів СОТ, обсяг якого становить менше ніж 1 відсоток загальних обсягів споживання в Україні товару, який є об'єктом відповідної антидемпінгової процедури, якщо разом обсяги цього імпорту із зазначених країн становлять менше ніж 3 відсотки обсягів споживання.

У рішенні про порушення антидемпінгового розслідування Комісія доручає Міністерству:

1) терміново розпочати  антидемпінгове розслідування;

2) опублікувати повідомлення  про його порушення в друкованому

органі Кабінету Міністрів України.

Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Період розслідування обирається, як правило, строком до одного року, але не менше шести місяців, що безпосередньо передують порушенню антидемпінгової процедури. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися за наявності таких умов:

1) порушено антидемпінгову  процедуру;

2) порушено антидемпінгове  розслідування;

3) у газеті було опубліковано повідомлення про порушення антидемпінгового розслідування;

4) заінтересованим сторонам  було надано відповідні можливості  щодо подання відомостей і  коментарів;

5) у ході антидемпінгового  розслідування Міністерство зробило  попередній позитивний висновок  щодо наявності демпінгу та  шкоди, яка є його наслідком;

6) національні інтереси  вимагають застосування попередніх  антидемпінгових заходів з метою  запобігання заподіянню шкоди.

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев'ять місяців після порушення відповідного антидемпінгового розслідування.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися шляхом запровадження справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлюється відповідним рішенням Комісії.

Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита визначається: у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування. Митна вартість цього товару розраховується відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон України; або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару, розрахованою відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон України.

Сплата попереднього антидемпінгового мита здійснюється у готівковій або безготівковій формі, або шляхом внесення суми мита на депозит або оформлення відповідного боргового зобов'язання, якщо інше не встановлено законодавством України. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита не повинен перевищувати попередньо розраховану демпінгову маржу та повинен бути нижчим ніж ця маржа за умови, що ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяній національному товаровиробнику. Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців.

Рішення про застосування остаточних антидемпінгових заходів приймається у разі, якщо:

1) за результатами антидемпінгового  розслідування Комісією було  остаточно встановлено факт наявності демпінгу і шкоди;

2) заінтересований експортер, за винятком випадку анулювання  своїх зобов'язань, матиме можливість  подати Міністерству свої коментарі, які можуть бути враховані  при розгляді відповідного питання  на засіданні Комісії.

У разі, якщо скарга відкликається, антидемпінгова процедура припиняється без застосування антидемпінгових заходів, крім випадків, коли припинення антидемпінгової процедури суперечить національним інтересам. Розмір ставки остаточного антидемпінгового мита визначається:

у відсотках до митної вартості товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування. Митна вартість цього товару розраховується відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон України;

або різницею між мінімальною ціною та митною вартістю зазначеного товару, розрахованою відповідно до базисних умов поставки CIF-кордон України.

Індивідуальні ставки антидемпінгового мита застосовують при безпосередньому імпорті в Україну товару експортерами або виробниками, щодо імпорту яких застосовуються вибіркові методи антидемпінгового розслідування.

 

 

 

СВІТОВА ПРАКТИКА БОРОТЬБИ ІЗ ДЕМПІНГОМ. АНТИДЕМПІНГОВЕ МИТО

 

 

 

Розглянемо особливості антидемпінгового регулювання на прикладі США. Під демпінгом у США розуміється форма міжнародної цінової дискримінації, при якій товари продаються на одному експортному ринку за цінами більш низьким, чим ті, по яких продаються аналогічні товари на внутрішньому ринку експортера. Демпінгова практика в цій країні бере свій початок ще з 1916 року, коли був прийнятий закон про антидемпінг. Цим законом передбачена карна і цивільна відповідальність за продаж імпортних товарів за цінами, істотно заниженим стосовно реальної ринкової чи оптової ціни. Цей закон не допускає нанесення чи збитку знищення якої-небудь галузі промисловості США зовнішніми експортерами.

У розвиток цього закону був прийнятий закон про тарифи (1930 р.), що поставив за обов'язок уряду визначати і установлювати величину і збір антидемпінгових мит.

Крім цих двох законодавчих актів, у 1988 році був прийнятий закон про торгівлю і конкуренцію. Відповідно до нього торговий представник США може жадати від урядів інших країн вживання заходів у відношенні демпінгу.

З 1 січня 1995 року Конгрес США прийняв закон про дотримання угод Уругвайського раунду ГАТТ так звану Антидемпінгову угоду. Демпінгова маржа встановлюється міністерством торгівлі США шляхом порівняння ринкового рівня цін з експортною ціною по кожнім імпортному продажі. При цьому розрахунок демпінгової маржі в першу чергу став залежати від типу економіки країни експортера.

Стосовно України міністерство торгівлі використовує дані про такі фактори виробництва, як вартість сировини і матеріалів, робочої сили, електроенергії й інших матеріалів для виробництва одиниці продукції.

Для порушення антидемпінгового розслідування в США досить того, щоб підприємства американської промисловості, що роблять аналогічну чи таку ж продукцію, що конкурує з іноземним товаром, подали петицію торговому представнику США. Від імені зацікавленої галузі петиції можуть подаватися також виробником чи оптовим постачальником аналогічної продукції, групою робітників, що представляють ту чи іншу галузь, торговою чи діловою асоціацією. Торговий представник після консультацій з Мінторгом може прийняти рішення про початок розслідування. У процесі визначення матеріального збитку спеціальна комісія з міжнародної торгівлі визначає наявність збитку чи загрози збитку окремої галузі промисловості США. На кінцевому етапі встановлюється величина демпінгової маржі. Винесення стверджувального попереднього визначення у відношенні матеріального збитку спричиняє два наслідки.

По-перше, міністерство торгівлі США припиняє реалізацію всіх партій товару, починаючи з дня опублікування в засобах масової інформації. Так само Мінторг видає наказ про внесення грошового депозиту, бондів чи інших видів відповідного забезпечення по кожній наступній партії товару в сумі, еквівалентній величині розрахованої демпінгової маржі.

По-друге, у випадку видання антидемпінгового наказу митна служба визначає розмір антидемпінгових мит. Виходячи з цього, з експортерів будуть стягуватися такі мита при наступних постачаннях.

Сторона, зацікавлена в перегляді остаточного антидемпінгового визначення, може звернутися в суд по справах міжнародної торгівлі США. Крім того, якщо країна є членом Всесвітньої торгової організації, то суперечка між сторонами може бути розглянута у рамках цієї організації.

Таким чином, американське законодавство дуже протекціоністськи підтримує своїх виробників. Останній і, напевно, найпоказовіший крок на цьому шляху — прийнята наприкінці жовтня 2003 року поправка Берда, відповідно до якої американські компанії будуть одержувати фінансові кошти від стягування антидемпінгових мит. Так, приміром, американські металурги кілька разів намагалися одержувати й одержували захист своєї держави, відмовляючись визнавати той факт, що чорні метали можна виробляти з більш низькою собівартістю, ніж у Сполучених Штатах. Тому неодноразово з боку світових металовиробників лунали заклики до американської металургії не ухилятися від конкурентної боротьби.