Основні види фондовихх деривативів

Важливою особливістю опціонного контракту є коливання бі­ржової вартості базового актива. Купуючи (укладаючи) такий контракт, одна зі сторін бере на себе зобов'язання продати або купити (і одержати за це премію), а друга сторона одержує право купити або продати базовий актив за ціною контракту протягом визначеного терміну (і платить премію).
 

Випереджаючи курсові коливання фінансових інструментів, опціони дають можливість застрахуватися від небажаних змін цін, а також одержати додаткову вигоду у випадку сприятливого розвитку цінової ситуації. Звідси — високі спекулятивні якості опціону. Завдяки цьому опціонами торгують як на біржі, так і по­за нею. Власник також може розрахувати для себе максимальну величину ризику, його максимально можливі втрати дорівнюють розміру премії. Тобто опціон є засобом страхування (хеджуван- ня). Премія при цьому може платитися (і враховуватися) окремо від вартості базового активу або включатися в неї. У першому випадку премія платиться при оформленні опціонного договору, у другому — в момент заяви про відхід від угоди або при його виконанні.

Опціон має містити такі обов'язкові реквізити:

      назва контракту;

      вид опціону (з постачанням або без постачання базового активу);

      сторони опціону;

      вид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

      базовий актив опціону та його характеристики;

      ціна виконання;

      термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням на встановлену дату);

      порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

      розмір премії опціону;

      відповідальність продавця опціону;

      порядок розгляду спорів;

      реквізити сторін.

Для запобігання виникненню спірних ситуацій потрібно вкрай відповідально підходити до оформлення всіх реквізитів та умов у таких договорах. Прикладом неприємних наслідків недостатньої врегульованості може стати нещодавній конфлікт між найбільшими компаніями “Дженерал моторз” і “Фіат”. Перша з них викупила опціон на придбання великого пакета акцій другої, але потім відмовилася від покупки. Проте “Фіат” вимагає сплати величезної неустойки і звертається до суду для розв'язання конфлікту.

Одним із різновидів опціону на купівлю є варрант, що його випускає емітент разом із власними привілейованими акціями або облігаціями. Варрант дає його власникові право на придбання простих акцій цього емітента протягом визначеного періоду за встановленою ціною. Зацікавлені можливістю майбутньої купівлі акцій перспективного інвестора покупці облігацій можуть погодитись і на порівняно невисокий відсоток за випущеними блігаціями.

Варранти можуть випускати тільки відкриті акціонерні товариства. Термін їхньої дії не має перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу емітента варрантів – не більше 50% обсягу акцій зареєстрованих випусків цього емітента.

3.4. Своп — це угода між двома контрагентами про обмін у май­бутньому платежами відповідно до визначеного в контракті умо­вами. У контракті сторони можуть погодити будь-який зручний їм порядок обміну, у результаті виникають різні модифікації сво­пов:

• простий — стандартний, укладається між двома партнерами і не містить ніяких додаткових умов;

• амортизуючий — укладається між двома партнерами, його передбачувана сума рівномірно зменшується з наближенням тер­міну закінчення угоди;

• наростаючий — передбачувана сума якого рівномірно збі­льшується;

• складний (або структурований) — в якому беруть участь кі­лька сторін і, як правило, кілька валют;

• відкладений або форвардний — містить умову про те, що сторони будуть обмінюватися відсотковими платежами, почина­ючи з обумовленої дати в майбутньому;

• активний — який змінює тип відсоткової ставки активу;

• пасивний — який змінює тип відсоткової ставки пасиву;

• круговий — припускає обмін твердовідсоткових платежів в одній валюті на платежі з плаваючим відсотком, в іншій валюті;

• що продовжується своп дає одній стороні право(опціон) на продовження терміну дії свопа понад установлений період;

• індексний — в ньому суми платежів прив'язуються до зна­чень індексу, наприклад, індексу споживчих цін, індексу акцій або облігацій; • у свопі з нульовим купоном твердовідсоткові платежі зрос­тають по складному відсотку протягом дії свопа, а сплата всієї суми здійснюється по закінченні свопа;

• свопціон — опціонний своп. Він являє собою опціон на своп, звичайно європейський. Опціонний своп колл надає право спла­тити фіксовану сумму й одержати плаваючий відсоток, а опціон пут надає право сплатити сумму, що плаває й одержати фіксова­ний відсоток. Покупець опціону платить продавцю премію. При виконанні опціону покупець і продавець стають сторонами свопа. Опціон колл буде виповнюватися при рості відсоткових ставок, тому що в цьому випадку фіксована ставка виявиться менше тієї, що плаває; опціон пут буде виповнюватися при падінні ставок, тому що в такій ситуації плаваюча ставка виявиться менше фік­сованого відсотка;

• відсотковий своп — складається в обміні боргового зо­бов'язання з фіксованою відсотковою ставкою на зобов'язання зі ставкою, що плаває. Беручи участь у свопі контрагенти контрак­ту обмінюються тільки відсотковими платежами, але не номіна­лами. Платежі здійснюються в єдиній валюті. За умовами свопа сторони зобов'язуються обмінюватися платежами протягом ряду років. Звичайно період дії свопа коливається від двох до п'ятнад­цяти років. Одна сторона сплачує суми, що розраховуються на базі твердої відсоткової ставки від наминала, зафіксованого в ко­нтракті, а інша сторона — суми відповідно до плавающого відсо­тка від даного номіналу. Як плаваючу ставку у свопах часто ви­користовують ставку LlBOR (London Interbank Offer Rate). Особу, що здійснює фіксовані виплати по свопу, звичайно на­зивають покупцем свопа. Особу, що здійснює платежі, що пла­вають, — продавцями свопа. За допомогою свопа сторони, що беруть участь у контракті, одержують можливість обміняти свої твердовідсоткові зобов'язання на зобов'язання з відсотковою ставкою, що плаває, і, навпаки. Бажання здійснити такий обмін може виникнути, наприклад, якщо сторона, що випустила зо­бов'язання з твердими відсотками, очікує падіння в майбутньому відсоткових ставок і тому в результаті обміну фіксованого відсо­тка на плаваючий одержить можливість зняти із себе частину фі­нансового тягаря по обслуговуванню боргу. З іншого боку, ком­панія, що випустила зобов'язання під плаваючий відсоток, очікує в майбутньому зростання відсоткових ставок, зможе уникнути збільшення своїх виплат по обслуговуванню боргу за рахунок обміну плаваючого відсотка на фіксований. Оскільки учасники економічних відносин по різному оцінюють майбутню кон'юн­ктуру ринку, виникають і можливості здійснення таких обмінів. У той же час привабливість відсоткового свопу складається в можливості застрахуватися від несприятливої зміни в майбут­ньому відсоткових ставок, скільки в можливості емітувати забор­гованість під більш низьку відсоткову ставку. Розрізняють два види відсоткових свопів: чистий та бази­сний. Чистим процентним свопом називають угоду між партнерами про обмін відсоткового зобов'язання з фіксованою ставкою на зобов'язання з плаваючою ставкою. При цьому учасники свопу «обмінюються» відсотковими платежами, а не зобов'язаннями в повному обсязі. Платежі за свопами здійснюються, як правило, в розмірі різниці між відсотковими ставками, а не в розмірі самих відсоткових ставок.
 

Суму боргу, за якою здійснюються відсоткові виплати, нази­вають основною сумою або номіналом свопу. Процентні платежі розраховують на базі обумовлених ставок та визначеної основної суми. Обмін відсотковими платежами дає змогу кожному учас­нику свопу змінити структуру свого боргу на більш прийнятну для його потреб. Чистий процентний своп з обміну фіксованої ставки на плаваючу в одній валюті називають також «ванільним свопом». Базисним свопом називають угоду між учасниками про обмін плаваючої відсоткової ставки з боргу, розрахованої на одній ос­нові на плаваючу відсоткову ставку, обчислену на іншій основі. Наприклад, плаваюча ставка, розрахована на основі LIBOR, може обмінюватись на відсоткову ставку за комерційними паперами. Угоди з обміну відсотковими ставками можуть також розрахову­ватись на одній ціновій основі, але для різних цінових періодів. Наприклад, може здійснюватись обмін 6-місячної LIBOR на мі­сячну LIBOR. Можуть обмінюватись також плаваючі ставки з рі­зними ціновими основами та періодами. Базисні свопи використовують переважно для переходу на по­трібний ринок фінансових інструментів або для покриття зо­бов'язань з плаваючою ставкою за іншими свопами. Такий вид свопу менш поширений, ніж чистий відсотковий своп. LIBOR — це ставка міжбанківського лондонського ринку по залученню засобів у євровалюті. Вона є плаваючою і перегля­дається при зміні економічних умов. LIBOR виступає в якості довідкової ставки, що плаває, при запозиченні на міжнародних фінансових ринках. Ставка LIBОR розраховується на базі 360 днів. При укладанні угод своп учасники керуються уніфікованими міжнародними та національними стандартами і правилами. Дого­вори за кожною угодою своп не укладаються, сторони підпису­ють лише одну угоду, яка регулює всі їх подальші взаємовідно­сини при проведенні операцій своп. Угоди за свопами укла­даються по телефону. Необов'язково, щоб відсоткові платежі збі­галися в часі. Наприклад, одна сторона може перераховувати платежі щомісяця, інша — щокварталу. Мінімальний обсяг угод своп — 5 млн дол. США. У сучасних умовах свопи в частіше укладаються за допомо­гою фінансових посередників. Уклавши своп, посередник бере на себе кредитний і ринковий ризик.
 

4. Відповідно до виду цінностей деривативи розподіляються на:

 а) фондовий дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити цінний папір на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу фондових деривативів встановлюються державним органом, на який покладаються функції регулювання ринку цінних паперів;

б) валютний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити валютну цінність на обумовлених умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу валютних деривативів установлюються Національним банком України;

в) товарний дериватив - стандартний документ, який засвідчує право продати та/або купити біржовий товар (крім цінних паперів) на обумовлених стандартних умовах у майбутньому. Правила випуску та обігу товарних деривативів установлюються органом, на який покладаються функції регулювання товарного біржового ринку.

5. Деривативи мають певні характеристики:

В основі цін на деривативи лежить ціна на базисні активи. Це означає, що вартість деривативів, може змінюватися слідуючи за змінами процентних ставок, цін товарів або цінних паперів, обмінних курсів, індексів цін і ставок, кредитного індексу або рейтингу, а також будь-яких інших змінних (їх ще іноді називають «базисними»);

Для придбання деривативів необхідно мати не надто великі початкові інвестиції, в порівнянні з іншими видами інструментів, ціни яких реагують на наявність змін в ринковій кон'юнктурі подібно деривативів. Тобто, при операціях з деривативами, отримання прибутку, можливо, при мінімальних сумах інвестиційних вкладень.

Деривативам властивий строковий характер. У теоретичному плані цілком можливим бачиться введення деривативних контрактів, на будь який продукт, так само, як можна отримати страховий поліс для будь-якої події в житті людини чи компанії. Так відбувається і в реальності. Існують деривативи на с/г продукцію, індекси і валюти, результати різних спортивних подій, поставки газу і електроенергії. До останніх нововведень відносяться контракти на погодні умови. Серед користувачів подібних контрактів значаться, наприклад, компанії які поставляють і споживають паливну нафту. Розрахунки по деривативах здійснюються не відразу, а в майбутньому.

Згідно з іншими підходами до визначення деривативних інструментів, ознака терміновості зовсім не обов'язкова. Цілком достатньо того, щоб деривативний інструмент грунтувався на іншому інструменті.

1