Основні види фондовихх деривативів

ЗМІСТ

1.      Визначення поняття дериватива…………………………………………

2.      Деривативи валютних ринків, відсоткові, кредитні та фондові деривативи …………………………………………………………….……

3.      Основні види похідних фінансових інструментів

3.1   Форвардний контракт……………………………………………..………

3.2   Ф'ючерсний контракт………………………………………………….….

3.3   Опціон………………………………………………………………………..

3.4   Своп…………………………………………………………………………..

4.      Поділ дериватив відповідно до виду цінностей………………………...

      5.  Характеристики дериватив……………………………………………….

1. Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, деривативом є стандартний документ, що засвідчує право і/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також грошові кошти на визначених умовах у майбутньому.

Залежно від того що саме продається або купується як базовий актив – товари, цінні папери чи валютні кошти – деривативи поділяються відповідно на товарні, фондові або валютні. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632 (далі – постанова № 632). Правила випуску й обігу фондових деривативів затверджені Рішенням ДКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13, валютних деривативів – постановою Правління НБУ від 7 липня 1997 р. № 216 (далі – постанова № 216).

Умови, встановлювані деривативами різних видів, істотно відрізняються один від одного за багатьма параметрами – за сферою обігу, за моментом фіксації цін, за ступенем відповідальності за невиконання умов, за можливістю відмови від договору, за умовами передачі контракту іншим особам тощо.

До відмінних особливостей деривативів, слід віднести той факт, що їх кількість зовсім не обов'язково має збігатися з кількістю базового активу. Більш того, елементи базового активу часто не мають відношення до випускаємих згодом деривативів.

Найчастіше, під метою яку переслідують при купівлі деривативу, слід розуміти отримання прибутку внаслідок зміни цін на базовий актив.

Говорячи більш простою мовою, деривативи – це угода двох сторін. Відповідно до цієї угоди, сторони беруть на себе зобов'язання або права, для передачі певного активу або суми грошей, у строго встановлений угодою термін або до настання цього терміну, за узгодженою сторонами ціною.

2. Існує 4 види деривативів: деривативи валютних ринків, відсоткові, кредитні та фондові деривативи.

Під деривативами валютних ринків розуміють договори про купівлю продаж різних іноземних валют, з подальшим виконанням боргів (через певний період часу і у зв'язку із змінами курсу валюти).

Процентні (відсоткові) деривативи з'явилися в період дестабілізації короткострокових процентних ставок і використовуються для страхування процентних ризиків. Застосування процентних деривативів забезпечує повну ліквідність ринків, які займаються позиковими капіталами і можливість фіксації, так званої норми, для одержуваної підприємствами в майбутньому вигоди.

Кредитні деривативи називаються забалансовими фінансовими інструментами, за допомогою яких перша сторона (звана бенефіціаром) по активу переносить кредитний ризик на другу сторону (звану гарантом), не вдаючись до фізичного продажу активу. Тобто, кредитні деривативи, відокремлюють від активу кредитний ризик, з метою його подальшої передачі контрагенту. Кредитні деривативи мають терміновий характер.

До числа фондових дериваторів слід віднести: форварди, опціони і ф'ючерсні контракти, депозитні свідоцтва і т. д. На відміну від всіх інших деривативів, їх базовим активом вважаються будь-які цінні папери.

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому.

Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

3. Основними видами похідних фінансових інструментів є форвардні та ф'ючерсні контракти, опціони та свопи.

3.1. Форвардний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту. Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.
Предметом контракту (базовим активом) можуть виступати акції, облігації, валюта, товари та інше. Формальне визначення форвардного контракту дуже подібно до визначення ф' ючерсу. Відмінність полягає в тому, що форвард укладається поза бір­жею. В умовах форвардного контракту передбачаються штрафні санкції за його невиконання. Форварди укладаються, як правило, у випадку реальної поста­вки (купівлі або продажу) відповідного активу з метою страху­вання від можливих несприятливих цінових змін на даний актив. Форвардний контракт означає для виробника гарантований про­даж продукції в визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний момент і з наперед визначеними грошови­ми витратами на її придбання. Форварди — позабіржові угоди, тому їх ліквідність значно нижча, ніж ф'ючерсу. Вторинний ринок форвардних угод дуже обмежений. Базовим активом може бути вибраний будь-який ак­тив. Обсяг базового активу та дата поставки обумовлюються са­мими учасниками угоди. Менш ніж 5 % ф'ючерсних угод закінчуються поставкою, а форварди, навпаки, орієнтовані на реальну поставку активу.

Форвардний контракт має містити такі реквізити:

      назва контракту;

      сторони контракту;

      базовий актив контракту і його характеристики (для товарів – асортимент; для цінних паперів – емітент, вид цінного папера, її номінальна вартість, термін обігу; для коштів – вид валюти);

      кількість базового активу;

      вартість контракту;

      ціна виконання;

      термін виконання;

      порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

      відповідальність сторін у випадку невиконання зобов'язань;

      порядок розгляду спорів, що виникають під час укладання і виконання контракту;

      адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) і паспортних дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Форвардний контракт не є стандартизованим, тобто може бути укладений на будь-який термін і на будь-яку суму за бажанням сторін. Тому форварди, на відміну від інших деривативів, можуть укладатися як на організованому (біржовому), так і на неорганізованому ринках.
 

 3.2. Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

Ф'ючерс — похідний цінний папір, що засвідчує взаємні зо­бов'язання покупця, продавця й організатора торгівлі щодо купі­влі (продажу) базового активу або проведення грошових розра­хунків відповідно специфікації ф' ючерса. Існують товарні і фінансові ф 'ючерси. Товарні ф'ючерси — це ф'ючерсні контракти на сільгосппро­дукцію, енергоресурси, метали й ін. Фінансові ф'ючерси — це ф'ючерсні контракти, в основі яких лежать фінансові інструменти — державні й інші цінні папери, біржові індекси, відсотки з банківських ставок, а також конвер­тована валюта і золото. Це стандартний біржовий терміновий ко­нтракт, відповідно якого сторони, що його уклали, зобов'я­зуються поставити й одержати необхідну кількість біржового то­вару або фінансових інструментів у визначений термін у майбут­ньому за фіксованою ціною. У деяких ф'ючерсах, наприклад, за банківськими процентними ставками, замість купівлі-одержання товару (фінансового інструмента) або його продажу-постачання може бути передбачена грошова компенсація його вартості.
 

Ф 'ючерсний контракт — це контракт постачання. При цьому його продавець виступає постачальником, а покупець — майбут­нім власником товару (фінансового інструмента). Ф'ючерсні кон­тракти строго типізовані і стандартизовані. У розрізі окремих то­варних груп і видів фінансових інструментів обумовленим є: їхня кількість, якість, терміни постачання, місце постачання й ін. У ф'ючерсному контракті не проставляється тільки ціна стандарт­ної партії товару (фінансового інструмента), що є предметом бі­ржового торгу і постійно змінюється. Особливість ф'ючерсних контрактів полягає в тому, що їх звичайно укладають не з метою фізичної купівлі або продажу ба­зового активу, а з метою страхування (хеджування) реальних угод з товаром, а також для одержання спекулятивного прибутку під час перепродажу ф' ючерсів або після припинення дії угоди. При страхуванні реальних угод ф'ючерсні угоди здійснюють па­ралельно на ту ж суму, але з протилежним змістом. При настанні терміну оплати за основною угодою облік зворотніх (офсетних) угод запобігає можливому недоодержанню прибутку, підстрахо- вує його. Використання ф'ючерсів пов'язане зі ступенем розу­міння природи фінансових інструментів і активів. Ф' ючерси на­дають можливість страхувати цінні папери (фінансові активи) від можливого падіння цін. Кредиторам дають можливість застраху­ватися від потенційного падіння процентних ставок. Зобов' язання за ф' ючерсом можуть бути виконані шляхом ви­конання умов постачання відповідно специфікації ф' ючерсу, продажу (купівлі) ф' ючерсу, здійснення грошових розрахунків у залежності від різниці між ціною виконання і ціною висновків ф' ючерсу. Зобов'язання за ф'ючерсом виконуються тільки через органі­затора торгівлі цим ф'ючерсом (крім проведення розрахунків у грошовій формі, що здійснюються через розрахунковий банк). Гарантом виконання зобов'язань за ф'ючерсами є юридична осо­ба, що веде облік прав власності за ф'ючерсом. Можливість оперативно закрити ф' ючерсний контракт — його відмітна ознака. Це приводить до того, що лише приблизно 5 % ф'ючерсних контрактів закінчуються постачанням реального то­вару. Ще однією особливістю ф'ючерсної торгівлі є те, що вона ви­росла з торгівельних операцій на товарних біржах. Тому торгівля ф'ючерсами в основному проводиться не на фондових, а на това­рних біржах. Які ж загальні і відмінні риси притаманні опціонам та ф'ючерсам? Обидва цінні папери — похідні, ринкові, біржові, котирують­ся, комерційні, спекулятивні, масові, термінові фінансові інстру­менти. В обох випадках використовується типізований біржовий кон­тракт, продаж здійснюється стандартними лотами, існують мож­ливості відходу від угоди і закладення контрактів на купівлю і продаж ірраціональних фінансових інструментів (наприклад, бі­ржових індексів)

Ф'ючерсний контракт, крім обов'язкових реквізитів, таких як і у форвардному контракті (див. вище), має містити додатково:

      обсяг контракту;

      розмір початкової маржі. Початкова маржа – це грошові кошти і/або цінні папери, які необхідно внести для укладання ф'ючерсного контракту;

      механізм визначення ціни на момент виконання;

      одиниця виміру ціни.

3.3. Опціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.
В Україні можуть випускатися опціони: На покупку (опціон колл) — опціони, що засвідчують право власника на покупку базового активу в продавця опціону. Інвес­тор купує опціон колл, якщо очікує підвищення курсової вартості базового активу. Максимальний виграш продавця опціону дорівнює величині премії у випадку невиконання опціону. Втрати можуть виявитися дуже великими, якщо курс акції сильно виріс, а він не купив її за­здалегідь за більш низькою ціною. Тоді йому доведеться здобу­вати її за поточною спотовою ціною (за якою відбувається про­даж базового активу з негайним або швидким постачанням) і продати за ціною виконання. Щоб застрахуватися від такого роз­витку подій, продавець опціону може купити базовий актив у момент укладання угоди. У результаті приросту курсової вартос­ті активу він не понесе додаткових витрат, тому що поставить за угодою вже наявний актив. Якщо продавець виписує опціон колл і не страхує свою позицію придбанням базового активу, то опці- он називається непокритим. Якщо ж одночасно купується і базо­вий актив, то опціон іменують покритим. Опціон на купівлю, базовим активом якого є акції або обліга­ції, називається фондовим варантом. Фондовий варант надає йо­го власнику право на купівлю базового активу за ціною виконан­ня в будь-який час до закінчення терміну дії варанта. На продаж (пут) — опціони, що засвідчують право власника на продаж базового активу продавцю опціону. Інвестор купує опціон пут, якщо очікує падіння курсової вартості базового акти­ву. Максимальний програш інвестора складає лише величину сплаченої премії, виграш може виявитися великим, якщо курс ба­зового активу сильно впаде. Підсумки угоди для продавця опціону протилежні щодо ре­зультатів покупця. Його максимальний виграш дорівнює премії у випадку невиконання опціону. Програш може виявитися вели­ким, якщо курсова вартість базового активу сильно впаде. Опціон пут може бути: • покритий — це означає, що при виписуванні опціону прода­вець резервує суму грошей, достатню для придбання базового ак­тиву; • з постачанням базового активу — з обов' язковим постачан­ням в обумовлені в угоді строки; • без постачання базового активу — тільки виплачується страхова премія. Опціони можна класифікувати наступним чином: • опціон з виконанням протягом терміну його дії — може бу­ти виконаний у будь-який момент до закінчення терміну його обігу (Американський); • опціон з виконанням в обумовлену дату — виконується в день, визначений у ньому (Європейський). Європейський опціон пут виклнується, якщо до моменту витікання терміну дії контра­кту спотова ціна базового активу менша за ціну виконання, і не виконуюється, якщо вона вище ціни виконання. Опціонний контракт — це не тільки договір купівлі-продажу деякого базового активу, а і терміновий контракт із зустрічною угодою відносно продажу зобов' язань і купівлі прав. Продавець опціону продає своє зобов'язання купити (продати) деяку кіль­кість базового активу, а його покупець — своє право продати (купити) цю кількість або відмовляється від продажу (купівлі). Частіше в ролі базового активу виступають прості акції, але мо­жуть бути й інші фінансові інструменти.