Основні тенденції розвитку економіки України за 2010-2012 рік

потенціалу промисловості.

Як результат  дії негативних факторів відбувається погіршення

загальної конкурентоспроможності України.

За оцінкою Всесвітньогоекономічного форуму (ВЕФ) цього року Україна значно втратила урейтингу, посівши серед 139 країн світу 89-те місце перед Гамбією та Гондурасом. Україна залишилася позаду таких країн, як Естонія, Чехія, Польща, Литва, Азербайджан, Словацька Республіка, Російська

Федерація та Казахстан, демонструючи значне відставання від  серед-

ньосвітового індексу.[4]

Такий регрес є наслідком  погіршення позицій України за 9 з 12 складових Індексу глобальної конкурентоспроможності: «Інститути»

(134 місце, у 2009 р.  – 120), «Макроекономічна стабільність»  (132 місце,

у 2009 р. – 106), «Ефективність  товарних ринків» (129 місце, у 2009 р. –

109), «Розвиненість фінансового  ринку» (119 місце, у 2009 р. – 106),

«Конкурентоспроможність бізнесу» (100 місце, у 2009 р. – 91).

 

 

Висновки до РОЗДІЛУ 1

Розвиток промислового потенціалу України у 2010 р. характеризувався позитивними тенденціями, що засвідчили перехід до стадії післякризового відновлення економіки держави. Сприятлива кон’юнктура цін на основну експортну продукцію України та відновлення позитивної динаміки світового ринку, пожвавлення внутрішнього ринку споживання металопрокату, поліпшення фінансового стану підприємств України, підвищення доходів населення, що забезпечувало активне збільшення попиту на товари споживчої групи,сприяли зростанню обсягів промислового виробництва. Водночас темпи відновлення промисловості є задовільними лише порівняно із кризовим роком, у якому обсяги виробництва суттєво скоротилися. Лише машинобудування є єдиною галуззю, де рівень виробництва вже досяг рівня кінця 2006 року.

Крім того, позитивні  зрушення у промисловому секторі  України є нестійкими внаслідок існування ризиків розвитку економіки, обумовлених внутрішніми дисбалансами, що полягають у сировинній спеціалізації промислового виробництва, переважанні експортоорієнтованих виробництв поряд із недостатнім використанням потенціа внутрішнього ринку, повільним відновленням кредитування економіки України, зниженням рівня державного фінансування. Існування внутрішніх дисбалансів, окрім негативного впливу на

промисловий сектор держави, спричинило погіршення загального рівня глобальної конкурентоспроможності України (Україна значно втратила у рейтингу, посівши серед 139 країн світу 89-е місце)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

 СУЧАСНИЙ СТАН ТА  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОЇ  ГАЛУЗІ

 

Будівельний комплекс України  є одним з найважливіших комплексів

народного господарства, від якого залежить ефективність розвитку економіки

країни. Важливість цього комплексу пояснюється цілим рядом причин. По-перше, будівельний комплекс створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. По-друге,

заслуговує на увагу  економічний ефект від розвитку цього комплексу, суть

якого полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво.

Крім цього, будівельний  комплекс сприяє вирішенню багатьох соціальних

проблем, а саме, розвиток будівельного комплексу в умовах діяльності ринкових механізмів спрямований на стабілізацію стану с

оціальної безпеки як кожної окремої людини, так і держави загалом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що

проблеми розвитку будівельної  галузі в Україні досліджують такі фахівці, як В.

Анін, Л. Левіт, І. Молчанов Т. Одаренко, Р. Подольський, Т. Пушкар, Т.Сидорченко, О. Шевчук, О. Удовенко. Вони розкривають здебільшого

різноманітні економічні аспекти функціонування будівельної  галузі, водночас

залишаючи поза увагою невирішені питання перспектив подальшого розвитку будівельного комплексу.

У 2008-2009 роках будівельна галузь відчула суттєвий вплив кризи, що

проявилося у виникненні проблем зфінансуванням проектів, зумовлених

погіршенням доступу  позичальників до кредитних ресурсів. Зазначене

погіршення зачепило потенційних покупців нерухомості, внаслідок чого

зменшився платоспроможний попит, а також забудовників, які залучали

кредити для реалізації власних проектів. Якщо раніше компанії мали декілька

джерел фінансування будівельних проектів –власні кошти, кошти від продажу

нерухомості на етапі  будівництва та залучені кошти (переважно кредити від

банків), то у 2009 році головним джерелом для подальшого фінансування робіт

виступали кошти власників  проектів.

У 2009 році в результаті проблем із фінансуванням скорочувались обсяги

будівельних робіт, а  отже, значно знизились обсяги введення об’єктів в

експлуатацію − за підсумками року в Україні було введено в експлуатацію 6400тис. кв. м житла, що на 39% менше, ніж протягом аналогічного періоду 2008року. Відповідно, зменшення обсягів будівельних робіт призвело до зменшенняпопиту на будівельні матеріли, що позначилося на скороченні обсягів їх виробництва, табл. 1

 

 

[5]

Єдиним видом будівельних матеріалів, обсяги виробництва якого не

зменшувалися, були плити  та керамічні плитки. Це пов’язаноз тим, що у 2009

році, здебільшого, виконувалися оздоблювальні роботи у будинках, що були

зведені у до кризовий період, а також зі стабільним попитом  індивідуальних

забудовників з високим рівнем доходів.У 2010 році спостерігалося пожвавлення у будівельній галузі. Запідсумками І півріччя 2010 року було введено в експлуатацію 3247тис. кв. м житла, що на 43,2% більше, ніж за аналогічний період попереднього року.Відновлення будівельних робіт на проектах вплинуло надинаміку обсягів виробництва будівельних матеріалів. Так, у січні-вересні 2010 року, порівняно заналогічним періодом попереднього року, обсяги виробництва плит такерамічної плитки зросли на 15,1%, до 36,4 млн.кв.м, вапна –на 9,1%, до 3070тис.тонн, блоків та цегли з цементу –

на 21,0%, до 823 млн. умовних шт.,збірних елементів конструкцій для будівництва –на 4,3%, до 1221тис. куб .м.Тенденція до зменшення обсягів виробництва зберігалася лише по напрямахвиробництва керамічної цегли та цементу.У 2009 році, порівняноз 2008 роком, скоротилися обсяги я

к експорту, так і імпорту будівельних матеріалів, табл. 2. Зменшення обсягів експорту було,насамперед, пов’язано зі скороченням попиту на будівельні матеріали у Російській Федерації та інших країнах СНД, які є осно

вними споживачами української будівельної продукції. На зменшення обсягі

в імпорту, окрім коливань попиту, вплинула девальвація національної валюти, внаслідок якої суттєво зросли ціни на іноземну продукцію. Основними поста

чальниками будівельних матеріалів в Україну є підприємства Польщі, Туреччини, Іспанії, Італії та Китаю.

[5]

У 2011 році зовнішньоекономічна  діяльність дещо активізувалася. Зросли

обсяги експорту-імпорту  каменів для будівництва, шлаковати  та силікатної

вати, виробів з асфальту, вогнетривкої цегли, а також плит та керамічної плити.

У 2009 році український  ринок нерухомості втратив інвестиційну привабливість. Проте на сьогодні є  перспективи розвитку у торговельній та

житловій сфері, оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла. У 2010-2011 роках зросли

обсяги кредитування будівельної галузі. Так, за підсумками 9 місяців 2011року,

банками було надано нових  кредитів на суму 20,1 млрд.грн., що на 40,6%

більше, ніж за аналогічний  період 2009 року.

Подальший стан галузі залежатиме від відновлення іпотечного кредитування та зростання платоспроможності населення. Спеціалісти прогнозують, що вихід з кризового стану підприємств будівельного сектору розпочнеться вже у 2012 році. У 2011 році спостерігалося деяке пожвавлення у будівельній галузі, в

результаті чого зріс попит на будівельні матеріли, що позначилося на

збільшенні обсягів  їх виробництва. Так, у січні-вересні 2011 року зросли обсяги

виробництва плит та керамічної плитки, вапна, блоків та цегли з цементу,

збірних елементів конструкцій  для будівництва тощо. Тенденція  до зменшення

обсягів виробництва  зберігалася лише у напрямах виробництва керамічної

цегли та цементу.На сьогодні є певні перспективи розвитку у торговельній

та житловій сфері оскільки у напрямі будівництва торговельної нерухомості існують можливості отримання прибутків від нових проектів, а на ринку житлової нерухомості зберігається дефіцит житла.

 

Висновки до РОЗДІЛУ 2

 

На сьогодні будівельний комплекс України повільними темпами

виходить з кризи. Проте  для досягнення докризових показників в обсягах

будівельних робіт потрібно реалізувати ряд управлінських рішень. Виділимо пріоритетні заходи для ефективного розвитку будівельного комплексу в ринкових умовах господарювання:

-удосконалення стандартизації та нормування будівельної продукції.

-відновлення кредитування об’єктів господарювання для фінансування будівельних проектів.

-впровадження енергозберігаючих технологій та матеріалів у

будівництво. Деякі позитивні зрушення в даному напрямі вже досягнуто.

-впровадження безвідходного  та маловідходного виробництв (зок

рема, у виробництві будівельних матеріалів). Основним фактором переходу від екстенсивного шляху розвитку будівельного комплексу на інтенсивний шлях є

використання досягнень  науки і техніки, що дозволило б підтримати об’єм

будівельних робіт не за рахунок введення нових ресурсів, а за рахунок комплексного більш ефективного їх використання;

-удосконалення менеджменту будівельних організацій, особливо

стосовно покращення рівня взаємодії всіх учасників будівельного процесу, що

сприяє скороченню термінів будівництва. Це є одним із факторів, поряд з

якістю, що суттєво впливає  на конкурентоспроможність будівельних

підприємств.

Стійкий розвиток економіки країни можливий за умов ефективного розвитку будівництва як фондоутворюючої галузі економіки. На сьогодні будівельний комплекс України потребує дієвого управління та координації.

Реалізація визначених вище заходів дасть змогу прискорити стабілізаційні

тенденції в будівельному комплексі та дозволить наблизити  не лише кількісні, а

й якісні показники розвитку будівництва України до європейських стандартів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

 

ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

За попередніми даними, у 2010р. індекс обсягу сільськогосподарського виробни­цтва порівняно з 2009р. становив 99,0%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємст­вах - 99,2%, у господарствах населення - 98,9%.

 

Рослинництво. Індекс виробництва продукції рослинництва у 2010р. порівняно з 2009р. становив 95,4%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - 93,3%, у господарствах населення - 97,1%.

За попередніми підсумками, загальне виробництво основних сільськогосподарських культур у 2010р. характеризується такими даними:

 

 

Тваринництво. У 2010р. індекс виробництва продукції тваринництва порівняноз 2009р. становив 104,5%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах - 108,8%, у господарствах населення - 101,3%.

Виробництво основних видів  продукції тваринництва у 2010 році (попередні дані)

 

В аграрних підприємствах (крім малих) загальний обсяг вирощування  худоби та птиці перевищив рівень 2009р. на 10,0% (на 150 тис.т), у т.ч. свиней - на 19,0%, птиці - на 10,6%; вирощування великої рогатої худоби зменшилося на 8,9%. Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зменшились на 1,9%, а свиней - зросли на 1,3%. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 108,2% (у 2009р. - 107,8%).

 Поголів'я основних  видів худоби та птиці (попередні  дані)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Програма економічних  реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» від 02.06.2010 р. [Електронний ресурс].–Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/signal/0004100.pdf

 

2.Програма економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступа: www.president.gov.ua - Офіційне представництво Президента України.

 

3. Жаліло, Я. А.Теорія та практика формування ефективної економічної стратегії держави: монографія. – К. : НІСД, 2009. – 336 с. – С. 145.