Організація кредитних операцій комерційними банками фізичних осіб

Призначення споживчого кредиту – задоволення споживчих потреб широких верств населення.

       Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади 
(кредитори) та населення (позичальники). Споживчий кредит є формою допомоги торговельним закладам у збуті (продажу) товарів. При цьому кожна торговельна організація має знайти оптимальне поєднання прямого продажу товарів за гроші (готівкою чи безготівково) і продажу в розстрочку. До числа суб'єктів споживчого кредиту належать також й небанківські кредитні установи.

       Об’єктом споживчого кредиту є витрати, пов’язані із задоволенням потреб населення, які поділяють на дві групи:

витрати на задоволення  потреб поточного характеру (придбання  товарів в особисту власність);

витрати на задоволення  потреб капітального або інвестиційного  
характеру (будівництво житла, утримання нерухомого майна).

       Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гарантією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи — позичальника.

       Основними напрямками кредитування банківськими установами населення в Україні є кредитування на придбання автотранспорту; нерухомості, придбання туристичних путівок; товарів довгострокового кредитування; на сплату за навчання; на споживчі цілі під заставу нерухомого майна; кредитування під заставу автотранспорту (на споживчі цілі); кредитування під заставу земельної ділянки (на споживчі цілі); та ін.

       Основними класифікаційними ознаками сегментів банківського кредитування населення є: строковість кредитування, забезпеченість повернення кредитів, контрольованість предмету кредитування.

       У більш розгорнутому вигляді класифікація основних видів кредитів, що надаються фізичним особам може бути представлена наступним чином:

       1) за строком надання:

       короткострокові кредити (менше 1 року);

      середньострокові кредити (від 1 до 3 років);

       довгострокові кредити (більше 3 років).

       Короткострокові кредити надаються на строк до 1 року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредити надаються на період від 1 до 3 років, а довгострокові – понад 3 роки.

       2) за забезпеченістю:

       кредити під заставу (нерухомості, автомобілів, ЦП, депозитів); 

       кредити без застави.

       Згідно з критерієм забезпечення в літературі також розрізняють кредити забезпечені (ломбардні) і незабезпечені (бланкові). Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника. Незабезпечені кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника;

       3) за ступенем ризику:

       стандартні кредити;

       кредити з підвищеним ризиком (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні);

       4) за формою видачі:

       кредити готівкою;

       кредити безготівковою формою (перерахування коштів на поточний рахунок клієнта);

       5) за методом видачі:

       кредити, що надаються в разовому порядку;

       кредити траншами;

       кредитна лінія;

       6) за способом погашення:

       кредити, що погашаються одним платежем;

       кредити, що погашаються в розстрочку;

       7) за схемою погашення кредиту:

       кредити з ануїтетною схемою погашення (щомісяця сплачується фіксована сума);

       кредити зі стандартною схемою погашення (щомісячне погашення рівними частками зі сплатою відсотків на залишок, що зменшується);

       8) за відсотковою ставкою:

       кредити з фіксованою відсотковою ставкою;

       кредити з плаваючою відсотковою ставкою;

       9) за цільовим призначенням:

       кредити на споживчі цілі;

       кредити на рефінансування кредитів.

       Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються:

      1) граничними розмірами, встановленими банком для конкретного виду кредитів;

       2) платоспроможністю позичальника, його здатністю повністю й встановлений строк повернути отриманий кредит;

       3) вартістю заставленого майна та цінних паперів, що можуть бути надані позичальником (іншою особою) для забезпеченні повернення кредиту з урахуванням виду застави.

      Процес кредитування населення включає декілька етапів.

       На першому етапі клієнт, що звернувся до банку за отриманням кредиту, одержує необхідну інформацію щодо умов кредитування, забезпечення та повернення кредиту.

       На  другому етапі здійснюється аналіз  кредитоспроможності клієнта, дозволяє  виявити фактори ризику, що спроможні  призвести до непогашення наданого  кредиту в зумовлений термін, і тим самим оцінити ймовірність своєчасного повернення кредиту. Для визначення кредитоспроможності позичальника кредитний менеджер аналізує доходи і витрати клієнта. В результаті визначається спроможність клієнта здійснювати платежі і погашення основного боргу і відсотків.

       Після  безпосередньої перевірки наданих  документів останні передаються  юридичній службі й службі  безпеки банку (перша аналізує  подані документи з точки зору  правильності оформлення і відповідності  діючому законодавству; друга проводить перевірку паспортних даних, місць проживання і роботи позичальника, а також відомостей, вказаних в анкеті).

       На останньому етапі після здійснення вищевказаних дій кредитний менеджер складає письмові висновки про доцільність видачі кредиту (відмови у видачі) і погоджує умови надання кредиту з позичальником. Висновки кредитного менеджера, завізоване керівником кредитного відділу, висновки інших служб банку додаються до пакету документів позичальника. Кредитний менеджер подає заявку на розгляд кредитного комітету. Останній розглядає заявку. Протокол його засідання і пакет документів передаються кредитному менеджеру, який інформує позичальника про рішення [2, с.105].

       Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку. Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.

       У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку, а позичальник зобов'язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом. Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами.

       Кредитнi операцiї є найважливiшим джерелом прибутку банку, проте у зв'язку зi збiльшенням в останнi роки випадкiв неповернення кредитiв данi операцiї складають пiдвищену небезпеку для стiйкостi та стабiльностi банку в цiлому. Прикладом щодо цього можуть слугувати приклади банкрутства ряду банкiв України, краху котрих сприяла ризикована кредитна полiтика. Водночас із забезпеченням банківському бізнесу найбільшої частки доходів кредитні операції залишаються і найбільшим джерелом ризиків[4, с. 35].

       Негативним фактором, який призводить до зростання ризиків у процесі кредитування, зокрема фізичних осіб, є те, що банки користуються недосконалими внутрішніми методиками оцінки платоспроможності позичальників, які не враховують у повному обсязі вимог щодо класифікації кредитних операцій, встановлених положенням «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 р. № 279 [9].

 

 

 

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ 2. Аналіз кредитування фізичних осіб у складі кредитного портфеля банку

 

       Основним видом активів ВАТ «БМ Банк» є кредитні, тобто позикові операції, що пов’язано із закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, які мають найбільш високу норму прибутку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель. Кредитний портфель банку включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

       Кредитний портфель – це сукупність усіх позичок, наданих банком для одержання доходів. Обсяг кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, у тому числі прострочених, пролонгованих, сумнівних. У структурі банківського балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле та складник активів банку, який характеризується показниками дохідності та відповідним рівнем ризику.

Основними параметрами  аналізу кредитного портфелю банку  є дохідність і ризик, за співвідношенням  яких визначається ефективність кредитної діяльності банку. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами. На формування структури кредитного портфеля банку суттєво впливає специфіка сектору ринку, який обслуговується цим банком, до яких відносяться: офіційна кредитна політика банку; правила регулювання банківської діяльності величина капіталу банку; досвід і кваліфікація менеджерів; рівень дохідності різних напрямів розміщення коштів тощо. Якість кредитного портфеля суттєво впливає на рівень ризиковості та надійності банку.

Величина капіталу банку  великою мірою впливає на загальний  обсяг залучених і запозичених  коштів, а отже, і на розмір кредитних  ресурсів. Показник величини капіталу банку використовується під час встановлення лімітів та обмежень у процесі регулювання кредитної діяльності банків. Так, всі встановлені Національним банком України нормативи, пов'язані з кредитуванням, розраховуються у відношенні до капіталу банку. Отже, величина капіталу банку визначає обсяг і структуру його кредитного портфеля.

       Кредитна політика ВАТ «БМ Банк» спрямована, перш за все, на формування якісного та збалансованого кредитного портфеля шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та доходності від проведення всіх типів кредитних операцій. Рівень дохідності кредитного портфеля залежить від структури й обсягу портфеля, а також від рівня відсоткових ставок за кредитами.

       Аналіз кредитування фізичних осіб проводиться за напрямками кредитування, за також за видами наданих кредитів, за видами валют, за ступенем ризику, за строками надання, видами забезпечення та ін.

       Загальний обсяг кредитування фізичних осіб досліджуваною банківською установою у 2008-2010р.р та його частку у кредитному портфелі ВАТ «БМ Банк» (таблиця 2.9).

       Аналіз результатів розрахунку абсолютних та відносних показників свідчить про те, що протягом досліджуваного періоду кредитний портфель банку знаходиться у стадії стагнації. У 2008-2010 рр. він скоротився на 127993 тис. грн.(2251792-2379785), або на 10,5% (2251792 : 2379785), що свідчить про зменшення кредитних операцій. Щодо структури, то видно, що з метою зниження ризиків свого кредитного портфеля ВАТ «БМ Банк» більше кредитів видавав юридичним особам.

       Таблиця 2.9 Аналіз кредитного портфелю ВАТ «БМ Банк» у 2008 2010р.р

Напрямок	2008 рік		2009 рік		Зміна за період		2010 рік		Зміна за період
	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	Уабс. вел., тис. грн	Темп росту, %	Сума, тис. грн	Пит. вага, %	У абс. вел.тис.г рн	Темп росту, %
1.Кредити фізичних  осіб	488876	20,5	432253	18,5	-56623	88,4	390708	18,3	-41545	90,4
2.Кредити юридичних  осіб	1890909	79,5	1910376	71,5	19467	101,03	1861084	81,7	-49292	97,4
3. Разом	2379785	100	2342629	100	-37156	98,4	2251792	100	-90837	96,1