Оборотные активы

Джерелами власних оборотних  коштів є:

• уставний капітал;
• додатковий капітал;
• резервний капітал;
• резервні фонди;
• фонди накопичення;
• цільове фінансування і надходження;
• орендні зобов’язання;
• нерозподілений прибуток;
• амортизаційні відрахування.

Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних засобів  є:

• довгострокові кредити;
• довгострокові запозичення;
• довгострокова оренда основних фондів;
• короткострокові кредити;
• короткострокові запозичення;
• аванси покупців і замовників;
• кредиторська заборгованість.

Джерелами прирівнюваних  до власних оборотних засобів  є:

• заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платні;
• заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати.[1]

За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділяються  на:

• власні;
• залучені.

Співвідношення між  окремими групами, елементами оборотних фондів

і загальними їх обсягами, виражене в частках одиниці чи відсотках, є структурою оборотних  фондів. Структура оборотних фондів формується під впливом:

- характеру і форми організації  виробництва;

- типу виробництва;

- тривалості технологічного  циклу;

- умов постачань паливно-сировинних  ресурсів;[1]

- видів продукції;

- територіального розміщення виробництва  та ін. [4]

У середньому на промислових  підприємствах України в загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва – 25%.

В різних галузях народного  господарства співвідношення та структура  оборотних засобів має свою специфіку. Це пояснюється особливостями організації  виробництва, поставки, збуту та системи розрахунку. Для забезпечення безперервності процесу виробництва та реалізації виробленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних засобів в сферах виробництва та обігу.

Процес визначення економічної  зумовленості розміру оборотних засобів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних засобів. Таким чином, нормування оборотних засобів полягає в розробці та установленні норм оборотності оборотних засобів по їх елементам та їх нормативам. [5]             

По особливостям планування та принципам  організації оборотні кошти діляться на нормовані та ненормовані. До нормованих відносять всі оборотні фонди  та готову продукцію на складах підприємства, до ненормованих – відгружена, але  ще не оплачена готова продукція, товари на складі та в дорозі, грошові засоби на розрахункових рахунках та в незавершених розрахунках, готівка в касі. [6]  

Прискорення обороту та раціонального  використання оборотних засобів  в промисловості має важливе  народно-господарче значення: зменшується потреба в оборотних засобах промисловості для виконання планів виробництва та реалізації продукції, створюється можливість використання наявних оборотних засобів для додаткового випуску продукції або висвободження частини їх для потреб народного господарства. [7]                       

На розмір оборотних  засобів в промисловості в  цілому впливають:

• собівартість продукції та коефіцієнт нарощування витрат;
• тривалість циклів виробництва та обігу продукції.   

З однієї сторони, чим  нижча собівартість продукції та менша тривалість циклів виробництва та обігу, тим менша сума оборотних засобів. Одночасно з цим, чим більша частина витрат приходиться на початок виробничого процесу, тим більша сума оборотних засобів підприємства. З іншої сторони, розмір оборотних засобів залежить від швидкості протікання процесів виробництва та обігу (від моменту закупки матеріалів до моменту реалізації продукції). Тому зменшення розміру оборотних засобів і, відповідно, висвободження коштів з обороту досягається за рахунок:                

•   зменшення витрат матеріальних цінностей та праці на одиницю продукції (без скорочення обсягу виробництва), тобто зниження собівартості випускаємої продукції;
• скорочення часу, необхідного для процесів виробництва та обігу.[8]

Економічний ефект від прискорення  оборотності оборотних засобів, від скорочення циклів виробництва  та обігу проявляється в зниженні виробничих запасів, заділів незавершеного  виробництва, залишків готових виробів  на складах та відгружених товарів. Прискорити оборотність оборотних засобів та покращити їх використання можна наступним чином:                         

• розвиток концентрації, спеціалізації та кооперування;
• комплексна механізація та автоматизація виробництва, запровадження передової техніки та технології;
• повне використання робочого часу та підвищення продуктивності праці;      
• зменшення витрат сировини та матеріалів на одиницю продукції;
• зниження виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва та залишків готових виробів відносно кожної гривні виробленої та реалізованої продукції;          
• організація ритмічної роботи підприємства;
• підвищення якості виробів та вдосконалення асортименту продукції.    

Оборотні кошти –  один із найважливіших факторів (елементів) виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами паралізує його діяльність та призводить до погіршення його фінансового стану, тому ефективність управління оборотними коштами підприємства впливає на результати його фінансово-господарчої діяльності. Головною метою управління оборотними засобами являється максимізація прибутку на вкладеній капітал при забезпеченні достатньої платоспроможності підприємства. Таким чином, підприємство у випадку ефективного управління оборотними коштами може досягти раціонального економічного положення, збалансованого за ліквідністю та доходністю.[8]                                                                                       

 

                                                                                                                                        

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

 

ПРАВОВЕ ТА НОРМАТИВНЕ  РЕГУЛЮВАННЯ 

ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ

 

Нормативне регулювання  оборотних коштів підприємства здійснюється згідно П(С)БО №2 «Баланс», П(С)БО №9 «Запаси» та П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість».  Правове регулювання здійснюється, виходячи з наступних правових актів:

1. План рахунків та Інструкція до застосування плану рахунків.
2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємства”, “Про податок на додану вартість”, “Про платіжні системи та переказування грошей в Україні”, "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг"
3. Положення № 637. «Положення про ведення касових операцій в національній валюті».
4. Інструкція № 492 “Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків в національній та іноземній валюті”, інструкція № 22 “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, інструкція № 99 «Про порядок реєстрації повернених та використаних доручень на отримання цінностей», інструкцією № 291 для відображення інформації про наявність та рух запасів.
5. Указ № 436 - Указ Президента України від 12.06.95 р. № 436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки."
6. Методичні рекомендації № 356 – Методичні рекомендації з застосування реєстрів бухгалтерського обліку.
7. Постанова № 121 "Про термін переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій в готівковій та безготівковій формі з застосуванням реєстрів розрахункових операцій" і т. д.

Згідно вказаних вище нормативно-правових актів, на підприємстві регулюються наступні сторони в  функціонуванні та обліку оборотних  засобів:

• правила оподаткування доходів та прибутку підприємства;
• правила застосування платіжних систем та переказування грошей в Україні;
• правила застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, суспільного харчування та послуг;
• правила ведення касових операцій;
• правила щодо відкриття, використання та закриття рахунків в банках;
• правила безготівкових розрахунків;
• штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та ін.

Згідно П(С)БО №2 «Баланс», оборотні активи – грошові засоби та їх еквіваленти, які не обмежені в використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або вживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу.

Згідно П(С)БО №9 «Запаси», запаси –  активи, котрі:

• утримуються задля подальшого продажу в умовах звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для вживання при виробництві продукції, виконання робіт та надавання послуг, а також управління підприємством.

Чиста вартість реалізації запасів – сподівана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за винятком сподіваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

- сировину, основні та  допоміжні матеріали, комплектувальні  вироби та інші матеріальні  цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у  вигляді не закінчених обробкою  та зборкою деталей, вузлів, виробів  та незакінчених технологічних  процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), з яких підприємством ще не визнано дохід;

- готову продукцію, виготовлену  на підприємстві, що призначена  для продажу та відповідає  технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних  цінностей, котрі придбані (отримані) і утримуються підприємством  з мето. подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані  предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- поточні біологічні активи, якщо  вони оцінюються згідно з П(С)БО  №9 «Запаси», а також сільськогосподарська  продукція та продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Дебітори, згідно П(С)О №10 «Дебіторська заборгованість» - юридичні та фізичні  особи, котрі внаслідок минулих  подій заборгували підприємству певні суми грошових засобів, їх еквівалентів або інших активів

Безнадійна дебіторська  заборгованість – поточна дебіторська  заборгованість, за якою мається впевненість  в її неповерненні або за якою минув  термін позовної давності.

Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів  підприємству на певну дату.

Довготермінова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в процесі нормального  операційного циклу і буде сплачена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська  заборгованість – сума дебіторської заборгованості, котра виникає в процесі нормального операційного циклу та буде сплачена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Сумнівний борг – поточна  дебіторська заборгованість, з якої мається невпевненість в її сплаті боржником.

Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – сума поточної дебіторської заборгованості за винятком резерву сумнівних боргів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439