Оборотные активы

ЗМІСТ    

 

ВСТУП…………………………………………………...……………..................3

1. ОБОРОТНІ ЗАСОБИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇХ РОЗМІР………………..…………………….................5

2. ПРАВОВЕ ТА НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ………………………………………………………………….….…..15

3. СТИСЛА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА.……19

4.ОЦІНКА СТАНУ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

4.1.Оцінка стану, динаміки й структури оборотних засобів..…….........23

4.2.Оцінка ефективності використання оборотних засобів…………….27

4.3.Оцінка джерел формування оборотних засобів…..…………………31

5. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ……………………………………………………....34

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………...36

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………38

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Майно кожного підприємства складається з основних фондів та оборотних засобів, а також інших  матеріальних та нематеріальних цінностей, які вказані на власному самостійному балансі підприємства. Кожне підприємство, починаюче господарчу діяльність, повинно мати певну грошову суму. Оборотні засоби повинні забезпечувати підприємству безперервний їх кругообіг для того, щоб забезпечити та задовольнити потреби підприємства в матеріальних  та грошових ресурсах, забезпечити своєчасність та повноту розрахунків, підвищити ефективність використання оборотних засобів.

Мета курсової роботи: розробити шляхи покращення використання оборотних засобів на підприємстві.

Предмет курсової роботи: оборотні засоби підприємства.

Об’єктом аналізу було обране Відкрите акціонерне товариство «Південтрансенерго» (ВАТ «Південтрансенерго»), в тому числі результати його роботи в 2010-2011 роках.

Задачі курсової роботи наступні:

• вивчення поняття оборотних засобів, їх класифікації та факторів, що впливають на їхній розмір;
• вивчення правового та нормативного регулювання оборотних засобів;
• вивчення об’єкта аналізу та його особливостей;
• оцінка складу, динаміки й структури оборотних засобів на підприємстві;
• оцінка ефективності використання оборотних засобів на ВАТ «Південтрансенерго»;
• оцінка джерел формування оборотних засобів;
• розробка шляхів покращення ефективності їх використання.

В даній роботі використовувались  методи логічного аналізу, індукції та    дедукції, метод порівняльного  аналізу, графічний метод.

Актуальність теми: безліч підприємств  на території України нераціонально  використовують оборотні засоби, що на фоні обмеженості ресурсів стає глобальною проблемою. В першу чергу, це пов’язано з докорінно невірним плануванням: хоч в сучасних умовах об’єм виробництва тісно зв’язаний з попитом на продукцію, багато підприємств планують свої нормативи, виходячи з повного завантаження промислових потужностей, і за тим же критерієм оцінюють запаси. Це призводить до нераціонального використання оборотних засобів та їх втрати. Проблема ефективного господарювання підприємств включає краще використання власних фондів, і в першу чергу – оборотних засобів. Наявність у підприємства достатньої кількості оборотних засобів є необхідною умовою для його успішного функціонування в умовах ринкової економіки.

Основну долю в оборотних  засобах займають засоби, авансовані в товарно-матеріальні цінності, тобто виробничі запаси (сировина, основні матеріали та покупні  напівфабрикати, малоцінні та швидкозношуваний інвентар), товари та ін.

Деяка частина оборотних засобів  може знаходитися в розрахунках. Це заборгованість покупця за реалізовані  їм товари (за розрахунковими документами, переданими в банк); заборгованість населення за товари, продані їм в кредит; суми по претензіям; різноманітна дебіторська заборгованість та ін. Як правило, дебіторська заборгованість виникає внаслідок порушень фінансової та платіжної дисциплін і слабкої роботи по збереженню власності, що потребує підвищеної уваги за сторони керівників.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 

 

ОБОРОТНІ ЗАСОБИ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ, ФАКТОРИ,

ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇХ РОЗМІР

 

Для нормального функціонування підприємству необхідно скорочувати  час перетворення коштів, що знаходяться  в запасах сировини, готової продукції  та дебіторської заборгованості на грошові кошти на розрахунковому рахунку. Зусилля щодо зменшення періоду обігу оборотних коштів (за умов зацікавленості підприємства в продовженні строку сплати кредиторської заборгованості) можуть обернутися зведенням його фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від’ємну величину, коли в підприємстві залишиться більше коштів, ніж їх потрібно для безперервної роботи. 

В цьому разі необхідно  визначитися з поняттям оборотних  коштів підприємства та відрізняти їх від оборотного капіталу. Отже, під оборотними коштами слід розуміти предмети праці, які повністю беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (наданих послуг) протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів. [1] Також під оборотними засобами розуміють сукупність грошових засобів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів та фондів обігу. [2] Оборотний капітал – це фінансові ресурси, внесені в об’єкти, використання яких проводиться протягом одного виробничого циклу (як правило, менше 1 року). Оборотний капітал, який вноситься в виробництво та реалізацію продукції, використовується повністю і обновлюється після завершення виробничого циклу через реалізацію товару. [3]. Оборотні активи, згідно П(с)БО №2 «Баланс» - грошові засоби та їх еквіваленти, що не обмежені в використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або вживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. [9]

В практиці обліку та законодавства поняття оборотного капіталу прирівнюється до поняття оборотних засобів. Оборотні кошти поруч з основними – найважливіші елементи виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність та погіршує фінансовий стан. [3]

Оборотні кошти постійно знаходяться  в безупинному русі і утворюють  сукупність виробничих оборотних фондів та фондів обігу. [1]

За характером участі у виробничо-торговельному обороті  оборотні виробничі фонди і фонди обігу залежать одне від одного і постійно переходять із сфери обігу в сферу виробництва і навпаки. Тому доцільно розглядати їх як єдиний оборотний кругообіг, який відбувається за такою схемою (рис. 1.1):

 

 

 

Рис.  1.1. Модель кругообігу оборотних коштів підприємства

Прийнято виділяти 3 стадії кругообігу:

1. Оборотні кошти виступають у грошовій формі (ГК1) і використовуються для створення виробничих запасів (ВЗ).
2. Виробничі запаси споживаються в процесі виробництва, утворюючи незавершене виробництво (НВ) і перетворюючись на готову продукцію (ГП).
3. Готова продукція реалізується (РП), у результаті чого підприємство отримує необхідні кошти (ГК2), частина яких формує прибуток підприємства (йде на матеріальне стимулювання праці, формує фонд накопичення), а частина (ГК1`) – йде на поповнення виробничих запасів.

Кругообіг повторюється, й у такий спосіб постійно створюються передумови для продовження процесу виробництва. [1]

Відтак, оборотні засоби можна класифікувати за сферами обігу.

Склад і структура оборотних  коштів наведена на рисунку 1.2

СТРУКТУРА І СКЛАД  ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА

 

Рис. 1.2. Класифікація і склад оборотних коштів [1]

 

Виробничі оборотні фонди  – це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Фонди обігу – це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів [1]; це частина оборотних засобів у вигляді товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів підприємства, які функціонують у сфері  обігу, забезпечуючи безперервність процесу виробництва. [2]

За призначенням у  виробничому процесі (за елементами) оборотні кошти можна класифікувати  в такі групи:

1. Виробничі запаси, які  необхідні для забезпечення процесу  виробництва сировиною та матеріалами. [2] Виробничий запас формується у транспортних, складських (підготовчих та поточних) і страхових запасах. [1]

          До виробничих запасів належать:

• основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, які безпосередньо братимуть участь у процесі виробництва і саме з яких виготовлятиметься продукція; [2]
• допоміжні матеріали, конструкції, деталі, які на відміну від основних не пов’язані безпосередньо з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні інструменти до устаткування тощо; [2]
• малоцінний інвентар та інструменти, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і  на господарський та конторський інвентар. Ці засоби праці об’єднуються в одній групі, незважаючи на різне призначення тому, що вони мають невелику вартість (приблизно до 255 грн за одиницю) і відносно невеликий строк служби (до одного року). До цієї групи відносять також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування, незалежно від строку їх експлуатації та вартості. [2]

 

 

2. Засоби у витратах  на виробництво включають:

• незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному виразі незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду такий цикл не встигає бути завершеним. [2]
• витрати майбутніх періодів. До них належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських  робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному  році, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді. [2]
• напівфабрикати власного виготовлення – предмети праці, обробка яких завершена в одному з підрозділів підприємства, але вони підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства, зокрема литтю, куванню, штампуванню тощо. [1] До них належать заготовки, напівфабрикати, які виготовлені на підприємстві і не є його основною продукцією, але забезпечують основне виробництво. [2]

3. Готова продукція – це виготовлена кінцева продукція, яка пройшла випробування і приймання, повністю укомплектована відповідно до договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і вимогам. До цієї групи оборотних коштів відносять готову продукцію на складі підприємства, а також відвантажену, але не оплачену продукцію.

4. Грошові кошти і  розрахунки (засоби розрахунку) включають  дебіторську заборгованість перед  підприємством, дохідні активи (від вкладень в цінні папери), а також грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті.

• Дебіторська заборгованість представляє собою:

- заборгованість перед  підприємством покупців або замовників  за надані їм товари, роботи чи послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем);

- заборгованість фінансових  і податкових органів, а також  переплата за податками, зборами  та іншими платежами до бюджету;

- сума авансів, наданих  іншим підприємствам у рахунок  наступних платежів;

- сума нарахованих  дивідендів, процентів, роялті, що  підлягають надходженню;

- заборгованість взаємопов’язаних сторін;

- заборгованість за  внутрішньовідомчими розрахунками. [1]

• дохідні активи – це короткострокові (на термін не більше 1 року) вкладення підприємства в цінні папери (ринкові високоліквідні цінні папери), а також надані іншим господарюючим суб’єктам позики. [1]
• грошові кошти та їх еквіваленти – кошти в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. У цій статті окремо наводяться кошти у національній та іноземній валюті.  Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи.[1]

Власні оборотні кошти  – це ті, які виділені підприємством  при його створенні і поповнені  згодом за рахунок прибутку, а також  внаслідок використання стійких  пасивів (тих грошових коштів, які є тимчасово вільними і використовуються в господарському обороті підприємства – резерв майбутніх платежів, внески на соціальне страхування, заборгованість по заробітній платні та ін.)

Залучені оборотні кошти  – це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.[4]

За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні кошти  розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних. [1]