Інвестиційна діяльність підприємства

Джерела фінансування інвестиційної  діяльності залежно від власника засобів підрозділяються по наступних  видах: власні фінансові ресурси  інвестора (прибуток, амортизаційні  відрахування, відшкодування збитків  від аварій, стихійного лиха, грошові  накопичення і заощадження громадян, юридичних осіб та ін.); позикові фінансові  кошти інвестора (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвестора (засоби, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних  осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; безвідплатні і добродійні внески, пожертвування організацій, підприємств  і громадян.

Самофінансування – фінансування розвитку підприємства (інвестиційної  діяльності) повністю за рахунок формованих власних фінансових ресурсів інвестора.

Реінвестування – переміщення  капіталу з одних активів в  інші об’єкти інвестування в процесі  інвестиційної діяльності підприємства.

Інноваційно-інвестиційна діяльність є однією з форм інвестиційної, це – інвестиційна діяльність, здійснювана  в цілях впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  і соціальну сферу:  випуск і  поширення принципово нових видів  техніки і технології; прогресивні  міжгалузеві структурні зрушення; реалізація довгострокових науково-технічних  програм з тривалими термінами  окупності затрат; проведення фундаментальних  досліджень для здійснення якісних  змін в стані продуктивних сил; розробка і упровадження нових, ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і економічного стану.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» заборонене інвестування в об’єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також веде до порушення прав інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законодавством України.

Управління інвестиційною  діяльністю має такі функції: аналіз і прогнозування; планування (стратегічне, поточне, оперативне) і організація; облік, мотивація, моніторинг (контроль), координація та регулювання управління діяльністю. Перераховані функції суттєво  відрізняються залежно від рівня  суб'єкта управління: держави, галузі, регіону (суб'єктів України та АР Крим), суб'єктів господарювання —  підприємств.

На рівні держави управління інвестиційною діяльністю спрямоване на соціально-економічний і науково-технологічний  розвиток України та здійснюється;

— відповідно до державних  інвестиційних програм;

— шляхом прямого управління державними інвестиціями;

— законодавчими заходами стимулювання та заохочування або підтримки (наприклад, введення податкових ставок і пільг, упровадження системи платежів за користування визначених ресурсів тощо);

— проведенням відповідної політики: ціноутворення, фінансової та кредитної, амортизаційної та ін.;

— шляхом контролю державних норм і стандартів, а також за виконанням правил обов'язкової сертифікації;

— антимонопольними заходами, приватизацією  об'єктів державної власності, у  т. ч. об'єктів незавершеного будівництва;

— експертизою інвестиційних проектів.

Ефективне управління інвестиційною  діяльністю підприємства забезпечується реалізацією основних принципів

 

5. Значення інвестицій на підприємстві.

Інвестиції – необхідна  умова створення підприємства. За рахунок інвестицій засновників  формується статутний капітал, що служить  підставою для державної реєстрації підприємства. Реінвестування прибутку і дивідендів засновників, додаткова  емісія акцій дозволяють нарощувати статутний капітал, підвищувати  ступінь капіталізації підприємства, що покращує можливості для залучення  позикового капіталу і постійного збільшення об’ємів виробництва, розширення ринкового  сегменту підприємства.

Інвестиції виконують  провідну роль у складі трьох першочергових  умов успішного розвитку підприємства, до яких прийнято також відносити  інновацію і ефективну стратегію, які в сучасних умовах виступають безальтернативними шляхами виходу підприємства на ринок і подальшого зміцнення його ринкових позицій. Інвестиції виступають двигуном реалізації наукових досліджень, їх матеріалізації в інноваціях і упровадження останніх у сфери  виробництва і споживання. Аналогічно стратегії розвитку підприємства можуть бути реалізовані лише на основі інвестиційної  діяльності.

Без інвестування відповідних  засобів неможливо проводити  підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці, розвиток соціальної сфери  підприємства (громадське харчування, освіта, спорт, охорона здоров’я і  т. д.)

На основі інвестицій і  капітального будівництва здійснюються заходи заходи щодо оновлення основних фондів, упровадження нової техніки  і нових технологій, включаючи  інформаційні, вдосконалення структури  підприємства, реконструкцію і реінжиніринг, диверсифікацію і конверсію на підприємстві, підвищення ефективності виробництва  підприємства і його підрозділів.

Аналогічні завдання інвестиційна діяльність і капітальне будівництво  дозволяють вирішувати і в масштабі економіки країни. Особливо важливе  значення має вдосконалення галузевої  структури народного господарства, створення і розвиток прогресивних галузей і виробництв, відповідних  новому технологічному устрою.

6. Оцінка ефективності виробничих та фінансових інвестицій

Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій (капітальних  вкладень). Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій. 
Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з них є такі. 
• По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства. 
• По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить приріст прибутку (госпрозрахункового доходу). 
• По-третє, з метою всебічного обґрунтування та аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища. 
• По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи устаткування, за провадження прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності персоналу тощо. 
У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення, зв'язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі (їхню результативність) на тому чи тому підприємстві, її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. 
Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємозв'язані. Визначення найбільш доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Існують певні особливості  визначення ефективності капітальних  вкладень на окремих стадіях і  напрямках інвестиційно-відтворювального циклу. 
За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату — якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обґрунтування найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі капітальні ви трати на проектування, порівнюють останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності. 
За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства. 
Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови діючих підприємств треба проводити з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівнювання показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також втрати від «заморожування» інвестицій. 
Економічну ефективність капітальних вкладень природоохоронні об'єкти визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об'єктів. За проектування таких об'єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні наслідки порушення екологічної рівноваги. 
Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дає змогу відібрати найліпші проекти (варіанти) за мінімальною величиною зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду (їхньої нормативної окупності) та визначити загальну економічну 
ефективність здійснюваного проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте широке застосування такої методики істотно ускладнює чи навіть унеможливлює об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це пояснюється тим, що вона: 
1) ґрунтується на показнику зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання; 
2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом);  
3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами;  
4) не враховує існуючі в ринковій економіці господарський ризик та інфляцію. 
З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб'єктами господарювання. 
Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик. 
Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв'язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки на продаж старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включа ють також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв'яз ку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого ус таткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо. 
Грошовий потік — це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тоб то вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства та безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і ви користанням за призначенням. 
Оцінюючи доцільність інвестицій, обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний по казник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він спо дівається. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визнача ють спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покла дено формулу складних процентів та який застосовується для при ведення інвестицій і грошових потоків до порівнянного в часі виду (тобто для визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу). 
Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх до ходів нині, яка обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий відсотковий чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за ви значеною дисконтною ставкою. Якщо із загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в основу одного з найпоширеніших методів оцінки до цільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою. 
Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими. Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна достатньо широко використовувати в практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований по казник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну (необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають вста новлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат. 
Господарський ризик звичайно означає непевність і не стабільність гарантування та одержання очікуваних доходів від ка пітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій — це майже зав жди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Май бутні доходи від реалізації того чи того проекту вкладення капіта лу можуть несподівано зменшитись або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення очікуваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх позицій на зовнішньо му чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості товарної продукції (послуг); зростання вартості фінансування; більш жорсткі І- вимоги до захисту довкілля тощо. 
Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб'єкта господарювання відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності. 
• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства. 
• Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових по токів за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступ ним роком зменшується. 
• Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її відсоткового чинника (коефі цієнта приведення а), що обчислюється за формулою (8.2), де пг означає ставку дисконту (капіталізації). 
• Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорів нює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкла день за методом ВСД. 
Наведемо приклад визначення доцільності капітальних вкла день (дані умовні). Вихідні дані та послідовність розрахунків від повідних показників для оцінки доцільності інвестицій умовного суб'єкта господарювання наведено в табл. 8.3. За розрахунками чиста теперішня вартість цього проекту становить 651 тис. грош. од. (п. 10 табл. 8.3). Це означає, що оцінюваний проект капіталь них вкладень є прийнятним, оскільки показник ЧТВ має позитив не абсолютне значення і свідчить про прибутковість інвестицій взагалі. 
Водночас підприємство (інвестор) майже завжди хоче знати та кож міру прибутковості проекту капітальних вкладень. Тому (як доповнення або паралельно) слід визначити очікуваний рівень ВСД, за якого ЧТВ = 0. За розрахунками, наведеними в табл. 8.3, має бути зрозуміло, що ця умова задовольняється тоді, коли дисконтну ставку підняти з 12 до 14%, тобто взяти більш реальну її величину. Саме 14% і є реальною внутрішньою ставкою доходу підприєм ства, яка перевищує граничну ставку (13%) і точніше оцінює доцільність інвестування. 
Особливості оцін ки ефективності і випуску та реалізаційних паперів. У процесі оцінки ефективності використання цінних паперів у вітчизняній системі господарю вання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні) витрати, зв'язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і 
ринкову вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній вели чині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб'єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному фондовому ринках. 
У загальному обсязі цінних паперів в Україні за кількістю і вар тістю найбільшу частку становлять різноманітні акції підприємств (організацій). Тому правильній оцінці ефективності саме цього ви ду цінних паперів приділяється найбільша увага з боку емітентів і власників. 

За визначення ефективності випуску (реалізації) і використан ня в системі господарювання інших  видів цінних паперів (казна чейських зобов'язань, ощадних сертифікатів, векселів, приватиза ційних майнових сертифікатів) застосовуються майже  ті самі ме тодичні засади, тобто  зіставляються операційні витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і власників. Основ  ним показником рівня ефективності таких цінних паперів служить  фінансовий дохід їхніх власників  у вигляді певного річного  відсот ка від загальної суми внесених (депонованих) власних грошових коштів або матеріальних цінностей згідно з чинним законодавством України. 
Приватизаційні майнові сертифікати, отримані дорослим насе ленням в установах Ощадного банку України, мають забезпечити відповідний дохід їхнім власникам лише у майбутньому (внаслі док обміну їх на акції підприємств, котрі перетворюються на відкриті акціонерні товариства).

7. Шляхи покращення використання інвестицій

Є різноманітні шляхи покращення структури інвестицій у

сфері торгівлі. Серед них вирішальне значення мають  такі:

● удосконалення  відтворювальної структури інвестицій (підвищення частки

капітальних вкладень у технічне переозброєння  і реконструкцію діючих тор-

говельних потужностей  за зниження частки створення нових);

● покращення технологічної структури створення  нових торговельних потуж-

ностей (залежно  від виду робіт і затрат на створення  й удосконалення основ-

них фондів);

● підвищення ролі інтелектуального продукту у формуванні матеріально-речо-

вої структури  сукупного суспільного продукту (розширення частки науко-

містких галузей  і сфер діяльності);

● покращення ефективності капітальних вкладень шляхом впровадження ре-

зультатів науково-технологічного продукту.

Таким чином, неоднозначність ситуації з інвестиціями для торговель-

них підприємств  потребує розроблення такої концепції  інвестиційної під-

тримки сфери  торгівлі, зокрема малого підприємництва, за якої розміщення

інвестиційних ресурсів буде оптимально доцільним. Для  реалізації цієї кон-

цепції запропоновано  виділити декілька основних напрямів: розроблення чіт-

ко окреслених принципів, механізмів, інструментів і  схем моніторингу; пере-

несення центру тяжіння процесу активізації  інвестиційної діяльності у сфері

торгівлі  на регіональний рівень; подальший  розвиток прямих форм держав-

ного регулювання  інвестиційної діяльності торговельних підприємств; розви-

ток перспективних  методів економічного, фінансового  і податкового стиму-