Міжнародна торгівля необхідність, еволюція, сучасний стан

 

План

Вступ  3

Розділ I. Теоретико-методологічні основи міжнародної торгівлі.

1. Сутність міжнародної торгівлі та її концепції 6
2. Етапи розвитку міжнародної торгівлі 17
3. Форми міжнародної торгівлі 26

Розділ II. Основні засади участі України в міжнародній торгівлі.

2.1. Особливості участі України в міжнародній торгівлі 37

2.2. Аналіз сучасного стану міжнародної торгівлі України 41

2.3. Перспективи розвитку міжнародної торгівлі України з іншими країнами 49

Розділ III. Шляхи удосконалення державного регулювання.

3.1. Національний рівень регулювання міжнародної торгівлі 59

3.2. Міжнародні організації  з регулювання міжнародної торгівлі  та сприяння її розвитку 67

Розділ ІV. Методика вивчення проблем міжнародної торгівлі у курсах «Економічна теорія» та «Основи економіки» у ВНЗ та ЗНЗ 77

Висновок 87

Список використаних джерел 90

Додатки  97

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Україна, як і будь-яка країна світу не забезпечена усіма факторами виробництва, тому їй необхідно деякі товари і послуги купувати у інших країн для забезпечення внутрішнього попиту, а також для розвитку своєї економіки.

Міжнародна торгівля - основна  форма міжнародних економічних  відносин, оскільки включає торгівлю не тільки товарами в речовинному  розумінні цієї категорії, але і  найрізноманітнішими послугами.

Сьогодні жодна з країн  не може успішно розвиватися без  налагодження зовнішньоекономічних зв'язків. А для нових індустріальних країн  зовнішня торгівля стала визначальним фактором економічного зростання. В  сучасних умовах її значення для кожної з країн світового співтовариства важко переоцінити, адже економічний  успіх в сучасному високоінтегрованому  світі не можливий без активної участі в міжнародних торгових зв'язках. Практика показує, що ще жодній країні не вдалося створити здорову у всіх аспектах економіку, ізолювавшись від світової економічної системи. Саме міжнародна торгівля є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, формуючи їх економічну взаємозалежність.

Країни-учасниці торговельно-економічних  блоків, розуміючи складність і суперечливість сучасної ситуації на світовому ринку, прагнуть відшукати шляхи для  позитивного вирішення наявних  проблем і протиріч.

На підставі цього можна  зробити висновок про те, що вивчення міжнародної торгівлі у системі  світового господарства є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

Світова торгівля знаходиться  в центрі уваги економічної науки  з часів Адама Сміта та Давида Рікардо, які розробили перші  теорії міжнародної торгівлі. Проте  ще й сьогодні тривають гострі дискусії щодо ефективного управління участю країни у світовій торгівлі. Питанням міжнародної торгівлі займаються такі українські вчені та економісти: Р.О. Заблоцька, Є. Канищенко, Є.Ф. Ростов, М.А. Дудченко, М.М. Кирієнко, А.С. Філіпенко та ін.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді проблем розвитку міжнародної торгівлі. Дослідити сутність міжнародної торгівлі та її концепції, етапи розвитку міжнародної торгівлі, систему показників розвитку міжнародної торгівлі, розглянути форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання, за специфікою взаємодії суб'єктів, а також розглянути регулювання міжнародної торгівлі.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

• - вивчення сутності міжнародної торгівлі;
• - дослідити сучасні закономірності розвитку міжнародної торгівлі України;
• - проаналізувати спеціалізацію та залежність України на світовому ринку товарів і послуг;
• розглянути методи регулювання міжнародної торгівлі;
• - дослідити потенційні можливості України у міжнародній торгівлі;
• - розглянути шляхи розвитку міжнародної торгівлі.

Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження даної роботи є проблеми розвитку міжнародної торгівлі. Об’єктом дослідження є міжнародні економічні відносини, зокрема міжнародна торгівля.

Методологія та методи досліджень. Методологічну основу виконаного дослідження склали теоретичні положення економічної науки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з економічних проблем міжнародної торгівлі. При виконанні роботи ми використовували такі методи: синтезу, аналізу, порівняння, аналітичний, статистичний.

Гіпотеза. Міжнародна торгівля є однією з найбільш розвинених форм міжнародних економічних відносин і займає особливе місце в складній системі світогосподарських зв’язків. Вона відображає цілісний процес інтернаціоналізації господарського життя, сприяє розвитку спеціалізації розширення виробництва і експорту, а відповідно більш повного задоволення потреб.

Інформаційну базу даної роботи складають збірники, дані різних звітів, економічних та політичних оглядів, тижневиків, ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій. Використано економічну, юридичну і соціологічну літературу вітчизняних і зарубіжних авторів, опубліковану статистичну інформацію

Склад (структура) та обсяг кваліфікаційної роботи визначені метою  та завданнями дослідження. Вони включають в себе: вступ; чотири розділи; висновок; список використаних джерел та додатки.

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

1. Сутність міжнародної торгівлі та її концепції.

 

Економічний успіх будь-якої країни світу базується на зовнішній торгівлі. Ще жодна країна не спромоглася створити здорову економіку, ізолювавши себе від світової економічної системи.

Механізмом реалізації світогосподарських зв’язків є світовий ринок як сфера  усталених економічних відносин, що ґрунтуються на міжнародному поділі праці та проявляються через такі форми міжнародних економічних  відносин, як міжнародна торгівля, міжнародний  рух капіталу, міжнародний рух  робочої сили, міжнародна передача технології, міжнародні розрахунки та валютно-кредитні операції, міжнародна інтеграція. Однак основною і центральною ланкою світогосподарських зв’язків завжди була і є міжнародна торгівля [45, с. 7].

Міжнародна торгівля – історично перша форма міжнародних економічних відносин, що виникла ще в період рабовласницького ладу та являє собою обмін товарами і послугами між державами [9, с. 20].

У міжнародній торгівлі беруть участь різні суб’єкти. До них належать держави, державоподібні утворення, міжурядові організації, нації, що борються за свою незалежність, юридичні особи, фізичні особи – підприємці. [9, с. 19]. Усі суб’єкти ЗЕВ мають рівне право здійснювати будь-які види торгівлі, прямо не заборонені законодавством [22, с. 42].

Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля – це складова зовнішньоторговельних зв’язків, що представляє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається  з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг [45, с. 8].

У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю, яка до того ж є складною соціально-економічною категорією. Її можна розглядати з двох позицій — операційної та державно-політичної (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Підходи  до розуміння сутності міжнародної  торгівлі

З операційної точки зору міжнародна торгівля — це процес безпосереднього обміну товарами та послугами між господарюючими суб’єктами різних держав, державами та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів (у т. ч. послуг, ліцензій, ноу-хау, інжинірингу тощо), інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту та потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. При цьому предметом міжнародної торгівлі як сфери знань є організація виконання експортно-імпортної операції, а об’єктом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спеціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Проте, оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої і внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку значною мірою регулюються й актами та діями політичного характеру. За державно-політичного підходу до трактування сутності міжнародної торгівлі її предметом є організація торговельного обміну, виходячи з національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому, а об’єктом — торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.

Термін "міжнародна торгівля" розкриває складний механізм взаємин, що виникають у процесі купівлі-продажу  товарів на світовому ринку.

Основою зовнішньоторговельних  політик держав завжди були концепції  міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмислення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п’ять  груп концепцій розвитку міжнародної  торгівлі:

• меркантилізму (раннього та пізнього);
• переваг (абсолютних і відносних);
• факторів виробництва;
• неотехнологічні;
• конкурентоспроможності.

Першою спробою теоретичного обґрунтування причин, напрямів, ефективності міжнародної торгівлі та розробки рекомендацій щодо зовнішньоторговельної політики була концепція меркантилізму (від італ. mercante — торгівля). Ранній меркантилізм, ідеологами якого були У. Стаффорд (Англія), Г. Скаруффі (Італія), виник наприкінці XV ст. та ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» — нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб’єктивному обмеженні) вивезення грошей. Прихильники цієї концепції дотримувались поглядів, згідно з якими державі слід продавати на зовнішньому ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати — якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Теорія пізнього меркантилізму (Т. Мен (Англія), А. Серра (Італія), А. Мокрет’єн (Франція)) розвивалась з другої половини XVI ст. до середини XVIII ст. Основним змістом цього напряму є доктрина «активного торговельного балансу», який можна було забезпечити шляхом активізації зовнішньої торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках). З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати правила вивезення вітчизняних товарів, використовуючи переважно фінансові методи заохочення експорту.

Розвиток міжнародної  торгівлі в епоху після Великих  географічних відкриттів і переходу провідних країн до крупного машинного  виробництва зумовив появу теорії абсолютних переваг. Її автором став Адам Сміт, який, використовуючи трудову теорію вартості, у відомій праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» (1776 р.) піддав критиці меркантилізм. Учений стверджував, що для держави можуть бути вигідними не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку. Крім того, була зроблена спроба визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які — імпортувати: «Якщо якась чужа країна може постачати до нас якийсь товар за дешевшою ціною, ніж ми самі можемо виготовляти його, набагато краще купувати його (цей товар) у неї на певну частку продукту нашої власної промислової праці, яка докладається в тій галузі, де ми маємо певні переваги». Згідно з принципом (або моделлю) абсолютної переваги країні доцільно спеціалізуватися на виробництві таких товарів, з яких вона має найменші, порівняно з іншими країнами, витрати на виробництво. Необхідною умовою застосування теорії абсолютних переваг є вільна торгівля.